Постанова Одеський апеляційний суд № 946/2449/22

Номер провадження: 33/813/1408/22 Справа № 946/2449/22 Головуючий у першій інстанції Бальжик О. І. Доповідач Котелевський Р. І. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30.11.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Котелевського Р.І., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20.09.2022 року якою, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, встановив: Оскарженою постановою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на 1 (один) рік, зі стягненням судового збору у розмірі 496,20 грн. (чотириста дев`яносто шість гривень двадцять копійок). Згідно з оскарженою постановою, 05.04.2022 року, о 18:20 год., ОСОБА_1 на автодорозі М-15 «Одеса-Рені» 186 км, керував автомобілем марки «Chery», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР. Не погоджуючись з вказаною постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на її незаконність та необґрунтованість, стверджує про неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати постанову та ухвалити нову, якою провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Апелянт вказує, що при винесенні оскарженої постанови суддя дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не здійснив повного та всебічного дослідження обставин справи, не дав об`єктивної оцінки доказам, не врахував те, що працівники поліції не мали права вимагати від нього проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки зупинення його транспортного засобу працівниками поліції було безпідставним, оскільки він не допускав порушень Правил дорожнього руху. Апелянт вказує про неналежність та недопустимість доказів його вини в скоєнні адміністративного правопорушення, зокрема долучених до матеріалів справи пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які, на його думку, є неправдивими. Крім того, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, посилаючись на те, що розгляд справи в місцевому суді було здійснено без його участі, а копію постанови він отримав лише 28.10.2022 року, після чого невідкладно подав апеляційну скаргу, а тому вважає, що строк на апеляційне оскарження ним пропущений з поважних причин. Судовий розгляд в апеляційному суді проведено за відсутністю апелянта ОСОБА_1 , який будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, шляхом надіслання смс-повідомлення на вказаний в апеляційній скарзі номер мобільного телефону, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. За таких обставин апеляційний суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженого рішення, судом були створені всі можливі та необхідні умови для реалізації права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя. Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції. В своїх рішеннях Європейський Суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Вивчивши матеріали адміністративної справи та долучені до справи докази; перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи; апеляційний суд приходить до висновку про таке. Що стосується доводів про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційним судом встановлено таке. Згідно положень ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, або якщо відмовлено у його поновленні. Як вбачається з матеріалів судової справи особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 участі в судовому засіданні суду першої інстанції не приймав, копію постанови отримав 27.10.2022 року після ознайомлення із матеріалами справи, про що свідчить його підпис (а.с.30). Апеляційна скарга на постанову судді першої інстанції подана до відділення Укрпошти згідно трекінгу відправлень 02.11.2022 року. 09.11.2022 року вказана апеляційна скарга надійшла до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції суду (а.с.31). 21.11.2022 року Одеським апеляційним судом отримано з Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області справу адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . З урахуванням встановлених обставин, апеляційний суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження та забезпечити апелянту право на доступ до правосуддя. Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про незаконність оскарженої постанови, апеляційним судом встановлено таке. Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до вимог ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги. Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді першої інстанції є обґрунтованою та такою, що постановлена з дотриманням вимог КУпАП, за результатами повного та всебічного дослідження доказів. Так, згідно з протоколом серії ААД №320134 від 05.04.2022 року, водій ОСОБА_1 05.04.2022 року, о 18:20 год., на автодорозі М-15 «Одеса-Рені» 186 км, керував автомобілем марки «Chery», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою алкотестера та в медичному закладі у встановленому законом порядку, відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР (а.с.1). Протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №320134 від 05.04.2022 року ОСОБА_1 власноручно підписав та отримав його копію, зауважень та застережень в протоколі не вказав, що свідчить про фактичну згоду останнього з його змістом. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 було відсторонено від керування автомобілем, та керування передане водію ОСОБА_4 (посвідчення водія НОМЕР_2 від 09.07.1994 року). Крім того, ОСОБА_1 надав свої власноручні пояснення по суті порушення, в яких визнав той факт, що 05.04.2022 року, о 18:20 год, на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою алкотестера, а також в медичному закладі в присутності двох свідків відмовився. Вказав, що пояснення написані власноручно, без примусу (а.с.2). Згідно пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 05.04.2022 року вони були запрошені працівниками поліції в якості свідків того, що ОСОБА_1 , який керував автомобілем марки «Чері Амулет», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в їх присутності відмовився від продуття алкотестеру «Драгер» на місці зупинки, та від огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, а також пояснив, що перед керуванням автомобілем він вживав алкогольний напій, а саме алкогольне пиво, та з порушенням погодився (а.с.3, 4). Згідно рапорту поліцейського роти з обслуговування м. Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП Кравченко А., 05.04.2022 року, перебуваючи на добовому чергуванні на блокпості №7, приблизно о 18:10 год., під час перевірки документів водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем «Chery Amulet», державний номерний знак НОМЕР_1 , були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, порушення мови. Водієві ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що він відмовився (а.с.5). Таким чином, апеляційний суд вважає, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №320134 від 05.04.2022 року, поясненнями ОСОБА_1 від 05.04.2022 року, поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 05.04.2022 року, а також рапортом поліцейського роти з обслуговування м. Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП Кравченко А. від 05.04.2022 року (а.с.1-5). Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння не заперечується і самим ОСОБА_1 , про що він вказав в письмових поясненнях від 05.04.2022 року та в апеляційній скарзі. Так, в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , хоча і не визнає себе винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, однак фактично підтверджує, що за викладених в протоколі обставин, дійсно відмовився від проведення медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі, однак посилається на те, що працівники поліції не мали права вимагати від нього проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки безпідставно здійснили його зупинку. Однак апеляційний суд наголошує, що відповідно до законодавства відмова особи від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння сама по собі містить склад адміністративного правопорушення, за яке передбачена адміністративна відповідальність. Враховуючи те, що ОСОБА_1 було запропоновано на місці зупинки пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою алкотестеру «Драгер», а також огляд у медичному закладі, його відмова від огляду на стан сп`яніння беззаперечно вказує на наявність в його діях складу адміністративного правопорушення. Що стосується доводів ОСОБА_1 про безпідставність його зупинення інспектором ВРПП Ізмаїльського РВП Пастир М.М., оскільки він під час керування автомобілем не порушував Правил дорожнього руху, а тому працівник поліції не мав права вимагати від нього проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, апеляційний суд зазначає наступне. Посилаючись на відсутність об`єктивних доказів на підтвердження скоєння ОСОБА_1 Правил дорожнього руху та оспорюючи законність підстав для зупинення транспортного засобу працівниками поліції, апелянт вочевидь має на увазі норми ст.35 Закону України «Про національну поліцію», якими передбачено чіткий перелік підстав зупинення працівниками поліції автомобілів. Дійсно, свобода пересування є конституційним правом кожної людини, котра законно перебуває на території України (ст. 33 Конституції України), тому зупинка автомобіля повинна відбуватись на підставах та в порядку, передбачених Законом України «Про Національну поліцію» та ПДР України. Вичерпний перелік підстав зупинення транспортного засобу вказаний в ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Однак, апелянтом не враховано тієї обставини, що згідно матеріалів справи його транспортний засіб був зупинений на блокпосту. Згідно Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом №2102-ІХ від 24.02.2022 року, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 рокув Україні введено воєнний стан. Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022 року, №259/2022 від 18.04.2022 року, №341/2022 від 17.05.2022 року, №573/2022 від 12.08.2022 року, 757/2022 від 07.11.2022 року строк дії воєнного стану в Україні продовжено. Згідно Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в України або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого Постановою КМУ №1455 від 29.12.2021 року, що набрав законної сили 26.01.2022 року, блокпост - посилений контрольно-пропускний пункт, який за рішенням військового командування тимчасово встановлюється на вході/виході (в`їзді/виїзді) на територію/з території, де введено воєнний стан і встановлено особливий режим (за винятком державного кордону), на якому облаштовуються місця для перевірки осіб, транспортних засобів, багажу та вантажів, позиції вогневих засобів та бойової техніки, місця для відпочинку та забезпечення життєдіяльності особового складу, який виконує завдання на такому пункті, до складу якого можуть входити службові особи військових формувань та правоохоронних органів, які відповідно до закону залучені до здійснення заходів правового режиму воєнного стану. Згідно п.20 Порядку №1455 заходи з контролю в`їзду/виїзду на блокпостах включають: перевірку документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи; перевірку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу (документів на транспортний засіб, документів на вантаж, дорожнього листа тощо); проведення огляду транспортного засобу та вантажу (товару) щодо відповідності документам на вантаж (товар); затримання осіб, транспортних засобів, вантажу (товару), проведення їх огляду та передачу їх уповноваженим представникам правоохоронних органів; тимчасове обмеження (заборону) руху транспортних засобів та осіб. Відповідно до п.10 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень та житла громадян при забезпеченні правового режиму воєнного стану, затвердженого Постановою КМУ №1456 від 29.12.2021 року, що набрав законної сили 26.01.2022 року, уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі, зокрема проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в`їзду-виїзду. Доводи ОСОБА_1 про відсутність підстав для зупинення його автомобіля, спростовуються даними рапорту поліцейського роти з обслуговування м. Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП Кравченко А. від 05.04.2022 року, відповідно до якого 05.04.2022 року, перебуваючи на добовому чергуванні на блокпості №7, приблизно о 18:10 год., під час перевірки документів водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем «Chery Amulet», державний номерний знак НОМЕР_1 , були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, порушення мови. Водієві ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що він відмовився. На місце було викликано екіпаж «Дунай-151» Ізмаїльського РВП для подальшого складення матеріалів (а.с.5). За наведених обставин, доводи апелянта про незаконність дій працівників поліції щодо його зупинки апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки перевірка документів водія ОСОБА_1 здійснювалась на блокпосту, а не в умовах загального контролю дорожнього руху. Більш того, факт зупинення ОСОБА_1 працівниками поліції на блокпосту, підтверджується його поясненнями від 05.04.2022 року, в яких останній вказав, що був зупинений працівниками поліції на блокпосту, поблизу села Кирнички, в напрямку м. Ізмаїл (а.с.5). Крім того, ні в своїх поясненнях, ні в протоколі ОСОБА_1 не зазначав про його незгоду чи порушення його прав, зокрема щодо незаконної зупинки автомобіля, а виклад його власноручних пояснень навпаки підтверджують скоєння правопорушення. Доводи ОСОБА_1 стосовно того, що вимагати від водія пройти огляд на стан сп`яніння працівники поліції мають довести законність його зупинки, з посиланням на позицію Верховного Суду у постанові від 15.03.2019 року (справа №686/11314/17), постанову Чернівецького апеляційного суду від 13.10.2022 року (справа №718/1824/22), апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки обставини вказаних справ не є аналогічними, а також не спростовують факту скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Твердження ОСОБА_1 про неналежність та не допустимість як доказів пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з огляду на їх неправдивість, апеляційний суд визнає неспроможними, оскільки пояснення вказаних свідків повністю узгоджуються із іншими доказами справи, та доводять відмову ОСОБА_1 проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. При прийнятті рішення апеляційний суд звертає увагу на непослідовність пояснень ОСОБА_1 стосовно події правопорушення та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, які він надав під час складання матеріалів справи про адміністративне правопорушення та в апеляційній скарзі. Так, на час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 в присутності свідків визнав скоєння ним адміністративного правопорушення, зокрема підтвердив відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, що підтверджується іншими доказами. Однак, після винесення судом першої інстанції постанови, ОСОБА_1 змінив свої покази щодо події правопорушення, а тому непослідовні показання останнього, на думку апеляційного суду, свідчать про його намагання ухилитися від адміністративної відповідальності. Доводи ОСОБА_1 про неповне з`ясування суддею першої інстанції обставин справи у зв`язку із розглядом матеріалів без його участі, неналежне його повідомлення про судові засідання, апеляційний суд вважає неспроможними, з огляду на таке. Згідно матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання 04.05.2022 року не з`явився, причин неявки суду не повідомив (а.