Окрема думка КГС ВС № 905/671/19

ОКРЕМА ДУМКА 15 червня 2022 року м. Київ cправа № 905/671/19 на постанову Верховного Суду від 15.06.2022 за касаційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Донецької області від 28.01.2021, додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 10.02.2021, постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.06.2021 у справі № 905/671/19 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (далі - ПрАТ «АКХЗ») про визнання недійсним рішення наглядової ради ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» від 04.05.2018, оформленого протоколом засідання наглядової ради ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» №211, про затвердження ринкової вартості 1 (однієї) простої іменної акції ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" у розмірі 13,13 грн; про визнання права ОСОБА_1 на отримання компенсації за примусово вилучені на підставі публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» акції у розмірі з розрахунку 71,83 грн за одну акцію. У судовому засіданні 15.06.2022 більшістю голосів суддів Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду було прийнято постанову, якою: касаційні скарги ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Господарського суду Донецької області від 28.01.2021, додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 10.02.2021, постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.06.2021 у справі №905/671/19 скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано право позивача на отримання компенсації за примусово вилучені, на підставі публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій у всіх власників акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», акції у розмірі з розрахунку 54,3 грн за одну акцію. У задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення наглядової ради Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» від 04.05.2018, оформленого протоколом засідання наглядової ради Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» від 04.05.2018 №211, про затвердження ринкової вартості 1 (однієї) простої іменної акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» у розмірі 13,13 грн - відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат. При прийнятті зазначеної постанови мною, Кролевець О. А. , було висловлено окрему думку. Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання недійсним рішення наглядової ради ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» від 04.05.2018, оформленого протоколом засідання Наглядової Ради ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» №211 про затвердження ринкової вартості 1 (однієї) простої іменної акції ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" у розмірі 13,13 грн; про визнання права ОСОБА_1 на отримання компенсації за примусово вилучені на підставі публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» акції у розмірі з розрахунку 71,83 грн за одну акцію. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він, як акціонер, був примусово позбавлений своїх акцій і не погоджується із ціною викупу акцій ПрАТ «АКХЗ». Позивач вважає, що наглядова рада товариства своїм рішенням затвердила ціну акцій іншу, ніж ту, що відповідає вимогам чинного законодавства, а тому таке рішення підлягає визнанню недійсним, оскільки порушує його права і позбавляє законної можливості отримати справедливу компенсацію за викуплені акції. Судовими рішеннями судів попередніх інстанцій відмовлено позивачеві в задоволенні позовних вимог. Судові рішення мотивовані тим, що залучення суб`єкта оціночної діяльності є виключним правом відповідача (в особі його органу - наглядової ради), виключним правом наглядової ради є затвердження ринкової вартості акцій із правом прийняти рішення з коливанням в межах 10% від вартості, визначеної суб`єктом оціночної діяльності; відповідач позбавлений права визначати ціну придбання, його повноваження обмежені тільки затвердженням ринкової вартості акцій, визначеної суб`єктом оціночної діяльності; висновок судової експертизи №3914/3915/3945/3946 у сукупності із висновком ТОВ «Оціночний стандарт», Рецензією Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська спілка експертів оцінювачів», Рецензією ЦА ФДМУ та висновком ТОВ «Експертна група «ЕС енд ДІ» свідчать про законність прийнятого наглядовою радою відповідача рішення №211 про затвердження ринкової вартості акцій відповідача на рівні 13,13 грн та відсутності порушених таким рішенням прав і охоронюваних законом інтересів позивача. У постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19 Верховний Суд скасував судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняв нове рішення, яким частково задовольнив позовні вимоги, визнав право позивача на отримання компенсації за примусово вилучені, на підставі публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій у всіх власників акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», акції у розмірі з розрахунку 54,3 грн за одну акцію. Водночас Верховним Судом у постанові досліджено та надано висновок на питання, зокрема чи є належним та ефективним такий спосіб як визнання права позивача на отримання компенсації за примусово викуплені акції. Верховний Суд у зазначеній постанові вказав на те, що визнання судом права акціонера на справедливу компенсацію за примусове вилучення акцій та встановлення їх розміру є належним способом захисту, спрямованим на встановлення стану правової визначеності у відносинах між міноритарним акціонером, товариством і покупцем (мажоритарним акціонером). Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі №48/340. Крім того, судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 вказала на те, що розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Вважаю, що вимоги про визнання судом права акціонера на справедливу компенсацію за примусове вилучення акцій та встановлення їх розміру, є належним способом захисту, однак, не є ефективним, з огляду на те, що позивач прагне отримати справедливу компенсацію за викуплені акції. Верховний Суд, визнавши право позивача на справедливу компенсацію за примусово вилучені акції та встановивши її розмір, не відновив порушеного права позивача. Позивач змушений буде врегульовувати конфлікт шляхом переговорів або шляхом звернення до суду з позовом до товариства та/або мажоритарного акціонера про стягнення такої компенсації. Про це зазначає і сам Верховний Суд у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19, відповідно до якої колишній міноритарний акціонер, який буде розуміти, що під час проведення процедури примусового викупу акцій наглядовою радою не була визначена справедлива компенсація за викуплені в нього акції, у подальшому має вибір - звернутися до товариства та / або мажоритарного акціонера з позовом про стягнення збитків або про стягнення набутого без достатньої правової підстави (безпідставне збагачення за рахунок недоплати міноритарному акціонеру) за ст.1212 ЦК України. Рішення суду про визначення розміру компенсації (ринкової/справедливої вартості акцій) спрямоване на забезпечення балансу інтересів акціонерів товариства; воно дозволить обом сторонам правочину вирішити спір щодо вартості акцій (яку товариство та мажоритарний акціонер вважають справедливою, а міноритарний акціонер - заниженою) і, враховуючи це, визначити свою подальшу поведінку (судову та позасудову). На мою думку, ефективним способом захисту порушеного права позивача, враховуючи прагнення позивача на отримання компенсації, з огляду на несправедливість сум отриманої ним компенсації, є пред`явлення вимоги про стягнення грошових коштів у розмірі різниці між визначеною ціною в публічній безвідкличній вимозі та справедливою ціною таких акцій. Крім того, Верховний Суд у постанові від 14.12.2021 у справі № 905/2291/19 вказав на те, що належним способом особи на отримання справедливої, на її думку, ціни акцій, який не буде вступати у протиріччя з правами інших осіб, буде позов про стягнення недоотриманої компенсації, до предмета доказування в якій входить правомірність/справедливість ціни викупу акцій. На мою думку, при прийнятті судом позитивного рішення та присудження до стягнення на користь позивача зазначених коштів буде відновлено порушене право позивача на отримання справедливої компенсації за примусово вилучені акції. Враховую твердження Великої Палати Верховного Суду в постанові від 24.11.2020 у справі № 908/137/18, що зазначений спосіб не може вважатися достатньою гарантією захисту прав цього учасника, адже за таких обставин обов`язок доказування справедливої ціни викупу акцій буде здійснюватися вже після фактичної втрати слабшою, в цих правовідносинах, стороною права власності та супроводжуватись необхідністю понесення останньою значних витрат на проведення оцінки майна товариства, сплату судового збору, витрат на професійну правничу допомогу, та хочу зазначити, що позивач при вище зазначеному способі захисту не потребуватиме додаткового звернення до суду та понесення додаткових витрат. З огляду на зазначене вище, вважаю, що рішення та постанова судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в позові, з огляду на обрання позивачем неефективного способу захисту. Крім того, не погоджуюся з Верховним Судом щодо уточнення позиції, викладеної в постанові від 16.02.2021 у справі № 910/8714/18. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.11.2020 у справі №908/137/18 вказала на те, що у разі оскарження міноритарними акціонерами процедури примусового відчуження належних їм акцій суд має встановити: 1) чи проводилась ця процедура відповідно до норм закону; 2) чи здійснювалась вона з легітимною метою, а саме чи відповідали мотиви мажоритарних акціонерів суспільним інтересам у запровадженні цієї процедури; 3) чи є запропонована міноритарним акціонерам вартість викупу акцій справедливою, та відповідно, чи дотриманий критерій пропорційності втручання у права позивачів. У справі, що переглядається, предметом позову є: визнання недійсним рішення наглядової ради ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод», оформленого протоколом від 04.05.2018 №211; визнання права ОСОБА_1 на отримання компенсації за примусово вилучені на підставі публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» акції у розмірі з розрахунку 71,83 грн за одну акцію. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він, як акціонер, був примусово позбавлений своїх акцій і не погоджується із ціною викупу акцій ПрАТ «АКХЗ». Вимоги про недійсність правочину щодо обов`язкового викупу акцій не є предметом спору. Саму процедуру примусового відчуження належних йому акцій та доцільність її проведення позивач не оскаржує, і не заявляє про відновлення становища, яке існувало до порушення права. Тому, у Верховного Суду були відсутні підстави для уточнення правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/8714/18, де предметом позову є: визнання недійсним рішення наглядової ради товариства, оформленого протоколом №314 від 14.03.2018; визнання недійсною публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій у всіх власників акцій товариства від 19.03.2018 та застосування наслідків її недійсності щодо простих іменних акцій товариства, які належать позивачу в кількості 521400 штук; зобов`язання банку списати 521 400 штук простих іменних акцій товариства, які належать позивачу в кількості 521 400 штук з депозитного рахунку Відповідача-1 № 300517-CY20003532 в банку і зарахувати їх на особовий рахунок позивача № НОМЕР_1 в депозитарній установі, і який (позов) мотивований незаконністю примусового продажу акцій товариства, а також порушенням встановленої законом процедури такого продажу. Тобто, правовідносини у справі №905/671/19 та у справі №910/8714/18 мають різні предмет і підстави позовів, різні предмети доказування, а також характер спірних правовідносин. Суддя О. Кролевець