Постанова Київський апеляційний суд № 755/8613/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 вересня 2022 року м. Київ Унікальний номер справи № 755/8613/21 Апеляційне провадження № 22-ц/824/8711/2022 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б., суддів - Рейнарт І.М., Ратнікової В.М., за участю секретаря судового засідання - Гаврюшенко К.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 13 червня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Гончарука В.П., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання та стягнення коштів, - в с т а н о в и в : У травні 2021 року позивач звернулася до суду з вказаною позовною заявою, в якій просила: - розірвати договір довічного утримання від 26 серпня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований у реєстрі за № 333, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Худовою Ю.О; - стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 45 000,00 грн. щомісячних платежів, 30 000,00 грн. моральної шкоди, 25 000,00 грн. матеріальної шкоди, а всього 100 000,00 грн.; - вирішити питання щодо розподілу судових витрат. На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 26 серпня 2020 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договір довічного утримання, відповідно до умов якого відчужувач передає, а набувач набуває у власність квартиру АДРЕСА_1 взамін на виконання визначених договором зобов`язань із довічним утриманням відчужувача. Відповідно до п. 7 вказаного договору набувач зобов'язується довічно утримувати відчужувача, тобто забезпечувати грошовими ресурсами, на які відчужувач буде самостійно себе забезпечувати харчуванням, одягом, лікарськими засобами, тощо. Сторони домовились, що утримання оцінюється у 5 000,00 грн. на місяць, які будуть щомісяця надаватися відчужувачу до 20 числа поточного місяця включно, поштовим переказом, або готівкою під розписку, або на банківський рахунок. Пунктом 13 договору встановлено підстави для розірвання договору за згодою сторін, а у випадку невиконання його істотних умов і відмови від добровільного розірвання - у судовому порядку. Вказувала, що відповідач систематично не виконує умови договору, а саме своєчасно не вносить щомісячні платежі, порушує умови п. 7 договору, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по сплаті обов`язкових місячних платежів в розмірі 45 000,00 грн., а саме з серпня 2020 року по квітень 2021 року. Також протиправними діями відповідача позивачу були спричинені моральні та душевні страждання та заподіяна моральна шкода, яку позивач оцінює в 30 00,00 грн. Крім того, працівником ОСОБА_3 , що була найнята відповідачем для догляду за нею, були скоєні протиправні дії стосовно позивача та викрадені особисті речі на загальну суму 25 000,00 грн. (а.с. 1-2). У липні 2021 року представником ОСОБА_2 - адвокатом Кушнарьовим Є.І. до суду було подано відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. На обґрунтування відзиву на позовну заяву зазначав, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та позивачем не надано жодного належного, допустимого та достовірного доказу на підтвердження своїх позовних вимог. Вказував, що відповідач сумлінно виконує свої зобов`язання за договором довічного утримання. Будь-яких порушень умов договору зі сторони відповідача немає, кошти за вказаним договором сплачувались належним чином та в повному обсязі (а.с. 44-51). Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 13 червня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання та стягнення коштів - відмовлено (а.с. 181-186). Не погодившись із рішенням суду, 05 липня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, у якій просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким розірвати договір довічного утримання від 26 серпня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований у реєстрі за № 333, посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Худовою Ю.О.; провадження в частині вимог про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 45 000,00 грн. щомісячних платежів, 30 000,00 грн. моральної шкоди, 25 000,00 матеріальної шкоди, а разом 100 000,00 грн. - закрити у зв`язку з відмовою позивача (а.с. 193-194). Апеляційну скаргу мотивувала тим, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, прийнятим із неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права. Не погоджувалась з висновком суду щодо того, що позивачем не надано допустимих та належних доказів на спростування того, що відповідач не виконувала взяті на себе зобов`язання з довічного утримання, а також що позивач не отримувала щомісячні платежі та не мала змоги ними розпоряджатися. Посилалась на те, що відповідач створює їй штучні перешкоди для отримання коштів за спірним договором. Крім того, зазначала, що судом першої інстанції не надано оцінку показанням ОСОБА_4 , яка підтвердила в ході розгляду судової справи факт здійснення тиску зі складення розписок про отримання коштів за договором довічного утримання, які фактично не передавалися. Вказувала, що не бажає продовжувати будь-які договірні відносини з відповідачем, протягом тривалого часу сторони не можуть знайти порозуміння, не можуть вирішити проблеми, які виникли під час виконання договору довічного утримання. Звертала увагу на те, що судом першої інстанції не було вирішено заяву позивача від 08 червня 2022 року про відмову від позовних вимог в частині стягнення з відповідача 100 000 грн., що згідно з п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України є підставою для закриття в цій частині провадження у справі. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачки - адвокат Кушнарьов Є.І. просив оскаржуване рішення залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення (а.с. 227-233). В судовому засіданні представник позивачки - адвокат Роспотнюк В.О. підтримав скаргу і просив її задовольнити, представник відповідачки - адвокат Кушнарьов Є.І. заперечував проти скарги і просив її відхилити. Інші особи, які берутьучасть усправі досуду неприбули, прочас тамісце розгляду справи були сповіщені повідомленнями на зазначені ними адреси про що у справі є докази (а.с. 222-224). Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав. Судом встановлено, що 26 серпня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір довічного утримання, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Худовою Ю.О. та зареєстрований в реєстрі за № 333 (а.с. 7-9). За умовами п. 1 договору довічного утримання ОСОБА_1 передає у власність, а набувач отримує у власність квартиру АДРЕСА_1 та взамін чого ОСОБА_2 зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням довічно на умовах цього договору. Відповідно до п. 7 вказаного договору набувач зобов`язується довічно утримувати відчужувача, тобто забезпечувати грошовими ресурсами, на які відчужувач самостійно буде забезпечувати себе харчуванням, одягом, лікарськими засобами, тощо. Сторони домовилися, що утримання оцінюється сторонами за спільною згодою у розмірі 5 000,00 грн. на місяць, які будуть щомісячно надаватися відчужувачу способом, вказаним у п .8 даного договору. Крім вищезазначеної суми, набувач зобов`язаний щомісячно оплачувати житлово-комунальні послуги за квартиру у строки, встановлені відповідними договорами про надання таких послуг, незалежно від того, з ким вони укладені. Відповідно до п. 8 договору довічного утримання грошове утримання буде щомісячно виплачуватися, починаючи з моменту укладення цього договору до 20 числа поточного місяця включно, поштовим переказом за адресою: АДРЕСА_2 або готівкою на руки під розписку, або на вказаний банківський рахунок. У випадку зміни способу отримання щомісячного грошового утримання чи банківських реквізитів, відчужував зобов`язаний вчасно (за 15 днів до сплати наступного платежу) в письмовій формі повідомити про це набувача за адресою: АДРЕСА_3 . Сума грошового щомісячного утримання підлягає індексації у порядку визначеному законом. Несвоєчасна сплата індексації не є порушенням істотних умов договору. Також, згідно з п. 9 договору відчужувач засвідчує, що визначене сторонами щомісячне грошове утримання є достатнім для матеріального забезпечення відчужувача і не потребуватиме подальшого перегляду сторонами. Пунктом 10 договору передбачено, що при відправленні грошового переказу на поштове відділення за місцем проживання відчужувача коштів відповідно до п. 7 і п. 8 цього Договору, зобов`язання набувача за цим Договором за відповідний місяць вважаються виконаними в повному обсязі. У разі неотримання поштового переказу відчужувачем після його надходження на поштове відділення за місцем проживання відчужувача, набувач має право отримати цей грошовий переказ після його повернення відправнику, і взяти ці кошти на відповідальне зберігання. Набувач зобов`язаний виплатити вищезазначені не отримані відчужувачем кошти за зверненням відчужувача. Пунктом 12 договору визначено, що істотними умовами договору є вчасна проплата щомісячних платежів і довічне право на проживання відчужувача у вказаній квартирі. Разом з правом проживання в квартирі, відчужувач приймає на себе обов`язок її зберігання та підтримання в належному стані. Відчужувач несе повну відповідальність за шкоду спричинену його діями третім особам в процесі використання квартири для свого проживання. Також п. 13 договору передбачено, що вказаний договір може бути розірваний за згодою сторін, а у випадку невиконання його істотних умов і відмови від добровільного розірвання однієї зі сторін - у судовому порядку. За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. Матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці. Така оцінка підлягає індексації у порядку, встановленому законом (ст. 751 ЦК України). За змістом ч. 1 ст. 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду: 1) на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини; 2) на вимогу набувача. Згідно з ч. 1 ст. 756 ЦК України правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню. Згідно з вимогами ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Звертаючись з позовом до суду, позивач, як на підставу для задоволення своїх позовних вимог про розірвання договору довічного утримання, посилалась на те, що відповідач не виконувала свої зобов`язання за договором в частині несплати щомісячних платежів, передбачених пунктом 7 договору довічного утримання, за період з серпня 2020 року по квітень 2021 року. Відповідно до положень ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позивачем до суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач допустила істотне порушення умов договору довічного утримання, не виконувала взяті на себе зобов`язання, а також не довела, що щомісячні платежі вона не отримувала, а їх отримували сторонні особи та позивач не мала змоги самостійно розпоряджатися коштами. Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання своїх зобов`язань, передбачених пунктом 7 договору довічного утримання від 26 серпня 2020 року, відповідачем було надано копії квитанцій щодо сплати житлово-комунальних послуг за березень, квітень, травень, червень 2021 року, наданих за адресою проживання позивача: АДРЕСА_4 , а також акти звірки взаєморозрахунків за послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, постачання та відведення холодної води, утримання будинку та прибудинкової території, вивезення відходів з липня 2020 року по червень 2021 року, з яких вбачається здійснення оплати вказаних послуг кожного місяця та відсутність заборгованості (а.с. 68-100, 140-143). Відповідачем надано копії квитанцій про направлення поштового грошового переказу ОСОБА_1 30 листопада 2020 року на суму 14 900,00 грн., 01 грудня 2020 року на суму 1070,00 грн., 07 травня 2021 року на суму 5 000,00 грн., 03 червня 2021 року на суму 5 000,00 грн., 07 липня 2021 року на суму 5 000,00 грн. (а.с. 66-67). Крім того, відповідачем було надано копії підписаних ОСОБА_1 розписок про отримання нею від ОСОБА_2 щомісячного грошового утримання, а саме: 26 серпня 2020 року - 5 984,00 грн., 03 жовтня 2020 року - 5 000,00 грн., 03 листопада 2020 року - 5 000,00 грн., 03 грудня 2020 року - 5 000,00 грн., 04 січня 2021 року - 5 000,00 грн., 25 січня 2021 року - 1 000,00 грн., 05 лютого 2021 року - 5 000,00 грн., 18 лютого 2021 року - 1 000,00 грн., 04 березня 2021 року - 5 000,00 грн. У розписках зазначено, що жодних претензій щодо виконання умов вищезазначеного договору позивач не має (а.с. 57-65). Тобто відповідач спростувала доводи позивача щодо невиконання нею взятих на себе зобов`язань, що визначені пунктом 7 договору довічного утримання, оскільки з наданих доказів вбачається, що відповідач за період з серпня 2020 року по квітень 2021 року забезпечувала грошовими ресурсами позивача, а також несла додаткові витрати, пов`язані з утриманням позивача. Доводи апеляційної скарги позивачки щодо неналежного виконання відповідачкою умов Договору про сплату щомісячного грошового утримання в сумі 5 000 грн. з огляду на те, що вона не отримувала направлених поштою відповідачкою переказів, колегія суддів відхиляє так як відповідно до умов пункту 10 Договору, при відправленні грошового переказу на поштове відділення за місцем проживання відчужувача коштів відповідно до п. 7 і п. 8 цього Договору, зобов`язання набувача за цим Договором за відповідний місяць вважаються виконаними в повному обсязі. Таким чином, підстави для розірвання договору довічного утримання і стягнення з відповідача 45 000,00 грн. щомісячних платежів за договором довічного утримання за період з серпня 2020 року по квітень 2021 року відсутні. Тому доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не виконувала умови укладеного договору та не надавала коштів на утримання позивача і оплату комунальних послуг, апеляційний суд відхилив як необґрунтовані. Крім того, позивач просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь 30 000,00 грн. моральної шкоди та 25 000,00 грн. матеріальної шкоди, посилаючись на те, що працівником відповідача ОСОБА_5 було викрадено тюнер на телевізор, два пульта, посуду 20 найменувань та одяг. За змістом ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3 ст. 22 ЦК України). Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України). Згідно з ч. 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Позивач як на підставу для відшкодування моральної шкоди посилалася на те, що відповідачем не виконуються умови договору довічного утримання від 26 серпня 2020 року, зареєстрованого у реєстрі за № 333, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Худовою Ю.О. Проте враховуючи, що ОСОБА_1 не довела порушення відповідачем умов вказаного договору, підстави для задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди відсутні. Також позивачем не надано жодного доказу на обґрунтування позовної вимоги про стягнення з відповідача 25 000,00 грн. матеріальної шкоди. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилалася на те, що судом першої інстанції не було вирішено її заяву від 08 червня 2022 року про відмову від позовних вимог в частині стягнення з відповідача 100 000,00 грн. З матеріалів справи вбачається, що 08 червня 2022 року до суду першої інстанції надійшла заява від ОСОБА_1 , в якій вона просила розірвати договір довічного утримання від 26 серпня 2020 року, укладений з ОСОБА_2 без утримання з неї 100 000,00 грн. (а.с. 176). Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Згідно з ч. 2 ст. 206 ЦПК України до ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі (ч. 3 ст. 206 ЦПК України). Позивач у своїй заяві від 08 червня 2022 року не зазначала про те, що їй відомі та вона усвідомлює наслідки відмови від частини позовних вимог, передбачені ст. 206 ЦПК України. Враховуючи, що позивач не приймала участі у судому засіданні, суд першої інстанції не мав можливості роз`яснити позивачу наслідки відповідних процесуальних дій. В апеляційному суді представник апелянта пояснив, що ОСОБА_1 просить розірвати договір, а тому відмовляється від інших позовних вимог. Колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для прийняття відмови від позову позивачки в частині позовних вимог, оскільки така відмова заявлена під умовою, а позивачці не були роз`яснені правові наслідки відмови від позову, закриття провадження у справі і неможливість звернення повторно із зазначеними вимогами. Суд першої інстанції надав належну оцінку спірним правовідносинам та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Інші доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 13 червня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Дата складання повного судового рішення - 16 вересня 2022 року. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець І.М. Рейнарт В.М. Ратнікова