Постанова 4857 № 260/5340/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/5340/23 пров. № А/857/23349/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б., з участю секретаря судового засідання - Василюк В.Б., а також сторін (їх представників): від позивача Андрейчук О.М.; від відповідача - Василиндра В.Р.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника адвоката Андрейчука Олександра Михайловича, діючого на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31.10.2023р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Андрейчука Олександра Михайловича, діючого на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління ДПС у Закарпатській обл., утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо визначення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (суддя суду І інстанції: Плеханова З.Б., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 14 год. 41 хв. 31.10.2023р., м.Ужгород; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 10.11.2023р.),- В С Т А Н О В И В: 27.06.2023р. (згідно із відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) представник адвокат Андрейчук О.М., діючий на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління /ГУ/ ДПС у Закарпатській обл. № 1740922-2413-0704 від 27.12.2022р. про визначення суми податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачуються фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2021 рік в розмірі 50985 грн.; стягнути з відповідача понесені судові витрати по справі (а.с.1-6). Розгляд справи здійснений судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження із повідомленням (викликом) учасників справи (а.с.33). Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 31.10.2023р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.104-109). Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив представник адвокат Андрейчук О.М., діючий на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, що у своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції та заявлений позов задовольнити (а.с.113-121). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що належна позивачу будівля виробничого комплексу загальною площею 566,50 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у зруйнованому стані з моменту укладення договору купівлі-продажу та не використовується позивачем. Вказана обставина стверджується представленими доказами актом обстеження виробничого комплексу, технічним паспортом на виробничу будівлю. Окрім цього, згідно висновку Верховного Суду, який викладений в постанові від 18.11.2020р. у справі № 04/5026/803/2012, наявність запису у державному реєстрі відомостей про знищення об`єкта нерухомого майна не є обов`язковою, а документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна. Таким чином, площа об`єкта оподаткування є повністю непридатною до експлуатації, тому сума податку має бути перерахована відповідачем. Відповідач ГУ ДПС в Закарпатській обл. скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми діючого законодавства та ухвалив законне і справедливе судове рішення, що відповідає усталеній судовій практиці по наведеній категорії справ (а.с.145-147). Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника позивача на підтримання поданої скарги, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав. Із змісту заявленого позову слідує, що спірним питанням в межах цієї справи є правомірність визначення позивачу ОСОБА_1 податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період 2021 року, оскільки об`єкт оподаткування є зруйнований. Як встановлено під час судового розгляду, відповідно до умов договору купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрованого в реєстрі за № 777 від 27.02.2008р., позивач ОСОБА_1 набув право власності на нерухоме майно, а саме виробничий комплекс, загальною площею 566,50 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10-11). Вказане майно складається з наступних будівель: літ.«Б» - кузня загальною пл.57,3 кв.м; літ.«В» - склад загальною пл.33,8 кв.м, літ.«Г» - навіс загальною пл.237,2 кв.м., літ.«Ж, Ж З, И» - майстерня загальною пл.188,4 кв.м, літ.«І» - насосна загальною пл.8,0 кв.м, літ.«К» - прохідна загальною пл.4,2 кв.м, 1-2 - огорожа загальною пл.37,6 кв.м. В укладеному договорі зазначено, що продавець свідчить про те, що незастережних недоліків, які значно знижують цінність або можливість використання за цільовим призначенням, придбаного майна немає. Право власності позивача підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів № 5508454 від 27.02.2008р. та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 17903353 від 27.02.2008р. (а.с.12-13). 04.06.2020р. Дубриницька сільська рада Печеринського району Закарпатської обл. прийняла рішення № 925 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2021 рік», в якому встановлено ставку податку для будівель промисловості в розмірі 1,50 відсотка розміру мінімальної заробітної плати за 1 кв.м (а.с.85-86). 27.12.2022р. ГУ ДПС України у Закарпатській обл. склало податкове повідомлення-рішення № 1740922-2413-0704, відповідно до якого на підставі п.54.3.3 та 266.7.2 ПК України позивачу нараховані податкові зобов`язання з податку на нерухомість, відмінну від земельної ділянки (будівлі промисловості та склади), в сумі 50985 грн. за період 2021 року, місце знаходження об`єкта оподаткування: АДРЕСА_1 (а.с.89). 27.02.2023р. вказане податкове повідомлення-рішення отримано позивачем (а.