Постанова 4812 № 487/8317/21

21.07.22 22-ц/812/571/22 Справа №487/8317/21 Провадження № 22-ц/812/571/21 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 19 липня 2022 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Яворської Ж.М., суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М., при секретарі судового засідання - Лівшенку О.С., без участі осіб повідомлених про дату, час та місце розгляду справи належним чином, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 лютого 2022 року, постановлену у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Павловою Ж.П., дата складання повного тексту не зазначена, за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Лемещенко А.П., В С Т А Н О В И В: 22 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на неправомірні дії головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Лемещенко А.П. В обґрунтування скарги зазначав, що рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 23 лютого 2006 року з нього стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 , на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03 лютого 2006 рокуі до повноліття дитини. За вказаним рішенням суду видано виконавчий лист, який прийнято до виконання Центральним відділом державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та по ньому відкрито виконавче провадження № 39624721. У листопаді 2021 року йому надійшло повідомлення від банку про те, що його банківський рахунок було заблоковано згідно з постановою виконавчої служби. Так, головним державним виконавцем, 15 грудня 2021 року зроблено розрахунок заборгованості за вищевказаним виконавчим листом, згідно з яким сума заборгованості станом на 01 листопада 2021 року перевищила 185000,00 грн. На підставі цього ж розрахунку виконавець винесла постанови: про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування зброєю; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом; про арешт коштів боржника. Вважає, що розрахунок заборгованості від 15 листопада 2021 року є неправомірним та підлягає скасуванню виходячи з того, що під час розрахунку заборгованості державним виконавцем допущено чисельні помилки, а саме: розміри середньої заробітної плати працівника для даної місцевості не співпадають з відповідними розмірами оприлюдненими державною службою статистики; не враховано- суму отриману від примусового продажу виконавчою службою автомобіля Opel Rekord д.н. НОМЕР_1 , яка пішла на погашення заборгованості; суми які були утримані роботодавцем за період з 03 лютого 2006 по 21 липня 2006; - суми фактично сплачених грошей у відповідності до чеків наданих у додатках до заяви від 04 квітня 2017 року; - суми фактично сплачених грошей у відповідності до чеків наданих у додатках до заяви від 06 травня 2016 року; не враховано те, що з 05 квітня 2016 по 23 грудня 2016 року він був працевлаштованим та за цей період нарахування мали проводитися від його фактичної заробітної плати з вирахуванням податків та зборів; державним виконавцем проігноровано його клопотання про витребування з державній фіскальній службі декларацій стягувача, для встановлення сум виплачених ним аліментів за попередні роки. Крім того, вважає, що вищезазначені постанови є також неправомірними оскільки необхідність їх винесення обґрунтована саме неправомірним розрахунком. Посилаючись на вищезазначене просив визнати неправомірними дії головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса)Лемещенко А.П. щодо складання розрахунку заборгованості по аліментам від 15 лиситопада 2021 року та винесення постанов від 15 листопада 2021 року про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування зброєю; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом; про арешт коштів боржника та скасувати їх. Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 лютого 2022 року у задоволені скарги відмовлено. Обгрутовуючи відмову у задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність неправомірних дій з боку головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса)Лемещенко А.П., оскільки зроблений останньою розрахунок заборгованості по аліментам станом на 01 листопада 2021 рік, який становить 185125,00 грн. був проведений з врахуванням всіх документальних підтверджень, що містяться в матеріалах виконавчого провадження та з додержанням вимог Закону України «Про виконавче провадження». Оскільки зроблений державним виконавцем розрахунок заборгованості по аліментам станом є правомірним, то і постанови державного виконавця від 15 листопада 2021 року про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування зброєю; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом; про арешт коштів боржника, винесені останнім правомірно із додержанням вимог Закону України «Про виконавче провадження». Не погоджуючись із такою ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу. Мотивуючи доводи апеляційної скарги вказував, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, також судом невірно встановлено обставини, які мають значення для справи. Так, зокрема вказував, що суд розглянув зазначену справу без його участі та навіть не повідомив йому про розгляд