LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4806303/3542/21

від 07.07.2021 ·

Справа № 303/3542/21 П О С Т А Н О В А Іменем України 07 липня 2021 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: судді-доповідачки Готри Т.Ю., суддів Собослоя Г.Г., Мацунича М.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Івано-Франківськ) Гаринець Олександр Іванович, ДП Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», на дії державного виконавця, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 квітня 2021 року, постановлену суддею Гутій О.В., в с т а н о в и в : У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції 9м.івано-Франківськ) Гаринця О.І. Ухвалою судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 квітня 2021 року зазначену скаргу ОСОБА_1 повернуто скаржниці без розгляду на підставі ч.4 ст.183 ЦПК України. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила скасувати зазначену ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вказувала на те, що судом не враховано положення п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», в якому судам роз`яснено, що скарги мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбачених положеннями ЦПК України і ГПК України та містити відомості, перелічені у ч.4 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження». Звертала увагу і на висновки, які містяться у постанові Верховного Суду від 27.01.2021, про те, що вимоги частини другої статті 183 Розділу 2 «Заяви з процесуальних питань» ЦПК України не регулюють спірні процесуальні правовідносини, тому не підлягають застосуванню у цій справі, оскільки вказана норма процесуального права поширюється виключно на заяви (клопотання, заперечення), подані до суду без дотримання вимог частин першої або другої цієї статті. Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 7 червня 2021 року призначено розгляд цієї апеляційної скарги в порядку письмового провадження, за наявними в справі матеріалами та без проведення судового засідання. Заслухавши суддю - доповідачку, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів уважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Повертаючи скаргу ОСОБА_1 без розгляду на підставі ч.4 ст.183 ЦПК України, суд першої інстанції керувався тим, що оскільки скаргу було подано без додержання вимог частини другої цієї статті, зокрема до скарги не було додано доказів її надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження), тому така підлягає поверненню заявниці без розгляду. Проте колегія суддів не може погодитись із висновком суду першої інстанції, оскільки такого суд дійшов з порушенням норм процесуального права. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист. Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року. За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах: "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року; "Беллет проти Франції" від 04 грудня 1995 року). Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Тобто, Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. Розділ VII ЦПК України "Судовий контроль за виконанням судових рішень" передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення. Відповідно до положень статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" судам роз`яснено, що скарги мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбачених положеннями ЦПК України і ГПК України та містити відомості, перелічені у частині четвертій статті 74 Закону "Про виконавче провадження". Відповідно до частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Згідно з частиною четвертою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити: найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; повне найменування (прізвище, ім`я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім`я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги. Зважаючи на наведене, суд першої інстанції у порушення вищевказаних вимог процесуального законодавства не звернув уваги на те, що вимоги частини другої статті 183 Розділу 2 "Заяви з процесуальних питань" ЦПК України не регулюють спірні процесуальні правовідносини, тому не підлягають застосуванню у цій справі, оскільки вказана норма процесуального права поширюється виключно на заяви (клопотання, заперечення), подані до суду без дотримання вимог частин першої або другої цієї статті. Подібні висновки містяться і в постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 569/13154/20 (провадження № 61-15520 св20), які згідно з положеннями ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховуються апеляційним судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Відповідно до п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З огляду на наведене, колегія суддів уважає, що оскаржена ухвала підлягає скасуванню, як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 374, 379, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 квітня 2021 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідачка Судді

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»