Постанова Запорізький апеляційний суд № 319/1408/18

Дата документу 17.05.2022 Справа № 319/1408/18 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 319/1408/18 Провадження №22-ц/807/559/22 Головуючий в 1-й інстанції Хамзін Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 травня 2022 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В., суддів:Крилової О.В., Полякова О.З., секретарІльїна Г.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 06 лютого 2019 року, ухвалене у смт Більмак у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И В: У жовтні 2018 року до Куйбишевського районного суду Запорізької області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі позивач, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») з позовом про стягнення з ОСОБА_1 , заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 27.02.2015 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 234684627, відповідно до умов якого відповідач отримала у первісного кредитора кредит на суму 53 103,84 грн. строком на 24 місяці та зі сплатою відсотків за користування кредитом. ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» повністю виконав вимоги Договору, надавши ОСОБА_1 кредит на вказану вище суму. 14 липня 2017 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення права вимоги № 20170714, у відповідності до умов якого, ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» передає ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» права грошової вимоги до Боржників за Кредитними договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між Кредитором і Боржниками. Згідно з умовами Кредитного договору Позичальник зобов`язувався повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених Договором. У порушення норм закону та умов договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконувала, а тому позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 157 918,97 грн., яка складається з 63400,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 15,11 грн. сума заборгованості за відсотками; 62 803,86 грн. сума заборгованості за платою за управління кредитом; 31700,00 грн. сума заборгованості за пенею, а також судові витрати у розмірі 2368,78 грн. Заочним рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 06 лютого 2019 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ідентифікаційний код 35625014, місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30) заборгованість за кредитним договором №234684627 від 27.02.2015 року, яка складається з заборгованості за основною сумою боргу 63 400,00 грн., процентів за користування кредитом 15,11 грн.; суми заборгованості за щомісячною платою за кредитом в розмірі 53 103,84 грн.; заборгованості за пенею 31 700, 00 грн., а також судові витрати в розмірі 2 223,28 грн., всього 150 442,23 (сто п`ятдесят тисяч чотириста сорок дві) гривні 23 копійки. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Ухвалою Куйбишевського районного суду Запорізької області від 23 листопада 2021 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 06 лютого 2019 року залишено без задоволення. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вимог позову у повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що про розгляд справи в суді першої інстанції відповідачка не була належним чином повідомлена. Позивачем не надано доказів існування з відповідачем кредитних відносин. Документи пов`язані з укладання договору, зокрема заява про надання згоди на перерахування коштів не містить підпису відповідача. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції встановлено, що 27 лютого 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №23468627, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 63400,00 грн. строком на 24 місяці зі сплатою 0,01% річних згідно з графіком платежів. Згідно п. 4 цього договору сума та валюта кредиту становить 63 400 грн.; річна відсоткова ставка 0,01%; строк кредиту 24 місяці; порядок надання кредиту перерахування на рахунок позичальника; перерахування на оплату страхових або інших послуг; повернення кредиту щомісячно за графіком платежів; разова плата за кредитом 2 000 грн., щомісячна плата за кредитом 3,49% від суми кредиту, що становить 2 212,66 грн. Додатком до договору є умови надання кредиту та графік платежів (а.с. 5). Графік платежів містить суми щомісячних платежів з 27.02.2015 до 02.03.2017, які складаються з частини кредиту, що підлягає поверненню, плати за річною відсотковою ставкою та щомісячної плати за кредитом в розмір 2 212,66 грн. Розмір щомісячного платежу становить 4 854,62 грн., останній щомісячний платіж 4 854,41 грн. За заявою від 27.02.2015 (а.с. 6) ОСОБА_1 просить перерахувати кредитні кошти у розмірі 50 000 грн. на зазначений нею рахунок, утримати з суми наданого кредиту плату за його надання в розмірі 2 000 грн. Згідно заяви-доручення від 27.02.2015 ОСОБА_1 просить утримати із суми наданого їй кредиту суму в розмірі 11 400 грн. та перерахувати її в якості страхового платежу (витрат на страхування) за договором страхування від 27.02.2015 на користь ПАТ «Страхова компанія «ТАС». Згідно платіжного доручення №І56602903 від 27 лютого 2015 року (а.