справи. Тому, він був позбавлений можливості викласти свою правову позицію в суді. Це не лише порушує приписи процесуального законодавства (і суперечить висновкам ВП ВСУ), а й порушує його право на справедливий суд гарантоване Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Стосовно неправильного встановлення обставин, які мають значення для справи: судом встановлено, що нібито в матеріалах виконавчого провадження відсутнє його клопотання про витребування декларацій доходів стягувача. Ця обставина не відповідає дійсності оскільки таке клопотання міститься в заяві від 06 травня 2016 року яка присутня в матеріалах виконавчого провадження. Задоволення цього клопотання має величезне значення для коректного розрахунку оскільки частина матеріалів виконавчого провадження втрачена. Так, відсутні всі відомості про направлення виконавчого листа до державної податкової адміністрації у Миколаївській області в 2006-му році та повернення його після його звільнення. Відсутні всі квитанції про сплату за 2015 рік. Зазначає, що зникнення частини документів з матеріалів виконавчого провадження помітив та визнаю не лише він, а й стягувач, про що свідчить скарга стягувача від 29 лютого 2016 року. Крім того, державним виконавцем не враховано те, що з 05 квітня 2016 року по 23 грудня 2016 та з 05 квітня 2016 року по 23.12.2016 він був працевлаштованим та відповідно за цей період нарахування мали проводитись від його фактичної заробітної плати з вирахуванням податків та зборів. Проте, що в ці періоди він був працевлаштованим виконавцю було відомо оскільки по перше в 2006-му році саме виконавча служба направила виконавчий лист до державної податкової адміністрації у Миколаївській області, а по- друге про працевлаштування у ПНВМ "Мітрідат" він повідомляв виконавця відповідною заявою, яка присутня в матеріалах виконавчого провадження, та на ній навіть є резолюція керівника згідно з якою виконавець мав би подати запит до ПНВМ "Мітрідат". Втім самого запита в матеріалах нема, що свідчить про бездіяльність виконавця. Крім цього, у виконавчій службі є можливість отримувати інформацію про джерела отримання доходів боржників - фізичних осіб від податкової за допомогою сервису, який надає Державне підприємство «Національні інформаційні системи» (порядок такої взаємодії на сьогодні регулюється спільним наказом міністерства юстиції України та міністерства фінансів України від 21.07.2020 № 2483/5/436), втім через бездіяльність виконавця такий запит також не був зроблений. За таких обставин не існує жодних правових підстав для розрахунку заборгованості виходячи з середньої зарплати по регіону. Визнаючи такі розрахунки правомірними суд невірно застосував норми матеріального права. Також, суд не врахував того, що виконавцем прийнято за основу розрахунку некоректний розмір середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Так, зокрема в розрахунку за жовтень 2021 року зазначена середня заробітна плата працівника для даної місцевості 14144, грн. в той час як згідно з даними оприлюдненими державною службою статистики (за посиланням http://www.ukrstat.qov.ua/operativ/operativ2005/qdn/req zp m/req zpm u/arh zpm.htm) розмір середньої заробітної плати працівника для Миколаївської області в жовтні 2021 склав 13592 грн. Висновок суду першої інстанції про те що "заявник не вказує офіційне джерело отримання інформації про розміри середньої заробітної плати працівника для даної місцевості не відповідає дійсності. Державна служба статистики (а я вказав саме це джерело інформації) є офіційним джерелом статистичної інформації. Вона діє на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2014 року №

481. З іншого боку не зрозуміло, що ж тоді за джерело інформації у держвиконавця, якщо Державну службу статистики не визнає ні виконавець ні суд. Також суд не звернув уваги на чисельні арифметичні помилки, зроблені в розрахунку. Так, наприклад, в розрахунку в стовпці "сплачено боржником" помилково зазначена сума 250 грн в наступних місяцях: серпень 2008р. вересень 2008р, жовтень 2008р, грудень 2008р. В той же час згідно чеків присутніх в матеріалах провадження мною було сплачено в серпні 2008 р - 300 грн, в вересні 2008р - 300 грн, в жовтні 2008р - 300 грн, в грудні 2008р - 600 грн (двома різними чеками по 300 грн). Враховуючи вищевикладене, просив ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 лютого 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його скаргу задовольнити у повному обсязі. Правом на подачу відзиву ОСОБА_2 не скористалася. Державний виконавець Центрального відділу ДВС відзив на апеляційну скаргу не подавала, але у заяві про розгляд справи без їх участі зазначала про те, що підтримує позицію викладену в запереченнях на скаргу надану в суді першої інстанції. Про дату, час та місце розгляду справи стягувач та боржник, представник ДВС повідомлені належним чином, що в силу ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи без їх участі. Ухвалою колегії суддів клопотання державного виконавця про долучення до матеріалів справи копій постанов про скасування тимчасових обмежень від 14 липня 2022 року залишено без розгляду, оскільки ці документи подано з порушеннім вимог ч.9 ст.83 ЦПК України, так як відсутні докази направлення їх іншим учасникам справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій (ч. 5 ст. 12 ЦПК України). Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Ухвала суду вказаним положенням закону відповідає в повній мірі. Положенням статті 447 ЦПК України передбачено право сторін виконавчого провадження звернутись до суду із скаргою на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, якщо вони вважають, що таким рішенням, дією або бездіяльністю порушено їх права чи свободи. Згідно з ч.1 ст.18 Закону України "Провиконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Дійсно, ефективне і своєчасне виконання судових рішень неможливе без надання виконавцеві повноважень щодо застосування санкцій до боржників, які умисно не виконують судові рішення й законні вимоги виконавця. Відповідно до ч. 4 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця. Вказана норма про щомісячне обчислення розміру заборгованості зі сплати аліментів діє з 05 жовтня 2016 року (із набранням чинності Закону України від 02 червня 2016 року № 14040-VІІ "Про виконавче провадження"). Аналогічна позиція викладена в ухвалі від 01.04.2019 по справі № 708026/18 Касаційного цивільного суду Верховного Суду. Відповідно до частини восьмої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Тобто, саме державний виконавець наділений повноваженнями на обчислення розміру заборгованості зі сплати аліментів. В разі, якщо сторона виконавчого провадження фактично не погоджується з розміром заборгованості, визначеним державним виконавцем, між сторонами виконавчого провадження існує спір щодо розміру заборгованості, який вирішується в судовому порядку. Згідно з роз`ясненнями пункту 26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" від 07 лютого 2014 року № 6, спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи. Залежно від предмета та суті вимог така заява може розглядатися у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, або у позовному провадженні. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 23 лютого 2006 року з ОСОБА_1 стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 , на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03 лютого 2006 року і до повноліття дитини. До серпня 2013 року виконавчий лист 2-853/2006, виданий 01 березня 2006 року Заводським районним судом м. Миколаєва перебував на виконанні у відділі державної виконавчої служби Снігурівського районному управлінні юстиції Миколаївської області. Постановою державного виконавця цього відділу від 29 вересня 2013 року виконавче провадження №24655402 на підставі п.10 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконаве провадження» було закінчено та направлено за належність до Центрального відділу ДВС Миколаївського МУЮ ( а.с.98). Відповідно до копії виконавчого листа 2-853/2006 (а.с.118-119) на час закінчення виконавчого провадження ( на 29 версеня 2013 року) заборгованість по сплаті аліментів становила 37074 грн. 71 коп. Більш того в цьому виконавчому листі зазаначено, що Державна податкова адміністрація утримала аліменти з боржника станом на 21 липня 2006 року, заборгованість відсутня. Після чого виконавче провадження ще двічі закінчувалося на підставі п.10 ст.37 Закону України «Про виконаве провадження». Кожного разу мала місце заборгованість. Постановою головного державного виконавця Центрального відділу ДВС Миколаївського МУЮ від 04 вересня 2013 року було відкрито виконавче провадження №39624721 із примусового виконання виконавчого листа у цій справі ( а.с.97). На підставі ч.4 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий лист №2-853 від 01 березня 2006 року постановою державного виконавця від 12 січня 2020 року передано до Центрального відділ ДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції( м. Одеса). Відповідно до розрахунку головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Лемещенко А.П. заборгованість ОСОБА_1 станом на 01 листопада 2021 року по сплаті аліментів за період із 03 лютого 2006 року по 01 листопада 2021 року становить 185 125 грн. (а.с.57-58). Із цього розрахунку вбачається, що боржник протягом усього періоду виконання цього виконавчого листа сплачує стягувану аліменти нерегулярно, та ще й у меншому розмірі, ніж визначено державним виконавцем на час сплати. Останній платіж по аліментам було здійснено у серпні 2018 року. Звертаючись до суду зі скаргою ОСОБА_1 посилався на те, що він не згодний з розрахунком заборгованості по аліментам від 01 листопада 2021 року та просив про його скасування, оскільки під час розрахунку заборгованості державним виконавцем допущено чисельні помилки; розміри середньої заробітної плати працівника для даної місцевості не співпадають з відповідними розмірами оприлюдненими державною службою статистики; не враховано суму отриману від примусового продажу виконавчою службою автомобіля Opel Rekord, державний номер НОМЕР_2 , яка пішла на погашення заборгованості; не враховано суми які були утримані роботодавцем за період з 03 лютого по 21 липня 2006 року; не враховано суми фактично сплачених грошей