Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/22271/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 серпня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/22271/21 пров. № А/857/9270/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді - Ніколіна В.В., суддів - Большакової О.О., Гінди О.М., за участі секретаря судового засідання - Хомича О.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Львівської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2022 року (суддя - Брильовський Р.М., м. Львів, повний текст рішення складено 17 травня 2022 року) у справі адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, скасування рішення кадрової комісії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 у листопаді 2021 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, в якому просив:визнати протиправними дії П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих)(далі - П`ятнадцята кадрова комісія), в частині розгляду на засіданні 18.08.2021 десятого питання порядку денного про включення до графіку складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки ОСОБА_1 ;визнати протиправним і скасувати рішення П`ятнадцятої кадрової комісії від 13.09.2021№ 383 «Про неуспішне проходження прокурором атестації» (далі - Рішення №383);визнати протиправним і скасувати наказ виконувача обов`язків Львівської обласної прокуратури від 23.10.2021 № 2349-к «Про звільнення ОСОБА_1 » (далі - Наказ №2349-к);поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Личаківського відділу Львівської місцевої прокуратури № 1 Львівської області з 29.10.2022; стягнути з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 29.10.2021 по день прийняття судом.В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувані акти прийняті не в межах, спосіб та порядку, що визначені чинними законодавством, а тому наявні підставі для їх скасування. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано Рішення №

383. Визнано протиправним і скасовано Наказ № 2349-к. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Личаківського відділу Львівської місцевої прокуратури № 1 Львівської області та органів прокуратури з 29.10.2021. Стягнуто з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.10.2021 до 17.05.2022 в розмірі 53954 грн 60 коп з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржили відповідачі, які із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В доводах апеляційних скарг вказують, що ОСОБА_1 особисто подав відповідну заяву про проходження атестації, його було допущено до її проходження, однак 06.11.2020 за результатами анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки позивач набрав 86 балів, що є менше ніж прохідний бал, необхідний для допуску до наступного етапу оцінювання. Відповідно до змісту пункту 36 порядку денного протоколу засідання П`ятнадцятої кадрової комісії від 13.09.2021, комісією слухалося питання щодо ухвалення рішення про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки у зв`язку з набранням ними балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту. Згідно цього протоколу, розглянуто заяви прокурорів, в т. ч. позивача, які набрали за результатами тестування менше прохідного балу, та у комісії були всі підстави для ухвалення рішення про неуспішне проходження атестації прокурорами, які за результатами іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності і навички із використанням комп`ютерної техніки набрали менше 93 балів. Зокрема вказує, що заява ОСОБА_1 написана та подана Першій кадровій комісії 06.11.2020 вже після складеного іспиту та отриманого негативного результату, з приводу незадовільного стану здоров`я, який вплинув на результат тестування. Позивач подав письмові відзиви на апеляційні скарги, в яких просить залишити такі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Разом з тим, 24.08.22 на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшла заява від представника позивача Цвікілевича М.С. про стягнення судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу). Заслухавши суддю-доповідача, сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, щопозивач в органах прокуратури Львівської області працював з 10.03.1998. Наказом прокурора Львівської області від 07.02.2019 №208к ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора Личаківського відділу Львівської місцевої прокуратури № 1 Львівської області. У зв`язку із створенням окружних прокуратур з 15.03.2021 і припиненням місцевих прокуратур шляхом реорганізації згідно наказів Генерального прокурора від 17.02.2021 №2ш, №39 та №40, наказом керівника Львівської обласної прокуратури від 12.03.2021 №345к прокурору Личаківського відділу Львівської місцевої прокуратури № 1 Львівської області ОСОБА_1. тимчасово з 15.03.3021 визначено робоче місце в Галицькій окружній прокуратурі міста Львова Львівської області. 