Постанова 4857 № 380/10649/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 липня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/10649/21 пров. № А/857/11629/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді Сеника Р.П., суддів Носа С.П., Судової-Хомюк Н.М., з участю секретаря судового засідання Демчик Л.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року у справі №380/10649/21 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними та скасування постанов,- суддя в 1-й інстанції Брильовський Р.М., час ухвалення рішення 02.08.2021 року, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складання повного тексту рішення не зазначено, В С Т А Н О В И В : На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) згідно якої просили суд: - дослідити в судовому засіданні матеріали виконавчих проваджень ВП № 64309458 і ВП № 64309357 та встановити наступне: 1.1. Встановити, що висновок державного виконавця, який наведений у постановах від 09.06.2021 про закінчення виконавчих проваджень, про те, що Головне управління Держгеокадастру у Львівській області виконало рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року у справі № 380/1366/20 до відкриття виконавчих проваджень, не відповідає наявним у матеріалах цих виконавчих проваджень доказам; 1.2.Встановити фактичні дати надіслання державним виконавцем постанов про відкриття виконавчих проваджень від 28.01.2021 боржнику і дати отримання державним виконавцем листів/повідомлень від боржника про виконання рішення суду; - дослідити мотивувальну частину постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року у справі № 380/1366/20 і визнати, що вказаним судом було встановлено, що заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 щодо невиконання відповідачем рішення суду не підлягала розгляду за процедурою судового контролю в порядку статті 382 КАС України, а за правилами статті 383 КАС України; відповідно ця заява не була задоволена судом, а викладені позивачами аргументи (доводи) щодо неотримання ними обґрунтованої, повної та достовірної відповіді за заявою від 27 серпня 2019 року (на виконання рішення суду) цим судом не досліджувались і не відображені у вказаній постанові; - зробити висновок, що припинення процедури судового контролю в порядку статті 382 КАС України через процесуальну помилку позивачів не може бути підставою для закінчення виконавчого провадження, яке здійснюється до моменту повного виконання боржником рішення суду; - визнати бездіяльність Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, (м. Львів), які проявилась, у наступному: 1.1.не дослідженні доводів і правового обґрунтування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яке містили їх скарги від 26 лютого 2021 року у виконавчих провадженнях ВП № 64309458 і ВП № 64309357, стосовно порушень, вчинених боржником при наданні ним відповіді листом від 25.01.2021 № 31-13-0.6-437/2-21; 1.2.не вчиненні державним виконавцем заходів, передбачених положеннями статей 63, 75 Закону України Про виконавче провадження. - визнати протиправними і скасувати постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів): 1) постанову від 09.06.2021 про закінчення виконавчого провадження ВП № 64309458; 2) постанову від 09.06.2021 про закінчення виконавчого провадження ВП № 64309357. Позовні вимоги обгрунтовано тим, що в результаті багатьох звернень і різних судових процесів станом на серпень 2019 року позивачі так і не змогли отримати від земельно-кадастрового органу інформацію на виконання двох кінцевих судових рішень:, а саме Головне управління: Держгеокадастру у Львівській області не виконало постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року у справі № 813/4276/14 (провадження № 876/8021/14) за позовом ОСОБА_1 до Відділу Держземагентства у м Львові Головного управління Держземагентства України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій. Відповідач, як правонаступник Відділу Держземагентства у м. Львові, не надав ОСОБА_1 обґрунтованих відповідей на запити ОСОБА_1 і ОСОБА_2 Про надання інформації від 26 березня 2014 р. то 09 квітня 2014 року. Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру України не виконала рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.05.2018 року в адміністративній справ. № 826А3985/17 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Держгеокадастру про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії. У даному рішенні, яке набрало законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року. У цьому рішенні судом визнано, що Держгеокадастр не надав позивачам повних відповідей на їх звернення, і зобов`язано цей орган повторно розглянути заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 24.06.2016 № 01/06, від 07.08.2016 № 02/08, від 19.09.2016 № 014)9 та надати на них обґрунтовані та повні відповіді з урахуванням висновків суду. 11 серпня 2020 року Львівський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 380/1366/20 яким: задовольнив адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ; визнав протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Львівській області щодо ненадання позивачам обґрунтованої відповіді на їх заяву від 27.08.2019 р.; зобов`язав відповідача надати позивачам обґрунтовану і повну відповідь на кожний пункт/підпункт заяви позивачів від 27.08.2019 року; встановив судовий контроль за виконанням рішення, зобов`язавши відповідача подати звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду протягом 45 робочих днів з моменту набрання ним законної сини. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року у справі № 380/1366/20 набрало законної сили згідно постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року у справі № 380/1366/20.12 січня 2021 року Львівський окружний адміністративний суд видав позивачам виконавчі листи у справі № 380/1366/20 та позивачі звернулись до виконавчої служби щодо виконання вказаних рішень суду в примусовому порядку. 09 червня 2021 року державним виконавцем відповідача винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень: 1) ВП № 64309458 (стягувач - ОСОБА_1 та ВП № 64309357 (стягувач - ОСОБА_2 ); Винесення цих постанов державний виконавець мотивував висновками, які містила постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2021 року у справі № 380/1366/20. Проте, представлене у мотивувальній частині постанов про закінчення виконавчого провадження не відповідає обставинам справи (доказам) і суті викладеного у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції від 29.04.2021 року у справі № 380/1366/20. Як наслідок, зазначені вище виконавчі провадження з примусового виконання ГУ Держгеокадастру у Львівській області рішення суду від 11.08.2020 у справі № 380/1366/20 були закриті передчасно, тобто до фактичного виконання боржником цього рішення, у зв`язку з чим позивачі звернулися до суду за захистом свого, як вони вважають порушеного права. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року у справі №380/10649/21 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції оскаржили позивачі, подавши на нього апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянти зазначають, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог апелянти зазначають, що викладені ними у позові доводи відповідач у своєму відзиві не заперечив і не спростував. Апелянти вказують, що суд першої інстанції позовних вимог фактично не досліджував, а також не дослідив у повній мірі висновки Восьмого апеляційного адміністративного суду у постанові від 29 квітня 2021 року у справі № 380/1366/20. При цьому наполягають на тому, що Восьмий апеляційний адміністративний суд визнав, що не розглядав доводів і аргументів позивачів щодо надання боржником недостовірної інформації, ухилення від надання інформації, якою боржник володіє відповідно до положень нормативно-правових актів тощо, що були представлені у їх заяві від 16 лютого 2021 року по тій причині, що позивачі мали звернутися до адміністративного суду в іншому порядку. Звертають увагу на те, що станом на сьогоднішній день всі доводи і правове обґрунтування позивачів стосовно того, що лист ГУ ДГК від 25 січня 2021 року № 31-13-0.6-437/2-21 не містить обґрунтованих і повних відповідей на їх заяву від 27 серпня 2019 року, не були відображені і не досліджувались в ухвалі Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року у справі № 380/1366/20, у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року у справі № 380/1366/20 та у оскаржуваному рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року у справі № 380/10649/21. Вважають, що суд першої інстанції порушив їх право на належне і повне виконання рішення суду, яке набрало законної сили шляхом нехтування доводами позивачів і висновками постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року у справі № 380/1366/20, на яку цей суд посилався. Просять скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року у справі №380/10649/21 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково. Скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року у справі №380/10649/21 та залишено позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 без розгляду. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позовна заява, що розглядається, була подана позивачами після закінчення встановленого частиною 2 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України десятиденного строку з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Постановою Верховного Суду від 14 липня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року скасовано, а справу направлено до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду. Верховний Суд зазначив, що він погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо пропуску строку звернення позивачами з цим позовом. Водночас, ст.123 КАС України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання останньому скористатись можливістю подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними. А тому суд апеляційної інстанції повинен був вжити всіх заходів щодо надання можливості позивачам звернутися із відповідною заявою про поновлення пропущеного строку. Однак, матеріали справи не містять процесуальних рішень щодо надання можливості позивачам скористатися правом подати заяву, в якій вказати причини (інші причини) поважності пропуску строку звернення до суду. З огляду на наведене, залишення вказаного позову без розгляду з мотивів відсутності підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду є передчасним. На виконання вимог постанови Верховного Суду від 14 липня 2022 року, позивачами до суду апеляційної інстанції подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, яка мотивована тим, що ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Позивачі зазначили, що на той час вони не були обізнані, що Закон України «Про виконавче провадження» та КАС містять суперечливі норми щодо однієї і тієї ж процесуальної дії строку оскарження рішення державного виконавця. Отримавши постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 у даній справі з`ясували, що за правилами частини 2 статті 287 КАС позовна заява може бути подана до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. В зв`язку з чим, просять визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити пропущений строк звернення. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково. Скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року у справі №380/10649/21. В задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про поновлення строку звернення до суду відмовлено. Позовну заяву залишено без розгляду. Постановою Верховного Суду від 15 червня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року скасовано, а справу направлено до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду. Згідно протокольної ухвали апеляційного суду від 25 липня 2023 року задоволено клопотання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) та проведено в порядку ст.52 КАС України заміну Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) його правонаступником Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Вислухавши доповідь судді - доповідача, пояснення позивачу, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в справі, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року у справі №380/1366/20 у частині надання відповіді на поставлені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запитання виконане у повному обсязі. Отже, постанови відповідача від 09 червня 2021 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 64309458 та ВП № 64309357 винесені відповідно до норм статей 1, 3, 18, 26, 39, 63 Закону № 1404-VIII та є правомірними. Розглядаючи спір апеляційний суд виходить із наступного. Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є чоловіком і дружиною, які проживають у своєму приватному будинку, що належить їм на праві спільної часткової приватної власності. Нерухомість позивачів знаходиться у АДРЕСА_1 . Як зазначають позивачі у своїй позовній заяві в ході тривалих судових процесів, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області не виконало постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року у справі № 813/4276/14 (провадження № 876/8021/14) за позовом ОСОБА_1 до Відділу Держземагентства у м Львові Головного управління Держземагентства України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій. Відповідач, як правонаступник Відділу Держземагентства у м. Львові, не надав ОСОБА_1 обгрунтованих відповідей на запити Про надання інформації від 26 березня 2014 та 09 квітня 2014 року. Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру України не виконала рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.05.2018 року в адміністративній справі № 826/3985/17 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Держгеокадастру про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії. У цьому рішенні, яке набрало законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року визнано, що Держгеокадастр не надав позивачам повних відповідей на їх звернення, і зобов`язано цей орган повторно розглянути заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 24.06.2016 № 01/06, від 07.08.2016 № 02/08, від 19.09.2016 № 0149 та падати на них обгрунтовані та повні відповіді з урахуванням висновків суду. У зв`язку із вказаним вище, а також враховуючи те, що вся первинна інформація щодо земельних ділянок позивачів (Поземельні книги тощо) зосереджена саме у структурах ГУ Держгеокадастру у Львівській області, 27 серпня 2019 р. позивачі скерували до відповідача заяву про проведення розслідування і надання інформації на яку взагалі не отримали відповіді по суті поставлених питань. 11 серпня 2020 року Львівський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі №380/1366/20, яким: задовольнив адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ; визнав протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Львівській області щодо ненадання позивачам обґрунтованої відповіді на їх заяву від 27.08.2019; зобов`язав відповідача надати позивачам обґрунтовану і повну відповідь на кожний пункт/підпункт заяви позивачів від 27.08.2019 року; встановив судовий контроль за виконанням рішення, зобов`язавши відповідача подати звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду протягом 45 робочих днів з моменту набрання ним законної сини. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року у справі № 380/1366/20 набрало законної сили згідно з постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду 09 грудня 2020 року. 12 січня 2021 року Львівський окружний адміністративний суд видав позивачам виконавчі листи у справі № 380/1366/20. Станом на 25 січня 2021 року позивачі не отримали від ГУ Держгеокадастру у Львівській області відповіді на свою заяву від 27.08.2019. Тому вони звернулись із заявами про примусове виконання рішення до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, м. Львів. 28 січня 2021 року державний виконавець виніс постанови про відкриття виконавчих проваджень: 1) ВП № 64309458 (стягувач - ОСОБА_1 ; 2) ВП № 64309357 (стягувач - ОСОБА_2 ); Оскільки станом на початок лютого 2021 року боржник ще не виконав рішення суду, то 01 лютого 2021 року позивачі подали до Львівського окружного адміністративного суду заяву у справі № 380/1366/20 щодо невиконання відповідачем рішення суду і застосування заходів в порядку процедури судового контролю. 09 лютого 2021 р. на адресу ОСОБА_1 надійшов лист боржника від 25.01.2021 № 31-13-0.6-437/2-21 Щодо виконання рішення суду. Оскільки лист боржника від 25.01.2921 не містив обгрунтованих і повних відповідей на переважну більшість пунктів/підпунктів заяви позивачів від 27.08.2019 року, то 16 лютого 2021 позивачі подали до Львівського окружного адміністративного суду заяву від 15.02.2021 у справі № 380/1366/20 щодо невиконання відповідачем рішення суду і застосування заходів в порядку процедури судового контролю, як доповнення до заяви від 01.02.2021. Також 16.02.2021 на адресу ОСОБА_2 надійшов лист боржника від 25.01.2021 № 31-13-0.6-449/2-21 Щодо виконання рішення суду. 18 лютого 2021 року державний виконавець виніс постанови про закінчення виконавчих проваджень: 1) ВП№ 61309458 та ВП № 64309357. Також 18 лютого 2021 року Львівський окружний адміністративний суд ухвалою у справі № 380/1366/20 зобов`язав боржника повторно подати звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року у справі № 380/1366/20. 26 лютого 2021 року ОСОБА_1 подав скаргу, в якій довів неправомірність винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 64309458. Ця скарга містила всі основні доводи щодо невиконання боржником рішення суду, які були представлені у заяві позивачів від 16.02.2021 у справі № 380/1366/20, поданій до Львівського окружного адміністративного суду. Ідентичну за своїм змістом скаргу подала також 26 лютого 2021 року і ОСОБА_2 у виконавчому провадженні ВП № 64309357. 10 березня 2021 р. начальник відділу примусового виконання рішень відповідача виніс постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження ВП № 64309458 і виконавчого провадження ВП № 64309357. У вказаних вище постановах зазначено про отримання скарг ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .. Крім того, відповідачем згадано про ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2021 у справі № 380/1366/20, якою встановлено новий строк для подання звіту боржником про виконання рішення. Постановою державного виконавця від 10.03.2021 про результати перевірки законності виконавчих проваджень ВП № 64309458 і ВП № 64309357 були скасовані постанови про закінчення цих виконавчих проваджень. 19 березня 2021 року повивачі подали апеляційну скаргу на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2021 у справі № 380/1366/20, оскільки прийняття цієї ухвали було мотивовано судом виключно тим, що боржник не надав суду доказів надіслання своєї відповіді від 25.01.2021 № 31 -13 -0.6-449/2-21 на адресу позивачів. Постановою від 29 квітня 2021 року у справі № 380/1366/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд задовольнив апеляційну скаргу позивачів частково. Судом апеляційної інстанції ухвала Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року скасована, а вказаною постановою у задоволенні заяви позивачів щодо невиконання відповідачем рішення суду і застосування до нього заходів в порядку процедури судового контролю відмовлено. 09 червня 2021 року державним виконавцем відповідача винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень: ВП № 64309458 та ВП № 64309357. Винесення цих постанов державний виконавець мотивував висновками, які містила постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2021 року у справі № 380/1366/20. Не погоджуючись із прийнятими постановами позивач оскаржив такі в судовому порядку. З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне. Приписами частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Правові та організаційні засади щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) врегульовані Законом України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII). Згідно зі ст.1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Частиною 1 статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів. Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII). Відповідно до частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження зокрема, має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну. Згідно з частиною першою статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. Частиною шостою статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). Згідно з частиною першою статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. Як підтверджено матеріалами справи, 28.01.2021 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та скеровано боржнику до виконання, стягувачу до відома. Одночасно винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та постанову про стягнення виконавчого збору. Головне управління Держгеокадастру у Львівській області відповіддю від 12.02.2021 №8-13-0,6-845/2-21 зазначає, що боржником рішення суду виконано у повному обсязі до відкриття виконавчого провадження, а саме Головне управління Держгеокадастру у Львівській області надало обґрунтовану і повну відповідь на кожний пункт/підпункт заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 27 серпня 2019 року, що підтверджується копією відповіді боржника від 25.01.2021 року №31-13-0.6-449/2-21. На підставі даної відповіді державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження 18.02.2021 року. 18.02.2021 Львівський окружний адміністративний суд виніс ухвалу у справі №380/1366/20, якою визнав факт невиконання боржником рішення і встановив новий строк для подання звіту про виконання рішення. 26.02.2021 року начальнику відділу примусового виконання рішень позивачами було скеровано скаргу на дії виконавця №1934/03.1-11/9. 10.03.2021 року начальником Відділу скасовано документ "Постанова про закінчення виконавчого провадження" від 18.02.2021, що видала ОСОБА_3 при примусовому виконанні виконавчого листа №380/1366/20 виданого 12.01.2021 та відновлено проведення виконавчих дій. 31.03.2021 року до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області виконавцем було скеровано попередження про накладення штрафу з вимогою виконати рішення суду, про що проінформувати державного виконавця протягом десяти робочих днів з дня отримання вимоги. 09.06.2021 року державний виконавець Семен Ігор Романович виніс постанову про закінчення виконавчого провадження. Вказана постанова мотивована тим, що у матеріалах справи наявна постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2021 року якою встановлено наступне: рішення суду на підставі якого видано виконавчий лист № 380/1366/20 набрало законної сили 09.12.2020. Звіт про виконання рішення суду поданий Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області 25.01.2021 та зареєстровано в суді першої інстанції 10.02.2021.Судом встановлено , що відповідачем у Звіті надано відповіді на всі пункти заяви апелянтів від 29.08.2019. Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 29.04.2021 року вказав, що в ході розгляду заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до статті 382 КАС встановлено, що відповідачем у Звіті надано відповіді на всі пункти заяви апелянтів від 29.08.2019, а саме:Доводи скаржників про те, що така відповідь є неповною та у ній не надано відповіді на наведені ними у заяві прохання буквально так, як викладено ними у заяві, не може бути підставою для висновку про необхідність встановлення нового строку для подання Звіту. Як видно із відповіді щодо виконання Рішення суду відповідачем така надана в межах наявної у його розпорядженні інформації. Повторно зобов`язувати суб`єкта владних повноважень на подання нового звіту лише через те, що позивачі незгодні зі змістом отриманої відповіді від 25.01.2021, призведе до ситуації за якої особа з одних лише формальних підстав буде мати можливість звертатися із запитами/зверненнями для одержання тієї чи іншої інформації навіть якщо така уже була їй попередньо надана, проте вважаючи, що певна частина звернення все таки не задоволена у такий спосіб, як бажає запитувач (заявник), він знову і знову буде продовжувати подавати подібні звернення. Вказані дії не відповідають меті встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, якою є забезпечення належного виконання судового рішення, а не спонукання органу державної влади вчинити ті дії, які на переконання цієї особи, є найбільш правильними, відхиляючи при цьому, всі дії та доводи протилежної сторони. Згідно із частиною першою статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті. Звернення позивачів із заявами/запитами до державних органів чи органів місцевого самоврядування на які має бути надана лише та відповідь, яка відповідає певним встановленим ними самими очікуванням, міркуванням та переконанням не призведе до результату у вигляді належного захисту їх порушених прав, свобод та інтересів, зокрема в частині усунення певних перешкод у користуванні земельними ділянками, що є у власності позивачів. Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем належно виконано вимоги Рішення суду в частині подання Звіту про його виконання. Вказаний Звіт виходячи із його змісту слід визнати таким у якому надана обґрунтована і повна відповідь на кожний пункт/підпункт заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 27.09.2019 в межах наявної у його розпорядженні інформації. При цьому, згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Таким чином, апеляційний суд приходить до переконання, що оскаржувані постанови про закінчення виконавчого провадження винесенні на підставі закону та в межах наданих повноважень, тому скасуванню не підлягають. Щодо позовних вимог позивача в частині встановлення, що висновок державного виконавця, який наведений у постановах від 09.06.2021 про закінчення виконавчих проваджень, про те, що Головне управління Держгеокадастру у Львівській області виконало рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року у справі № 380/1366/20 до відкриття виконавчих проваджень, не відповідає наявним у матеріалах цих виконавчих проваджень доказам; та дослідити мотивувальну частину постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року у справі № 380/1366/20 і визнати, що вказаним судом було встановлено, що заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 щодо невиконання відповідачем рішення суду не підлягала розгляду за процедурою судового контролю в порядку статті 382 КАС України, а за правилами статті 383 КАС України; відповідно ця заява не була задоволена судом, а викладені позивачами аргументи (доводи) щодо неотримання ними обґрунтованої, повної та достовірної відповіді за заявою від 27 серпня 2019 року (на виконання рішення суду) цим судом не досліджувались і не відображені у вказаній постанові а також відповідно зробити висновок, що припинення процедури судового контролю в порядку статті 382 КАС України через процесуальну помилку позивачів не може бути підставою для закінчення виконавчого провадження, яке здійснюється до моменту повного виконання боржником рішення суду, то як обгрунтовано зазначив суд першої інстанції, що такі вимоги до задоволення не підлягають, оскільки ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не праві надавати правову оцінку постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду. Враховуючи встановлені судом обставини, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги є необгрунтованими та не підлягають до задоволення. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені позивачами в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає. Керуючись ст. 243, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року у справі №380/10649/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. П. Сеник судді С. П. Нос Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 25.07.2023 року