Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 760/21285/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 760/21285/21 Суддя (судді) першої інстанції: ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 вересня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Судді-доповідача Кузьмишиної О.М., суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 27 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Костенко Людмили Іванівни, третя особа: ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - позивач, апелянт) звернулась до Солом`янського районного суду міста Києва із скаргою до начальника Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Костенко Людмили Іванівни (далі - відповідач), у якій просила: - визнати бездіяльність начальника Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Костенко Л.І. неправомірною; - зобов`язати начальника Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Костенко Л.І. надіслати рекомендованим листом письмову відповідь ОСОБА_1 на її заяву від 04 червня 2021 року. Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 27 серпня 2021 року у відкритті адміністративного провадження відмовлено. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд першої інстанції керувався тим, що даний спір належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки предметом оскарження є бездіяльність відповідача не під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України. Не погоджуючись із такою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 27.08.2021 про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі доводи, апелянт зазначає, що судом першої інстанції протиправно не враховано ту обставину, що наявність порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, що передбачений частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 448 ЦПК України свідчать про те, що відповідні скарги подаються до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Відтак, на переконання апелянта, даний спір належить розглядати у Солом`янському районному суді міста Києва. З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржувана ним ухвала суду прийнята за неповно встановлених обставин та з порушенням норм процесуального права. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2022 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою позивача, встановлено строк для подання відзиву на неї та призначено справу до розгляду у письмовому провадженні. Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, у якому заперечив проти наведених апелянтом у апеляційній скарзі доводів та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно пункту 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС). Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Згідно частини першої статті 287 КАС учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Таким чином, рішення, дії чи бездіяльність виконавця можуть бути оскаржені до адміністративного суду виключно у тому випадку, якщо законом не встановлений інший порядок їх оскарження. Водночас, нормами чинного законодавства встановлені особливі правила оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця при виконанні ним судових рішень, ухвалених, зокрема, у господарських та цивільних справах. Відповідно до частини першої статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Отже, для визначення юрисдикції відповідної категорії справ значущим фактором є питання, який суд видав виконавчий документ. Як вбачається з матеріалів справи, не отримавши у встановлений статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» строк від начальника РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Костенко Л.І. письмової відповіді на свою заяву від 04.06.2021 про надання інформації у зведеному виконавчому провадженні №50197975 від 16.02.2016, ОСОБА_1 , керуючись частиною першою статті 74 ЗУ «Про виконавче провадження», частиною першою статті 447 ЦПК України та частиною першою статті 448 ЦПК України, звернулась до Солом`янського районного суду міста Києва із даною скаргою. Так, згідно статті 447 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що оскарження рішення, дії або бездіяльності посадової особи органу державної виконавчої служби під час примусового виконання ним рішення цивільного суду здійснюється за правилами цивільного судочинства. Верховний Суд України у постановах від 24 лютого 2016 року у справі №6-3077цс15, від 11 листопада 2015 року у справі № 6-2187цс15 висловив правовий висновок, згідно якого якщо законом установлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ. Підтримуючи такий висновок, Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 216/749/14-ц наголосив на тому, що положення пункту 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" та пункту 3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" не є нормами матеріального права, оскільки вони прийняті органами судової влади. Велика Палата Верховного Суду від наведених правових висновків Верховного Суду України відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України не відступила, а тому підстави для їх неврахування при розгляді даної справи відсутні. З огляду на це, як зазначалося, інший, відмінний від частини першої статті 287 КАС України порядок оскарження рішень дій чи бездіяльності посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ним рішень судів у цивільних справах, встановлений частиною першою статті 74 Закону № 1404-VIII та відповідними положеннями ЦПК. Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для відмови у відкритті провадження у даній справі, що позбавляє суд апеляційної інстанції можливості погодитись із таким застосуванням норм процесуального права. Відповідно до статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Відповідно до частини третьої статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Ураховуючи, що доводи апелянта стосовно порушення судом першої інстанції норм процесуального права знайшли своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 27 серпня 2021 року та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 242, 308, 310, 312, 320, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 27 серпня 2021 року у справі №760/21285/21 скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина Судді: Л.О. Костюк О.Є. Пилипенко