Постанова 4813 № 521/5362/20

Номер провадження: 33/813/752/20 Номер справи місцевого суду: 521/5362/20 Головуючий у першій інстанції Тополева Ю.В. Доповідач Колесніков Г. Я. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18.09.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Колеснікова Г.Я., за участю секретаря Сороколет Ю.С., учасники справи: особа, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , його захисник - Латій Олена Вікторівна, розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Малиновського районного суду м.Одеси від 20 травня 2020 року, ухвалену під головуванням судді Тополевої Ю.В., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст судового рішення Постановою Малиновського районного суду м.Одеси від 20 травня 2020 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10200 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420,40 грн. ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 20 березня 2020 року о 21 год. 02 хвил. в м.Одесі по вул.Тираспольське шосе, 22/8, керував автомобілем Toyota Rav4, д/з НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки та в медичному закладі водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою КМУ від 10 січня 2001 року №1306 (далі-ПДР). Короткий зміст доводів апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду першої інстанції скасувати, у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема, апелянт посилається на те, що: - належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння в матеріалах справи немає; - ОСОБА_1 наполягав на тому, що він не був учасником дорожнього руху та не керував автомобілем, автомобілем керував ОСОБА_2 , який був допитаний в якості свідка в судовому засіданні та підтвердив відповідні обставини; - відеозапис, на який посилається суд першої інстанції як на доказ перебування ОСОБА_1 за кермом, в судовому засіданні не досліджувався та про цей запис стороні апелянта нічого не відомо; - висновок суду про те, що ОСОБА_1 погодився зі постановою інспектора поліції про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.121 КУпАП, не відповідає дійсності, оскільки вказана постанова була оскаржена до вищестоящого керівництва у передбаченому законом порядку; - в матеріалах справи відсутнє оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров`я, що є обов`язковим; це свідчить про те, що поліцейський у встановленому законом порядку не направляв водія у заклад охорони здоров`я; - в порушення вимог закону протокол не надавався під підпис ОСОБА_1 , його копія також не була надана; - письмові пояснення свідків можуть бути прийняті судом тільки після їх допиту в судовому засіданні. В судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник Латій О.В. підтримали доводи апеляційної скарги і просили її задовольнити. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, його захисника, свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , інспекторів поліції Козіна Є.В., ОСОБА_5 , перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали даної справи, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне. За змістом ст.ст.245, 252, 280, 283 КУпАП при розгляді справи про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи, підлягають для з`ясування питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчинені, рішення приймається на підставі доказів долучених у суді і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що в діях останнього вбачаються порушення вимог п.2.5 ПДР у вигляді відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Вказані обставини підтверджені належними та допустимими доказами, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення ДПР18 №323821 від 20 березня 2020 року(а.с.2); - письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_3 (а.с.3,4); - рапортом інспектора поліції Макриці О. (а.с.5), - відеозаписами на CD-диску (а.с.6). При цьому, суд керувався вимогами п.п.2.5, 2.9а ПДР; п.2 р.І, п.п.9, 11 р.ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735; п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України»; ст.ст.9, 245, 251, 266 КУпАП. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи, наявним доказам та вищевказаним нормам права. Так, Правила дорожнього руху України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України (п.1.1). Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими (п.1.3). За змістом п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Проте, вимоги вказаного пункту Правил дорожнього руху ОСОБА_1 дотримано не було. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Отже, ОСОБА_1 , реалізуючи своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Висновки апеляційного суду відносно доводів апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не був за кермом автомобіля. Проглянувши в судовому засіданні всі відеозаписи, наявні в матеріалах справи, та дослідивши інші докази у справі, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме ОСОБА_1 був за кермом автомобілю Toyota Rav4, коли його зупинив інспектор поліції, у зв`язку з порушенням вимог п.31.4.3. ПДР. Відеозаписом №VID_20200320__215740 диск №2 підтверджено, що після зупинки він помінявся місцем з пасажиром ОСОБА_2 та сам пересів на переднє пасажирське місце. В суді апеляційної інстанції були допитані інспектори поліції ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ОСОБА_6 зазначив, що він зупинив автомобіль Toyota Rav4, оскільки у автомобіля не