с.11). Факт належного повідомлення ОСОБА_1 про вказану дату судового засідання підтверджується його підписом в протоколі про адміністративне правопорушення, копію якого ним було отримано (а.с.1). В судові засідання, призначені на 25.05.2022 року на 16:00 год., 08.08.2022 року на 10:00 год., на 20.09.2022 року на 10:00 год. ОСОБА_1 також не з`явився (а.с.14, 20, 23). Згідно матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції з метою належного сповіщення ОСОБА_1 на вказану дату та час вживались заходи шляхом направлення судової повістки на поштову адресу: АДРЕСА_1 , та шляхом здійснення телефонного виклику на номер мобільного телефону ( НОМЕР_3 ), які були вказані ОСОБА_1 працівникам поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Вірність зазначення анкетних даних, зокрема його адреси та телефону, ОСОБА_1 підтвердив своїм підписом. Аналогічні анкетні дані ОСОБА_1 власноручно вказав у своїх письмових поясненнях від 05.04.2022 року (а.с.2). Однак, згідно довідок суду першої інстанції, при здійсненні телефонних дзвінків на номер мобільного телефону ОСОБА_1 НОМЕР_3 , абонент був недоступний (а.с.12, 15, 18,). Також до суду першої інстанції повернулися конверти із направленими ОСОБА_1 судовими повістками із відміткою «Укрпошти», що адресат «відсутній за вказаною адресою» (а.с.13, 16, 22). З огляду на викладене вбачається, що судом першої інстанції вживались всі можливі заходи з метою сповіщення ОСОБА_1 про неодноразово призначені судові засідання, за поштовою адресою та на номер мобільного телефону, які особисто були повідомлені останнім. З врахуванням вищевикладеного, доводи апелянта про порушення судом права ОСОБА_1 на участь у розгляді справи в суді першої інстанції, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки останній розумів, що його виклик до суду буде здійснюватися саме за даними, які він вказав при складанні матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та у разі зміни номеру мобільного телефону чи адреси проживання зобов`язаний був повідомити суд. Крім того, в апеляційній скарзі апелянт вказує, що тільки 28.10.2022 року він знайшов повідомлення Татарбунарського відділення «Укрпошта» Одеської області про те, що у відділенні є рекомендований лист для нього, що свідчить про те, що поштова кореспонденція ОСОБА_1 за вищевказаною адресою все ж таки доставлялась. Апеляційний суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 був складений 05.04.2022 року, а судом справа розглянута 20.09.2022 року, тобто більше ніж через п`ять місяців. Однак, достовірно знаючи, що в суді першої інстанції відносно ОСОБА_1 знаходяться матеріали справи про адміністративне правопорушення за протоколом від 05.04.2022 року, останній на протязі більше п`яти місяців до суду не звертався, про розгляд справи відносно нього не цікавився, ніяких клопотань, особистих доводів чи письмових пояснень на спростування обставин правопорушення та складеного відносно нього протоколу суду не надав. Водночас апеляційний суд звертає увагу, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Про права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП ОСОБА_1 було роз`яснено працівниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, що підтверджується його підписом (а.с.1). За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі було забезпечено ОСОБА_1 можливість реалізації права на доступ до правосуддя, а тому доводи останнього про порушення його прав в місцевому суді, апеляційний суд визнає неспроможними. Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що не погоджуючись із постановою судді першої інстанції, стверджуючи про те, що його не було вислухано судом та не надано можливості висловити його доводи на захист своєї позиції, після звернення із апеляційною скаргою ОСОБА_1 до апеляційного суду також не з`явився. З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Накладаючи адміністративне стягнення, суддя першої інстанції дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст.33 КУпАП, врахувавши характер та обставини вчиненого правопорушення, особу правопорушника та обставини. Крім того слід зазначити, що у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2017 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки. Інших істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки судді першої інстанції в оскарженій постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та були підставою для її скасування або зміни, стороною захисту не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено. За викладених обставин, апеляційний суд визнає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, повністю доведена, а тому оскаржена постанова є законною, обґрунтованою та вмотивованою. Апеляційним судом не встановлено порушень норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи в суді першої інстанції, що свідчить про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскарженої постанови. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - залишити без задоволення, а постанову судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20.09.2022 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,визнано винуватим за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Р.І. Котелевський