с.9). Також 16.06.2023р. директором Комунального підприємства /КП/ «Бюро технічної інвентаризації» Великоберезнянської селищної ради на замовлення позивача складено Акт обстеження виробничого комплексу з метою встановлення фактичного стану будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до якого частина будівель демонтована, а частина зруйнована. Залишки будівель на даний час знаходяться в небезпечно-аварійному стані та становлять загрозу оточенню. Реконструкція або капітальний ремонт є недоцільним, в зв`язку з цим рекомендовано повний демонтаж будівель комплексу (а.с.15). 27.09.2023р. КП «Бюро технічної інвентаризації» Великоберезнянської селищної ради позивачу видано довідку № 59 про те, що об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , 1Н, АДРЕСА_2 , знаходяться у зруйнованому, непридатному до використання стані (а.с.70). Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що діючим на час виникнення спірних правовідносин законодавством передбачена преференція, яка полягає у виключенні з об`єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, таких об`єктів, як будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств, якщо вони беруть участь у господарській діяльності власника об`єктів нерухомості як виробничі одиниці. Вказане у повній мірі узгоджується з правовим висновком Верховного Суду від 11.05.2023р. в справі № 9440/359/20. Відтак, об`єкт нерухомості (комплекс), який на праві власності належить позивачу, не підпадає під дію п.«є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу /ПК/ України. Цим пунктом не охоплюється нерухомість, яка використовується фізичною особою-підприємцем у власній господарській діяльності не для промислового виробництва. При цьому, суд враховує, що позивачем не надано до суду доказів здійснення на площі зазначених будівель промислової господарської діяльності, яка відповідно до норм ПК України підпадає під пільги. За таких обставин будівлі, як виробничі, так і адміністративні й допоміжні, що входять до складу комплексу та не використовуються позивачем в господарській діяльності для промислового виробництва, неможливо віднести до будівель промисловості в розумінні пп «є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, що дає підстави для висновку, що наявні у власності позивача у спірні податкові періоди нежилі приміщення не підпадають під визначення «будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств». Водночас, частиною 2 ст.14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що у разі знищення об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості (у тому числі у зв`язку із зміною проектної документації на будівництво) або скасування державної реєстрації земельної ділянки відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, а реєстраційний номер цього об`єкта скасовується. Однак, позивач не надав доказів того, що реєстраційний номер об`єкта оподаткування скасований. Представлені позивачем докази суд не вважає допустимими та належними, оскільки Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затв. постановою КМ України № 1127 від 25.12.2015р., встановлено, що державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт чи об`єкт незавершеного будівництва у зв`язку з його знищенням проводиться за наявності відомостей про факт знищення, отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (п.75). Таким чином, належний позивачу «виробничий комплекс» є об`єктом оподаткування в силу імперативних приписів закону і на них повинен нараховуватись податок на нерухоме майно. На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають, а винесене податкове повідомлення-рішення № 1740922-2413-0704 від 27.12.2022р. є законним та обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає. Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні заявленого позову відповідають дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, з огляду на наступне. Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються ПК України № 2755-VI 02.12.2010р. (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно ст.10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є місцевим податком. Сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів (п.12.3 ст.12 ПК України). Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору. Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп.12.3.1, 12.3.2, 12.3.3 п.12.2 ст.12 ПК України). Відповідно до пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. В розумінні норм п.265.1 ст.265 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є складовою частиною податку на майно. Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено ст.266 ПК України. Зокрема, нормою ст.266 ПК України регламентовано елементи податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Згідно з пп.266.1.1, 266.1.2 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. За приписами пп.266.3.1, 266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Згідно норми ст.30 ПК України податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат. Підпунктом 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Так, відповідно до підпункту «є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України (в редакції, яка діяла після 23.05.2020р.) не є об`єктом оподаткування: будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Умовою звільнення таких об`єктів від оподаткування законодавець визначив цільове призначення їх фактичного використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку. Також слід зазначити, що встановлена підпунктом «є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України пільга стосується діяльності промислових товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для її ведення, зокрема стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження. Аналізуючи наведені приписи норми підпункту «є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, колегія суддів приходить до обґрунтованого висновку про те, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є промисловим товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у промисловій діяльності. Залежно від періоду (до і після 23.05.2020р.) застосовувалася додаткова умова - безпосереднє використання власником (без здачі в оренду лізинг, позичку). У спірний період 2021 року позивач не здійснював господарської діяльності в сфері промислового виробництва, а належні позивачу нежитлові будівлі не використовувалися ним безпосередньо у своїй підприємницькій діяльності. З урахуванням викладеного та з огляду на встановлені судом обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач не підпадає під преференції, що визначені п.