Постанова Одеський апеляційний суд № 946/8019/21

Номер провадження: 33/813/1582/21 Номер справи місцевого суду: 946/8019/21 Головуючий у першій інстанції Швець В.М. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06.12.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі судді - Комлевої О.С., з участю: секретаря судового засідання Стадніченко А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, а також апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 на постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04 жовтня 2021 року,- в с т а н о в и в: Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції. Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04 жовтня 2021 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ст. 122-2КУпАП та відповідно до ст. 36 КУпАП накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, шо становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 454,00 грн. Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів стосовно строку на апеляційне оскарження На вищевказану постанову суду 13 листопада 2021 року, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову суду в частині притягнення її до адміністративної відповідальності передбаченої ст. 130 КУпАП скасувати та закрити в цій частині провадження по адміністративній справі за відсутності складу адміністративного правопорушення. Також, в апеляційній скарзі апелянт ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, посилаючись на те, що отримала копію постанови суду лише 03 листопада 2021 року. Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала. В обґрунтування апеляційної скарги особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 посилається на те, що суд неповно з`ясував усі обставини справи, а саме те, що співробітниками поліції було порушено Інструкцію «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння…» Копія протоколу про адміністративне правопорушення не була вручена ОСОБА_1 ; Не з`ясовано чи проводилася зупинка транспортного засобу, оскільки ОСОБА_1 перебувала у припаркованому автомобілі; У протоколі відсутні дані щодо ознак сп`яніння і дій водія щодо ухилення від огляду, а також відсутні відомості, як працівниками поліції встановлювалися зазначені ознаки; СД диск, який міститься в матеріалах справи не досліджувався у судовому засіданні; Під час відмови ОСОБА_1 від проходження у встановленому порядку огляду на стан сп`яніння свідки не були присутні. Також у порушення вимог ст. 268 КУпАП розгляд справи відбувся за відсутності особи яку притягують до адміністративної відповідальності, що призвело до порушення права на захист. Висновки за результатами розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження Дослідивши клопотання та матеріали справи, апеляційний суд, дійшов висновку про задоволення клопотання за таких підстав. Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому, що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Відповідно до приписів ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо особа не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. З матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову було ухвалено судом першої інстанції 04 жовтня 2021 року, без участі ОСОБА_1 01 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про видачу копію постанови Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04 жовтня 2021 року, а також з заявою про ознайомлення з матеріалами справи. 03 листопада 2021 року ОСОБА_1 отримала копію постанови, що підтверджується розпискою в матеріалах справи (а.с. 19). 13 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, а також з заявою про поновлення строків на апеляційне оскарження постанови, обґрунтовуючи причини пропуску строку тим, що отримала копію постанови лише 03 листопада 2021 року. За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про можливість поновлення строку на апеляційне оскарження та забезпечити ОСОБА_1 право на доступ до правосуддя. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, а саме телефонограмою за номером її мобільного телефону, який вказаний в матеріалах справи (а.с. 32). Апеляційний суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду постанови суду першої інстанції, апеляційним судом були створені всі умови для реалізації права особи на доступ до правосуддя, та приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 будучи повідомленою про дату та час розгляду скарги в апеляційному суді, не з`явилася, не надала доказів поважності причин неприбуття в судове засідання, суд вважає, що справа підлягає розгляду за відсутності ОСОБА_1 . Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції. В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов до таких висновків. У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду скарги буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону та прийняв законне та обґрунтоване рішення. Так, відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Пунктом 2.5 ПДР України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Постанова Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04 жовтня 2021 року оскаржується лише в частині в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ст. 130 КУпАП, вчастині притягнення її до адміністративної відповідальності передбаченої ст. 122-2 КУпАП судом апеляційної інстанції не переглядається. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 077866 від 23 вересня 2021 року ОСОБА_1 притягується до відповідальності за те, що 22 вересня 2021 року о 23:51 в місті Ізмаїл по проспекту Миру, 52 водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «LAND ROVER DISCOVERY RY 2.5 TDI» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та порушення мови від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера «Alkotest №2» стан сп`яніння та проведення такого огляду у медичному закладі, відмовилась. Своїми діями ОСОБА_1 порушила п.2.5. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №1306. Вина ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП доведена під час судового розгляду справи судом першої інстанції та в ході апеляційного перегляду справи і підтверджується наступними доказами: - протоколом про адміністративне правопорушення, серії ДПР 18 № 077866 від 23 вересня 2021 року(а.с. 1); - довідкою інформаційного порталу Національної поліції про те, що ОСОБА_1 отримала посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 29 серпня 2017 року, та протягом року за ч.1 ст. 130 КУпАП не притягувалася (а.с.5); - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння… (а.с. 3); - відеозапис з місця події (три диска на а. с. 6). Аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів в своїй сукупності, поза розумним сумнівом дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 встановленою постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04 жовтня 2021 року та порушення нею вимог п. 2.5 ПДР України, тобто вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 з приводу того, що судом першої інстанції не було повідомлено належним чином про дату та місце розгляду справине заслуговують на увагу з огляду на те, що співробітниками поліції було повідомлено ОСОБА_1 про слухання справи в Ізмаїльському міськрайонному суді Одеської області 04 жовтня 2021 року, що підтверджуються відеозаписом з місця події, а саме диск №2, запис 01541@2021092303461310 з 3 по 6 хвилину. Також в матеріалах справи наявна службова записка керівника апарату Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області про відсутність з 09 липня 2021 року маркованої продукції, у зв`язку з чим відправка поштової кореспонденції не здійснюється. Слід зазначити, що Європейський суд наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. З приводу доводів апеляційної скарги особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , що співробітники поліції повинні були залучити двох свідків до складання протоколу про адміністративне правопорушення, апеляційний суд зазначає наступне. Згідно ч.2 ст.266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Оскільки огляд водія проводився із застосуванням технічних засобів відеозапису, твердження апелянта про те, що працівники поліції повинні були запросити свідків, є необґрунтованим. Доводи апеляційної скарги особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 з приводу того, що співробітники поліції не вручили копію протоколу про адміністративне правопорушення, також не заслуговують на увагу з огляду на те, що ОСОБА_1 відмовилася від отримання протоколу, що підтверджується відеозаписом, а саме диск 2, запис 01541@2021092303461310, 8 хвилина. Доводи апеляційної скарги особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , що співробітниками поліції зупинка транспортного засобу не проводилася, оскільки автомобіль в якому перебувала ОСОБА_1 був припаркований, апеляційний суд також не приймає, оскільки вказане спростовується відеозаписом - диск №1, запис 01541@2021092302550810, з 5 по 7 хвилину, де співробітники поліції надають ОСОБА_1 для перегляду відеозапис руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 по проспекту Суворова і до місця зупинки водія ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі не наведено належних і достатніх підстав для спростування висновків суду першої інстанції, не було здобуто таких доказів і при проведенні апеляційного розгляду. Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі щодо невизнання своєї вини розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. Також, слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а постанова районного суду, в свою чергу, є законною та обґрунтованою, у зв`язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни. Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Підстав для скасування постанови суду першої інстанції апеляційний суд не вбачає. Зважаючи на викладене, постанова суду щодо доведеності вини, кваліфікації дій, накладеного стягнення - є законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування не має, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, - постановив: Клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження - задовольнити. Поновити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04 жовтня 2021 року. Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04 жовтня 2021 року - залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню в касаційному порядку на підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.С. Комлева