Постанова КГС ВС № 910/12257/13

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 липня 2022 року м. Київ cправа № 910/12257/13 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Білоуса В.В. - головуючого, Огородніка О.В., Погребняка В.Я. за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.; за участю представників сторін: ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" - адвокат Тарасов С.О. Служби безпеки України - Асадчий В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 у справі №910/12257/13 за заявою ОСОБА_1 про визнання недійсним результатів аукціону в межах справи № 910/12257/13 за заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно - інвестиційна компанія "Інтербудінвест" про визнання банкрутом,- ВСТАНОВИВ:

1. У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/12257/13 за заявою ОСОБА_1 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" на стадії ліквідаційної процедури.

2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2020 у справі № 910/12257/13 було призначено підготовче засідання з розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, який відбувся 15.11.2019. 3. 22.02.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_2 , згідно якої заявник просить суд замінити на ОСОБА_2 позивача у справі № 910/12257/13 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест", Товарної біржі "Всеукраїнський торгівельний центр" про визнання недійсним аукціону. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 заяву ОСОБА_2 про заміну сторони у справі № 910/12257/13 задоволено; замінено позивача у справі № 910/12257/13 ОСОБА_1 його правонаступником - ОСОБА_2 ; вирішено інші процесуальні питання.

5. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 апеляційну скаргу задоволено. Оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, в частині задоволення заяви ОСОБА_3 про заміну сторони у справі та заміни позивача у справі його правонаступником, скасовано. Ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні вказаної заяви. Рух касаційної скарги 7. 03.06.2022 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою від 03.06.2022 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 у справі № 910/12257/13, підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 910/12257/13 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Огородніка К. М., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 08.06.2022.

9. Ухвалою Верховного Суду від 28.06.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 910/12557/13 за касаційною скаргою ОСОБА_1 від 03.06.2022 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2022; призначено розгляд касаційної скарги на 26.06.2022 о 14:15 год. Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.

10. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подано касаційну скаргу в якій останній просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та стягнути з ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" понесені судові витрати.

11. Касаційну скаргу мотивовано наступним. 11.1 Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про скасування ухвали суду першої інстанції з підстав порушення норм процесуального права. При цьому, така позиція суду апеляційної інстанції носить ознаки надмірного формалізму. 11.2 Судом апеляційної інстанції не встановлено які саме права апелянта були порушені ухвалою суду першої інстанції від 24.03.2021 у цій справі. 11.3 Судом апеляційної інстанції не враховано, що станом на момент розгляду апеляційної скарги, ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 у справі № 910/12257/13 було здійснено заміну кредитора ОСОБА_1 на ОСОБА_3 . Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

12. ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" подано письмові пояснення в яких останнє просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, та покласти судові витрати на ОСОБА_1 .

13. Представники ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" та Служби безпеки України в судовому засіданні 26.07.2022 заперечили проти касаційної скарги. Розгляд клопотань Верховним Судом

14. ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" подано клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги.

15. Вказане клопотання мотивоване тим, що до касаційної скарги не додано доказів її надіслання на адреси інших учасників справи, а також скарга не містить повне найменування всіх учасників справи.

16. Представники ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" та Служби безпеки України в судовому засіданні 26.07.2022 підтримали вказане клопотання.

17. Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання дійшла наступних висновків. 17.1 Частиною першою статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. 17.2 Відповідно до частини першої статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. 17.3 Згідно частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження. 17.4 В ухвалі Верховного Суду від 28.06.2022, якою відкрито касаційне провадження у справі № 910/12557/13 за касаційною скаргою ОСОБА_1 від 03.06.2022 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2022, зазначено про те, що подана касаційна скарга відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України, щодо її форми та змісту. 17.5 Окрім того, відповідно до пункту 7 частини першої статті 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом. 17.6 Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. 17.7 Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. 17.8 Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"). 17.9 З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглядати вказану касаційну скаргу в судовому засіданні 26.07.2022.

