Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/7846/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7846/20 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 серпня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Федотова І.В., суддів: Єгорової Н.М. та Кучми А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась з позовом до Головного управління державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м.Києві), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 21 жовтня 2019 року №0004382-3314-2651. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2021 року позов було задоволено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Доводи апелянта ґрунтуються на тому, що ОСОБА_1 як власник комплексу будівель здійснює щодо нього виключно діяльність з надання в оренду й експлуатацію власного майна, яку неможливо вважати промисловою діяльністю. Таким чином, на переконання апелянта, п.6 примітки додатку №1 затвердженого рішенням Власівської селищної ради від 06.09.2017 №344, яка відноситься до коду 1241.9 будівлі транспорту та засобів зв`язку інші, що передбачає «ставка податку за 1 кв.м. для юридичних та фізичних осіб на об`єкти нерухомості, що використовуються для промислової діяльності становитиме 0,000» не застосовується до позивача, як платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Згідно п.3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається з матеріалів справи, 21 жовтня 2019 року ГУ ДПС у м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення №0004382-3314-2651, яким позивачу нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий період 2018 року на суму 97 203 грн 81 коп. Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся з позовом до суду. За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку колегія суддів враховує наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Податковий кодекс України врегульовує відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIІI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким, шляхом викладення в новій редакції ст. 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України), було введено новий вид податку для громадян України, яким передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі, нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Підпунктом 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі, його частка. Водночас, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі, його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі, їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності (п.п. 266.3.1, п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України). Згідно п.п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування. З наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що підставою для нарахування та сплати податку на нерухоме майно є право власності на відповідну житлову та/або нежитлову нерухомість. При цьому, об`єктом оподаткування може бути як об`єкт нерухомості в цілому, так і його частка. Як вбачається з матеріалів справи, комплекс будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності позивачу на підставі договору дарування, укладеного 30 березня 2017 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Комплекс будівель розташований на земельній ділянці розміром 0,5551 га, якою позивач користувався на підставі укладеного 26 травня 2017 року договору оренди землі між Власівською селищною радою і позивачем. 24 травня 2019 року на підставі договору купівлі-продажу №896 позивач набула право власності на вказану вище земельну ділянку, що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №167935876 від 24.05.2019. Цільове призначення земельної ділянки - для обслуговування промислових гаражів по АДРЕСА_1 . При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції відповідно до декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 08.08.2014 року серія КД №14214220032 транспортну базу по обслуговуванню важкої техніки - комплекс будівель по АДРЕСА_1 визнано об`єктом готовим до експлуатації та віднесено до об`єктів з державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 - код 1241.9. За змістом пп.266.4.2 п.266.4 ст.266 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об`єктом оподаткування. Так, 06 вересня 2017 року Власівською селищною радою м. Світловодськ Кіровоградської області прийнято рішення №344 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» (зі змінами, внесеними згідно рішення селищної ради від 14.02.2018 р. №413). Відповідно до додатку №1 до рішення Власівської селищної ради №344 від 06.09.2017 року визначено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які встановлюються та вводяться в дію з 01.01.2018 року. Так, згідно додатку, ставка податку для об`єктів нерухомості таких, як будівлі транспорту та засобів зв`язку інші (за кодом 1241.9 класифікації будівель та споруд відповідно до державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 ) встановлена за 1 кв. м. бази оподаткування у розмірі 1,5 відсотка від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. При цьому, Відповідно до п.6 примітки, яка відноситься до коду 1241.9 будівлі транспорту та засобів зв`язку інші, «ставка податку за 1 кв.м (відсотків розміру мінімальної заробітної плати) для юридичних та фізичних осіб на об`єкти нерухомості, що використовуються для промислової діяльності, становитиме 0,000%». Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Власівської селищної ради із запитом стосовно ставки податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на 2018 рік, у відповідь на який їй повідомлено, що рішенням Власівської селищної ради №344 від 06.09.2017 зі змінами від 14.02.2018 №418, передбачена ставка податку за 1 кв.м. - 0,000% розміру мінімальної заробітної плати на об`єкти нерухомості підкласу 1241.9 класу 1241 - будівлі транспорту, які використовуються для промислової діяльності. Враховуючи те, що комплекс промислових будівель та споруд, який належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 30.03.2017 року №208, розташований на землях промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (код класифікації цільового призначення земель 12.04), ставка податку на вищезазначене майно становитиме 0,000% розміру мінімальної заробітної плати за 1 кв.м.». З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість та протиправність винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 21 жовтня 2019 року №0004382-3314-2651. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя: І.В. Федотов Судді: Н.М. Єгорова А.Ю. Кучма