Постанова Одеський апеляційний суд № 508/296/22

Номер провадження: 33/813/911/22 Номер справи місцевого суду: 508/296/22 Головуючий у першій інстанції Корсаненкова О. О. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12.09.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі судді - Комлевої О.С. за участю: секретаря судового засідання Шлапак А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Миколаївського районного суду Одеської області від 13 липня 2022 року, - ВСТАНОВИВ: Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції Постановою Миколаївського районного суду Одеської області від 13 липня 2022 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування всіма транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 496, 20 грн. Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала На вищевказану постанову суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду скасувати та провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що -протокол медичного огляду № 54 від 27 травня 2022 року проведений лікарем Березівської ЦРЛ ОСОБА_2 , був складений зі спливом майже чотирьох годин з моменту виявлення підстав для його проведення; -відеодоказ який долучений до матеріалів справи загалом триває близько п`яти хвилин, тому з нього неможливо дослідити усі обставини справи; -Відеодоказів того, що ОСОБА_1 надає пояснення поліцейському та не заперечує з приводу показника алкотестеру матеріали справи не містять; -Відсутність сертифікату Алкофор в матеріалах справи, а також відсутність результатів його показів на технічному документі, фактично свідчить про відсутність необхідних повірок та сертифікатів у вказаного приладу; Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. В судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 12.09.2022 року апелянт ОСОБА_1 до суду не з`явився, хоча був повідомлений належним чином, про дату, час і місце розгляду справи (а.с.77). Апеляційний суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженого рішення, судом були створені всі умови для реалізації права особи на доступ до правосуддя, та приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 будучи повідомленим про дату та час розгляду скарги в апеляційному суді, не з`явився, суд оцінює таку поведінку особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, як небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді апеляційної інстанції. Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції. В своїх рішеннях Європейський Суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши у попередньому судовому засіданні пояснення ОСОБА_1 , дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, суд дійшов до таких висновків. Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з положеннями ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, але не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до змісту ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. З аналізу ст.ст.251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Під час розгляду справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247 і 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Однак, суд першої інстанції зазначених вимог закону не дотримався. З оскаржуваної постанови вбачається, що суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, але з цим висновком погодитись неможливо, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи, а докази, які містяться в матеріалах адміністративної справи щодо ОСОБА_1 протирічать один одному. Так, в обґрунтування доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, суд посилається на протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ № 073409, з якого вбачається, що 27.05.2022 року о 02-10 год. ОСОБА_1 по польовій автодорозі між смт. Миколаївка - с. Гвоздавка керував транспортним засобом ИЖ 412 ДНЗ НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП та на висновок щодо результатів медичного огляду, який було складено 27.05.2022 року о 05-55 год. у лікаря нарколога за адресою м. Березівка, вул. Лікарняна, 6, КНП Березівська ЦМЛ (а.с.1, 2). Разом з цим, крім зазначених доказів, на які послався суд, як на докази вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, матеріали справи містять докази, які спростовують його висновки про доведеність вини останнього у його вчиненні й, відповідно, наявність в діях обвинуваченого складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Зокрема, під час розгляду у суді першої інстанції ОСОБА_1 надав іще один висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №3 від 27.05.2022 року, де вказано, що огляд ОСОБА_1 було проведено о 03-10 годин лікарем наркологом ОСОБА_3 , яка встановила, що ОСОБА_1 не перебуває в стані алкогольного сп`яніння. Тобто, з матеріалів справи вбачається, що правопорушення скоєно 27.05.2022 року о 02-10 годин, висновок про стан алкогольного сп`яніння зроблений о 03-10 годин містить данні про відсутність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, а висновок зроблений о 05-55 годин містить данні про знаходження ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння з 0,74 проміле. Суд першої інстанції при розгляді справи не взяв до уваги, висновок за № 3, оскільки з показів свідка ОСОБА_3 , даних в судовому засіданні, вбачається, що результат продуття ОСОБА_1 алкотестеру був неоднозначний, останній тричі продував прилад, який кожного разу показував різний результат 0,44, 0,22 та 0,2 проміле. Отже з такими висновками суду першої інстанції, апеляційний суд не погоджується за наступних підстав. Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є зокрема, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів. Суд апеляційної інстанції приходить до висновку про суперечність таких доказів, що не дає підстав беззаперечно стверджувати, що в діях обвинуваченого є склад адміністративного правопорушення. Тому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції в даному випадку допустив однобічність та неповноту судового розгляду, а викладені в постанові висновки про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. За таких обставин, постанова суду підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення належить закрити з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Миколаївського районного суду Одеської області від 13 липня 2022 року скасувати. Прийняти нову, якою провадження у адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП, закрити, за відсутністю в його діях складу правопорушення. Постанова остаточна і оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.С. Комлева