Постанова 4824 № 758/9250/19

Головуючий у І інстанції Захарчук С.С. Провадження №22-ц/824/8581/2021 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 вересня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Матвієнко Ю.О., суддів Мельника Я.С., Гуля В.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дитини, ВСТАНОВИВ: У липні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дитини, який обґрунтовувала тим, що перебувала з відповідачем у шлюбі, який був розірваний 04 лютого 2009 року. Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні. Батько ОСОБА_1 не приймає участі у вихованні та утриманні дитини, у зв`язку із чим позивач, зважаючи на обов`язок відповідача утримувати сина до досягнення ним повноліття, просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 12.07.2019 року і до досягнення дитиною повноліття. Також позивач у позові посилалась на те, що син сторін ОСОБА_3 у 2019 році вступає у коледж економіки, права та інформаційних технологій на спеціальність «Право». Вартість кожного навчального семестру становитиме 7 900,00 грн., а річна оплата дорівнюватиме 15 800,00 грн. Оскільки той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо), то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню Ѕ частина від річної оплати за навчання сина ОСОБА_3 , а саме 7 900,00 грн., які будуть виплачуватись до 20.12 кожного року. Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 15.07.2019 року до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 7 900 грн. (сім тисяч дев`ятсот), щороку, починаючи з 2019 року до 2023 року. Не погоджуючись з рішенням суду в частині стягнення додаткових витрат, відповідач подав на нього апеляційну скаргу, у якій послався на те, що суд помилково стягнув із нього на користь позивача додаткові витрати, оскільки навчання дитини у коледжі по своїй суті не є додатковими витратами у розумінні положень ст. 185 СК України. Враховуючи викладене, відповідач просив суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього на користь позивача додаткових витрат та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у їх стягненні. Рішення суду в частині стягнення аліментів відповідач просив залишити без змін. У відзиві на скаргу позивач ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки ціна позову в даній справі менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги, виходячи з наступного. Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки рішення оскаржено відповідачем лише в частині стягнення з нього на користь позивача додаткових витрат, апеляційний суд згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України перевіряє його законність та обґрунтованість лише у цій частині. З матеріалів справи вбачається, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, котрий був розірваний 04 лютого 2009 року (а.с.15). Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.16), який проживає разом з матір`ю. 01.08.2019 року між вищим навчальним закладом «Університет економіки та права «КРОК» (далі - Університет) в особі директора Коледжу економіки, права та інформаційних технологій Вищого навчального закладу «Університет економіки та права «КРОК» (далі - Коледж), ОСОБА_2 (далі - Замовник) для ОСОБА_3 (далі - Одержувач) було укладено договір про надання освітніх послуг № 33244-К (далі -договір) (а.с.48-49). Відповідно до п. 1.1. договору Університет бере на себе зобов`язання за рахунок коштів Замовника надати Одержувачу освітню послугу, а саме: здійснити підготовку Одержувача на денній формі навчання за спеціальністю «Право» (освітня програма «Право»), для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста. Згідно з п. 3.1.1. Замовник зобов`язаний своєчасно вносити плату за освітню послугу в розмірах та в порядку, встановлених цим Договором. Замовник виконує обов`язки по оплаті, передбачені цим Договором, і несе відповідальність за їх виконання до набуття Одержувачем повноліття. Надалі такі обов`язки є солідарними для Замовника і Одержувача. Відповідно до п. 5.1. договору умови, порядок та терміни оплати за надання освітніх послуг фіксуються сторонами у Додатку 1 до цього Договору, який є його невід`ємною частиною. Згідно з п. 1.1.1. Додатку 1 до договору розмір оплати за весь період надання освітньої послуги - чотири роки (вісім півріч) становить 63 200 грн. Відповідно до п.п. 1.1.2, 1.1.3, 1.1.4, 1.1.5 Додатку 1 до договору розмір оплати за надання освітньої послуги у першому півріччі 2019-2020 становить 7 900 грн. Розмір оплати за 2019-2020 навчальний рік становить 15 800 грн.; Розмір оплати за надання освітньої послуги у 2020-2021 навчальному році становить 15 800 грн.; Розмір оплати за надання освітньої послуги у 2021-2022 навчальному році становить 15 800 грн.; Розмір оплати за надання освітньої послуги у 2022-2023 навчальному році становить 15 800 грн. 09.08.2019 року ОСОБА_2 внесла оплату за надання освітньої послуги Коледжем економіки, права та інформаційних технологій Вищого навчального закладу «Університет економіки та права «КРОК» у розмірі 7 900 грн. та 7 900 грн. - 06.02.2020 року (а.с.52-53). Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача додаткових витрат у вигляді витрат за навчання у коледжі їхнього спільного сина, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість цієї вимоги, однак з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного. Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частинами першою-третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними у кожному конкретному випадку. Відповідно до частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Аналіз указаних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину. Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу, тощо. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Звертаючись з позовом до суду, ОСОБА_2 посилалася на те, що у зв`язку із навчанням дитини у коледжі економіки, права та інформаційних технологій Вищого навчального закладу «Університет економіки та права «КРОК» нею сплачено кошти за навчання, половина з яких підлягає стягненню, на її думку, з відповідача, як додаткові витрати. Разом із тим, колегія суддів зауважує, що навчання особи з метою здобуття професійної освіти не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини. Навчання дитини у закладі освіти є звичайним здобуттям навчальних навиків та компетентностей. Таке здобуття і витрати на нього не можуть бути віднесені до особливих обставин. Це основні витрати, які батьки несуть на утримання дітей, виходячи із своїх матеріальних можливостей. Кожна дитина має здобути поширений професійний навик. При цьому обов`язок батьків утримувати дитину, сприяти її гармонійному фізичному та духовному розвитку, природній потребі у навчанні, зокрема, у відвідуванні загальноосвітнього навчального закладу, гуртків, охоплюється питанням стягнення аліментів та не може розглядатися як додаткові витрати на дитину. Особливими обставини є тоді, коли дитина виявила незвичайні здібності, таланти, які потребують розвитку, а отже, і додаткових витрат. Це можуть бути загальновизнані творчі досягнення дитини, помітні наукові, спортивні досягнення тощо. Таким чином, витрати по навчанню дитини у платному коледжі не є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами, у розумінні статті 185 СК України. Крім того, позивач не довела існування особливих обставин, які зумовили б необхідність платного навчання дитини при наявності можливості проходження безкоштовного навчання у державних закладах освіти, не навела мотивів вибору освітнього закладу, що, зокрема, залежить від матеріальних можливостей та бажання батьків, а також погодження такого вибору з батьком дитини. Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що між нею та відповідачем були узгоджені питання щодо навчання сина у навчальному закладі на платній основі, який було обрано позивачем на власний розсуд, без погодження із відповідачем. Отже, навчання особи з метою здобуття професійної освіти не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини. Тобто, такі витрати не є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами, у розумінні статті 185 СК України. Аналогічний висновок сформульовано Верховним Судом у постанові від 26 серпня 2020 року по справі № 336/1488/19. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, вищенаведені обставини не врахував та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача додаткових витрат у вигляді витрат на навчання їхнього сина. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки судом першої інстанції при ухваленні рішення допущено неправильне застосування норм матеріального права в частині вирішення вимоги позивача про стягнення з відповідача додаткових витрат, що привело до ухвалення помилкового рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача додаткових витрат підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цієї вимоги позивача. В іншій частині рішення апеляційним судом не перевірялось, оскільки не є предметом апеляційного оскарження. В зв`язку з тим, що дана справа є малозначною згідно п. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України, ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, крім випадків, передбачених п.п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткових витрат на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 7 900,00 грн. щороку, починаючи з 2019 року до 2023 року - скасувати та постановити у цій частині нове судове рішення, яким у стягненні додаткових витрат - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: Судді: