Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/24321/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 жовтня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/24321/21 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С. Дата і місце ухвалення 07.07.2022р., м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді доповідача Шеметенко Л.П. судді Шевчук О.А. судді Турецької І.О. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційні скарги ОСОБА_1 , Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогул, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури, в якому просив: - визнати протиправним з моменту прийняття та скасувати рішення П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №192 вiд 13.09.2021 року «Про неуспішне проходження прокурором Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки під час атестації прокурорів місцевих прокуратур та не допущення до проходження наступного етапу проходження співбесіди»; - визнати протиправним з моменту прийняття та скасувати наказ керівника Одеської обласної прокуратури № 2331к вiд 20.10.2021 року, яким його звільнено з посади прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходiв iз реформи органів прокуратури» №113-IX від 19.09.2019 з 01 листопада 2021 року; - поновити з 02 листопада 2021 року ОСОБА_1 на посадi прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області з визначенням йому робочого місця в Ізмаїльській окружній прокуратурі Одеської області, чи на посаді, аналогiчнiй iз посадою, з якої його звільнено; - стягнути з Одеської обласної прокуратури середній заробіток ОСОБА_1 за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 02.11.2021 року по день прийняття судом рішення про поновлення на роботі; - допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області з визначенням йому робочого місця в Ізмаїльській окружній прокуратурі Одеської області, чи на посаді, аналогiчнiй iз посадою, з якої його звільнено, з 02 листопада 2021 року; - допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на протиправність рішення П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №192 від 13.09.2021 року Про неуспішне проходження ним атестації та наказ керівника Одеської обласної прокуратури № 2331к від 20.10.2021 року, яким його звільнено з посади прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області, з огляду на порушення процедури проведення другого етапу атестації, а також наявність рішення кадрової комісії від 20.11.2020 року про виключення його зі списку осіб, які 04.11.2020 року не склали іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, а також щодо внесення його до графіку для складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.07.2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним з моменту прийняття та скасовано рішення П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №192 від 13.09.2021 «Про неуспішне проходження прокурором Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки під час атестації прокурорів місцевих прокуратур та не допущення до проходження наступного етапу проходження співбесіди». Визнано протиправним з моменту прийняття та скасовано наказ керівника Одеської обласної прокуратури №2331к від 20.10.2021 року, яким позивача звільнено з посади прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів iз реформи органів прокуратури» №113-IX від 19.09.2019 з 01 листопада 2021 року. Поновлено з 02 листопада 2021 року ОСОБА_1 на посаді прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області з визначенням йому робочого місця в Ізмаїльській окружній прокуратурі Одеської області. Стягнуто з Одеської обласної прокуратури середній заробіток ОСОБА_1 за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 02.11.2021 року по день прийняття судом рішення про поновлення на роботі у розмірі 62 170,03 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області з визначенням йому робочого місця в Ізмаїльській окружній прокуратурі Одеської області, чи на посаді, аналогiчнiй iз посадою, з якої його звільнено, з 02 листопада 2021 року. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення з Одеської обласної прокуратури на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 року задоволено заяву ОСОБА_1 про виправлення описок у рішенні Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/24321/21 від 07 липня 2022 року. ОСОБА_1 , погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції по суті, однак, вважаючи, що судом першої інстанції не надано оцінки всім його доводам, викладеним у позовній заяві, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції змінити в мотивувальній частині рішення суду від 07.07.2022 року, шляхом доповнення його мотивувальної частини обставинами, доказами, аргументами, викладеними в апеляційній скарзі, що мають значення для справи, які неповно з`ясовано судом першої інстанції під час розгляду справи. В іншій частині рішення суду першої інстанції просив залишити без змін. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Офіс Генерального прокурора та Одеська обласна прокуратура подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору, просили скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . В обґрунтування доводів апеляційних скарг апелянти зазначили, що вважають правомірним рішення П`ятнадцятої кадрової комісії про неуспішне проходження позивачем атестації, з огляду на не набрання ним необхідної кількості балів та фактичним неприйняттям Першою кадровою комісією рішення за результатами проходження позивачем тестування, неприйняттям вказаною комісією рішення про призначення нової дати та часу складання іспиту. Зважаючи на факт наявності рішення про неуспішне проходження позивачем атестації, відповідачі вважали правомірним прийняття наказу про звільнення позивача з посади прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити, в задоволенні апеляційних скарг відповідачів просив відмовити. Представник відповідачів в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги позивача, просила задовольнити апеляційні скарги відповідачів. З огляду на надання пояснень у справі та відсутність додаткових пояснень, сторони в судовому засіданні зазначили, що не заперечують проти продовження апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши пояснення сторін, ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання, вирішила продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено, що з 04.04.2005 року до 01.11.2021 року ОСОБА_1 працював в органах прокуратури України, остання посаду, яку займав позивач перед звільненням - прокурор Ізмаїльської місцевої прокуратури, на яку був призначений наказом заступника Генерального прокурора України прокурора Одеської області № 3230к від 15.12.2015 року, що підтверджується записами у трудовій книжці, наявній в матеріалах справи. 10.10.2019 року позивачем було подано Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію на підставі пункту 10 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури». 22.10.2020 року ОСОБА_1 пройдено перший етап атестації у виді іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. За наслідком проходження першого етапу тестування позивач був допущений до проходження другого етапу атестації у виді складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки Рішенням Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 28.10.2010 року ОСОБА_1 був включений у графік складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки на 10.10 год. 04 листопада 2020 року у складі групи прокурорів № 2, порядковий номер у графіку в групі -

175. Під час тестування 04.11.2020 року на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки позивач набрав 89 балів, що є менше прохідного (93 бали) для успішного складання іспиту. Результат складання позивачем іспиту був зафіксований процедурним рішенням Першої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) в протоколі №10 від 04.11.2020 року та кадровою комісією було затверджено в цілому список осіб, які не склали 04.11.2020 іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності і навички з використання комп`ютерної техніки. У той же день, тобто 04.11.2020 року, позивачем було подано голові Першої кадрової комісії заяву-запит та запит у порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації». 09.11.2020 року позивачем на ім`я голови Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) направлено скаргу на результати іспиту на електронну пошту. Крім того, 10.11.2020 року позивач направив до Офісу Генерального прокурора скаргу на результати іспиту та протиправне прийняття у нього іспиту Першою кадровою комісією. 16.11.2020 року позивачем електронною поштою на ім`я голови Першої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур було направлено скаргу на результати іспиту. Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 16.11.2020 року процедурним рішенням Першої кадрової комісії, зафіксованим в протоколі №12 від 20.11.2020 року, доводи позивача, викладені у його заяві від 16.11.2020 року визнано такими, що знайшли своє підтвердження та істотно вплинули на перебіг та результат іспиту. Рішенням Першої кадрової комісії, зафіксованим в протоколі №12 від 20.11.2020 року, ОСОБА_1 виключено зі списку осіб, які 04.11.2020 року не склали іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки та внесено його до графіку для складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки. У подальшому 30.07.2021 року позивач звернувся до діючих на той момент тринадцятої, чотирнадцятої та п`ятнадцятої кадрових комісій обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) із заявами про включення його до графіку складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички, проте, жодної інформації про включення до графіку складання іспиту не отримав. Офісом Генерального прокурора було надано відповіді від 12.08.2021 року та 27.08.2021 року про скерування всіх зазначених заяв ОСОБА_1 для розгляду до П`ятнадцятої кадрової комісії. 