у відповідності до чеків наданих у додатках до заяви від 04 квітня 2017 року; не враховано суми фактично сплачених грошей у відповідності до чеків наданих у додатках до заяви від 06 травня 2016 року; не враховано те, що з 05 квітня по 23 грудня 2016 року він був працевлаштованим та за цей період нарахування мали проводитися від його фактичної заробітної плати з вирахуванням податків та зборів; державним виконавцем проігноровано його клопотання про витребування з державній фіскальній службі декларацій стягувача, для встановлення сум виплачених ним аліментів за попередні роки. За приписами ст.195 СК України , заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. Відповідно до п.4 розділу ХУІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом №512/2 від 02 квітня 2012 року Міністерства юстиції ( далі- Інструкція) виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (абоїх копій) про перерахування аліментів,наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Із витягу з реєсту застрахованих осіб Деравжного реєстру загальнообовязкового страхування станом на 12 січня 2020 року (а.с.17- 19), міститься інформація щодо роботи ОСОБА_1 : з 01 січня по 31 липня 2006 року - розмір нарахованого доходу склав 17033 грн.71 коп. та з квітня по грудень 2016 року - розмір нарахованого доходу склав 12618 грн.69 коп. Відомості щодо його працевлаштування з 01 серпня 2006 року по 05 квітня 2016 року, з 01 січня 2016 року та станом на 13 січня 2020 року відсутні. Відтак, аліменти з боржника за вказані періоди повинні стягувати на підставі ч.2 ст.195 СК України. Більш того, відповідно до п.3 розділу ХУІ Інструкції, у разі якщо боржник не працює і сплачує аліменти самостійно стягувачу, квитанції (або їх копії) про перерахування аліментів надаються виконавцю не пізніше наступного робочого дня після сплати та долучаються до матеріалів виконавчого провадження. Отже, надання доказів сплати аліментів є обов`язком боржника. А відтак, твердження ОСОБА_1 проте, що державний виконавець проігнорував його заяву від 06 травня 2016 року (а.с.95) та не витребував із фіскальної служби декларацію стягувача на підтвердження отримання аліментів за період з 2005 по 2015 роки, а тому проведений розрахунок заборгованості є не вірним, не заслуговує на увагу. В матеріалах виконавчого провадження наявна заява боржника від 06 травня 2016 року про його працевлаштування ПНВП «Мітрідал». За місцем роботи боржника ПНВП «Мітрідат» державним виконавцем було здійснено запит про надання інформації про працевлаштування ОСОБА_1 та отримання ним заробітної плати. Проте звіт про здійснені відрахування та виплати роботодавцем державному виконавцю наданий не був. Інших документів, що відображають отримання боржником доходу, державному виконавцю боржником також представлені не були ( а.с.90 зворот), а тому нарахування аліментів виходячи з середньої заробітної плати по м. Миколаєву у цей період є правомірним. При цьому державним виконавцем враховані перерахування аліментів, здійснені стягувачем добровільно у травні, червні,серпні,вересні, жовтні, листопаді,грудні 2016 року ( а.с.79,81,100). Отже неправомірності дій державного виконавця при здійсненні розрахунку заборгованості з квітня по грудень 2016 року не вбачається. Звертаючись до суду зі скаргою боржник не надав суду відомостей щодо розміру щомічно нарахованої та отриманої ним заробітної плати за час роботи у 2016 році, щоб дало можливості провести відповідний перерахунок. За такого доводи, викладені в апеляційній скарзі проте, що сплачувані ним аліменти мали обраховуватися з його заробітної плати, а не з середньої заробітної плати для даної місцевості, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що державним виконавцем не було порушено вимог Закону України «Про виконавче провадження», норм ст.195 СК України, відповідно дії державного виконавця у виконавчому провадженні були законними та правомірними, а тому підстави для задоволення скарги з цих підстав відсутні. Із наданої боржником інформації він не працював і не отримував дохід з 01 серпня 2006 року по 05 квітня 2016 року, з 01 січня 2016 року по 13 січня 2020 року, та потеперішній час, а відтак використання державним виконавцем інформації про середню заробітну плату працівника за ці періоди для місцевості відповідає нормам законодавства. Боржник у скарзі не тільки не вказує офіційне джерело отримання інформації про розміри середньої заробітної плати працівника для даної місцевості з яким можливо провести перевірку відповідності вказаних державним виконавцем під час розрахунку заборгованості сум, а й не надає свого розрахунку з врахуванням розміру середньої заробітної плати з посиланням на конкретні періоди з якими він не згоден у розрахунку, а відтак перевірити правильність розрахунку в цьому ракурсі не є можливим. Як вбачається із наданого розрахунку, державним виконавцем були враховані сплачені заявником суми, які підтверджуються чеками долученими відповідними заявами від 04 квітня 2017 року та 06 травня 2016 року. Крім того, відповідно до протоколу проведення електронних торгів № 28406 від 26.12.2014 року, автомобіль Opel Rekord 2.3 D, 1983 року