с. 9) перераховано 50 000 гривень як переказ до запитання на користь ОСОБА_1 . На підставі досліджених доказів суд першої інстанції дійшов висновку про виконання з боку кредитодавця своїх зобов`язань за кредитним договором №234684627 від 27.02.2015. 14 липня 2017 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення права вимоги № 20170714, у відповідності до умов якого, ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» передає ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» права грошової вимоги до Боржників за Кредитними договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між Кредитором і Боржниками (Портфель Заборгованості). Згідно п.1.2. Договору відступлення права вимоги, внаслідок передачі Портфеля Заборгованості за цим Договором, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заміняє ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля Заборгованості та відповідно вказані у Реєстрі Боржників, та набуває прав грошових вимог ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» за цими Кредитними Договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань Боржників за Кредитними договорами. Відповідач свої зобов`язання з повернення кредиту не виконала належним чином, внаслідок чого, станом на дату відступлення права вимоги, загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором перед ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» складає 157 918,97 грн., яка складається з: 63 400,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 15,11 грн. сума заборгованості за відсотками; 62 803,86 грн. сума заборгованості за платою за управління кредитом; 31 700, 00 грн. сума заборгованості за пенею. Відповідно до Реєстру Боржників Додатку №1 до Договору відступлення права вимоги № 20170714 від 14 липня 2017 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 27.02.2015 року №234684627. 05.02.2019 від представника позивача надійшла до суду заяву на виконання ухвали Куйбишевського районного суду Запорізької області від 16.01.2019, в якій в обґрунтування періоду нарахування пені в розмірі 31 700 грн. зазначено, що відповідно до розрахунку заборгованості, який було надано при подачі позовної заяви видно, що пеня первісним кредитором почала нараховуватись, починаючи з травня 2015 року. У вересні 2015 року розмір заборгованості пені становив 63 400,00 грн., а з жовтня 2015 року розмір заборгованості не збільшувався. Натомість, враховуючи норми цивільного законодавства, первісним кредитором було зменшено суму заборгованості по пені до суми, яка не перевищує 50% заборгованості, а саме 31 700, 00 грн. Задовольняючи вимоги позову частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_1 не сплатила заборгованість по основній сумі боргу та відсоткам, яка були відступлена позивачу у справі, позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. У зв`язку з порушенням майнових прав позивача внаслідок неповернення кредиту відповідачем, позовні вимоги про стягнення пені також є обґрунтованими. Щодо позовних вимог у частині стягнення з відповідача витрат за управління кредитом (щомісячної плати за кредитом) в розмірі 62 803,86 грн., то вони підлягають задоволенню частково в розмірі 53 103,84 грн. з розрахунку 2 212,66 грн. щомісячно за період з 27.02.2015 по 02.03.2017 відповідно до умов договору, а саме згідно графіку платежів, наведеним у додатку до кредитного договору від 27.02.2015 № 234684627 (а.с. 5). З висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується частково, виходячи з наступного. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). ЄСПЛ зауважив, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів. Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року). Публічний розгляд, передбачений пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року). Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (ч. 1 ст. 8 ЦПК України). Відповідно до ч.6 ст. 187 ЦПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Шляхом направлення відповідних запитів (т.1 а.с.32-39), встановлено місце реєстрації відповідача ОСОБА_1 , а саме АДРЕСА_2 (т.1а.с.39) Відповідно до ухвали від 24 грудня 2018 року справу було призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Судовий розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін. Відповідно до ч.2 ст. 128 ЦПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка не є обов`язковою. Відповідно до ч.4, 5, 6 ст. 128 ЦПК України, судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Аналіз матеріалів справи свідчить, що про судові засідання призначені на 16 січня 2019 року та 06 лютого 2019 року відповідачка ОСОБА_1 не повідомлялась, через направлення судових повісток на помилково зазначену адресу - АДРЕСА_2 . Надіслані судом судові повістки про розгляд справи, адресовані відповідачу, повернулися до суду з відповідною відміткою поштової установи про неможливість вручення поштового відправлення через відсутність адресату. Суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідача, щодо якого були відсутні докази належного повідомлення про час та місце розгляду справи, розгляд справи не відклав, причини неявки відповідача в судове засідання не з`ясував, чим порушив конституційне право вказаної особи на участь у судовому розгляді, не забезпечив їй можливість надати суду докази та навести доводи, що суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд. Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) цивільного судочинства відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності та обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення. Оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції. Правило про те, що "не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань", стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства. У ЦПК України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) законодавець встановив повноваження суду апеляційної інстанції скасовувати рішення суду першої інстанції з підстави неналежного повідомлення в суді першої інстанції особи, яка подала апеляційну скаргу. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України). Постанова Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21). Враховуючи викладене рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню з ухваленням нового рішення у справі. Що стосується заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, то слід зазначити наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. У статті 526 ЦК України зазначено загальні умови виконання зобов`язання, а саме: зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частина друга статті 598 ЦК України). Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Виходячи зі змісту статей 526, 599 ЦК України зобов`язання буде вважатися виконаним належним чином, якщо таке виконання здійснене відповідно до умов договору та вимог законодавства, а якщо умови виконання не визначені у договорі або законі, то вони повинні бути виконані відповідно до звичаїв ділового обороту або до вимог, що зазвичай ставляться. 27 лютого 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №23468627, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 63400,00 грн. строком на 24 місяці зі сплатою 0,01% річних згідно з графіком платежів. Згідно п. 4 цього договору сума та валюта кредиту становить 63 400 грн.; річна відсоткова ставка 0,01%; строк кредиту 24 місяці; порядок надання кредиту перерахування на рахунок позичальника; перерахування на оплату страхових або інших послуг; повернення кредиту щомісячно за графіком платежів; разова плата за кредитом 2 000 грн., щомісячна плата за кредитом 3,49% від суми кредиту, що становить 2 212,66 грн. Додатком до договору є умови надання кредиту та графік платежів (а.с. 5). За заявою від 27.02.2015 (а.с. 6) ОСОБА_1 просить перерахувати кредитні кошти у розмірі 50 000 грн. на зазначений нею рахунок, утримати з суми наданого кредиту плату за його надання в розмірі 2 000 грн. Згідно заяви-доручення від 27.02.2015 ОСОБА_1 просить утримати із суми наданого їй кредиту суму в розмірі 11 400 грн. та перерахувати її в якості страхового платежу (витрат на страхування) за договором страхування від 27.02.2015 на користь ПАТ «Страхова компанія «ТАС». Згідно платіжного доручення №І56602903 від 27 лютого 2015 року (а.с. 9) перераховано 50 000 гривень як переказ до запитання на користь ОСОБА_1 . При цьому кредитний договір №23468627 від 27.05.2015 року, додаток до кредитного договору,заява від 27.02.2015р. та заява-доручення від 27.02.2015 року, містять підпис відповідачки, який розміщений у правому нижньому куті кожного зазначеного документа у визначеному друкованому місці для підпису. Доводи апеляційної скарги з приводу відсутності підпису у зазначених документах, спростовуються матеріалами справи, а посилання на те, що документи пов`язані з укладання кредитного договору відповідачем не підписувались не підтверджені належними та допустимими доказами. Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі. Відповідач свої зобов`язання з повернення кредиту не виконала належним чином, внаслідок чого, станом на 14.07.2017 року, загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором перед ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» складає 157 918,97 грн., яка складається з: 63 400,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 15,11 грн. сума заборгованості за відсотками; 62 803,86 грн. сума заборгованості за платою за управління кредитом; 31 700, 00 грн. сума заборгованості за пенею. Доказів наявності іншої суми заборгованості відповідачем надано не було. Враховуючи, визначені умови договору та встановлений факт невиконання таких умов з боку відповідача, суд апеляційної інстанції вважає доведеними та такими, що підлягають задоволенню вимоги позову щодо стягнення заборгованості за основною сумою боргу 63400,00 грн. та відсотками 15.11 грн. Що стосується суми заборгованості за плату за управління кредитом, то слід зазначити наступне. Згідно зі статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції станом на дату укладення кредитного договору) передбачено, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: 1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; 2) споживач зобов`язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; 3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; 4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки. Відповідно до статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. За змістом частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за надання кредиту чи його обслуговування, в тому числі плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких окремих положень недійсними. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним. Частиною третьою статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг. У справі, яка переглядається, встановлено, що пунктом 4,8 укладеного між сторонами договору передбачено сплату щомісячної плати за кредитом у розмірі 3,49 % від суми виданого кредиту. Такі умови кредитного договору щодо сплати винагороди за надання фінансового інструменту є несправедливими щодо позичальника, оскільки порушують принцип добросовісності, обмежують його права як споживача, вносять істотний дисбаланс у взаємовідносини між банком та позичальником, задають шкоди останньому. Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. Встановивши незаконність нарахування плати за управління кредитом, яка за свою суттю є щомісячною платою за кредитом, суд апеляційної інстанції, доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні вимог позову у цій частині. Що стосується вимог позову в частині стягнення заборгованості по пені, то слід зазначити, що розмір її нарахування визначений умовами договору, які узгоджені сторонами у справі. За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Вирішуючи питання щодо розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, суд апеляційної інстанції враховує вимоги позову, за якими позивач просив стягнути пеню у розмірі 31700,00 грн., що складає половину розміру заборгованості за основною сумою боргу і є меншим за розмір пені розрахований за умовами договору з урахуванням відмови у задоволенні вимог щодо стягнення плати за управління кредитом. Згідно з п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Так, відповідачем у справі під час судового розгляду заявлено про застосування строку позовної давності до вимог щодо стягнення пені. Враховуючи, що позов до суду подано 18.10.2018 року, позивач мав право на стягнення неустойки (пені) за період з 18.10.2017 року по 18.10.2018 року, між тим за вимогами позову пеня за цей період не нарахована і до стягнення не пред`явлена, а розмір пені нарахований за період з 03.04.2015 року по 14.07.2017 року стягненню не підлягає у зв`язку із пропуском строку позовної давності, про застосування якого відповідач заявила в ході судового розгляду в суді апеляційної інстанції. Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу відсутності у позивача права вимоги, то слід зазначити наступне. 14 липня 2017 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення права вимоги № 20170714, у відповідності до умов якого, ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» передає ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» права грошової вимоги до Боржників за Кредитними договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між Кредитором і Боржниками (Портфель Заборгованості). Згідно п.1.2. Договору відступлення права вимоги, внаслідок передачі Портфеля Заборгованості за цим Договором, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заміняє ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля Заборгованості та відповідно вказані у Реєстрі Боржників, та набуває прав грошових вимог ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» за цими Кредитними Договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань Боржників за Кредитними договорами. Відповідно до Реєстру Боржників Додатку №1 до Договору відступлення права вимоги № 20170714 від 14 липня 2017 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 27.02.2015 року №234684627. Вказаний договір відступлення права вимоги у відповідному порядку не визнаний недійсним, а тому доводи в частині незаконності вимог позивача є необґрунтованими. Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог позову, а саме стягнення з відповідачки суми заборгованості за основною сумою боргу 63400,00 грн., суми заборгованості за відсотками 15,11 грн. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 06 лютого 2019 року у цій справі скасувати та прийняти нове рішення наступного змісту. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ідентифікаційний код 35625014, місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30) заборгованість за кредитним договором №234684627 від 27.02.2015 року, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу 63 400,00 грн., процентів за користування кредитом 15,11 грн., всього 63415,11 (шістдесят три тисячі чотириста п`ятнадцять) гривен 11 копійок. В іншій частині позову відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 19 травня 2022 року. Судді: С. В. Кухар О.В. Крилова О.З. Поляков