25.08.2021 року П`ятнадцятою кадровою комісією обласних прокуратур було ухвалено рішення про не включення ОСОБА_1 до графіку тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки. У протоколі П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур від 31.08.2021 року відображено інформацію про розгляд заяв прокурорів про проходження іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, у тому числі й позивача. За результатами розгляду кадровою комісією вказаного питання вирішено прийняти до відома заяви прокурорів, а також заяву ОСОБА_1 та зазначено, що розгляд кадровими комісіями скарг i звернень прокурорів (слідчих прокуратур) здійснюється у відповідності до вимог Порядку проходження прокурорам атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора вiд 03.10.2019 року № 221 та Порядком роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 року № 233, положеннями яких не передбачено надання відповідей кадровими комісіями на отримані заяви. 13.09.2021 року П`ятнадцятою кадровою комісією обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, відповідно до вимог пунктів 13, 16, 17 розділу II Закону № 113-IX, пункту 6 розділу І, пунктів 5, 6 розділу III Порядку № 221, прийнято рішення № 192 про неуспішне проходження прокурором Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_1 атестації. На підставі вказаного рішення П`ятнадцятої кадрової комісії Одеською обласною прокуратурою прийнято наказ від 20.10.2021 року № 2331-к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області та з органів прокуратури згідно підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні Положення» Закону № 113-IX. Не погоджуючись із законністю рішення П`ятнадцятої кадрової комісії від 13 вересня 2021 року № 192 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 , а також наказом Одеської обласної прокуратури від 20.10.2021 року №2331-к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області та з органів прокуратури, позивач оскаржив їх до суду першої інстанції. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , з огляду на наступне. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, визначено Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII). Згідно з частиною третьою статті 16 Закону України «Про прокуратуру» прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом. 25 вересня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», відповідно до якого розпочато реформу прокуратури. Пунктом 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX визначено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. Згідно з пунктами 6-7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Пунктом 10 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України №113-ІХ передбачено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації. Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур. Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора. Атестація прокурорів включає такі етапи: 1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; 2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання. Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор. Пунктом 14 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ встановлено, що графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису. За результатами складення прокурором іспиту відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється (п.п. 16-17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ). Пунктом дев`ятим розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ передбачено, що атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором. На виконання вимог Закону №113-IX, наказом Генерального прокурора №221 від 03.10.2019р. затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок №221). За визначенням, що міститься в пункті 1 розділу 1 Порядку №221, атестація прокурорів - це встановлена Розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур. У відповідності до пунктів 2, 4 Розділу І Порядку №221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України проводиться відповідними кадровими комісіями, порядок роботи яких, перелік і склад визначаються відповідними наказами Генерального прокурора. Атестація включає в себе три етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання (п.6 Розділу І Порядку №221). Згідно з п. 7 Розділу І Порядку №221 повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора. Відповідно до пункту 8 Розділу І Порядку №221 за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку. У виключних випадках, за наявності заяви, підписаної прокурором або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров`я не може її підписати або подати особисто до комісії) про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, або дати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, або дати співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, кадрова комісія має право протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора (п. 11 Порядку № 221). Розділом 3 Порядку №221 визначено, що у разі набрання прокурором