Постанова Донецький апеляційний суд № 226/2631/19

Єдиний унікальний номер 226/2631/19 Номер провадження 22-ц/804/821/20 Головуючий у 1-й інстанції Рибкін О.А. Доповідач Азевич В.Б. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 березня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі: судді-доповідача Азевича В.Б., суддів: Кішкіної І.В., Никифоряка Л.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Бахмут Донецької області цивільну справу № 226/2631/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 26 листопада 2019 року (суддя Рибкін О.А., рішення ухвалено в приміщенні суду в м. Мирноград Донецької області, повне судове рішення складено 02 грудня 2019 року),- В С Т А Н О В И В: В серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Димитровського міського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Свої вимоги обґрунтував тим, що 20.06.2019 року приблизно о 21 годині 30 хвилин ОСОБА_2 , керуючи легковим автомобілем марки ЗАЗ-Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись по вулиці Соборна у м. Мирноград порушив вимоги Правил дорожнього руху України та скоїв на нього наїзд (як пішохода). Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди він отримав тілесні ушкодження та бригадою швидкої був доставлений до Мирноградської центральної міської лікарні, де йому була надана перша медична допомога. Згідно листа Мирноградської ЦМЛ до прийомного відділення лікарні він був доставлений о 21 год. 45 хв. та оглянутий черговим лікарем-травматологом, зроблено рентген. Йому встановлено діагноз: закритий передній нижній вивих правого плечового суглобу; забій, садно грудної клітини. Був виправлений вивих під наркозом, рекомендовано фіксуючу пов`язку, холод, при болях - розчин «Дексалгіну». Відповідно до листа Мирноградського відділення поліції від 06.08.2019 року, відомості про дорожньо-транспортну пригоду були внесені до Єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події під №№ 4461, 4464 та 4465. За результатами розгляду повідомлень складено висновок. Протокол про адміністративне правопорушення на водія не складався, оскільки на погляд працівників поліції в його діях був відсутній склад адміністративного правопорушення, а причиною дорожньо-транспортної пригоди нібито стала його власна необережність. Відповідно до змісту висновку № 847 від 10.07.2019 року, складеного слідчим СВ Мирноградського відділення поліції лейтенантом поліції ОСОБА_3 , причиною дорожньо-транспортної пригоди нібито стала його власна необережність та порушення ним вимог п. 4.14 та п. 4.14 «а», «б» Правил дорожнього руху України. При цьому, у висновку зазначається, що він нібито відмовився від слідчих дій, проходження судово-медичної експертизи, відмовився надавати слідчому медичні документи, вважав його тілесні ушкодження не значними та відмовився висувати претензії до будь-кого з приводу дорожньо-транспортної пригоди. З огляду на незгоду з висновками слідчого, після ознайомлення зі змістом цього документу, він надіслав відповідну скаргу до Мирноградського відділення поліції. Поряд з цим, незалежно від висновків працівників поліції та результатів розгляду скарги, він відповідно до статті 1167 ЦК України має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я. Він вважає, що в його діях не було грубої необережності. Він не здійснював рух по проїжджій частині або обочині вулиці, а лише переходив дорогу. Виходячи на проїжджу частину він переконався у безпечності відповідної дії. На проїжджу частину раптово не вибігав. Висновки слідчого з цього приводу носять характер припущень та не підтверджені доказами, зокрема показаннями свідків, яких було вдосталь на місці дорожньо-транспортної пригоди. Швидкість руху автомобіля та використання водієм зовнішніх світлових приборів не була встановлена. Натомість відповідач на його переконання порушив вимоги Правил дорожнього руху України. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому була завдана моральна шкода, яка полягає у наступному. Одразу після дорожньо-транспортної пригоди він втратив свідомість. Прийшовши до тями він був дуже наляканий та знервований, все тіло у нього боліло. Лише той факт, що він вдало згрупувався в момент удару, дозволив йому уникнути більш тяжких травм. На амбулаторному лікуванні він перебував з 20.06.2019 року по 04.07.2019 року та був змушений переживати всі ті незручності, які пов`язані з відвідуванням лікарні: огляди лікарів, медичні дослідження та інше. При цьому, у цей час він був також змушений відриватися від звичайних занять. На фоні отриманої травми він декілька днів після дорожньо-транспортної пригоди відчував фізичний біль та до сьогодні не може повноцінно використовувати праву руку. Він вважав, що суми, яка може бути сплачена страховиком на підставі ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди, а саме 5% страхової виплати за шкоду, заподіяною здоров`ю, при тому, що розмір його документально підтверджених витрат на медичну допомогу склав 347,75 грн., тобто в розмірі 17,38 грн. (347,75 грн. х 5%) недостатньо для повного відшкодування завданої йому моральної шкоди, а тому відповідач на підставі статей 1167, 1194 ЦК України має сплатити йому різницю між фактичним розміром такої шкоди, яку він оцінив в 30 017,38 грн., і належною йому страховою виплатою, а саме 30 000,00 грн. Просив суд стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 30 000 грн. Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 26 листопада 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 1 500,00 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у сумі 38,42 грн. ОСОБА_1 на вказане судове рішення подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість і незаконність, просить його змінити, збільшивши розмір відшкодування моральної шкоди, та стягнути з ОСОБА_2 на його користь 30 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що висновок суду першої інстанції про виключно його вину в ДТП та про його грубу необережність не ґрунтується на наявних в матеріалах справи доказах, тобто мають місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також невідповідність висновків суду обставинам справи. Від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення. Вважає, що суд першої інстанції правильно визначив розмір відшкодування моральної шкоди з врахуванням всіх обставин справи, а також дій позивача, які сприяли виникненню та збільшенню шкоди, оскільки останній діючи необережно та перебуваючи у нетверезому стані порушив Правила дорожнього руху, внаслідок чого сталася ДТП. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою «Апеляційне провадження». В частині 1 статті 274 ЦПК України зазначено, що в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються, зокрема, малозначні справи. Крім того, згідно із частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що 20.06.2019 року по вул. Соборна в м. Мирнограді навпроти буд. №16 сталося зіткнення автомобіля марки ЗАЗ-Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та пішохода ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , при якому ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді вивиху правого плеча (а.с. 16-17). Згідно з висновком Мирноградського відділення поліції від 10.07.2019 року за фактом дорожньо-транспортної пригоди (ЄО №№ 4461, 4464, 4465 від 20.06.2019), розгляд матеріалу за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля ЗАЗ-Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керування ОСОБА_2 та пішохода ОСОБА_1 при якому ОСОБА_4 було травмовано - закінчено. Висновком встановлено, що відповідно до вимог п.12.3 ПДР України «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди», водій ОСОБА_2 негайно став виконувати гальмування автомобілю, з метою його повної зупинки, однак, у зв`язку з тим, що пішохід ОСОБА_1 , вибіг на проїзну частину у безпосередній близькості до керованого ним автомобілю зліва направо, не встиг зупинити керований ним транспортний засіб, в результаті чого передньою правою частиною автомобілю здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 . Крім того, опитаний ОСОБА_1 пояснив, що у темну пору доби, він не озираючись, з власної необережності, швидким темпом шагу, перебуваючи у темному одязі став пересікати проїзну частину на вказаній ділянці автошляху, в результаті чого на нього здійснив наїзд автомобіль. Свою провину потерпілий визнав у повному обсязі та пояснив, що тілесні ушкодження отримав з власної необережності, оскільки пересік проїзну частину поза межами пішохідного переходу, у темну пору доби у темному одязі. Причиною настання даної дорожньо-транспортної події послужили необережні дії пішохода ОСОБА_1 , який порушивши вимоги п.4.4, п.4.14 «а», «б» Правил дорожнього руху України, які вимагають: п.4.4. В темний час доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи, які здійснюють