Позиція Верховного Суду

18. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" та Служби безпеки України, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

19. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

20. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

21. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне. 21.1 17.12.2020 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір про відступлення права вимоги № 17/12 (далі - Договір). 21.2 Відповідно до умов вказаного Договору ОСОБА_1 (первісний кредитор) передає, а ОСОБА_3 (новий кредитор) приймає право вимоги до ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест", що підтверджено рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23.04.2012 по справі № 2608/7510/11, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13.02.2012 по справі № 2608/7511/12, залишеним в силі рішенням Апеляційного суду м. Києва від 02.10.2012 по справі №22-ц-2690/13483/12, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 27.09.2012 по справі № 22-ц/2690/13492/2012 (пункт 1.1). 21.3 До нового кредитора переходять права вимагати від боржника замість первісного кредитора належного та реального виконання оплати несплаченої боржником кредиторської заборгованості за договором доручення № 131/оф-215, 216, 224, 225, 226 від 01.07.2008, укладеним між первісним кредитором та боржником, договором доручення № 131/оф-217, 218, 219, 227, 228, 229, 230 від 01.07.2008, укладеним між ОСОБА_4 та боржником, право вимоги за яким перейшло до первісного кредитора на підставі договору № 1/06 про відступлення права вимоги від 20.06.2019, договором доручення № 131/оф-220, 222, 223, 231, 232 від 01.07.2008, укладеним між ОСОБА_5 та боржником, право вимоги за яким перейшло до первісного кредитора на підставі договору № 2/06 про відступлення права вимоги від 20.06.2019, та рішеннями, а також виконання всіх інших зобов`язань за цими договорами та рішеннями відповідно до чинного законодавства України, строк виконання зобов`язань боржника за якими настав. На момент укладання даного договору прострочена кредиторська заборгованість боржника перед первісним кредитором за вказаними договорами та рішеннями складає 11 358 140,38 грн, у повному обсязі визнана ухвалами Господарського суду міста Києва від 16.10.2013, 07.10.2019 по справі № 910/12257/13 та включена до реєстру вимог кредиторів (п. 1.2 Договору). 21.4 До Нового кредитора переходять права Первісного кредитора у зобов`язанні за вказаними договорами та рішеннями в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі права на стягнення санкцій і збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням зобов`язань (п. 1.3 Договору). 21.5 За відступлення права вимоги за цим Договором новий кредитор сплачує первісному кредитору грошові кошти у розмірі та строк передбачений протоколом погодження ціни відступлення прав вимоги, що є додатком до даного договору, шляхом безготівкового перерахування на розрахунковий рахунок первісного кредитора або шляхом передачі грошових коштів готівкою (п. 2.1 Договору). 21.6 Пунктом 3.1 Договору визначено перелік документів, які первісний кредитор зобов`язаний передати Новому кредитору (в оригіналах або в копіях), які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. 21.7 Пунктом 4.1 Договору визначено, що в день укладання цього Договору первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає за актом приймання-передачі, що є невід`ємною частиною цього Договору документи, передбачені п. 3.1 цього Договору. 21.8 Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 8.1 Договору). 21.9 Згідно з протоколом погодження ціни відступлення прав вимоги від 17.12.2020 ціна відступлення прав вимоги складає 3 500 000 грн та сплачена новим кредитором первісному кредитору в момент підписання договору № 17/12 про відступлення прав вимоги від 17.12.2020. 21.10 Згідно з Актом приймання-передачі документів від 17.12.2020 первісний кредитор передав, а новий кредитор на виконання умов Договору про відступлення права вимоги № 17/12 від 17.12.2020 прийняв документи, вказані у п. 3.1 Договору.