за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора кількості балів, яка дорівнює або є більшою, ніж прохідний бал, прокурор допускається до складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки. Тестування проходить автоматизовано з використанням комп`ютерної техніки у присутності членів відповідної кадрової комісії. Прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту встановлює своїм наказом Генеральний прокурор після складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до співбесіди, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Розділом V Порядку № 221 визначено, що уповноваженими суб`єктами з питань забезпечення організаційної підготовки до проведення атестації та виконання функцій адміністративно-розпорядчого характеру, координування та узгодження дій під час підготовки і проведення атестації є члени комісії та робоча група відповідної кадрової комісії. Також визначено, що прокурор, включений до оприлюдненого в установленому порядку графіка складання іспиту (графіка складання іспитів), продовжує проходити атестацію до ухвалення кадровою комісією рішення про успішне або неуспішне проходження ним атестації, незалежно від призначення (переведення) в інший орган прокуратури. Рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника обласної прокуратури про звільнення відповідного прокурора з посади та органів прокуратури на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону. Відповідний наказ Генерального прокурора, керівника обласної прокуратури може бути оскаржений прокурором у порядку, встановленому законодавством. Таким чином, на законодавчому рівні було визначено певну процедуру реформування органів прокуратури, визначено етапи її проходження. Також визначено, що необхідною умовою для переведення прокурора є попереднє проведення атестації прокурорів, формування списку осіб, які успішно пройшли таку атестацію. Метою проведення атестації прокурорів є надання оцінки їхній професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності, кожен з етапів атестації прокурорів має на меті проявити і оцінити різні аспекти професійної підготовки і кваліфікації прокурора. Під час проведення атестації Комісія вирішує питання відповідності прокурора здійснювати свої повноваження. Згідно п. 12 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 17.10.2019 року № 233, рішення комісії, крім зазначених в абзаці другому цього пункту, в тому числі процедурні, обговорюється її членами і ухвалюються шляхом відкритого голосування більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії. Член комісії вправі голосувати "за" чи "проти" рішення комісії. У разі рівного розподілу голосів, приймається рішення, за яке проголосував голова комісії. Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття. Таким чином, підставою для звільнення прокурора є настання однієї з підстав, визначених у підпунктах 1 - 4 пункту 19 цього розділу, зокрема й неуспішне проходження атестації і закон не вимагає додаткової підстави для звільнення, зокрема такої, як ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Закон визначає, що звільнення відбувається не з підстав, установлених пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», а на підставі цього пункту, що є нормативною підставою. Отже, підставою для звільнення є одна з підстав, передбачених підпунктами 1 - 4 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, а нормативною підставою є пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII. За обставин даної справи встановлено, що Першою кадровою комісією обласних прокуратур з атестації місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) за наслідками проходження позивачем тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки було прийнято рішення про виключення його зі списків таких, що не пройшли атестацію та вирішено призначити новий час та дату складання іспиту. Вказане рішення Першої кадрової комісії, оформлене протоколом №12 від 20.11.2020 року, є чинним та не скасоване. Будь-якого рішення про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації Першою кадровою комісією не приймалось. Таким чином, після прийняття Першою кадровою комісією рішення за наслідками проходження позивачем другого етапу атестації, останній правомірно очікував про призначення нової дати та часу складання іспиту на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки. Слід зазначити, що Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово висловлював позицію, згідно якої правова процедура (fair procedure - справедлива процедура), яка є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади, встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і в разі її неналежного дотримання дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду. Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи; спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права. Також, Верховний Суд вказував на те, що принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи. Конституційний Суд України, розвиваючи практику застосування статті 8 Основного Закону України, указав, що верховенство права слід розуміти, зокрема, як механізм забезпечення контролю над використанням влади державою та захисту людини від свавільних дій держави. Верховенство права як універсальний та інтегральний принцип права необхідно розглядати, зокрема, в контексті таких основоположних його складових: принцип законності, принцип юридичної визначеності, принцип справедливого суду. Верховенство права означає, що органи державної влади обмежені у своїх діях заздалегідь регламентованими та оголошеними правилами, які дають можливість передбачити заходи, що будуть застосовані в конкретних правовідносинах, і, відповідно, суб`єкт правозастосування може передбачати й планувати свої дії та розраховувати на очікуваний результат (абзаци третій, четвертий, шостий пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.06.2019 № 6-р/2019). Принцип юридичної визначеності є істотно важливим для питання довіри до державної влади. Наведене узгоджується із сталою практикою ЄСПЛ, яка знайшла своє відображення у справі «Звежинський проти Польщі», в якій Суд підкреслив, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти конкретно і дуже послідовно (рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (пункт 73). Однак, як встановлено в ході розгляду даної адміністративної справи, не зважаючи на наявність рішення Першої кадрової комісії про призначення нової дати та часу складання позивачем іспиту на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, 13.09.2021 року, тобто через більш ніж десять місяців після складання позивачем іспиту, П`ятнадцятою кадровою комісією приймається рішення про неуспішне проходження ОСОБА_2 атестації, що, на думку колегії суддів, є безумовним порушенням принципу правової визначеності. За наявності чинного рішення Першої кадрової комісії, викладеного у протоколі № 12 від 20.11.2020 року, єдиним можливим правомірним варіантом дій П`ятнадцятої кадрової комісії було призначення позивачу нової дати складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички. При розгляді справи колегія суддів враховує, що і Перша, і П`ятнадцята кадрові комісії мають однаковий правовий статус та наділені однаковими повноваженнями. Водночас ні Закон №113-1Х, ні Порядок проходження прокурорами атестації, затверджений наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 та ні Порядок роботи кадрових комісій, затверджений наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року №233 не наділяють кадрову комісію повноваженнями за тими ж самими обставинами приймати нове рішення чи переглядати власне рішення або рішення попередньої кадрової комісії щодо призначення прокурору нового часу (дати) складання відповідного іспиту чи проведення з ним співбесіди, чи приймати рішення про відмову включити прокурора до графіку складання іспитів, щодо якого вже прийнято рішення про призначення йому нової дати складання іспиту. Ані у поданих відзивах на позовну заяву, ані в апеляційних скаргах відповідачами не наведено жодного аргументу, що пояснює причини повторного вирішення новоствореною кадровою комісією заяви прокурора щодо можливості повторного проходження ним іспиту, а також щодо правових підстав, за яких, за наявності чинного рішення попередньої комісії (яким таку заяву вже вирішено і яке підлягало виконанню лише в частині призначення нової дати та часу іспиту), новоствореною комісією вирішено прийняти рішення про неуспішне проходження позивачем атестації. Враховуючи все зазначене, колегія суддів вважає, що прийняття П`ятнадцятою кадровою комісією з посиланням на п. 13, 16, 17 розділу II Закону №113-ІХ, п.6 розділу І, п.5, 6 розділу III Порядку №221, рішення від 13.09.2021 року №192 про неуспішне проходження позивачем атестації, за наявності рішення Першої кадрової комісії, викладеного у протоколі №12 від 20.11.2020 року, яким вирішено призначити нову дату складання іспиту позивачем, порушує право позивача на можливість проходження атестації відповідно до порядку, встановленого Законом №113-IX, Порядком №221, є безпідставним та необґрунтованим. Колегія суддів зазначає, що законодавство повинно забезпечувати певний рівень юридичного захисту проти свавільного втручання з боку державних органів. Існування конкретних процесуальних гарантій є у цьому контексті необхідним. Те, які саме гарантії вимагатимуться, певною мірою залежатиме від характеру та масштабів зазначеного втручання (див. рішення у справі «P. G. та J. H. проти Сполученого Королівства», заява № 44787/98, п. 46, 2001-IX). Слід враховувати недопустимість порушення органами державної влади принципу належного урядування. Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) зазначив про необхідність дотримуватися принципу «належного урядування» щодо обов`язку державних органів діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. У справі «Лелас проти Хорватії» зазначено, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своєчасного виконання своїх обов`язків. Таким чином, за обставин даної справи колегія суддів приходить до висновку про порушення в даному випадку П`ятнадцятою кадровою комісією при прийнятті рішення від 13.09.2021 року № 192 принципу належного урядування, що є неприпустимим. Враховуючи всі вказані вище обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 13.09.2021 №192 «Про неуспішне проходження прокурором атестації» є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. З огляду на те, що підставою для звільнення позивача із займаної посади та органів прокуратури згідно наказу Одеської обласної прокуратури № 2331к від 20.10.2021 року, стало рішення П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 13.09.2021 №192, визнання останнього протиправним тягне за собою визнання протиправним та скасування і наказу керівника Одеської обласної прокуратури № 2331к від 20.10.2021 року, як вірно встановлено судом першої інстанції. Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Враховуючи визнання судом протиправними рішення П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 13.09.2021 року №192 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 , а також наказу Одеської обласної прокуратури № 2331к від 20.10.2021 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для поновлення позивача на попередній посаді прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області та органах прокуратури. Що стосується доводів апеляційних скарг Офісу Генерального прокурора та Одеської обласної прокуратури стосовно того, що протокол засідання Першої кадрової комісії від 20.11.2020 року №12 не є рішенням комісії по суті, а є процедурним рішенням щодо роботи комісії, а також стосовно того, що Перша кадрова комісія не мала права приймати рішення про призначення прокурору нового часу та дати складання іспиту, крім випадків, чітко визначених законодавством, колегія суддів зазначає наступне. Прийняте Першою кадровою комісією рішення безпосередньо стосується прав та інтересів ОСОБА_1 , оскільки ним вирішено питання за результатом розгляду поданої позивачем скарги та фактично надано право позивачу продовжити проходження атестації, починаючи з другого етапу, а тому вказане рішення не може розглядатись як процедурне рішення щодо роботи комісії. При цьому, предметом спору в даній адміністративній справі є правомірність рішення саме П`ятнадцятої кадрової комісії від 13.09.2021 року № 192, а тому за наявності чинного та не скасованого рішення Першої кадрової комісії, підстави для надання оцінки правомірності цього рішення Першої кадрової комісії відсутні. На думку колегії суддів, у поданих апеляційних скаргах відсутні об`єктивні доводи на спростування висновків суду першої інстанції, а мотиви заявників зводяться до дискреційних повноважень комісій. Зважаючи на викладене, підстави для задоволення апеляційних скарг Офісу Генерального прокурора та Одеської обласної прокуратури відсутні. Стосовно доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів звертає увагу на наступне. У поданій апеляційній скарзі апелянт вважає рішення суду першої інстанції правильним, однак, вважає, що судом не було досліджено ряд обставин, що мають значення для справи, які обґрунтовують позовні вимоги щодо визнання протиправними оскаржуваних рішень, які викладені у змісті позову та не досліджені доводи позовних вимог разом із підтверджуючими їх письмовими доказами, без надання їм оцінки. Так, апелянт посилався на те, що судом не досліджено питання щодо порушення Першою кадровою комісією вимог Закону № 113-ІХ та Порядку № 221 в частині забезпечення вимог анонімності тестування, прозорості та публічності атестації, щодо неврахування П`ятнадцятою кадровою комісією при прийнятті рішень від 13.09.2021 року № 11 та № 192 доведеного та визнаного факту прийняття 04.11.2020 року у ОСОБА_1 іспиту невідповідною комісією, щодо порушення процедури та документального оформлення процесу розподілу прокурорів між кадровими комісіями в частині формування списків прокурорів перед другим етапом атестації без погодження особисто з Генеральним прокурором та ін. За обставинами даної справи свої доводи щодо порушення процедури проведення другого етапу атестації, неповноважності складу комісії позивач виклав у заявах та скаргах, які були надіслані, зокрема, Першій кадровій комісії. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, саме за результатом розгляду поданих позивачем заяв та скарг, Першою кадровою комісією було прийнято рішення про виключення ОСОБА_1 зі списку осіб, які неуспішно склали іспит на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки та вирішено призначити нову дату складання іспиту (другий етап). В даному випадку саме наявність рішення Першої кадрової комісії, викладеного у протоколі № 12 від 20.11.2020 року стало підставою для скасування судом першої інстанції рішення П`ятнадцятої кадрової комісії від 13.09.2021 року №

