Постанова 4813 № 523/6146/20

Номер провадження: 33/813/278/21 Номер справи місцевого суду: 523/6146/20 Головуючий у першій інстанції Шкуренков М.В. Доповідач Котелевський Р. І. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10.03.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Котелевського Р.І., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Суворовського районного суду м. Одеси від 12.06.2020 року, - встановив: Оскаржуваною постановою судді Суворовського районного суду м. Одеси від 12.06.2020 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 (двадцять тисяч чотириста) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки та стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 коп. Згідно з оскаржуваною постановою, ОСОБА_1 , 13.04.2020 року о 01 год. 50 хв., керував транспортним засобом марки «Джилі» державний номерний знак НОМЕР_1 по вулиці Агрономічна у місті Одесі з ознаками алкогольного сп`яніння (поведінка, що не відповідає дійсності, різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук). Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.130 КУпАП. Не погоджуючись з постановою судді районного суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на незаконність та необґрунтованість постанови, вказує на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та дослідженим доказам. Апелянт просить скасувати постанову та закрити провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , фактично не заперечуючи своєї відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі, стверджує, що докази наявні в матеріалах справи отримані в незаконний спосіб, а тому не можуть вважатися належними, допустимими та такими, що підтверджують його вину в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП. Зокрема, апелянт вказує, що огляд на стан алкогольного сп`яніння та встановлення відмови від проведення такого огляду, проведений працівниками поліції з порушенням вимог ст.266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Крім того апелянт зазначає, що пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в присутності яких він відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, також є недопустимими доказами, оскільки ці пояснення є шаблонними, а їх зміст є надуманим та таким, що не відповідає дійсності. При цьому, ОСОБА_1 вказує, що зазначені в поясненнях відомостіпро особу свідків нібито відрізняються від відомостей, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення. За твердженням апелянта недопустимим доказомє також відеозапис з нагрудної камери поліцейського, який долучений до матеріалів адміністративної справи, оскільки він не оформлений належним чином як доказ по адміністративній справі. Окрім перелічених обставин, ОСОБА_1 також вказує, що районним судом порушено вимоги ст.268 КУпАП, оскільки судовий розгляд проведено у його відсутність, він не був повідомлений належним чином про дату та час розгляду адміністративної справи. Апелянтом порушено питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді районного суду, яке мотивоване тим, що участі в розгляді справи він не приймав, копію оскаржуваної постанови отримав лише 01.02.2021 року, після чого звернувся з апеляційною скаргою. Вивчивши матеріали справи; перевіривши наведені в апеляційній скарзі та клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови доводи; апеляційний суд приходить до висновку про таке. Відповідно до положень ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, або якщо відмовлено у його поновленні. Згідно матеріалів судової справи ОСОБА_1 не був присутнім в судовому засіданні районного суду 12.06.2020 року. Матеріали судової справи не містять відомостей про належний виклик ОСОБА_1 у судове засідання, так само як і не містять відомостей про вручення оскаржуваної постанови ОСОБА_1 , у зв`язку з чим у апеляційного суду відсутні підстави вважати, що строк для подання апеляційної скарги апелянтом пропущений не з поважних причин, а тому з урахуванням подання апеляційної скарги одразу після того, як апелянт дізнався про існування постанови, суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження та забезпечити ОСОБА_1 право на доступ до правосуддя. Судовий розгляд в суді апеляційної інстанції проведено за відсутністю ОСОБА_1 , який будучи двічі повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. Так, 17.02.2021 року, ОСОБА_1 викликався в судове засідання призначене на 15:00 год. 24.02.2021 року, шляхом СМС-повідомлення на номер мобільного телефону, який надала його дружина ОСОБА_4 . Далі, 26.02.2021 року, ОСОБА_1 повторно викликався в судове засідання на 15:30 год. 10.03.2021 року, шляхом СМС-повідомлення на номер його мобільного телефону. Крім того, 26.02.2021 року, ОСОБА_1 викликався в судове засідання на 15:30 год. 10.03.2021 року, шляхом СМС-повідомлення на номер мобільного телефону його дружини ОСОБА_4 , яка повідомила про обізнаність ОСОБА_1 про судове засідання та зобов`язалася додатково повідомити останнього про дату, час та місце розгляду справи. Апеляційний суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскаржуваної постанови судді районного суду, судом були створені всі умови для реалізації права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на доступ до правосуддя, та приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 , будучи двічі повідомленим про дату та час розгляду скарги в апеляційному суді не з`явився, суд оцінює таку поведінку ОСОБА_1 , як небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді апеляційної інстанції. Розгляд справи за відсутності апелянта узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції. В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Що стосується доводів апеляційної скарги про незаконність оскаржуваної постанови, апеляційним судом встановлено таке. У відповідності до положень ст.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно положень ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з положеннями ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, але не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. У відповідності до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги. Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді районного суду є обґрунтованою та такою, що постановлена з дотриманням вимог КУпАП, за результатами повного та всебічного дослідження доказів. Так, згідно з протоколом серії ДПР18 №313887 від 13.04.2020 року, водій ОСОБА_1 , 13.04.2020 року, о 01 год. 50 хв., керував транспортним засобом марки «Джилі» державний номерний знак НОМЕР_1 по вулиці Агрономічна у місті Одесі з явними ознаками алкогольного сп`яніння (поведінка, що не відповідає дійсності, різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук). Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.(а.с.2). Протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №313887 від 13.04.2020 року ОСОБА_1 власноручно підписав без будь-яких зауважень та застережень. У відповідності до пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в їх присутності, ОСОБА_1 відмовився від проведення медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в закладі охорони здоров`я(а.с.5, 6). Зі змісту дослідженого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського, вбачається, що ОСОБА_1 , за обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, в присутності двох свідків відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки, так і в медичному закладі. Доводи ОСОБА_1 про недопустимість вказаного доказу з огляду на те, що відеозапис нібито не оформлений належним чином як доказ по справі, апеляційний суд вважає безпідставними, з огляду на таке. У відповідності до положень п.1.4.5 «Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів)», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03 лютого 2016 року, однією із декількох цілей використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції є забезпечення об`єктивного розгляду справ уповноваженими органами шляхом створення додаткових належних доказів. Зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_1 вбачається, що останній не заперечує, що на відеозаписі міститься інформація щодо обставин, які мали місце під час складення працівниками поліції відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.130 КУпАП. Крім того, як свідчить зміст протоколу про адміністративне правопорушення поліцейським зазначено, що до протоколу окрім іншого долучено відеозапис з нагрудної камери поліцейського №001329 та автомобільного відеореєстратора. За викладених обставин, оскільки ОСОБА_1 не заперечує, що на відеозаписі зафіксовано події які відбувались 13.04.2020 року о 01 год. 50 хв., у місті Одесі по вулиці Агрономічна при складенні відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає підстав для визнання відеозапису неналежним доказом, а тому даний доказ, у відповідності до положень ст.251 КУпАП, є належним та допустимим. При цьому, апеляційний суд наголошує, що в даній конкретній ситуації відсутність відомостей про технічний засіб, яким поліцейським здійснював відеозапис, на переконання суду ніяким чином не впливає на повноту, всебічність та об`єктивність з`ясування обставин справи та доведеності поза розумним сумнівом факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, оскільки відеозаписи повністю узгоджуються з обставинами справи та беззаперечно доводять факт відмови ОСОБА_1 від проведення медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на вимогу працівників поліції. Окрім того, наявних відео файлів цілком достатньо для досягнення цілей, регламентованих у п.1.4.5 Інструкції. Будь-яких фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність вищевказаних відеозаписів ОСОБА_1 не надано. Не встановлено таких даних і під час апеляційного розгляду справи. З огляду на викладене апеляційний суд також визнає безпідставними доводи ОСОБА_1 про те, що пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є надуманими та такими, що не відповідають дійсності, оскільки ці доводи спростовуються дослідженим судом відеозаписом, з якого чітко вбачається, що ОСОБА_1 в присутності свідків відмовився на пропозицію поліцейського пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі. Таким чином, зміст протоколу про адміністративне правопорушення, який ОСОБА_1 власноручно підписав, а також долучені до протоколу пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та відеозапис з нагрудної камери поліцейського, свідчать про фактичне визнання ОСОБА_1 порушення п.2.5. ПДР України, який відповідно встановлює обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. При цьому, апеляційний суд наголошує, що частиною ч.2 ст.130 КУпАП, передбачена відповідальність як за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Дослідженням протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , а також змісту пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , апеляційним судом не встановлено відмінностей щодо зазначення анкетних даних вказаних осіб у протоколі та поясненнях, а тому доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими та безпідставними. Крім того, апеляційний суд визнає безпідставними доводи ОСОБА_1 про шаблонність пояснень свідків, з огляду на таке. З матеріалів справи вбачається, що під час складення протоколу були залучені свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з пояснень яких убачається, що вони підтвердили на місці складання протоколу факт відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі. Дослідженням вказаних пояснень апеляційним судом встановлено, що їх зміст відповідає обставинам події, яка зафіксована в протоколі про адміністративне правопорушення та на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського, вони завірені підписами свідків, містять дату та місце складання, які узгоджуються з даними протоколу. Та обставина, що зміст пояснень в частині, яка не стосується персональних даних та конкретних обставин справи, віддрукований за допомогою печатної техніки, а не складений від початку до кінця рукописним способом, на переконання апеляційного суду не є порушенням, яке б свідчило про неналежність та недопустимість вказаних пояснень як доказів, оскільки складання бланків пояснень не заборонено законом. Доводи апелянта щодо порушення поліцейськими порядку проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння та встановлення відмови від проведення такого огляду, апеляційний суд також визнає безпідставними, з огляду на таке. Підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів, в тому числі алкогольного сп`яніння, передбачені ст.266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452). Огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого сп`яніння (частина 1 статті 266 КУпАП, пункт 2 Інструкції №1452). Ознаками алкогольного сп`яніння є, поряд з іншим, запах алкоголю з порожнини роту, порушення координації руху та мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покрову обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці (пункт 3 Інструкції №1452). Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; 2) лікарем закладу охорони здоров`я, в тому числі, в разі відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським (частина 2,3 статті 266 КУпАП, пункти 6,7 Інструкції №1452). Перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки (пункт 5, розділу 2 Інструкції №1452). Отже, зміст зазначених норм свідчить про те, що поліцейський зобов`язаний поінформувати особу про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надати сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, в разі якщо особа виявила бажання пройти огляд на стан сп`янінняна місці зупинки. При цьому, проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я є обов`язковим лише в разі відмови водія від проходження огляду поліцейським на місці зупинки транспортного засобу, або його незгоди з результатами такого огляду. Як свідчать матеріали справи про адміністративне правопорушення, зокрема зміст протоколу серії ДПР18 №313887 від 13.04.2020 року, пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також відеозапис з нагрудної камери поліцейського, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження медичного огляду на місці зупинки та в медичному закладі відмовився в присутності двох свідків. За таких обставин, апеляційний суд констатує, що доводиОСОБА_1 про те, що поліцейський нібито не поінформував його про порядок застосування спеціального технічного засобу та ненадав йому сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, безпідставні та такі, що не ґрунтуються на законі, оскільки останній відмовився від проведення будь-якого огляду на стан алкогольного сп`яніння та не вимагав від поліцейського надати йому будь-які документи. Вказане вище узгоджується з протоколом про адміністративне правопорушення, який ОСОБА_1 власноручно підписав без буд-яких застережень та вказівок про те, що при складенні протоколу поліцейським були порушенні його права. З огляду на викладені обставини слід також констатувати, що з урахуванням відмови ОСОБА_1 , в присутності двох свідків, від проходження медичного огляду на місці зупинки та в медичному закладі, працівники поліції не мали обов`язку складати будь-які документи для доставки водія до медичного закладу. Доводи ОСОБА_1 про порушення районним судом його права на участь у розгляді справи в суді першої інстанції, апеляційний суд вважає також необґрунтованими, оскільки останній був повідомлений про дату та час розгляду справи, ще під час складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, та у відповідній графі протоколу де поліцейським було зазначено про дату та час розгляду справи в районному суді ОСОБА_1 поставив свій підпис. Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що на стадії апеляційного розгляду справи, судом вжито вичерпних заходів щодо забезпечення участі ОСОБА_1 під час розгляду його апеляційної скарги шляхом відправлення поштового повідомлення за вказаною ним адресою проживання в апеляційній скарзі, а також шляхом відправлення тестового повідомлення на номер його мобільного телефона, який ОСОБА_1 надав поліцейським під час складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення. Разом з цим, в судові засідання апеляційного суду призначені на 24.02.2021 року та 10.03.2021 року, ОСОБА_1 не з`явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, а тому апеляційний суд розцінює таку поведінку останнього, як небажання особисто прийняти участь під час розгляду справи за його апеляційною скаргою. Суддею районного суду, при вирішенні питання щодо правильності кваліфікації дії правопорушника, враховано той факт, що постановою судді Суворовського районного суду м. Одеси від 23.03.2020 року, ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. За таких обставин апеляційний суд констатує, що суддя районного суду з достатньою повнотою дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам по справі та на законних підставах визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП. Накладаючи адміністративне стягнення, суддя районного суду дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст.33 КУпАП, врахувавши характер, обставини вчиненого правопорушення та особу правопорушника. Крім того слід зазначити, що у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2017 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки. Інших істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки судді районного суду в оскаржуваній постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та були підставою для її скасування або зміни, апелянтом не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено. Апеляційним судом не встановлено порушень норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи в районному суді. За таких обставин суд визнає доводи апеляційної скарги безпідставними, що свідчить про відсутність підстав для її задоволення та скасування оскаржуваної постанови судді районного суду. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Суворовського районного м. Одеси від 12.06.2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Р.І. Котелевський