горіла лампа лівої фари в режимі ближнього світла, і саме на його очах водій ОСОБА_1 помінився місцями з пасажиром ОСОБА_2 . ОСОБА_5 , в свою чергу, також підтвердив, що був очевидцем того, що ОСОБА_1 пересів на переднє пасажирське місце після зупинки автомобіля, зазначив, що при спілкуванні з ним помітив ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим було запропоновано останньому пройти огляд на стан сп`яніння, однак ОСОБА_1 зачинився в машині і не реагував на вимоги поліцейських. Тому апеляційний суд відкидає доводи ОСОБА_1 про керування транспортним засобом іншою особою ( ОСОБА_2 ), так як наведені обставини не підтверджуються жодними доказами та повністю спростовуються наявними доказами у справі і встановленими обставинами. Крім того, з відеозаписів також вбачається, що інспектори поліції вели себе тактовно, але ОСОБА_2 був агресивно налаштований по відношенню до поліцейських, сперечався з ними, виражався нецензурною лексикою; вказував ОСОБА_1 як себе поводити. В матеріалах справи наявна копія скарги ОСОБА_1 від 24 березня 2020 року на дії інспекторів поліції (а.с.44-47). Згідно відповіді заст.начальника ДПП УПП в Одеській області Хмарука Д.В. дана скарга в частині оскарження постанови інспектора поліції про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст.121 КУпАП була розглянута, підстави для її скасування відсутні, та скарга залишена без задоволення (а.с.50). При цьому, проаналізувавши цю скаргу, апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_1 взагалі в ній не посилався на те, що не був за кермом автомобіля Toyota Rav4, основне в ній зводиться до того, що він був не згоден з діями поліцейських відносно зупинення їх транспортного засобу через непрацюючу фару, поведінки поліцейських, вимоги пройти огляд на стан сп`яніння. Таким чином, на думку суду, твердження апелянта про те, що він за кермом не перебував, спрямовані на уникнення відповідальності і умисне, свідоме спотворення дійсних обставин вчинення адміністративного правопорушення. Посилання в апеляційній скарзі на те, що письмові пояснення свідків можуть бути прийняті судом тільки після їх допиту в судовому засіданні, є необґрунтованими, оскільки апелянт не зазначає, які саме пояснення викликають сумніви та в чому вони полягають. З відеозаписів слідує, що свідки, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, були присутніми весь час, коли працівник поліції неодноразово (тричі) в установленому законом порядку пропонував пройти огляд на стан сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі, до моменту, коли вони своїми підписами засвідчили факт такої відмови. За викликом суду свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прибули в судове засідання та повністю підтвердили вищевикладені обставини (а.с.117-120). Суд критично ставиться до пояснень ОСОБА_1 та його захисника щодо не проходження освідування на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в подальшому проходження даного освідування ним самостійно у закладі охорони здоров`я, оскільки відповідно до п.п.2.9, 2.12 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказами Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015 року, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Суд не приймає доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутнє направлення ОСОБА_1 до найближчого закладу охорони здоров`я, у зв`язку з тим, що останній взагалі не реагував на вимогу поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки або в медичному закладі, що і було розцінено поліцейським як відмова від проходження такого огляду. Посилання захисника Латій О.В. в суді апеляційної інстанції на те, що протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 під підпис не надавався, є неспроможними. В протоколі є відмітка, що ОСОБА_1 відмовився від підписання протоколу та отримання його копії. Цей факт зафіксований і підтверджений відеозаписом №16 на диску №1, з якого вбачається, що ОСОБА_1 , сидячі в машині з закритими вікнами, проігнорував всі запитання з боку інспектора поліції (нічого не відповів, вікна не відкрив, з машини не вийшов), що і було розцінено інспектором як відмова від підписання та отримання копії протоколу. Доводи захисника в суді про те, що працівники поліції не відстронили ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, є безпідставними, оскільки законом не передбачено, що в разі складання протоколу про адміністративне правопорушення є обов`язковим відсторонення від керування транспортним засобом. Також не відсторонення від керування транспортним засобом не звільняє водія від адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП. Посилання на те, що матеріали справи не містять доказів, якими доводиться вина ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції вважає безпідставними. Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Так, матеріали адміністративної справи щодо ОСОБА_1 містять достатньо фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість висновку суду щодо доведеності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. А тому висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є законним і обґрунтованим. З огляду на викладене, підстав для скасування постанови суду першої інстанції апеляційний суд не вбачає. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Малиновського районного суду м.Одеси від 20 травня 2020 рокузалишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Г.Я.Колесніков