Постанова Луганський апеляційний суд № 428/12675/19

Справа № 428/12675/19 Провадження № 22-ц/810/335/20 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2020 року Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Назарової М.В., суддів: Авалян Н.М., Орлова І.В., за участю секретаря Сінько А.І., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 березня 2020 року, ухваленого Сєвєродонецьким міським судом Луганської області у складі: судді Кордюкової Ж.І. в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, в с т а н о в и в: У жовтні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, який мотивував тим, що позивач передав відповідачці грошові кошти в сумі 21550 грн за оформлення документів на передачу в оренду земельних ділянок під установку кіосків. Відповідачка свої зобов`язання не виконала та розпорядилась грошовими коштами на власний розсуд. Вказані дії відповідачки були кваліфіковані органами досудового розслідування за ч. 1 ст. 190 КК України як заволодіння майном потерпілого шляхом обману та ухвалою суду від 01.11.2019 року по справі № 428/10751/17 ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 190 КК України у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Протиправними діями відповідачка спричинила позивачу матеріальну шкоду в сумі 21550 грн. та моральну шкоду в сумі 10000 грн, що виявилося у тому, що відповідачка ухиляється від відшкодування шкоди, що призвело до порушення його нормальних життєвих зав`язків, неможливості реалізувати свої потреби та плани, змусило звертатись до правоохоронних органів та до суду за захистом своїх прав, а негативні емоції погано впливають на спокій та душевну рівновагу позивача і потребують додаткових зусиль для організації свого життя. Тому позивач просив стягнути з відповідачки на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 21550 грн та моральну шкоду в розмірі 10000 грн. Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 березня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 21550 грн, на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн. Вирішено питання по судовим витратам. В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2 вважає оскаржуване рішення незаконним, просить оскаржуване рішення відмінити та залишити позов позивача без розгляду. Доводами апеляційної скарги є те, що відповідачка ОСОБА_2 не виконала своїх зобов`язань перед позивачем з оформлення документів на передачу земельних ділянок, які знаходяться у комунальної власності територіальної громади міста Сєвєродонецьк, під установку кіосків для реалізації квітів, з незалежних від неї причин, і за свої послуги відповідачка отримала 4500 грн, а не 21550 грн, як стверджує позивач. Кримінальна справа відносно відповідачки була закрита через 12 років у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, тому що слідство не мало змоги визначити конкретну суму грошей, яку відповідачка отримала від позивача. Скаржниця вважає, що стягнута судом моральна шкода у розмірі 10000 грн на користь позивача є непомірно великою та зазначає, що відповідачка не є приватним підприємцем, не має роботи та на її утриманні знаходиться хворий син з інвалідністю II групи. Протоком автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2020 року головуючим у справі визначено суддю Яреська А.В. склад колегії Дронської І.О., Карташова О.Ю. Повторним протоколом автомотизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2020 року вилучена суддя Дронська І.О. у зв`язку із перебуванням на лікарняному, новий суддя у складі суду Гаврилюк В.К. Апеляційне провадження по справі відкрито 03.08.2020 року. Повторним протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2020 року вилучено суддю Карташова О.Ю. у зв`язку із перебуванням у відпустці, новий суддя у складі суду Лозко Ю.П. Ухвалою суду від 26.08.2020 року справу призначено до апеляційного розгляду на 16.09.2020 року. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2020 року, проведеного на підставі розпорядження керівника апарату Савчука О.І. від 03 вересня 2020 року у зв`язку із прийняттям відставки судді Яреська А.В., вилучено останнього у зв`язку із закінченням терміну повноважень, визначено: новий головуючий суддя (суддя-доповідач) Назарова М.В., у складі колегії: Гаврилюка В.К., Лозко Ю.П. 16 вересня 2020 року судове засідання не було проведено у зв`язку з перебуванням у щорічній відпустці судді - доповідача Назарової М.В., відкладено на 01 жовтня 2020 року. 01 жовтня 2020 року у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Гаврилюка В.К та за заявою відповідачки ОСОБА_2 про перенесення розгляду справи на іншу дату, розгляд справи призначений на 13 жовтня 2020 року. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2020 року вилученю суддів Гаврилюка В.К., Лозко Ю.П. у зв`язку із перебуванням у відпустці, нові судді у складі суду Авалян Н.М., Орлов І.В. Відзив на апеляційну скаргу позивачем не надано. Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явилися, від відповідачки надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, що відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом. Частинами 1, 5 ст. 