Постанова Запорізький апеляційний суд № 331/6582/21

Дата документу 21.07.2022 Справа № 331/6582/21 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 331/6582/21 Провадження №22-ц/807/1430/22 Головуючий в 1-й інстанції Антоненко М.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2022 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В., суддів:Крилової О.В., Полякова О.З,, розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Концерну «Міські теплові мережі» на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2022 року, ухвалене у м. Запоріжжі у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги опалення та гарячого водопостачання,- В С Т А Н О В И В: Позивач у листопаді 2021 року звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.10.2014 року по 31.10.2021 року в сумі 23966,66 гривень. Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2022 року, позов Концерну "МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну "МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.01.2018 року по 31.10.2021 року в сумі 12960 (дванадцять тисяч дев`ятсот шістдесят) гривень 79 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну "МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" судовий збір у розмірі 1227 (одна тисяча двісті двадцять сім) гривень 58 копійок. В решті позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції Концерн «Міські теплові мережі» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги позову у повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції неправомірно застосовано до позовних вимог строк позовної давності, враховуючи періодичні платежі відповідача, що перевищували місячне нарахування, і свідчили про визнанням боргу і тим самим перервали строк позовної давності. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2022 року це 248 100 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2022 рік» з 1 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2481,00 грн. (2481,00 грн. Х 100 = 248 100 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції встановлено, що на відповідача ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , відповідно до якого йому Концерном "МТМ" надавалися послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в квартирі АДРЕСА_1 . Розрахунком суми заборгованості за послуги з теплопостачання встановлено, що відповідач ОСОБА_1 згідно відкритого на його ім`я особового рахунку за період з 01.10.2014 року по 31.10.2021 року з урахуванням часткової сплати суми боргу та нарахованої субсидії має заборгованість в розмірі 23966,66 гривень. В свою чергу відповідачем ОСОБА_1 заявлено про застосування наслідків пропуску строків позовної давності до заявлених позовних вимог. Як вбачається з розрахунку суми заборгованості, боржнику ОСОБА_1 була нарахована заборгованість з 01.10.2014 року по 31.10.2021 року. Відповідачем перше погашення заборгованості здійснено у січні 2018 року за центральне опалення на суму 884,04 грн. за центральне ГВП на суму 128,48 грн. Суд першої інстанції, задовольняючи вимоги позову частково застосував до періоду заборгованості, а саме з 01.10.2014 року по 31.12.2017 року строки позовної давності у зв`язку з чим в цій частині позову Концерну "МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" відмовив. Однак, враховуючи, що боржником ОСОБА_1 з січня 2018 року по листопад 2020 року періодично сплачувалися щомісячні платежі за надані послуги, що перервало перебіг позовної давності, вважав обґрунтованими вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 12960,79 грн. за вказаний період. З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується частково виходячи з наступного. Відповідно до пункту 2.1. Статуту Концерну «Міські теплові мережі», затвердженого розпорядженням Запорізького міського голови № 1589 р. від 26.07.2002 року, зазначено, що основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну. Згідно п.1 Правил про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, з наступними змінами та доповненнями, ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець) і фізичною та юридичною особою(споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання відносяться до комунальних послуг. Відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги"(у обох редакція, які були чинні у певному періоді утворення заборгованості): житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Крім того, вказаним законом передбачено передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. При цьому такому праву прямо відповідає визначений обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. На відповідача ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , відповідно до якого йому Концерном "МТМ" надавалися послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в квартирі АДРЕСА_1 . Концерн «Міські теплові мережі» по відношенню до відповідача, як споживача послуг є виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Договір між сторонами про надання послуг не укладався, проте Концерн «МТМ» надавав відповідачу як споживачу за вказаною адресою послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, а відповідач такі послуги прийняв, від їх отримання не відмовлявся. Фактичне надання цих послуг слід вважати фактичним укладанням договору на умовах, передбачених Законом України «Про теплопостачання» та Правил. Між сторонами виникли фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідачів від обов`язку оплати за надані такі послуги (вказане відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 712/8916/17 від 7 липня 2020 р.). Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до п. 18 вище вказаних Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Система (щомісячна або авансова) та форма (готівкова або безготівкова) оплати послуг визначається у договорі між споживачем і виконавцем. На підтвердження вартості надання послуг та отримання таких споживачами, Концерн «МТМ» надало розрахунок заборгованості за надані послуги по особовому рахунку № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 згідно якої відповідачу нараховано заборгованість з оплати за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання води за період з жовтня 2014 р. по жовтень 2021р. в сумі 23966 грн. 66 коп. (а.с.5-6). Контррозрахунку відповідачем подано не було. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статей 67, 68 ЖК УРСР наймачі (власники) квартир зобов`язані своєчасно, не пізніше за 10 число наступного місяця вносити плату за комунальні послуги, до числа яких входять послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води. Відповідно до статей 19, 25 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, а у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості. Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку з приводу доведеності вимог позову. Що стосується застосування строку позовної давності до заявлених вимог, то слід зазначити наступне. Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. У відповідності до ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Частинами 1, 5 ст.261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Згідно з ч.1 ст.260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Частинами 1, 2 ст.264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. В силу ч. 2 статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Положеннями ЦПК України встановлено право позивача звернутися до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання протягом трьох років з моменту, коли позивач дізнався про порушення свого права. Згідно із пунктом 38 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, споживач здійснює оплату за спожиту послугу щомісяця в порядку та строки, визначені договором. З огляду на зазначене, оскільки положеннями чинних нормативно-правових актів встановлено обов`язок споживача вносити плату за надані послуги з централізованого теплопостачання та постачання гарячої води щомісячно, про порушення свого права на отримання плати за надані послуги позивач дізнавався кожного наступного місяця за місяцем, за який було нараховано оплату за надані послуги. Позивачем заявлено вимоги щодо стягнення суми заборгованості з жовтня 2014 року по жовтень 2021 року. Відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності. Згідно розрахунку заборгованості відповідачем взагалі не вносилась оплата за надані послуги з жовтня 2014 року по січень 2018 року. Першою оплатою, що перевищує поточне нарахування за місяць і на думку колегії суддів свідчить про визнання відповідачем боргу, а відповідно перериває строк позовної давності є оплата у квітні 2018 року в сумі 499,22 грн., при поточному нарахуванні 157,88 грн. Таким чином, позивачем пропущено строк позовної давності лише за вимогами по стягненню заборгованості за період з жовтня 2014 року по лютий 2015 року. Враховуючи, вищевикладене апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог позову і стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 22864,53 грн. та судового збору за подання позовної заяви в сумі 2165,58 грн. та за подання апеляційної скарги в розмірі 3248,37 грн. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2022 року у цій справі скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту. Позов Концерну "МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну "МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.03.2015 року по 31.10.2021 року в сумі 22864 гривні 53 копійки. В решті позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну "МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" витрати по сплаті судового збору у розмірі 2165,58 грн. - за подання позову, 3248,37 грн. - за подання апеляційної скарги , а всього 5413,95 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повна постанова складена 21 липня 2022 року. Головуючий, суддя-доповідач С.В. Кухар Судді: О.В. Крилова О.З. Поляков