Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/28667/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/28667/21 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 серпня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Бужак Н. П. Суддів: Костюк Л.О., Степанюка А.Г. За участю секретаря: Шевченко Е.П. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2022 року, суддя Клочкова Н.В., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- У С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31 травня 2021 року № 00419422418 Головного управління ДПС у місті Києві про зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку; - зобов`язати Головне управління ДПС у місті Києві здійснити перерахунок податкової знижки ОСОБА_1 за 2020 рік, із включенням до складу податкової знижки суми фактично здійснених витрат у розмірі 14 900,00 грн та 29 800,00 грн, які підтверджено розрахунковими документами (корінцями квитанцій) і сплачені на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 і товариства з обмеженою відповідальністю "СТАДІ ЕКЕДЕМІ ЛИБЩСЬКА" за послуги за навчання синів у 2020 році та провести, виплату податкової знижки у розмірі суми відхилення, а саме 8 046,00 грн, задекларованої, до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на виплату податкової знижки. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до приписів вимог податкового законодавства встановлено, що платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати у вигляді суми коштів, сплачених платником податку на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти такого платника податку та/або члена його сім`ї першого ступеня споріднення, проте всупереч нормам чинного законодавства податковим органом було прийнято протиправне рішення про відхилення суми податку на доходу фізичних осіб до повернення з бюджету за результатами перевірки у розмірі 8 676,00 грн, тобто до витрат на навчання не включено витрат у розмірі 14 900,00 грн та 29 800,00 грн, з підстав не підтвердження витрат на навчання дітей квитанціями від 14 серпня 2020 року на суму 14 900,00 грн, та № 5/2905 від 29 травня 2020 року на суму 29 800,00 грн. На переконання позивача оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства, оскільки, як зазначає позивач, останнім було подано до податкового органу необхідний пакет документів, а саме: податкову декларацію про майновий стан і доходи; копію паспорта та реєстраційний номер облікової картки платника датків, свідоцтва про народження дітей; копію Договорів з навчальними закладами; копії чеків (квитанцій) про оплату за навчання; довідку про заробітну плату. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 31 травня 2021 року № 00419422418 Головного управління ДПС у місті Києві про зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26 серпня 2021 року № 00637362418 Головного управління ДПС у місті Києві про зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку. Зобов`язано Головне управління ДПС у місті Києві (адреса: 04116, місто Київ, вулицяШолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) здійснити перерахунок податкової знижки ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за 2020 рік, із включенням до складу податкової знижки суми фактично здійснених витрат у розмірі 14 900,00 грн та 29 800,00 грн, які підтверджено розрахунковими документами (корінцями квитанцій) і сплачені на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 і товариства з обмеженою відповідальністю "СТАДІ ЕКЕДЕМІ ЛИБЩСЬКА" за послуги за навчання синів у 2020 році та провести, виплату податкової знижки у розмірі суми відхилення, а саме 8 046,00 грн, задекларованої, до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на виплату податкової знижки. Стягнуто на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені нею судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011). Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління ДПС у м. Києві звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для задоволення клопотання про вихід із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що у квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління ДПС у місті Києві з заявою про включення до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року суми коштів, сплачених платником податку на користь шчизняних закладів позашкільної та вищої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти у розмірі 11 376,00 грн, за адресою: місто Київ, вулиця Лескова, будинок 2 із заявою про надання податкової знижки за платне навчання дітей у 2020 році, разом з певним пакетом документів, а саме: податкову декларацію про майновий стан і доходи; копію паспорта та реєстраційний номер облікової картки платника податків; копію свідоцтва про народження дітей; копії договорів з навчальними закладами; копії квитанцій (коринців) про сплату за навчання; довідку про заробітну плату. Також у вказаній декларації було розраховано суму податку, на яку зменшується податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у зв`язку з використанням права на податкову знижку згідно з підпунктом 166.3.6. пункту 166.3 статті 166 Податкового кодексу України, а саме оплату за навчання згідно з умовами, встановленими законодавством, але не більше ніж сума, що дорівнює третині доходу у вигляді заробітної плати за звітний податковий рік та становить 11 376,00 грн. 06 червня 2021 року позивачем було отримано рекомендованим листом податкове повідомлеиня-рішення від 31 травня 2021 року № 00419422418 за підписом І. Гнуча, уповноваженої особи Головного управління ДПС у місті Києві, яким встановлено порушення підпункту 14.1.170 пункту 14.1 статті 14, підпункту 166.2.1 пункту 166 статті 166, підпункту 166.3.3 пункту 166.3 статті 166 Податкового кодексу України та зменшено суму податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку у розмірі 8 676,00 грн. Не погоджуючись з вказаним вище податковим повідомленням-рішення від 31 травня 2021 року № 00419422418, та вважаючи його таким, що винесено з грубим порушенням чинного законодавства з боку контролюючого органу, який неправомірно відхилив суму податку на доходи осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку у розмірі 8 676,00 грн, позивачем було оскаржено податкове првідомлення-рішення від 31 травня 2021 року до Державної податкової служби України, шляхом подання скарги у порядку адміністративного оскарження. 08 вересня 2021 року позивачем було отримано рішення від 17 серпня 2021 року № 7031/K/99-00-06-01-04-09 про результати розгляду скарги, яким Державною податковою службою України було скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 31 травня 2021 року № 00419422418, в частині завищення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету у розмірі 630,00 грн, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін. Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 31 травня 2021 року № 00419422418 в частині залишенння його без змін рішенням Державної податкової служби України від 17 серпня 2021 року №31/К/99-00-06-01-04-09, вважаючи його протиправним та винесеним з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковим кодексом України (далі - ПК України). У відповідності до пп.14.1.170 п.14.1 ст.14 ПК України податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, - документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених цим Кодексом. Згідно з підпунктом 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 ПК України членами сім`ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються батьки, чоловік або црегжзна, діти, у тому числі усиновлені. Інші члени сім`ї фізичної особи вважаються такими, ас іють другий ступінь споріднення. Відповідно до підпунктів 166.1.1, 166.3.3 пункту 166.1 статті 166 ПК України, платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року. Платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 цього Кодексу, такі фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати: суму коштів, сплачених платником податку на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти такого платника податку та/або члена його сім`ї першого ступеня споріднення. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що для отримання податкової знижки платник податків має понести витрати протягом звітного податкового року на користь закладів освіти та сума витрат не може перевищувати розміру доходу, за кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року. Згідно пп. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 ПК України до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і особу, яка звертається за податковою знижкою (їх покупця (отримувача), а також копіями договорів за їх наявності, в яких обов`язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк оплати за такі товари (роботи, послуги). Пунктом 166.4 ст. 166 ПК України встановлені обмеження права на нарахування податкової знижки. Згідно з п. 166.4 ст. 166 ПК України податкова знижка може бути надана виключно резиденту, який має реєстраційний номер облікової картки платника податку, а так само резиденту - фізичній особі, яка через свої релігійні переконання відмовилась від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідний контролюючий орган і має про це відмітку у паспорті. Загальна сума податкової знижки, нарахована платнику податку в звітному податковому році, не може перевищувати суми річного загального оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого як заробітна плата, зменшена з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 цього Кодексу. Якщо платник податку до кінця податкового року, наступного за звітним не скористався правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься. Пунктами 179.1, 179.5 ст. 179 ПК України установлено, що платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу. Згідно з п. 179.8 ст. 179 ПК України сума, що має бути повернена платнику податку, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, зазначену в декларації, протягом 60 календарних днів після надходження такої податкової декларації. У відповідності до підпункту 166.2.1 пункту 166.2 статті 166 ПК України до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов`язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання). Колегія суддів зазначає, що обов`язковою умовою для підтвердження декларантом понесених витрат для цілей здобуття освіти відповідно до підпункту 166.2.1 пункту 166.2 статті 166 ПК України для включення до складу податкової знижки має не лише документ, що засвідчує факт сплати грошового зобов`язання (квитанція, платіжне доручення, фіскальний чек тощо), але і правову підставу понесення таким декларантом, зокрема його розмір, строки сплати тощо. Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних по. які беруть участь у реалізації цього права регулює Закон України «Про освіту» від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII, із змінами та доповненнями (надалі - Закон України «Про освіту»). Так, частиною 6 статті 79 Закону України «Про освіту» встановлено, що розмір та умови оплати за навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації, за надання додаткових освітніх послуг встановлюються договором. Договір укладається між закладом освіти і здобувачем освіти (його законними - представниками) та/або юридичною чи фізичною особою, яка здійснює оплату. Таким чином, з метою використання права на податкову знижку у зменшення оподатковуваного доходу за наслідками звітного податкового року платник і датків може включити фактично здійснені ним витрати у вигляді суми коштів, сплачених на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти такого платника податку та/або члена його сім`ї першого ступеня споріднення, підтверджені відповідними платіжними та рахунковими документами, зокрема, квитанціями, фіскальними чеками, прибутковими гасовими ордерами, що ідентифікують надавача послуг і особу, яка звертається за податковою знижкою (їх отримувача), а також копією договору, в якому обов`язково повинно бути відображено заклад освіти - надавача послуг і здобувана освіти - отримувача послуг (його законного представника), вартість таких послуг і строк оплати за такі послуги. При цьому, у договорі про навчання повинні бути зазначені прізвище, ім`я та по батькові особи, яка буде безпосередньо навчатися (дитини). Як убачається із матеріалів справи, 29 травня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАДІ ЕКЕДЕМІ ЛИБІДСЬКА» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання послуг № 504.120052020 від 29 травня 2020 року та додаток № 1 до Договору про надання послуг № 504.120052020 від 29 травня 2020 року, згідно з якими встановлено, що навчальний заклад бере на себе зобов`язання за рахунок коштів замовника здійснити навчання ОСОБА_3 , строк надання послуг складає 96 навчальних занять у навчальному році 2020-2021 у групі 10.11-12 Interm (Impact 2), заняття відбуваються по вівторкам та четвергам з 16:30-17:50, по суботах з 10:00-11:20. Загальне навчальне навантаження у одному навчальному році - 96 занять. Відповідно до вказаного вище Додатку № 1 до Договору загальна вартість навчання становить 29 800,00 грн. Матеріали справи свідчать, що на виконання зазначеного зобов`язання, 29 травня 2020 року позивачем було здійснено оплату за навчання ОСОБА_3 готівкою, що підтверджується квитанцією (корінцем) № 5/2905 від 29 травня 2020 року у сумі 29 800,00грн. Окрім того, судом встановлено, що 14 серпня 2020 року між фізичною особою- підприємцем ОСОБА_2 , як виконавцем з надання освітніх послуг, та ОСОБА_1 , як замовником, було укладено Договір про надання освітніх послуг № 14082020-1 від 14 серпня 2020 року, згідно з яким фізична особа-підприємець ОСОБА_2 бере на себе зобов`язання за рахунок коштів замовника здійснити навчання англійській мові на рівні AS Upper-Int у групі 91 AS Upper-Int, ОСОБА_4 , строк надання послуг складає 36 навчальних занять по 80 хвилин у навчальному році 2020-2021 у групі 91 AS Upper-Int, заняття відбуваються по вівторкам та четвергам з 19:30-20:50, по суботах з 13:00-14:20. Загальне навчальне навантаження у одному навчальному році - 36 навчальних занять по 80 хвилин. У відповідності до Додатку № 1 до вказаного вище Договору загальна вартість навчання становить 14 900,00 грн. На виконання зазначеного зобов`язання, позивачем було здійснено оплату за навчання ОСОБА_4 готівкою, що підтверджується квитанцією (корінцем) б/н від 14 серпня 2020 року у сумі 14 900,00 грн. Разом з тим, з Акту про результати камеральної перевірки податкової декларації ОСОБА_1 про майновий стан та доходи від 06 травня 2021 року № 37086/Ж5/26-15-24-18-21, вбачається, що в основу обґрунтованості винесеного на підставі вказаного Акту податкового повідомлення-рішення, уповноваженою особою податкового органу вказаного, що квитанція від 14 серпня 2020 року та квитанція від 29 травня 2020 року не містять обов`язкових реквізитів, не завірена належним чином та неможливо ідентифікувати, що визначені в них суми спрямовані на оплату послуг за вищезазначеними договорами, а витрати, згідно квитанції від 22 вересня 2020 № 35, документально не підтверджено договором, а тому зазначені квитанції (корінці) не були враховані відповідачем з підстав неможливості ідентифікувати понесення ОСОБА_1 витрат на здобуття освітніх послуг за вищезазначеними договорами, так і при винесені рішення Державною податковою службою України прийняте за розглядом скарги на податкове повідомлення-рішения від 31 травня 2021 року № 00419422418, з підстав не відповідності, наданих позивачем корінців квитанцій, вимогам Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», а також пунктам 2.3,3.8 Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті. Водночас, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень пункту 164.6 статті 164 Податкового кодексу України встановлено, на платника податку, який має право на податкову знижку, покладено обов`язок підтвердити фактично здійснені протягом звітного податкового року витрати у вигляді суми коштів, сплачених платником податку на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти такого платника податку. Відповідно до підпункту 166.2.1 пункту 166.2 статті 166 Податкового кодексу України до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема, квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов`язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання). Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, правовідносини, пов`язані з оформлення та ведення касових операцій у національній валюті в Україні, врегульовані постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» від 29 грудня 2017 року №

148. Так, згідно з пунктом 32 вказаного Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні чітко встановлено, що прибуткові касові ордери і квитанції до них, а також видаткові касові ордери і видаткові відомості заповнюються бухгалтером (відповідальною особою установи/підприємства, на яку покладено обов`язок з оформлення цих документів) у будь-який спосіб, який забезпечив би належне збереження цих записів протягом установленого для зберігання документів терміну. У касових ордерах зазначається підстава для їх складання і перелічуються додані до них документи. Видача касових ордерів і видаткових відомостей на руки особам, які вносять або одержують готівку, забороняється. Приймання і видача готівки за касовими ордерами проводиться тільки в день їх складання. Виправлення в касових ордерах та видаткових відомостях забороняються. Реквізити у видатковому ордері «Одержав», «Дата», «Сума», «Підпис одержувача», дані документа, що засвідчує особу отримувача (які заповнюються отримувачем готівки даток 3 до цього Положення)) та в прибутковому ордері «Прийнято від» не заповнюються в касових ордерах, які оформляються на загальну суму проведених установою/підприємством касових операцій (видача готівки за видатковими відомостями, ектронними платіжними засобами, здавання готівки до банку, отримання готівки з банку - чеком та оприбуткування її в касі). Інші реквізити в касових ордерах та видаткових відомостях є обов`язковими до заповнення. При цьому, інших вимог щодо завірення належним чином та можливості ідентифікувати до вказаного документа законодавством не встановлено. Отже, матеріали справи свідчать, що надані до податкового органу платіжні документи, відповідають встановленим вимогам та підтверджують фактично здійснені ОСОБА_1 протягом звітного податкового року витрати у вигляді суми коштів, сплачених платником податку на користь вітчизняних закладів освіти. Окрім того, суд першої інстанції вірно зауважив, що посилання податкового органу на необхідність застосування до корінців, наданих позивачем квитанцій, вимог встановлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 квітня 2004 року № 22, а саме пункту 3.8 Інструкції та пункту 2.3 є безпідставним, оскільки, позивач не здійснював оплату послуг через касу банку та не є учасником (платником, отримувачем) платіжних систем, а оплачував послуги готівкою в касі надавачів послуг, на підтвердження чого було видано корінці квитанцій. Таким чином, відповідачем при відхиленні суми податку у розмірі 8 046,00 грн, взагалі не було взято до уваги спосіб здійснення позивачем оплати послуг за навчання та протиправно застосовано норми і вимоги діючого законодавства, які не регулюють відносини при оплаті послуг готівкою через касу надавача послуг. Отже, висновок податкового органу викладений в Акті про результати камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи від 06 травня 2021 року № 37086/Ж5/26-15-24-18-21 є необґрунтованих, а прийняте на його підставі оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 31 травня 2021 року № 00419422418 про зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку протиправним, а тому підлягає скасуванню. Окрім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції для ефективного та належного способу захисту порушених прав позивача правомірно застосував статтю 9 КАС України, вийшов за межі позовних вимог визнавши протиправним та скасувавши прийняте Головним управлінням ДПС у місті Києві податкове повідомлення-рішення від 26 серпня 2021 року № 1637362418, яке базується на неправомірних висновках контролюючого органу, оскільки під час розгляду даної справи встановлено, що висновки викладені в рішенні про результати розгляду скарги Державної податкової служби України від 17 серпня 2021 року № 7031/К/99-00-06-01-04-09, не базується на вимогах законодавства, порушують право позивача на отримання податкової знижки у зазначеному розмірі, зроблені із застосуванням норм права, що не регулюють дані правовідносини. Щодо клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, то суд першої інстанції правомірно відмовив у його задоволенні, оскільки відповідачем не зазначено жодної підстави залишення позовної заяви без розгляду, не вказано відповідно до якого пункту статті 240 КАС України вказана заява повинна бути залишена без розгляду. Також є безпідставними доводи податкового органу про те, що у зв`язку з прийняттям Державної податкової служби України рішення про часткове задоволення скарги позивача та скасування в частині оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відсутній предмет спору, оскільки податкове повідомлення-рішення від 31 травня 2021 року № 00419422418 не скасована повністю та в частині залишено в силі. Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок податкової знижки ОСОБА_1 за 2020 рік, із включенням до складу податкової знижки суми фактично здійснених витрат у розмірі 14 900,00 грн та 29 800,00 грн, то колегія суддів вважає, що вказана вимога також підлягає задоволенню, оскільки обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу і зсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Окрім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. При цьому, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі. Разом з тим, задовольняючи зазначену позовну вимогу, суд не втручається у здійснення відповідачем своїх дискреційних повноважень, так як задоволення такої вимоги є належним способом захисту прав позивача та відповідає вимогам частинам 2 і 3 статті 245 КАС України, як похідна вимога, що також підлягає задоволенню. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2022 року. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2022 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України. Суддя-доповідач: Бужак Н.П. Судді: Костюк Л.О. Степанюк А.Г.