рух по проїжджій частині або обочині, повинні виділити себе, а по можливості мати на зовнішньому одязі світлові відбиваючі елементи, для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху; п.4.14. Пішоходам забороняється: а) виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху; б) раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід, маючи об`єктивну можливість спостерігати за дорожньою обстановкою і рухом транспортного засобів по проїжджій частині, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, в темний час доби, не виділивши себе, перед тим як перетинати проїжджу частину, не переконавшись у відсутності небезпеки для себе, раптово вибіг на проїжджу частину, перетинаючи її зліва направо по ходу руху автомобілю, внаслідок чого водій ОСОБА_2 здійснив на нього наїзд. Таким чином, в ході розгляду матеріалів Єдиного обліку було встановлено, що в результаті зазначеної дорожньо-транспортної події заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_1 настали внаслідок його необережних дій, і більш ніхто не постраждав (а.с.16-17). 20.08.2019 року ОСОБА_1 на адресу Мирноградського ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області було направлено скаргу про незгоду з висновком слідчого за фактом дорожньо-транспортної пригоди № 847 від 10.07.2019 року та проханням його скасувати (а.с.18-19). Згідно з листом Комунального некомерційного підприємства «Мирноградська центральна міська лікарня» Мирноградської міської ради від 05.08.2019 року та копій записів з медичної карти ОСОБА_1 був доставлений на прийомне відділення 20.06.2019 року о 21.45 год., оглянутий черговим лікарем-травматологом, зроблено рентген, встановлено діагноз: закритий передній нижній вивих правого плечового суглобу, забій, садно грудної клітини. Був виправлений вивих під наркозом, рекомендовано фіксуюча пов`язка, холод, при болях розчин «Дексалгіну». 24.06.2019 з`явився на прийом в лікувально-діагностичне відділення, рекомендовано «Фастум гель». 27.06.2019 оглянутий завідуючим відділення. Знаходився на амбулаторному лікуванні з 20.06.2019 по 04.07.2019 (а.с.20, 21-28). Згідно з копіями товарних та фіскальних чеків ОСОБА_1 було оплачено плівку та придбано медичних препаратів на загальну суму 347,75грн (а.с.29). Згідно з листом КНП «Мирноградська центральна міська лікарня» Мирноградської міської ради від 18.09.2019 року, 20.06.2019 року був проведений огляд на стан сп`яніння ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ознак сп`яніння не виявлено. Також був проведений огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якого виявлено гостру інтоксикацію внаслідок вживання алкоголю (а.с.35). Свідок ОСОБА_5 пояснила, що позивач є її сином. ІНФОРМАЦІЯ_3 року їй подзвонив по телефону друг сина ОСОБА_6 і сказав, що ОСОБА_7 збила машина і щоб вона їхала в центр міста. Про обставини ДТП вона знає тільки зі слів осіб, які знаходилися в той вечір разом з її сином, були вони чи ні безпосередньо на місці ДТП їй не відомо. Син їй потім сказав, що в той вечір перед дискотекою він випив пляшку пива. Згідно медичних документів син був на лікарняному 2 тижні. Зараз за медичною допомогою син не звертався, так як йому ще треба буде влаштовуватись на роботу в шахту, зараз він тільки приймає знеболювальні ліки. Рішення подати цей позов і розмір оціненої моральної шкоди це спільне рішення їхньої сім`ї. Як їй відомо, відповідач не притягувався ні до адміністративної, ні до кримінальної відповідальності. Свідок ОСОБА_8 пояснила, що вона була безпосереднім свідком ДТП, яке трапилося, і вона викликала швидку допомогу і поліцію. Вона бачила, що попереду них група підлітків - чоловіка чотири перебігали дорогу на іншу сторону вулиці. Вони себе поводили неадекватно, голосно кричали, лаялися матом, тому вони з чоловіком звернули на них увагу. Потім, коли ті хлопці вирівнялись з ними, вони різко розвернулись і побігли по тротуару 10-15 м, почали ланцюжком різко перебігати дорогу, розтягнувшись на проїжджій частині. В цей час там проїжджав автомобіль таксі чорного кольору, який перед цим пропустив людей на неподалік розташованому пішохідному переході і продовжив рух. Вона чула звук гальмування - таксист намагався ухилитися від зіткнення, прийнявши вбік, але зачепив одного із тих, що перебігали дорогу. Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки було встановлено наявність заподіяної позивачу моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та, оскільки ця моральна шкода завдана позивачу ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, в даному випадку відповідно до статті 1167 ЦК України шкода має відшкодовуватися відповідачем незалежно від наявності його вини. В той же час, оскільки було встановлено, що груба необережність потерпілого сприяла виникненню шкоди (фактично і була причиною заподіяння йому шкоди), тому відповідно до частини 2 статті 1193 ЦК України розмір відшкодування моральної шкоди має бути зменшено і суд вважав необхідним стягнути з відповідача на користь позивача у відшкодування заподіяної йому моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 1 500,00 грн. Зазначений висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням, або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. За пунктом 1 частини 2 статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Отже, суд першої інстанції дійшов правильно висновку, що ОСОБА_2 , як особа, яка керувала джерелом підвищеної небезпеки, повинен нести відповідальність за моральну шкоду, завдану таким джерелом, незалежно від наявності його вини. Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 20.06.2019 року приблизно о 21.20-21.30 годині по вул. Соборна в м.Мирнограді навпроти буд. №16 за участю водія ОСОБА_2 , який керував автомобілем марки ЗАЗ-Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та пішохода ОСОБА_1 відбулася внаслідок порушення пішоходом ОСОБА_1 . Правил дорожнього руху. Так, пішохід ОСОБА_1 всупереч вимогам пунктів 4.7, 4.8, 4.10, 4.14«а», 4.14«б» Правил дорожнього руху в темний час доби, із-за дерев, які ростуть вздовж проїзної частини та тротуару, раптово вибіг з тротуару на проїзну частину і намагався перетнути її не на пішохідному переході, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, у безпосередній близькості перед автомобілем ЗАЗ-Daewoo Lanos під керуванням водія ОСОБА_2 , що рухався по цій проїзній частині, внаслідок чого сталося зіткнення автомобіля з пішоходом ОСОБА_1 . При цьому неподалік від місця дорожньо-транспортної пригоди є пішохідний перехід, саме по якому пішоходи зобов`язані переходити проїзну частину в тому місці. Крім того, пішохід ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння. Зазначені обставини підтверджуються висновком Мирноградського відділення поліції від 10.07.2019 року за фактом дорожньо-транспортної пригоди (ЄО №№ 4461, 4464, 4465 від 20.06.2019), показаннями свідка ОСОБА_8 , яка була безпосереднім очевидцем цієї дорожньо-транспортної пригоди, поясненнями відповідача ОСОБА_2 , а також частково і поясненнями самого позивача ОСОБА_1 . Факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння підтверджується медичним висновком КНП «Мирноградська центральна міська лікарня». Щодо розміру відшкодування моральної шкоди слід зазначити наступне. Згідно із статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 1167 ЦК передбачено підстави відповідальності за завдану моральну шкоду. Відповідно до змісту ч. 2 цієї статті моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, N 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). У частині третій статті 23 ЦК України встановлено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року). Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 9 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Суд першої інстанції, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди відповідно до положень ст. 23 ЦК України, врахував всі обставини справи та надав належну оцінку таким обставинам, проте помилково посилався на норму частини 2 статті 1193 ЦК України, що не впливає на правильність висновків суду. У справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив потерпілий. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року, провадження № 14-463цс18. Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди скаржника з висновками суду щодо їх оцінки. Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону. Враховуючи зазначене, відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін. За пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах. Оскільки в даній справі ціна позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 368, 374, 375, 382-384 ЦПК України, Донецький апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 26 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Судді: В.Б. Азевич І.В. Кішкіна Л.П. Никифоряк