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно ч.6 ст. 82 ЦПКУкраїни, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Судом встановлено і матеріалами підтверджено, що 01.11.2019 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області постановлено ухвалу, згідно з якою ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 190 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності притягнення її до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження № 12012030370000387 у відношенні ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, закрито. З зазначеної ухвали вбачається, що органами досудового розслідування ОСОБА_2 оголошено підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, а саме в тому, що 28.05.2008 року об 11 год. в приміщенні офісу, розташованого за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр-т Радянський, буд. 55, ОСОБА_2 , діючи умисно, з корисних мотивів, з метою заволодіння майном потерпілого ОСОБА_1 (грошовими коштами останнього) шляхом обману, який виразився в тому, що ОСОБА_2 , достовірно знаючи про діючий виключно через аукціон порядок передачі земельних ділянок, які знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Сєвєродонецька в оренду, тобто неможливість виконати свої зобов`язання, але замовчуючи зазначений факт перед потерпілим ОСОБА_1 , уклала як фізична особа-підприємець з потерпілим ОСОБА_1 договір про надання послуг з оформлення документів на передачу земельних ділянок, які знаходяться у комунальної власності територіальної громади міста Сєвєродонецька, під установку кіосків для реалізації квітів та отримала від ОСОБА_1 за оформлення документів на передачу чотирьох земельних ділянок в оренду грошові кошти у сумі 16 500 грн та 5 050 грн відповідно, а всього на загальну суму 21 550 грн. При цьому свої зобов`язання за договором виконувати не збиралась та розпорядилась отриманими грошовими коштами на свій розсуд. В результаті злочинних дій ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_1 заподіяна матеріальна шкода на загальну суму 21 550 грн. Дії ОСОБА_2 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 1 ст.190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство). Ця ухвала суду не оскаржуваласяв апеляційному порядку та набрала законної сили. Цивільній позов у кримінальному провадженні не заявлено. Згідно ч.7 ст. 128КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства. Відповідно до ст. 22 ЦКУкраїни особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). А згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Аналогічні роз`яснення містяться в пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» із змінами та доповненнями. За змістом частин 1, 2, 3 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Частина перша статті 1167 ЦК України визначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Аналогічні роз`яснення викладені в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», із змінами та доповненнями. Встановивши, що шкоду завдано внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 , що підтверджується ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 01.11.2019 року, в якій дії ОСОБА_2 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 1 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) у розмірі 21550 грн, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди у заявленому позивачем розмірі. Такі висновки суду ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи, а помилкові доводи апеляційної скарги цих правильних висновків суду не спростовують. Довід скарги про те, що відповідачка ОСОБА_2 не виконала своїх зобов`язань перед позивачем з оформлення документів на передачу земельних ділянок, які знаходяться у комунальної власності територіальної громади міста Сєвєродонецьк, під установку кіосків для реалізації квітів, з незалежних від неї причин, і за свої послуги відповідачка отримала не 21550 грн, а 4500 грн нічим не підтверджені та спростовуються зазначеною судовою ухвалою про закриття кримінального провадження. Оскільки з огляду на вимоги частини шостої статті 82 ЦПК ця ухвала є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дії чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, то судом правильно взято до уваги вказані обставини що саме відповідачкою вчинені шахрайські дії щодо протиправного заволодіння майном позивача шляхом обману у розмірі 21550 грн. Скаржником жодним іншим доказом не спростовано розмір завданої позивачу шкоди, а її посилання на іншу суму 4500 грн не грунтуються на матеріалах справи. Як нічим не підтверджено і посилання скаржниці на те, що кримінальна справа відносно відповідачки була закрита через 12 років у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, тому що слідство не мало змоги визначити конкретну суму грошей, яку відповідачка отримала від позивача. Довід скарги на невірно визначений судом розмір морального відшкодування у розмірі 10000 грн також не заслуговує на увагу, оскільки протиправні дії щодо позивача мали місце понад 12 років тому, і визнаючи заволодіння 4500 грн, відповідачкою протягом такого тривалого часу не було відшкодовано позивачу навіть вказаної суми. З урахуванням надмірної тривалості позбавлення позивача належного йому майна, вимушеністю звертатися до правоохоронних органів за захистом своїх прав, до суду, що в будь-якому випадку свідчить про порушення нормальних життєвих зв`язків позивача та докладанням додаткових зусиль для організації свого життя, судом правильно погоджено заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди у 10000 грн. Інших доводів апеляційна скарга не містить. Судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків суду обставинам справи, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують. У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 березня 2020 року без змін. Що стосується помилкового зазначення судом прізвища відповідачки ОСОБА_3 замість фактичного ОСОБА_4 , як зазначене в її паспорті, то вказане підлягає виправленню у передбачений процесуальним законом спосіб судом першої інстанції. Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 березня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Дата складення повного тексту постанови 13 жовтня 2020 року. Головуючий Судді: