Постанова Київський апеляційний суд № 753/14030/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/6170/2022 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 вересня 2022року місто Київ справа № 753/14030/18 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В. суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Захарчук С.С., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,- В С Т А Н О В И В: У липні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь: 120341,90 грн. на відшкодування матеріальної шкоди; 20000 грн. на відшкодування моральної шкоди; 3210 грн. витрат на визначення вартості матеріального збитку. В мотивування вимог посилався на те, що 06 травня 2018 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Пежо 307 SW», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та «Пежо 307 ХS», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , в результаті якої автомобілі отримали механічні пошкодження. Вказував, що постановою Оболонського районного суду містаКиєва від 09липня 2018року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Зазначав, що відповідно до Звіту від 15 травня 2018 рокурозмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Пежо 307 ХS», д.н.з. НОМЕР_2 складає 120341,90 грн. Вказував, що ним також понесені витрати на складання акту огляду автомобіля у розмірі 1710 грн. та визначення вартості матеріального збитку у розмірі 1500 грн. Зазначав, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому було завдано моральну шкоду, яка полягає у стресі, неможливості користуватися власним автомобілем, яку він оцінює у 20000 грн. Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 28 березня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 120341,90грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 3210 грн. витрат на проведення автотоварознавчого дослідження, 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 1435,50 грн. судового збору. В решті вимог відмовлено. Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 09 липня 2020 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Подільського районного суду міста Києва від 28 березня 2019 рокузадоволено. Заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 28 березня 2019 року скасовано, справу призначенодо розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. У грудні 2020 року позивач відповідно до ст.49 ЦПК України подав заяву, в якій просив стягнути з відповідача на його користь: 85827,67 грн. на відшкодування матеріальної шкоди; 20000 грн. на відшкодування моральної шкоди; 3210 грн. витрат на визначення вартості матеріального збитку. Позивач не заперечував, що його автомобіль є фізично знищеним, у зв`язкуз чим просив стягнути з відповідача на його користь 85827,67 грн. на відшкодування матеріальної шкоди. Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 704,80 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, просив рішення суду скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі, стягнути з ОСОБА_2 на його користь: вартість матеріального збитку у розмірі 85327,67 грн. (85 827,67 грн. (із яких, 500,0 грн. уже сплачено відповідачем, як франшиза); вартість понесених витрат на оцінювання та визначення вартості матеріального збитку транспортного засобу у розмірі 3210 грн.; моральну шкоду у розмірі 20000 грн.; витрати на оплату судового збору у суді першої інстанції у розмірі 1435,50 грн.; витрати на оплату судового збору по результатам розгляду справи у апеляційному суді у розмірі 496,20 грн. На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що з позовною заявою до суду щодо відшкодування йому понесених матеріальних та моральних збитків, він звернувся безпосередньо до винуватця ДТП, оскільки була відсутня норма, яка б передбачала б, що у разі здійснення страхування будь-якого роду відповідальності, відшкодування такої шкоди здійснюється виключно страховими компаніями, шляхом виплати страхових відшкодувань, або ж яка забороняла б стягувати з винуватця дорожньо-транспортної пригоди компенсацію заподіяних збитків, якщо його відповідальність застрахована. Вказував, що ПрАТ «Київський страховий дім», в якій була застрахована цивільно-правова відповідальність автомобіля що скоїв ДТП, була і залишається досить проблемною (високий ризик затримки у виплаті, відмові у виплаті відшкодування, занижених розрахунків завданих збитків тощо). Вважає, що ухвала Подільського районного суду міста Києва від 09 липня 2020 року про скасування заочного рішення від 28 березня 2019 року прийнята без дослідження причини неявки відповідача на судові засідання. Зазначав, що у справі є два обрахунки матеріальної шкоди в розмірі 85827,67 грн. та у розмірі 76917,04 грн., і якщо один з них не приймається для виплат, то можна до потерпілої сторони, застосувати інший розмір. Вважає, що він був позбавлений права на відшкодування матеріальної шкоди нанесеної його автомобілю як того передбачає ч.1 ст.1166, ч.2 ст.1187, ст.1192 ЦК України. Посилався на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що дії відповідача, порушення ним правил дорожнього руху, які призвели до матеріальної шкоди йогоавтомобілю, в прямій залежності відноситься до нанесенню йому моральної шкоди. Вказував, що бездіяльність відповідача у виплаті йому коштів на відновлення автомобіля, витрат на судові затрати (проведення заходів оцінювання пошкодженого мого автомобіля), теж в прямій залежності відноситься до нанесенню йому моральної шкоди. Відзиву на апеляційну скаргу позивача до Київського апеляційного суду не надійшло. У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження. З`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що суб`єктом, який має задовольнити вимогу позивача, є страховик відповідача, оскільки на момент ДТП цивільно-правова відповідальність автомобіля «Пежо 307 SW», д.н.з. НОМЕР_3 була застрахована у ПрАТ «Київський страховий дім». Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, 06 травня 2018 року о 08.45 год. ОСОБА_2 в місті Києві на перехресті вул. Богатирської та вул. Г.Дніпра, керуючи автомобілем «Пежо 307 SW», д.н.з. НОМЕР_1 при виїзді на нерегульоване перехрестя не надав переваги в русі автомобілю, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Пежо 307 ХS», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , що спричинило пошкодження транспортних засобів. Автомобіль «Пежо 307 ХS», д.н.з. НОМЕР_2 належить на праві приватної власності позивачу ОСОБА_1 . Постановою Оболонського районного суду містаКиєва від 09липня 2018року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закритоу зв`язку з відсутністю в його діях адміністративного правопорушення. Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. У заяві про перегляд заочного рішення, відповідач вказував на те, що автомобіль «Пежо 307 SW», д.н.з. НОМЕР_1 на момент ДТП був застрахований у ПрАТ «Київський страховий дім». З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Пежо 307 SW», д.н.з. НОМЕР_1 в момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ «Київський страховий дім» відповідно до полісу №АК/3588836 від 25липня 2017 рокустроком до 24 липня 2018 року, страхувальник: ОСОБА_4 , з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну у розмірі 100000 грн., франшиза 500 грн. 07 травня 2018 року ОСОБА_4 подав до ПрАТ «Київський страховий дім» повідомлення про подію, що може бути визнана страховою. Відповідно до Звіту №333-ф/18 про визначення вартості матеріального збитку від 15 травня 2018 року, складеного ФОП ОСОБА_5 на замовлення позивача, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Пежо 307 ХS», д.н.з. НОМЕР_2 складає 120341,90 грн. Також у даному Звіті вказано, що вартість відновлювального ремонту КТЗ - 224044,76 грн., вартість відновлювального ремонту КТЗ з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу - 85827,67 грн., ринкова вартість КТЗ - 120341,90грн. Відповідно до висновку №334 за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи від 14вересня 2020 року, складеної судовим експертом Таракановим Ю.Ю. на замовлення представника відповідача ОСОБА_2 вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу автомобіля «Пежо 307 ХS», д.н.з. НОМЕР_2 складає 122083,50грн., ринкова вартість зазначеного автомобіля - 45166,46 грн., вартість відновлювального ремонту -76917,04грн. Згідно з ст.30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. Позивач у відповіді на відзив відповідача не заперечував той факт, що його автомобіль є фізично знищеним, у зв`язкуз чим просив стягнути з відповідача на його користь 85827,67 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, як різницю між ринковою вартістю автомобіля до ДТП та ринковою вартістю автомобіля після ДТП (а.с.194). Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, збереження або утримання якого створює підвищену небезпеку. Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Згідно з ст.6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. За змістом п.22.1 ст.22 вказаного Закону при настанні страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно з ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Тобто з метою захисту інтересів потерпілого на страхувальника (зокрема, винуватця ДТП) покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність. Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. Згідно з п.72 постанови Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. З матеріалів справи вбачається, що розмір матеріальної шкоди, яку просить стягнути з відповідача позивач становить 85827,67грн., що не перевищує ліміту відповідальності, визначеного у полісі №АК/3588836від 25 липня 2017 року. Відповідачем було виплачено у добровільному порядку позивачу 500 грн. (розмір франшизи за договором), вказана обставина позивачем не заперечувалася. Доказів того, що ПрАТ «Київський страховий дім» відмовило у виплаті страхового відшкодування за страховою подією, яка мала місце 06 травня 2018 рокусуду наданоне було. Згідно листа МТСБУ від 05 серпня 2019 рокуМТСБУ не володіє інформацією щодо ліквідації ПрАТ «Київський страховий дім» чи визнання даної компанії банкрутом. Таким чином, у страховика ПрАТ «Київський страховий дім» виник обов`язок з виплати страхового відшкодування ОСОБА_1 , оскільки саме внаслідок дій водія застрахованого автомобіля «Пежо 307 SW», д.н.з. НОМЕР_1 була спричинена шкода позивачу. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що суб`єктом, який має задовольнити вимогу позивача, є страховик відповідача ПрАТ «Київський страховий дім», отже правомірно відмовив у задоволенні вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди. Доводи апеляційної скарги про те, що з позовною заявою до суду щодо відшкодування позивачу понесених матеріальних та моральних збитків, останній звернувся безпосередньо до винуватця ДТП, оскільки була відсутня норма, яка б передбачала б, що у разі здійснення страхування будь-якого роду відповідальності, відшкодування такої шкоди здійснюється виключно страховими компаніями, шляхом виплати страхових відшкодувань, або ж яка забороняла б стягувати з винуватця дорожньо-транспортної пригоди компенсацію заподіяних збитків, якщо його відповідальність застрахована, спростовується висновками, які містяться у постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц, які згідно з ч.ч.5, 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та відповідно до яких належним відповідачем у даній справі повинен бути ПрАТ «Київський страховий дім». Посилання в апеляційній скарзі на те, що ПрАТ «Київський страховий дім», в якій була застрахована цивільно-правова відповідальність водія автомобіля що скоїв ДТП, була і залишається досить проблемною (високий ризик затримки у виплаті, відмові у виплаті відшкодування, занижених розрахунків завданих збитків тощо), не є підставою для стягнення страхового відшкодування з особи, відповідальність якої була застрахована на момент ДТП. Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 5000 грн., суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 зазнав душевних страждань, пов`язаних з пошкодженням майна та врахував характер та тривалість страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках позивача та засади розумності, виваженості та справедливості. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди з наступних підстав. Частиною 1 ст.1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю. Відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до вимоги чинного законодавства України особа, якій завдано збитків, має також право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є поставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 3 ст.23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Згідно з п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Колегія суддів вважає, що розмір коштів на відшкодування моральної шкоди, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача суд визначив правильно, виходячи з обставин її заподіяння, пошкодження автомобіля та виходячи із засад розумності, виваженості, співмірності та справедливості. Доводи апеляційної скарги про те, що ухвала Подільського районного суду міста Києва від 09 липня 2020 року про скасування заочного рішення від 28 березня 2019 року прийнята без дослідження причини неявки відповідача на судові засідання, не мають правового значення для розгляду вказаної справи, оскільки ухвала Подільського районного суду міста Києва від 09 липня 2020 року не є предметом оскарження. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди та частково задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди є законними і обґрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Отже, суд першої інстанції всебічно і об`єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Подільського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий: Судді: