Постанова 4857 № 380/10649/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 серпня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/10649/21 пров. № А/857/11325/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Кушнерика М.П. суддів Гінди О.М., Курильця А.Р., за участю секретаря судового засідання Хомича О.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року, прийняте суддею Брильовським Р.М. в м. Львові, в порядку письмового провадження, у справі № 380/10649/21 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Відділу примусовго виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними та скасування постанов, - ВСТАНОВИВ: 30 червня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку звернулися до адміністративного суду із позовом, у якому просять дослідити в судовому засіданні матеріали виконавчих проваджень ВП № 64309458 і ВП № 64309357 та встановити, що висновок державного виконавця, який наведений у постановах від 09 червня 2021 року про закінчення виконавчих проваджень про те, що Головне управління Держгеокадастру у Львівській області виконало рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року у справі № 380/1366/20 до відкриття виконавчих проваджень не відповідає наявним у матеріалах цих виконавчих проваджень доказам. Встановити фактичні дати надіслання державним виконавцем постанов про відкриття виконавчих проваджень від 28 січня 2021 боржнику і дати отримання державним виконавцем листів/повідомлень від боржника про виконання рішення суду; дослідити мотивувальну частину постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року у справі № 380/1366/20 і визнати, що вказаним судом було встановлено, що заява позивачів щодо невиконання відповідачем рішення суду не підлягала розгляду за процедурою судового контролю в порядку статті 382 КАС України, а за правилами статті 383 цього Кодексу. Отже ця заява не була задоволена судом, а викладені позивачами аргументи (доводи) щодо неотримання ними обґрунтованої, повної та достовірної відповіді за заявою від 27 серпня 2019 року (на виконання рішення суду) судом не досліджувались і не відображені у вказаній постанові; зробити висновок, що припинення процедури судового контролю в порядку статті 382 КАС України через процесуальну помилку позивачів не може бути підставою для закінчення виконавчого провадження, яке здійснюється до моменту повного виконання боржником рішення суду; визнати бездіяльність Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, (м. Львів), яка проявилась у недослідженні доводів і правового обґрунтування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яке містили їх скарги від 26 лютого 2021 року у виконавчих провадженнях ВП № 64309458 і ВП № 64309357, стосовно порушень, вчинених боржником при наданні ним відповіді листом від 25 січня 2021 року № 31-13-0.6-437/2-21, а також у невчиненні державним виконавцем заходів, передбачених положеннями статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404); визнати протиправними і скасувати постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) від 09 червня 2021 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 64309458 та про закінчення виконавчого провадження ВП № 64309357. Позовні вимоги мотивовані тим, що 09 червня 2021 року державним виконавцем відповідача винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень: ВП № 64309458 (стягувач ОСОБА_1 ) та ВП № 64309357 (стягувач ОСОБА_2 ); які мотивовані висновками, які містила постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року у справі № 380/1366/20. Однак, на думку позивачів, представлене у мотивувальній частині постанов про закінчення виконавчого провадження не відповідає обставинам справи (доказам) і суті викладеного у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції у справі № 380/1366/20. Як наслідок, позивачі уважають, що зазначені вище виконавчі провадження з примусового виконання були закриті передчасно, тобто до фактичного виконання боржником судового рішення. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року у задоволенні позову було відмовлено. Суд першої інстанцій дійшов висновку, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року у справі № 380/1366/20 у частині надання відповіді на поставлені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запитання виконане у повному обсязі. Отже, постанови відповідача від 09 червня 2021 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 64309458 та ВП № 64309357 винесені відповідно до норм статей 1, 3, 18, 26, 39, 63 Закону України «Про виконавче провадження» та є правомірними. Позивачі подали апеляційну скаргу з підстав неповного з`ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права. В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначають, що суд не дослідив у повній мірі висновки Восьмого апеляційного адміністративного суду у постанові від 29 квітня 2021 року у справі № 380/1366/20, який визнав, що не розглядав доводів і аргументів позивачів щодо надання боржником недостовірної інформації, ухилення від надання інформації, якою боржник володіє відповідно до положень нормативно-правових актів тощо, що були представлені у їх заяві від 16 лютого 2021 року по тій причині, що позивачі мали звернутися до адміністративного суду в іншому порядку. Звертають увагу на те, що всі доводи і правове обґрунтування позивачів стосовно того, що лист ГУ ДГК від 25 січня 2021 року № 31-13-0.6-437/2-21 не містить обґрунтованих і повних відповідей на їх заяву від 27 серпня 2019 року, не були відображені і не досліджувались в ухвалі Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року у справі № 380/1366/20, у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року у справі № 380/1366/20 та у оскаржуваному рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року у справі № 380/10649/21. Вважають, що суд першої інстанції порушив їх право на належне і повне виконання рішення суду, яке набрало законної сили шляхом нехтування доводами позивачів і висновками постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року у справі № 380/1366/20. Просять скасувати рішення суду та задоволити позов. У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач ВПВР підтримав доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечив обґрунтованість апеляційних вимог та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року та залишено позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без розгляду. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позовна заява, що розглядається, була подана позивачами після закінчення встановленого частиною 2 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України десятиденного строку з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Постановою Верховного Суду від 14 липня 2022 року скасовано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року, а справу направлено до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду, оскільки погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо пропуску строку звернення позивачами з цим позовом, однак суд апеляційної інстанції не надав можливості обгрунтувати підстави поважності пропуску строку звернення до суду. Заслухавши доповідь судді-доповідача, позивачів, які просять поновити строк звернення до суду, представника відповідача, яка просить відмовити в поновленні строку звернення до суду, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, в задоволенні заяви позивачів про поновлення строку звернення до суду відмовити, з таких підстав. Судом встановлено, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають у своєму приватному будинку, що належить їм на праві спільної часткової приватної власності, за адресою: АДРЕСА_1 . В ході тривалих судових процесів, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області не виконало постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року у справі № 813/4276/14 за позовом ОСОБА_1 до відділу Держземагентства у м. Львові Головного управління Держземагентства України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій. Відповідач, як правонаступник Відділу Держземагентства у м. Львові, не надав позивачу обгрунтованих відповідей на запити «Про надання інформації» від 26 березня 2014 та 09 квітня 2014 року. Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру України не виконала рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 травня 2018 року в адміністративній справі № 826/3985/17 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Держгеокадастру про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії. У цьому рішенні, яке набрало законної сили згідно з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року, визнано, що Держгеокадастр не надав позивачам повних відповідей на їх звернення, і зобов`язано цей орган повторно розглянути заяви позивачів від 24 червня 2016 року № 01/06, від 07 серпня 2016 року № 02/08, від 19 вересня 2016 року № 0149 та надати на них обґрунтовані та повні відповіді з урахуванням висновків суду. У зв`язку із вказаним вище, а також враховуючи те, що вся первинна інформація щодо земельних ділянок позивачів (Поземельні книги тощо) зосереджена саме у структурах ГУ Держгеокадастру у Львівській області, 27 серпня 2019 року позивачі скерували до відповідача заяву про проведення розслідування і надання інформації, на яку не отримали відповіді по суті поставлених питань. 11 серпня 2020 року Львівський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 380/1366/20, яким визнав протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Львівській області щодо ненадання позивачам обґрунтованої відповіді на їх заяву від 27 серпня 2019 року. Зобов`язав відповідача надати позивачам обґрунтовану і повну відповідь на кожний пункт/підпункт заяви позивачів від 27 серпня 2019 року. Встановив судовий контроль за виконанням рішення, зобов`язавши відповідача подати звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду протягом 45 робочих днів з моменту набрання ним законної сини. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року у справі № 380/1366/20 набрало законної сили згідно з постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду 09 грудня 2020 року. 12 січня 2021 року Львівський окружний адміністративний суд видав позивачам виконавчі листи у справі № 380/1366/20. Станом на 25 січня 2021 року позивачі не отримали від ГУ Держгеокадастру у Львівській області відповіді на свою заяву від 27 серпня 2019 року, у зв`язку з чим вони звернулись із заявами про примусове виконання рішення до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, м. Львів. 28 січня 2021 року державний виконавець виніс постанови про відкриття виконавчих проваджень: ВП № 64309458 (стягувач ОСОБА_1 ); ВП № 64309357 (стягувач ОСОБА_2 ). Оскільки станом на початок лютого 2021 року боржник ще не виконав рішення суду, то 01 лютого 2021 року позивачі подали до Львівського окружного адміністративного суду заяву у справі № 380/1366/20 щодо невиконання відповідачем рішення суду і застосування заходів в порядку процедури судового контролю. 09 лютого 2021 року на адресу позивача надійшов лист боржника від 25 січня 2021 року № 31-13-0.6-437/2-21 «Щодо виконання рішення суду». Оскільки вказаний лист боржника, на думку позивачів, не містив обґрунтованих і повних відповідей на переважну більшість пунктів/підпунктів заяви позивачів від 27 серпня 2019 року, то 16 лютого 2021 року позивачі подали до Львівського окружного адміністративного суду заяву від 15 лютого 2021 року у справі № 380/1366/20 щодо невиконання відповідачем рішення суду і застосування заходів в порядку процедури судового контролю, як доповнення до заяви від 01 лютого 2021 року. Також 16 лютого 2021 року на адресу позивачки надійшов лист боржника від 25 січня 2021 року № 31-13-0.6-449/2-21 «Щодо виконання рішення суду». 18 лютого 2021 року державний виконавець виніс постанови про закінчення виконавчих проваджень ВП № 64309458 та ВП № 64309357. Цього ж дня Львівський окружний адміністративний суд ухвалою у справі № 380/1366/20 зобов`язав боржника повторно подати звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року у цій справі. 26 лютого 2021 року позивач подав скаргу начальнику відділу примусового виконання рішень, в якій довів неправомірність винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 64309458. Ця скарга містила доводи щодо невиконання боржником рішення суду, які були представлені у заяві позивачів від 16 лютого 2021 року у справі № 380/1366/20, поданій до Львівського окружного адміністративного суду. Ідентичну за своїм змістом скаргу подала також 26 лютого 2021 року і позивачка у виконавчому провадженні ВП № 64309357. 10 березня 2021 року начальник відділу примусового виконання рішень відповідача виніс постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження ВП № 64309458 і виконавчого провадження ВП № 64309357. У вказаних вище постановах зазначено про отримання скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та згадано про ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року у справі № 380/1366/20, якою встановлено новий строк для подання звіту боржником про виконання рішення. Вищезазначеними постановами від 10 березня 2021 року про результати перевірки законності виконавчих проваджень ВП № 64309458 і ВП № 64309357 були скасовані постанови від 18 лютого 2021 року про закінчення цих виконавчих проваджень. 19 березня 2021 року позивачі подали апеляційну скаргу на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року у справі № 80/1366/20, оскільки прийняття цієї ухвали було мотивовано судом виключно тим, що боржник не надав суду доказів надіслання своєї відповіді від 25 січня 2021 року № 31-13 -0.6-449/2-21 на адресу позивачів. Постановою від 29 квітня 2021 року у справі № 380/1366/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд скасував ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року, у задоволенні заяви позивачів щодо невиконання відповідачем рішення суду і застосування до нього заходів в порядку процедури судового контролю відмовлено. 09 червня 2021 року державним виконавцем відповідача винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень: ВП № 64309458 та ВП № 64309357. Винесення цих постанов державний виконавець мотивував висновками, які містила постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року у справі № 380/1366/20. Не погоджуючись із прийнятими постановами відповідача, позивачі звернулися до суду з цим позовом за захистом порушених, на їх думку, прав та інтересів. Судом встановлено, що оскаржувані постанови відповідача від 09 червня 2021 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 64309458 та про закінчення виконавчого провадження ВП № 64309357 позивачами були отримані 14 червня 2021 року. Позовна заява була подана засобами поштового зв`язку лише 30 червня 2021 року, тобто після закінчення встановленого частиною другою статті 287 КАС України десятиденного строку з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. При цьому, позивачі не зверталися до суду з клопотанням про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, наполягаючи на тому, що такий строк не пропущено із посиланням на приписи частини п`ятої статті 74 Закону № 1404-VIII. На виконання вимог постанови Верховного Суду від 14 липня 2022 року, позивачами до суду апеляційної інстанції подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, яка мотивована тим, що ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. На той час, позивачі не були обізнані, що Закон України «Про виконавче провадження» та КАС містять суперечливі норми щодо однієї і тієї ж процесуальної дії строку оскарження рішення державного виконавця. Отримавши постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 у даній справі з`ясували, що за правилами частини 2 статті 287 КАС позовна заява може бути подана до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Просять визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити пропущений строк звернення. Колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Так, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах. Разом з тим, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав. Відповідно до ч. 1 - 3 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Разом із тим, особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за правилами адміністративного судочинства регламентовані приписами статті 287 КАС України. Відповідно до частини першої, другої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду, зокрема: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Поряд з цим, у відповідності до статті 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404 «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 920/149/18, за аналогією закону стаття 74 Закону № 1404-VІІІ є загальною нормою по відношенню до статті 287 КАС України, а тому саме норми цього Кодексу є спеціальними і підлягають до застосування. Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску. Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Так, строки звернення до суду є чітко визначені та однакові для всіх учасників справи, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку. Відтак, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Отже, зазначені апелянтом обставини не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду з даним позовом. Враховуючи вищевказане, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, тому позовна заява підлягала залишенню без розгляду. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. За правилами частини 1 статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду у відповідній частині з підстав, встановлених статтею 240 цього Кодексу. Підсумовуючи наведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при вирішенні цього публічно-правового спору допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Відтак, оскаржуване рішення суду першої інстанції слід скасувати та залишити позов ОСОБА_1 і ОСОБА_2 без розгляду. Керуючись ч.3 ст.243, ст.ст. 287, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволити частково. Скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року у справі № 380/10649/21. В задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про поновлення строку звернення до суду відмовити. Позовну заяву залишити без розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді О. М. Гінда А. Р. Курилець Повне судове рішення складено 22.08.22