«є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України. Згідно правил пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо: об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку. У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним). (пп.266.7.3 п.266.7 ст.266 ПК України). Оскільки позивач не звертався до податкового органу для проведення звірки даних щодо об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, тому відповідачем вірно визначено класифікацію належних позивачу споруд/будівель, а також проведено обчислення податкових зобов`язань. Надаючи правову оцінку представленим позивачем доказам, що вказують на перебування оподатковуваних будівель і споруд в незадовільному (аварійному) стані, колегія суддів виходить з наступного. Офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав є державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Частиною 2 ст.14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що у разі знищення об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості (у тому числі у зв`язку із зміною проектної документації на будівництво) або скасування державної реєстрації земельної ділянки відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, а реєстраційний номер цього об`єкта скасовується. Згідно приписів ст.349 Цивільного кодексу України за заявою власника нерухомого майна, права на яке підлягало державній реєстрації, припиняється право власності на знищене нерухоме майно з моменту внесення змін до Державного реєстру. Станом на час розгляду справи відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вищенаведений об`єкт нерухомого майна. Позивач не надав доказів доказів про те, що реєстраційний номер об`єкта оподаткування скасований. Щодо наданих позивачем письмових доказів у вигляді довідки та акту БТІ, в яких зазначається про руйнування об`єкту (такі датовані червнем 2023 року, хоча звітним періодом є 2021 рік), то суд першої інстанції правильно не визнав їх допустимими та належними доказами, оскільки п.75 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затв. постановою КМ України № 1127 від 25.12.2015р., встановлено, що державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт чи об`єкт незавершеного будівництва у зв`язку з його знищенням проводиться за наявності відомостей про факт знищення, отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва. Таким чином, належний позивачу «виробничий комплекс» є об`єктом оподаткування в силу імперативних приписів закону і на них повинен нараховуватись податок на нерухоме майно. Будь-яких інших підстав відсутності обов`язку ОСОБА_1 сплачувати податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2021 рік за спірними об`єктами нерухомості під час судового розгляду в межах заявленого позову не встановлено. Окрім цього, у частині звільнення позивача від сплати податків та інших обов`язкових платежів до бюджету колегія суддів враховує, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначення переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, регламентовані окремим законодавчим актом - ПК України. Згідно з ст.5 ПК України поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу (п.5.1.). У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу (п.5.2.). Таким чином, пріоритетним для регулювання податкових правовідносин є саме приписи ПК України. Звідси, норми інших законодавчих актів не регулюють податкових правовідносин і не можуть бути підставою для звільнення від оподаткування. Вказані відносини врегульовані спеціальним актом ПК України, що має пріоритет у застосуванні в сфері регулювання податкових правовідносин. Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про законність спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки у позивача виник обов`язок зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. З огляду на викладене, спірне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначені суми податкових зобов`язань за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковий період 2021 рік, прийнято відповідачем відповідно до вимог закону, а тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Інші висновки рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає підставними і обґрунтованими, оскільки такі відповідають вимогам податкового законодавства, діючого на момент виникнення спірних відносин. Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують. За таких умов колегія суддів вважає заявлені позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, а тому такі не підлягають до задоволення, з вищевикладених мотивів. Згідно ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстави для його скасування колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника адвоката Андрейчука Олександра Михайловича, діючого на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31.10.2023р. в адміністративній справі № 260/5340/23 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта ОСОБА_1 . Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного тексту судового рішення: 02.02.2024р.