Постанова Київський апеляційний суд № 761/959/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження №33/824/1914/2022 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 липня 2022 року місто Київ справа № 761/959/22 Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Борисової О.В., за участю: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20 червня 2022 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП, - В С Т А Н О В И В: Постановою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20 червня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 496,20 грн. Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати, а провадження по справі закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що під відеофіксацію поліцейський його запитав чи він вживав спиртні напої на що він відповів що ні. Тоді йому було запропоновано пройти алкотест на пристрій «Драгер», при цьому пояснили, що під`їде інший автомобіль поліції, оскільки у цього патруля не було «Драгера». Вказував, що він пояснив, щоб не гаяти час, він готовий сплатити штраф за нібито перетин перехрестя на жовтий сигнал світлофору, з приводу чого на його погляд його і було зупинено. Зазначав,що він почав хвилюватись і спочатку погодився пройти тест на пристрої «Драгер», але вирішив зателефонувати юридично обізнаному знайомому, який йому порадив відмовитись проходити алкотест за допомогою пристрою «Драгер» і попросити у співробітників поліції щоб вони виписали направлення пройти відповідний тест в алкодиспансері по вул. Петра Запорожця в місті Києві. Посилався на те, що він подумав, що якщо самостійно поїде у наркологічний диспансер і здасть відповідні тести за наслідками яких не виявиться алкоголю в крові та сечі, то потім зможе довести свою непричетність до адміністративного порушення. З цього приводу він офіційно відмовився від проходження тесту за допомогою пристрою «Драгер» та попросив виписати відповідне направлення (направлення в наявності в матеріалах справи). Вказував, що після вищевказаних подій під`їхав його син, який сів за кермо і повіз його до наркологічного диспансеру по вул. Петра Запорожця, до якого він потрапив перший раз приблизно о 22.20 год, оскільки він стояв у черзі у прийомному відділенні. Співробітник наркологічного диспансеру надав йому папірець з реквізитами та призначенням платежу і сказав щоб він сплатив через термінал АТ «Приватбанк» кошти за проведення відповідних наркологічних досліджень. Отримавши реквізити для оплати добровільного обстеження він направився до вказаного співробітником наркологічного диспансеру терміналу самообслуговування за адресою: Курнатовського,

15. Прибувши у вказане відділення, з`ясувалось що воно зачинене, а також зачинена зона обслуговування 24/7. Потім він направився до іншого відділення за адресою: Перова 5, яке також було зачинено. Зазначав, що коли він зрозумів, що термін 2 годин майже сплив, то він повернувся до наркодиспансеру по вул. Петра Запорожця 20, приблизно о 23 год. і намагався переконати медичного працівника наркодиспансеру, щоб його оглянули та взяли відповідні зразки до 23.10 год., при цьому запропонував сплатити готівкою. Після цього медичний працівник наркологічного диспансеру сказав йому, що він фактично запізнився для проходження дослідження, оскільки з моменту складання адміністративного протоколу пройшло маже 2 години. Він запитав у медичного співробітника наркологічного диспансеру, що йому тоді робити, на що працівник повідомив, що в нього багато роботи і він не хоче марнувати час. Посилався на те, що пояснення свідків у справі відсутні, оскільки протокол за ч.1 ст.130 КУпАП складено без свідків, крім того відеозапис складається з трьох окремих відео файлів, що свідчить про його перерву та підлягає сумніву в правомірності застосування покарання. Вказував, що належним чином ознайомившись із відеозаписом (CD - диск), який долучений до матеріалів протоколу, вбачається, що такий не в повній мірі відображає події, які відбувалися при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, а тому вважає про неналежність зазначеного доказу. Також ОСОБА_1 просив поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 20 червня 2022 року. Посилався на те, що в день судового засідання він був присутнім в судовому засіданні, проте в день оголошення рішення не отримав ні короткий, ні повний текст рішення. Вказував, що про зміст повного тексту постанови він дізнався лише 27 червня 2022 року після того, як особисто приїхав до Шевченківського районного суду міста Києва. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та клопотання про поновлення строку на апеляційне скарження, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. З матеріалів справи вбачається, що постанова винесена 20 червня 2022 року, а копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримав 27 червня 2022 року в суді першої інстанції. Апеляційна скарга була подана у десятиденний термін з моменту отримання постанови, а саме 02 липня 2022 року. Враховуючи вказані обставини, положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови та вважає за доцільне його поновити. Вирішуючи питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд виходить з наступного. Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення. З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Згідно з п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Отже, проходження в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов`язком водія, а не його правом. Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП до адміністративної відповідальності притягуються особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортними засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. З об'єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, на вимогу працівника поліції від проходження в установленому порядку огляду на місці за допомогою спеціальних технічних засобів та/або в закладі охорони здоров'я для визначення стану алкогольного сп'яніння, а суб'єктивна сторона передбачає умисну форму вини. Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст.266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103. За правилами ч.ч.2, 3 ст.266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Згідно з п.п.2, 6, 7 Інструкції №1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД№207847, 12 грудня 2021 року о 21.01 год. в місті Києві по вул. Щербаківського, 63, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Skoda Octavia Tour 1.9», д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами, а саме: відомостями, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення від 12 грудня 2021 року серії ААД№207847; відеозаписом з камери №АА00661, АА00676; З відео з камери №АА00661, АА00676 вбачається, що водій ОСОБА_1 на питання поліцейського чи згоден він пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку на приладу «Драгер» чи у лікаря-нарколога, останній відмовився (відео №2 час 20:56:10, 20:56:32, 20:56:58, 21:03,17, 21:03:30). Відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння є підставою притягнення особи до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. Сукупність наведених доказів підтверджує факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку та порушення ним п.2.5 Правил дорожнього руху України. Оскільки, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, тому відсутні підстави вважати, що працівниками поліції порушено ст.266 КУпАП. З огляду на наявні у справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_1 п.2.5 ПДР України та прийняв законне рішення про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, що знайшло своє підтвердження і під час апеляційного розгляду. Відтак, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки вони спростовуються доказами, які містяться в матеріалах даної справи. З матеріалів справи вбачається, що працівниками поліції було виявлено у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, що відповідають Інструкції, які зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, в зв`язку з чим останньому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» або у лікаря-нарколога. Відтак, ОСОБА_1 була забезпечена можливість для проходження ним в установленому порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, проте, він не вчинив дій, спрямованих на проходження такого огляду. Відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому порядку зафіксована за допомогою технічного засобу - нагрудної камери поліцейського, тобто відповідно до ст.266 КУпАП. Посилання ОСОБА_1 на те, що його син повіз його до наркологічного диспансеру по вул. Петра Запорожця, однак пройти огляд йому не вдалося, так як він намагався переконати медичного працівника наркодиспансеру, щоб його оглянули та взяли відповідні зразки до 23.10 год., однак медичний працівник наркологічного диспансеру сказав йому, що він фактично запізнився для проходження дослідження, оскільки з моменту складання адміністративного протоколу пройшло маже 2 години, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки відповідно до ч.4 ст.266 КУпАП та п.17 розділу ІІІ Інструкції №1452/735 огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Крім того, доказів про те, що ОСОБА_1 звертався до КНП «КМНК Соціотерапія» по вул. Петра Запорожця та що йому було відмовлено у проведенні огляду, останнім надано не було. Посилання в апеляційній скарзі на те, що відеозапис складається з трьох окремих відео файлів, що свідчить про його перерву та не в повній мірі відображає події, які відбувалися при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, а тому вважає про неналежність зазначеного доказу, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки в даному випадку відеозапис є одним з доказів по справі, який оцінюється в сукупності з іншими доказами. Сумнівів щодо достовірності та допустимості відеозапис не викликає, оскільки не містить ознак фальсифікації, фабрикації, чи присутності на відео іншої особи, а не ОСОБА_1 . Також, порядок доступу до відеозаписів з нагрудних камер (відео- реєстраторів) та їх використання передбачено розділом 5 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, в якому будь-яких застережень щодо надання до суду безперервного запису з моменту активації камери немає. Отже, наявні відеозаписи події є належним та допустимим доказом у справі. Будь-яких порушень норм КУпАП, у тому числі при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції не встановлено. Враховуючи сукупність наведених обставин, апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 у порушенні ним п.2.5 ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП доведена, підстав для скасування постанови суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено. Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною, вмотивованою, підстав для її скасування апеляційним судом не встановлено, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - П О С Т А Н О В И В: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20 червня 2022 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20 червня 2022 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя: Борисова О.В.