випуску, коричневого кольору, № куз. НОМЕР_3 , державний номерний НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 придбано за 6435,00 грн. ОСОБА_4 . Кошти, які були отриманні з продажу вищезазначеного автомобіля були враховані державним виконавцем під час складання розрахунку заборгованості, що підтверджується проведеним розрахунком. Таким чином, колегія суддів вважає, що висновок суду про те, що державний виконавець діяла у межах повноважень наданих їй законом, а вимоги скарги на її дії із проведення розрахунку заборгованості по аліментах, визнання цього розрахунку неправомірним та зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості є необгрунтованими та безпідставними, а тому відсутні правові підстави для задоволення цієї скарги, є правильним. Відповідно до ч.ч. 2, 9 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Вказані у цій статті обмеження будуть вважатись такими, що застосовані із дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», зокрема частини дев`ятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», у разі, коли таке рішення буде вмотивоване державним виконавцем у відповідних постановах належним чином. При встановленні державним виконавцем наявності заборгованості зі сплати аліментів і того, що її сукупний розмір перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, застосування вказаних обмежень прямо передбачено частиною дев`ятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому вказана стаття не зобов`язує державного виконавця перевіряти наявність таких прав у боржника, а містить припис у вигляді імперативного обов`язку виконавця винести постанови, перелік яких визначено у цій статті, адже застосування заходів, прямо передбачених частиною дев`ятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», слугують належному захисту прав дітей та сприяють встановленню механізму притягнення до відповідальності осіб за несплату аліментів та ухилення боржників у подальшому від виконання призначеного обов`язку із стягнення за несплату аліментів, зменшенню заборгованості зі сплати аліментів. У разі усунення заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, яка дає підстави виконавцю для накладення постанови про обмеження певних прав, виконавцем будуть вжиті заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження». Такі правові висновки викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2021 року у справі № 2-3619-2007 (провадження № 61-22862св19). Ураховуючи, що заборгованість за аліментами існує тривалий час і має триваючий характер, на час вжиття державним виконавцем відповідних обмежень не погашена, колегія суддів вважає, що у такому випадку державним виконавцем не порушені основні засади виконавчого провадження, встановлені статтею другою Закону України «Про виконавче провадження», зокрема щодо співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями. Зважаючи на таке державним виконавцем цілком обгрунтовано 15 листопада 2021 року у виконавчому провадженні №39624721 були винесено: -постанову про арешт майна боржника, -постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, -постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, -постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та холодною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, -постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами. Крім того, 15 листопада 2021 року боржнику ОСОБА_1 державним виконавцем було направлено повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників( а.с.56 зворот). Державний виконавець правомірно виніс вищевказані постанови до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Доказів погашення даної заборгованості по сплаті аліментів заявник суду не надав. Оскільки оскаржувані постанови державного виконавця винесені згідно з вимогами Закону України «Про виконавче провадження», направлені на забезпечення прав неповнолітньої дитини, то доводи скаржника щодо порушення оскаржуваною постановою його прав, є неспроможними. Доводи апеляційної скарги щодо невірного врахування державним виконавцем сплачених ним коштів за 2008 рік колегія суддів відхиляє, оскільки такі доводи не було предметом перевірки судом першої інстанції. В силу приписів ч. 1ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи Посилання в апеляційні скарзі про неповідомлення його про розгляд справи не заслуговують на увагу, оскільки як вбачається із матеріалів справи судова повістка повернулася до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що в силу ч.4 ст.128 ЦПК України свідчить про належне повідомленні особи про дату, час та місце розгляду справи. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, не впливають на правильність висновків суду. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно достатті 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а вказану ухвалу суду - без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 лютого 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Ж.М. Яворська Судді Т.М. Базовкіна Л.М. Царюк ________________________________________________________________________ Повний текст постанови складено 21 липня 2022 року.