Постанова 4806 № 303/3542/21

Справа № 303/3542/21 ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 листопада 2021 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: Головуючого - судді Бисага Т.Ю. суддів:Кожух О.А., Куштана Б.П., з участі секретаря:Микуляк Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 липня 2021 року, головуючий суддя Кость В.В., у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Гаринець Олександр Іванович, Державне підприємство Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» про визнання дій щодо накладення штрафу неправомірними та скасування постанови про накладення штрафу В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою про визнання дій щодо накладення штрафу неправомірними та скасування постанови про накладення штрафу. Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 липня 2021 року відмовлено у відкритті провадження. Не погоджуючись із вказаною ухвалою ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить ухвалу суду скасувати та направити матеріали справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження. В обґрунтування скарги посилається на порушення судом норм процесуального права. Відзив на апеляційну скаргу не подано. На адресу Закарпатського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про розгляд справи у її відсутності. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія приходить до наступного висновку. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції посилаючись на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 127/9870/16-ц, від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15, дійшов висновку, що скарга про оскарження дій державного виконавця щодо винесення постанови про накладення штрафу неправомірними та скасування постанови про накладення штрафу не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, з огляду на наступне. За змістом п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами. Тобто примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами в передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу. Отже, постанова про накладення штрафу є самостійним виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню. Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців. Закон України «Про виконавче провадження» установлює спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово робила висновок про те, що спір з приводу оскарження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладення штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, було видано виконавчий документ, що знаходився на примусовому виконанні у державного виконавця (постанови від 06 червня 2018 року у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 20 вересня 2018 року у справі № 821/872/17 (провадження № 11-734апп18), від 20 січня 2019 року у справі № 161/8267/17 (провадження № 14-604цс18) та інші). Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 382/389/17 (провадження № 11-1009апп19) зазначено, що імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні. Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 серпня 2019 року у справі № 381/2126/18 (провадження № 14-324цс19), від 12 червня 2019 року у справі № 370/1547/17 (провадження № 14-223цс19), від 03 квітня 2019 року у справі № 370/1288/15 (провадження № 14-612цс18), від 03 квітня 2019 року у справі № 370/1034/15-ц (провадження № 14-103цс19). З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у цій справі, оскільки спір з приводу визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу від 14.04.2021 підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Оскільки скарга ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, та має розглядатися в порядку адміністративного судочинства, то доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають. Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав для її скасування немає, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишити без змін. Керуючись ст.ст. 374,376, ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 липня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови суду складено 22 листопада 2021 року. Головуючий Судді