08.10.2019 позивач подав Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію. Позивач успішно пройшов перший етапу атестації - складання іспиту у формі тестування на виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та на загальні здібності і навички з використання комп`ютерної техніки та був допущений до наступного етапу атестації. За результатами проходження 06.11.2020 другого етапу атестації - складання іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки - середній бал позивача склав 86 балів при мінімальному прохідному - 93 бали. 06.11.2020, в день складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, позивач подав письмову скаргу до Першої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) (далі - Перша кадрова комісія) про призначення нового часу (дати) складення відповідного іспиту для прокурора у зв`язку з різким погіршенням самопочуття. Відповідно до протоколу засідання Першої кадрової комісії від 20.11.2020 №12 про розгляд заяви ОСОБА_1 щодо повторного складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки (п.6 порядку денного), за результати вивчення доводів заявників, долучених документів, а також змісту проведеного інструктажу встановлено, що зазначені у його зверненні факти знайшли своє підтвердження. Комісією встановлено, що вказане є поважною причиною, яка істотно вплинула на перебіг і результат складання іспиту. Комісія вирішила заяву ОСОБА_1 задовольнити та внести його до графіку складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки та виключити позивача зі списку прокурорів, які 06.11.2020 не склали іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, відповідно до п.7 Розділу 1 Порядку № 221 призначити нову дату складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички, про прийняте рішення інформувати Офіс Генерального прокурора, відповідь про результати розгляду заяви надіслати на електронну адресу заявника, яка зазначена ним у заяві. Рішення прийнято усіма членами комісії одноголосно, тобто ухвалено комісією правомочно відповідно до положень п.11 Розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури"(далі - Закон №113-ІХ), пунктів 8 та 12 "Порядку роботи кадрових комісій", затвердженого наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 № 233 (далі - Порядок № 233). 30.11.2020 о 18 год. 20 хв. на електронну адресу, зазначену позивачем у документах, поданих для проведення атестації (otrush2015@ukr.net) від Першої кадрової комісії (m1kadrkom@gp.gov.ua) надійшов електронний лист про задоволення заяви ОСОБА_1 та призначення нової дати складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності на навички, інформацію про що буде розміщено на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. 13.09.2021 П`ятнадцята кадрова комісія прийняла Рішення№383, в якому зазначено, що позивач за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки набрав 86 бали, що є менше прохідного балу (93) для успішного складання іспиту, встановленого наказом виконувача обов`язків Генерального прокурора від 07.10.2020 № 474 «Про встановлення прохідного бала для успішного складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки під час атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), а також оприлюднення зразка тестових питань (завдань) та правил складання іспиту», а тому він не допускається до етапу проходження співбесіди та припиняє участь в атестації. У такому рішенні також зазначено, що позивач неуспішно пройшов атестацію. Наказом №2349-к позивача звільнено з посади прокурора Личаківського відділу Львівської місцевої прокуратури № 1 Львівської області та органів прокуратури на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації (підпункт 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ) з 28.10.2021. Вважаючи Рішення №383 та Наказ №2349-к протиправними, позивач звернувся зпозовом до суду. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Офіс Генерального прокурора та створені ним кадрові комісії недотримувалися власних встановлених процедур, оскільки ще 20.11.2020 Перша кадрова комісія визнала іспит від 06.11.2020 для ОСОБА_1 таким, що не відбувся і визнала необхідність призначення нової дати його складання, а майже через рік - 13.09.2021 П`ятнадцята кадрова комісія, на підставі результатів цього ж іспиту, прийняла рішення про неуспішне проходження позивачем атестації. З урахуванням викладеного суд прийшов до висновку, що Рішення №383 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Також суд першої інстанції прийшов до висновку, що період з 29.10.2021 по 17.05.2022 є періодом вимушеного прогулу, за який Львівська обласна прокуратура повинна виплатити позивачу середній заробіток, та який в сумі становить 140 робочих дні Такі висновки суду першої інстанції зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права,з огляду на наступне. Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VII), Законом №113-ІХ, «Порядком проходження прокурорами атестації», затвердженим наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 (далі - Порядок №221), та Порядком №223. Статтями 1, 4 Закону №1697-VII встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави; організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Вказаним Законом, у тому числі у статті 16, визначені гарантії незалежності прокурора, які забезпечуються, зокрема, особливим порядком його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності. Законом № 113-ІХ, який діє з 25.09.2019 до Закону №1697-VII внесено ряд зміни, відповідно до яких, зокрема, в тексті останнього закону слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» замінено відповідно на «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури». Статтю 51 Закону № 1697-VII доповнено частиною 5, відповідно до якої на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті (у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури), не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження. Згідно пунктів 3, 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором. День початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Пунктами 6, 7, 9, 10 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ (у редакції, чинній до 11.07.2021) установлено, що з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації. Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором. Згідно пунктів 11-19 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ, атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур. Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора. Атестація прокурорів включає такі етапи: складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання. Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор. Графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису. За результатами складення прокурором іспиту відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється. Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» у разі прийняття рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури; На виконання вимог Закону №113-ІХ наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 затверджено Порядок №

221. За визначенням, що міститься в пункті 1 розділу 1 Порядку №221 атестація прокурорів - це встановлена Розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур. У відповідності до пунктів 2, 3, 5 Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора. Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями прозоро та публічно у присутності прокурора, який проходить атестацію. Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок); 2) професійної етики та доброчесності прокурора. Пунктами 6, 8 розділу І Порядку № 221 визначено, що атестація включає в себе три етапи: складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки; проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання. За результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації; рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку. Пунктом 7 розділу І Порядку №221 (із змінами згідно з наказом Генерального прокурора від 03.06.2021 р. № 178) передбачено, що повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних чи інших причин, які не залежали від членів комісії та прокурора, або ж у разі скасування судом рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації комісія призначає новий час (дату) складання прокурором відповідного іспиту чи проведення з ним співбесіди. Пунктами 1, 2, 4, 5, 6, розділу III Порядку №221 (із змінами згідно з наказом Генерального прокурора від 03.06.2021 №178) установлено, що у разі набрання прокурором за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора кількості балів, яка дорівнює або є більшою, ніж прохідний бал, прокурор допускається до складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки. Кадрова комісія формує графік складання іспитів. Графік із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, номера службового посвідчення, інформації про дату, час та місце проведення тестування оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за п`ять календарних днів до дня складання іспиту. Кадрова комісія може прийняти рішення про складання прокурорами іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки в один день. Тестування проходить автоматизовано з використанням комп`ютерної техніки у присутності членів відповідної кадрової комісії. Прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту встановлює своїм наказом Генеральний прокурор після складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до співбесіди, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. У пунктах 1, 2, 3-1, 3-2, 6 розділу V Порядку № 221 (із змінами згідно з наказом Генеральної прокуратури України від 17.12.2019 № 336, наказу Генерального прокурора від 03.09.2021 № 280) уповноваженими суб`єктами з питань забезпечення організаційної підготовки до проведення атестації та виконання функцій адміністративно-розпорядчого характеру, координування та узгодження дій під час підготовки і проведення атестації є члени комісії та робоча група відповідної кадрової комісії. У разі виникнення у прокурора зауважень чи скарг на процедуру проведення атестації він може звернутися до голови або секретаря комісії. Прокурор, включений до оприлюдненого в установленому порядку графіка складання іспиту (графіка складання іспитів), продовжує проходити атестацію до ухвалення кадровою комісією рішення про успішне або неуспішне проходження ним атестації, незалежно від призначення (переведення) в інший орган прокуратури. У разі скасування судом рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурор, якого поновлено на посаді чи рішення про звільнення якого з посади за наслідками атестації не приймалось з підстав, визначених законодавством України допускається кадровою комісією до проходження того етапу атестації, за результатами якого кадровою комісією прийнято відповідне рішення. Рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника обласної прокуратури про звільнення відповідного прокурора з посади та органів прокуратури на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону. Відповідний наказ Генерального прокурора, керівника обласної прокуратури може бути оскаржений прокурором у порядку, встановленому законодавством. Абзацом 2 пункту 2 Порядку № 233 визначено, що кадрові комісії забезпечують, зокрема, проведення атестації прокурорів та слідчих Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів та слідчих Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно- дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур. Відповідно до пункту 3 Порядку № 233, для здійснення повноважень, передбачених абзацами другим і третім пункту 2 цього Порядку, утворюються комісії у складі шести осіб, з яких не менше трьох - особи, делеговані міжнародними і неурядовими організаціями, проектами міжнародної технічної допомоги, дипломатичними місіями. Членами комісії можуть бути особи, які є політично нейтральними, мають бездоганну ділову репутацію, високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет, а також стаж роботи в галузі права. Згідно пунктів 8, 10, 11 Порядку № 233 комісія правомочна ухвалювати рішення, здійснювати інші повноваження, якщо на її засіданні присутня більшість членів комісії. Комісія може приймати процедурні рішення, пов`язані з її діяльністю. Перелік присутніх на засіданні членів комісії, інформація про істотні питання, пов`язані із діяльністю комісії, а також процедурні рішення комісії фіксуються у протоколі засідання. Пунктом 12 Порядку № 233 установлено, що рішення комісії, крім зазначених в абзаці другому цього пункту, в тому числі процедурні, обговорюється її членами і ухвалюються шляхом відкритого голосування більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії. Член комісії вправі голосувати «за» чи «проти» рішення комісії. У разі рівного розподілу голосів, приймається рішення, за яке проголосував голова комісії. Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття. Пунктами 13, 16 Порядку № 233 передбачено, що рішення і протоколи комісії підписуються всіма присутніми членами комісії. Організаційний і технічний супровід роботи комісії, підготовку проектів її документів, забезпечення фіксації засідань комісії за допомогою технічних засобів, своєчасне розміщення комісією інформації на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора, чи офіційному веб-сайті відповідної обласної (регіональної) прокуратури тощо може здійснювати робоча група, яка формується у кількісному складі залежно від потреби. Кількісний і персональний склад робочої групи визначаються Генеральним прокурором із числа працівників кадрових підрозділів органів прокуратури, а також осіб, які не є працівниками органів прокуратури (за їх згодою). Організація діяльності робочої групи визначається головою комісії. Згідно із приписами пункту 1 Порядку № 233 порядок роботи кадрових комісій, що здійснюють свої повноваження на підставі пункту 11, підпункту 7 пункту 22 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», Закону України «Про прокуратуру», визначається цим Порядком та іншими нормативними актами. Таким чином, у зв`язку з реформуванням органів прокуратури та створення Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур Закон № 113-ІХ визначив успішне проходження прокурорами атестації як необхідну і обов`язкову умову для переведення до них з раніше діючих Генеральної прокуратура України, регіональних, місцевих прокуратур. При цьому визначення порядку проходження прокурорами атестації, порядків утворення, визначення складу, періоду та порядку роботи кадрових комісій, які безпосередньо проводять атестацію, віднесено до повноважень Генерального прокурора. Сама процедура атестації складається з послідовних етапів, одним з яких є складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки. Прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до наступного етапу атестації (іспиту або співбесіди) та припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу про звільнення відповідного прокурора з посади та органів прокуратури на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру». Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Однак з цього правила є виняток, визначений в реченні другому пункті 7 розділу І Порядку № 221, а саме, якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних чи інших причин, які не залежали від членів комісії та прокурора, або ж у разі скасування судом рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації комісія призначає новий час (дату) складання прокурором відповідного іспиту чи проведення з ним співбесіди. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що за наявності указаних обставин кадрова комісія не вправі приймати рішення про неуспішне проходження атестації і зобов`язана призначити прокурору новий час (дату) складання відповідного іспиту чи проведення з ним співбесіди. На користь такого висновку свідчить сама конструкція речення другому пункту 7 розділу І Порядку №221, яка вказує, що комісія призначає новий час (дату) складання, а отже не передбачає іншого варіанту дій кадрової комісії, ніж призначити нову дату іспиту. У спірному випадку позивач успішно склав іспит з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, унаслідок чого був допущений до етапу складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки. Однак 06.11.2020 при складенні іспиту на загальні здібності та навички позивач набрав 86 балів, що є меншим за прохідний бал. Суд звертає увагу, що після проведення 06.11.2020 другого етапу атестації позивач скаржився на незадовільний стан здоров`я. Посилання апелянтів на те, що позивач у даній ситуації міг зробити примітки чи зауваження уповноваженим особам щодо процедури та порядку складання іспиту, однак цим правом не скористався, не приймаються до уваги апеляційним судом, оскільки в матеріалах справи наявна заява від 06.11.2020, в якій він звертався до голови Першої кадрової комісії із вказаною проблемою та просив надати йому можливість повторно перездати іспит (а.с. 35). Згадану заяву було задоволено, що підтверджується Протоколом засідання Першої кадрової комісії від 20.11.2020 №12 (а.с. 37-47), а також листом із електронної пошти позивача від 24.11.2020 (а.с. 53), який також наявний у матеріалах справи. У вказаних документах Перша кадрова комісія повідомила позивача, що інформація щодо місця та дати складання повторного іспиту буде розміщено на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. Проте, така інформація позивачу не була надана та не була розміщена на веб-сайті Офісу Генерального прокурора, повторний іспит не відбувся, що сторонами не заперечується. Зазначені дії та рішення Першої кадрової комісії вчинені та прийняті у межах повноважень передбачених пунктом 7 розділу І Порядку №221, є чинними, не визнані протиправними та (або) скасовані, а тому є юридично значущими для позивача. Оскільки Першою кадровою комісією заяву позивача від 06.11.2020 було задоволено, а тому вона, у відповідності до пункту 7 розділу І Порядку №221, зобов`язана була призначити нову дату складання іспиту та повідомити його. У подальшому Перша кадрова комісія припинила свою діяльність, а наказом від 16.07.2021 № 239 створено П`ятнадцяту кадрову комісію. П`ятнадцятою кадровою комісією прийнято Рішення №383 про неуспішне проходження позивачем атестації за результатами складення іспиту на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки у зв`язку із набранням 86 балів при необхідності

93. Таким чином, не скасовуючи і не змінюючи чинного рішення про призначення позивачу нової дати складання іспиту на загальні здібності та навички (яка хоча і не була визначена), П`ятнадцята кадрова комісія повторно вирішила питання, яке вже було вирішено 20.11.2020 Першою кадровою комісією. Варто зауважити, що за змістом Порядків № 221 та № 233 прокурор, включений до оприлюдненого в установленому порядку графіка складання іспиту (графіка складання іспитів), продовжує проходити атестацію до ухвалення кадровою комісією рішення про успішне або неуспішне проходження ним атестації. Таке рішення ухвалюється кадровою комісією за підсумками кожного з етапів тестування, у том числі в разі, якщо прокурор на іспиті набрав бал, менший за прохідний, проте якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних чи інших причин, які не залежали від членів комісії та прокурора, то обов`язком комісії є призначення нового часу (дати) складання прокурором відповідного іспиту чи проведення з ним співбесіди. На думку суду, у цьому випадку єдиним можливим правомірним варіантом дій П`ятнадцятої кадрової комісії було визначити позивачу конкретну дату складання іспиту на загальні здібності та навички і скласти відповідний графік складання іспитів із включенням до нього позивача. Утім, П`ятнадцята кадрова комісія, не зважаючи на чинне рішення Першої кадрової комісії, оформлене протоколом від 20.11.2020 № 12, безпідставно прийняла протилежне за змістом Рішення №383. Суд відхиляє посилання відповідачів на правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 24.09.2021 у справі № 160/6596/20, від 17.11.2021 у справі №340/1673/20, від 20.10.2021 у справі №380/5462/20, оскільки обставини у зазначених справах відрізняються від обставин у справі, яка розглядається. Зокрема, у розглянутих Верховним Судом справах, на відміну від цієї, кадрові комісії не встановлювали технічної неможливості складання іспиту та не приймали рішень про призначення прокурору нової дати іспиту. Натомість саме наявність чинного рішення кадрової комісії, яким позивачу призначено нову дату іспиту (хоча і без визначення конкретної календарної дати) у зв`язку з технічними проблемами є вирішальною у даному спірному випадку. Отже, П`ятнадцята кадрова комісія, при прийнятті Рішення №383 діяла з перевищенням власних повноважень та не на підставі Порядків № 221 та № 233, унаслідок чого позбавила позивача можливості скласти згаданий іспит та прийняла оскаржене у цій справі Рішення про неуспішне проходження позивачем атестування, яке з огляду на викладені висновки суду є протиправним. Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправним і скасування Рішення №383 є обґрунтованими і підлягають задоволенню. Щодо позовних вимог про визнання протиправним і скасування Наказу №2349-к про звільнення позивача, то слід зазначити, що оскаржений Наказ прийнято на підставі Рішення №383. Відповідно до, підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві положення» Закону № 113-ІХ прокурори та слідчі органів прокуратури звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора за умови прийняття рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації. Тобто підставою для звільнення слугує рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації. Таким чином, оскільки судом у цій справі зроблено висновок про протиправність та скасування Рішення №383, підлягає задоволенню також і похідні вимоги про визнання протиправним та скасування Наказу №2349-к та поновлення позивача на роботі. Водночас апелянт, Львівська обласна прокуратура, вказує на неточність в проведенні підрахунку за час вимушеного прогулу, який становить не 140 робочих днів, а

139. Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Таким нормативно-правовим актом є постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок № 100). Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Пунктом 8 розділу 4 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Згідно з частиною другою пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Період з 29.10.2021 по 17.05.2022 є періодом вимушеного прогулу, за який Львівська обласна прокуратура повинна виплатити позивачу середній заробіток. Відповідно до листа Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 12.08.2020 №3501-06/219 "Про розрахунокнорми тривалості робочого часу на 2021 рік", кількість робочих днів вимушеного прогулу у 2021 році становить: жовтень - 1 день, листопад - 22 дні, грудень - 22 дні. Згідно з листом Міністерства економіки України від 12.08.2021 №47-03/520 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2022 рік ", з урахуванням положень частини шостої статті 6 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", відповідно до яких у період воєнного стану не застосовуються норми статті 71 КЗпП України (святкові і неробочі дні), кількість робочих днів вимушеного прогулу у 2022 році становить: січень - 19 днів, лютий -20 днів, березень - 23 дні, квітень - 21 день, травень - 12 днів. Відтак, кількість робочих днів вимушеного прогулу становить 140 днів. Судом першої інстанції встановлено, що згідно з довідкою Львівської обласної прокуратури від 28.10.2021 №21-1246 вих-21 середньоденний заробіток позивача становить 385,39 грн. Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 53 954,60 грн (140 * 385,39 грн) без урахування обов`язкових платежів та податків. З огляду на вищевикладене, колегія суддів відхиляє покликання апелянта в цій частині та погоджується з розрахунком суду першої інстанції стосовно середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Стосовно заяви від представника позивача Цвікілевича М.С. про стягнення судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) колегія суддів зазначає наступне. За змістом частин першої, третьої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до частини першої статті 134 КАС витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС). Згідно частини третьої статті 134 КАС розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. У частині шостій та сьомій статті 134 КАС передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З аналізу положень статті 134 КАС слідує, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16 висловила правову позицію, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. В підтвердження понесених витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, позивачем надано до суду апеляційної інстанції: додаток №3 до договору про надання правової допомоги №01/10/21 від 01.10.2021. Договір про надання правової допомоги від 01.10.2021 № 01/10/21 були надані в суді першої інстанції та містяться в матеріалах справи. Згідно з додатком №3 пунктом 1 встановлюється, що відповідно до частини 2, частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" сторони за цим договором домовились, що вартість послуг (гонорар) адвоката, передбачених Додатком №1 від 01.10.2021 до договору про надання правової допомоги №01/10/21 від 01.10.2021 встановлюється у фіксованому розмірі - 4000 грн 00 коп (чотири тисячі гривень нуль копійок) за надання правової інформації, консультацій та роз`яснень, підготовку апеляційної скарги і необхідних матеріалів (в тому числі інших заяв по суті справи, заяв з процесуальних питань, підготовку до судового розгляду та участь в судовому розгляді справи в суді апеляційної інстанції (восьмому апеляційному адміністративному суді) та не може бути змінений в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Аналізуючи зміст заяви представника позивача, а також дослідивши докази, які були подані на підтвердження понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі №362/3912/18, від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/WestAllianceLimited проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. У рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України зазначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року у справах №810/3806/18, №810/2816/18, №810/3806/18), від 22 листопада 2019 року у справі №810/1502/18. З аналізу вищевказаних правових норм можна дійти висновку, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Колегія судді зазначає, що представник позивача Цвікілевич М.С. представляв інтереси інших прокурорів в апеляційній інстанції у справах з аналогічним предметом спору. Такі справи не є складними з огляду на однаковий склад учасників, зміст апеляційних скарг та вимог є тотожними, правовідносини що склалися між сторонами регулюються незначною кількістю нормативно- правових актів, та існує певна судова практика. Відтак, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача в повному обсязі. Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, апеляційний суд вважає, що сума 2000 грн. (з кожного відповідача по 1000 грн) є співмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг. В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, щоб його скасувати й ухвалити нове. Міркування і твердження апелянтів не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим їх апеляційні скарги на рішення суду не підлягають задоволенню. Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційних скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Керуючись ст. 139, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Львівської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокуроразалишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2022 року в справі №380/22271/21 - без змін. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора (01011 м. Київ вул. Різницька 13/15; код ЄДРПОУ 00034051) та Львівської обласної прокуратури (79005 м. Львів проспект Шевченка 17/19; код ЄДРПОУ 02910031) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) гривень (тобто з кожного по 1000 грн). Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. О. Большакова О. М. Гінда Повне судове рішення складено 31 серпня 2022 року