192. Колегія суддів зазначає, що згідно ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. В свою чергу, вмотивованим є судове рішення, в якому належним чином зазначені підстави, на яких воно ґрунтується. Під умотивованістю розуміється повне і всебічне відображення в рішенні суду мотивів, якими він керувався при ухваленні свого рішення, при оцінюванні доказів для встановлення наявності або відсутності обставин, на які сторони посилалися як на підґрунтя своїх вимог і заперечень. У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29). У іншому рішенні, зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ (наприклад, «Богатова проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України» та ін.). Таким чином, за сталою практикою ЄСПЛ рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи. Ухвалення судового рішення, яке не відповідає умовам мотивованості (обґрунтованості), тягне за собою скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення. Так, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, згідно ст. 317 КАС України є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Надаючи оцінку доводам, викладеним ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в даному випадку судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення було дотримано чітку структурованість рішення, послідовність викладення обставин справи, доводів учасників, доказів та норм права, на які вони посилаються, та з урахуванням яких встановлені дійсні обставини справи. При цьому, ухвалене судове рішення є вмотивованим, оскільки містить мотиви його прийняття, посилання на норми чинного законодавства, яким керувався суд, при прийнятті рішення. На думку колегії суддів, ненадання судом першої інстанції оцінки кожному аргументу позивача, зазначеному ним у позовній заяві, не свідчить про неналежну вмотивованість чи обґрунтованість судового рішення та жодним чином не свідчить про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин у справі. Враховуючи викладене, а також зважаючи на практику ЄСПЛ, викладену у рішеннях «Салов проти України», «Серявін та інші проти України», колегія суддів не вбачає підстав для зміни судового рішення з підстав, визначених позивачем у поданій ним апеляційній скарзі. Однак, колегія суддів приходить до висновку про наявність інших підстав для зміни судового рішення, з огляду на наступне. За приписами ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 року у справі №21-395а13 зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку №100. Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (надалі Порядок), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Відповідно до п.8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів. Згідно п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993р., днем звільнення вважається останній день роботи. З огляду на зазначені положення чинного законодавства, 01.11.2021 року є останнім днем роботи позивача, який оплачується роботодавцем, а тому стягнення середнього заробітку повинно бути розраховано за період вимушеного прогулу позивача з 02.11.2021 року по день поновлення на роботі. В даному випадку період вимушеного прогулу позивача з 02.11.2021 року по 07.07.2022 року (день ухвалення рішення про поновлення позивача на посаді) включно склав 174 робочих дня (листопад 2021 року (з 02.11.2021 року) 21 робочий день, грудень 2021 року 22 робочих дня, січень 2022 року 19 робочих днів, лютий 2022 року 20 робочих днів, березень 2022 року 22 робочих дня, квітень 2022 року 21 робочий день, травень 2022 року 22 робочих дня, червень 2022 року 22 робочих дня, липень 2022 року (по 07.07.2022 року включно) - 5 робочих днів). Згідно довідки Одеської обласної прокуратури заробітна плата позивача за два останні місяці роботи, що передували звільненню, становить 7725,27 грн. Середньоденна заробітна плата складає 367,87 грн. Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції встановив, що заробітна плата за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню на користь позивача з Одеської обласної прокуратури становить 64009,38 грн. (367,87 грн. х 174 р.д.), а не 62170, 03 грн. як встановлено судом першої інстанції. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Зважаючи на невірний розрахунок розміру середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з Одеської обласної прокуратури на користь позивача, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни судового рішення суду першої інстанції в цій частині. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін відповідно до ст. 316 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2022 року у справі № 420/24321/21 змінити, виклавши абзац п`ятий його резолютивної частини в наступній редакції: «Стягнути з Одеської обласної прокуратури (65026, вул. Пушкінська, 3. м. Одеса, код ЄДРПОУ 03528552) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 02.11.2021 року по 07.07.2022 року у розмірі 64 009,38 грн. (шістдесят чотири тисячі дев`ять гривень 38 копійок)». В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення виготовлено 10.10.2022 р. Суддя доповідач: Л.П. Шеметенко Суддя: О.А. Шевчук Суддя: І.О. Турецька