22. Аргументи скаржника (пункти 11.1, 11.3 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке. 22.1 За змістом статті 512 Цивільного кодексу України вбачається, що підставою для заміни кредитора у зобов`язанні визначено передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої цієї статті). 22.2 Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. 22.3 Отже, законодавець передбачив можливість відступлення первісним кредитором новому кредитору як повного обсягу прав та обов`язків, належних йому на момент відступлення (універсальне правонаступництво), так і можливість відступлення прав лише у певній частині, що обумовлюється сторонами в договорі відступлення права вимоги (сингулярне правонаступництво). 22.4 Відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. 22.5 Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. 22.6 Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права, фактично, процесуальне правонаступництво слідує за матеріальним. У кожному конкретному випадку, для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права. 22.7 Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 Господарського процесуального кодексу України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення, у зв`язку із цим заяви про процесуальне правонаступництво у справі про банкрутство підлягають розгляду судом касаційної інстанції. 22.8 Разом з тим, з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника. 22.9 Поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності (галузевих принципів), суттєве значення має й принцип судового нагляду у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, який розпочинається з призначення розпорядника майна чи ліквідатора банкрута. 22.10 Перш за все, наведений вище принцип полягає у нагляді за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів конкурсної маси, а також інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів тощо. Суд у справі про банкрутство повинен сам приймати рішення стосовно виду та інтенсивності нагляду з урахуванням процедури провадження, особи боржника та арбітражного керуючого, а також інших обставин справи. 22.11 Питання правонаступництва у справі про банкрутство врегульовано статтею 43 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до якої у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншого учасника (учасників) справи здійснює заміну такої сторони її правонаступником на будь-якій стадії провадження у справі. Усі дії, вчинені у справі про банкрутство до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. 22.12 Порядок розгляду заяви та вирішення судом про процесуальне правонаступництво визначений Господарським процесуальним кодексом України. 22.13 Поряд з цим, існує відмінність між регулюванням правонаступництва у справі про банкрутство, передбаченого нормами Кодексу України з процедур банкрутства, і процесуальним правонаступництвом у позовному провадженні, передбаченим Господарським процесуальним кодексом України. 22.14 Процедура банкрутства поєднує в собі як розгляд процедурних питань, пов`язаних саме із здійсненням провадження у справі про банкрутство, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник, які розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні, тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство. 22.15 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі № 918/335/17 дійшла висновку про те, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи. 22.16 Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо. 22.17 Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване Кодексом України з процедур банкрутства, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України. 22.18 Питання заміни кредитора правонаступником, що врегульовано нормами спеціального законодавства (стаття 43 Кодексу України з процедур банкрутства), належить до першої групи питань. Щодо спорів, які згідно зі статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства розглядаються за правилами позовного провадження в межах справи про банкрутство, мають застосовуватися загальні положення щодо правонаступництва, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, і зокрема статтею 52 цього Кодексу. Для заміни кредитора у справі про банкрутство, вимоги якого включено до реєстру кредиторських вимог, правонаступником, мають застосовуватися спеціальні норми законодавства про банкрутство (стаття 43 Кодексу України з процедур банкрутства). 22.19 Така правова позиція, зокрема, викладена Верховним Судом у постанові від 05.04.2021 у справі № 4/5007/33-Б/11. 22.20 З урахуванням специфіки регулювання провадження у справі про банкрутство Кодексом України з процедур банкрутства, справа про банкрутство є основною, а справи про вирішення спорів за правилами Господарського процесуального кодексу України розглядаються в межах справи про банкрутство і такий розгляд є похідним від справи про банкрутство. Відтак, при розгляді спорів згідно статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства за участю кредитора і при наявності підстав для заміни кредитора у такому провадженні має з`ясовуватися те, чи здійснено заміну такого кредитора у основній справі про банкрутство. 22.21 Розгляд заяви про заміну кредитора у справі про банкрутство правонаступником в порядку статті 43 Кодексу України з процедур банкрутства потребує оцінки судом аргументів заявника щодо зазначених ним підстав для здійснення заміни кредитора правонаступником, відповідно, дослідження та оцінки судом відповідних доказів, зокрема тих, на які послався заявник. 22.22 Судом апеляційної інстанції встановлено, що вказана заява про заміну сторони була подана та розглядалась в порядку статті 52 Господарського процесуального кодексу України. 22.23 Перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта матеріального правовідношення до іншого не тягне автоматичної зміни осіб у процесуальному відношенні, разом з тим, стаття 52 Господарського процесуального кодексу України не виключає можливості, суду, за наявності клопотання, зокрема, позивача, залучити до участі у справі правонаступника позивача у справі у разі його заміни у відносинах, щодо яких виник спір, іншою особою. 22.24 Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що станом на дату постановлення оскарженої ухвали суду першої інстанції не було здійснено процесуальне правонаступництво щодо ОСОБА_1 у справі про банкрутство ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест". 22.25 Також, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що вирішення відповідного процесуального питання на підставі доказів та доводів, завдяки яким має бути встановлено наявність правових підстав, передбачених статтями 512, 514 Цивільного кодексу України, для заміни первісного кредитора новим кредитором, та здійснено процесуальне правонаступництво у справі про банкрутство в порядку статті 43 Кодексу України з процедур банкрутства, мало б передувати вирішенню питання про заміну позивача у справі про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, з огляду, зокрема, на правову позицію викладену у пункті 22.20 цієї постанови. 22.26 При цьому, у справах про банкрутство на будь-якій стадії їх розгляду можливе сингулярне правонаступництво кредитора у разі вибуття чи заміни кредитора у зобов`язанні. В такому випадку господарський суд за заявою правонаступника або іншої учасника (учасників) справи здійснює заміну такої сторони на будь-якій стадії провадження у справі її правонаступником. Разом з тим, заява правонаступника повинна містити виклад обставин, що обґрунтовують таке правонаступництво, розмір вимог нового кредитора із визначенням їх черговості та визначенням їх правової природи за укладеним договором відступлення прав вимоги (конкурсні, поточні, забезпечені або не забезпечені заставою майна боржника), з окремим виділенням суми неустойки (штрафу, пені), а суд має встановити дані обставини та обґрунтувати у своєму рішенні підстави відхилення або прийняття доводів та обставин, на які посилається правонаступник, зазначити розмір вимог, щодо яких здійснюється таке правонаступництво та їх черговість, оскільки за наслідком прийняття такого рішення вносяться зміни до затвердженого реєстру вимог кредиторів. 22.27 Крім того, процесуальна діяльність суду щодо здійснення правосуддя має чітко визначені в законі мету, завдання і коло учасників - носіїв процесуальних прав і обов`язків. Реалізація процесуальних прав обумовлена виключно процесуальним статусом учасника (позивач, відповідач тощо, а у справах про банкрутство - боржник, кредитор тощо). 22.28 Таким чином, законодавством визначено коло осіб які є учасниками справи про банкрутство задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, в хід процедури банкрутства. 22.29 Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав правопопередника, що в цьому випадку судом першої інстанції зроблено в повному обсязі не було. 22.30 З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що лише після вирішення питання щодо набуття ОСОБА_3 статусу кредитора у справі про банкрутство ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест", наслідком чого є встановлення його майнового інтересу щодо вимог, заявлених у справі, яка розглядається, суд набуде підстав для того, щоб вважати його правонаступником позивача у цій справі.

23. Аргументи скаржника (пункт 11.2 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке. 23.1 У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою. 23.2 Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя. 23.3 Обов`язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна. 23.4 У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя. 23.5 Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права. 23.6 Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ". 23.7 Згідно статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. 23.8 Відповідно до пункту 26 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про заміну чи відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження. 23.9 При цьому, скаржником у касаційній скарзі не спростовано правомірності відкриття апеляційного провадження у цій справі, так само як і не зазначалося про необхідність закриття апеляційного провадження під час перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 в апеляційному порядку.

24. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

25. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

26. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

27. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

28. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

29. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідає.

30. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

31. Вказані вимоги судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови були дотримані.

32. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника. Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 від 03.06.2022 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 у справі № 910/12257/13 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 у справі № 910/12257/13 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий В. В. Білоус Судді К. М. Огороднік В. Я. Погребняк