Постанова Київський апеляційний суд № 756/11698/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №756/11698/19 Головуючий у І інстанції - Жук М.В. апеляційне провадження №22-ц/824/4008/2022 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Гуля В.В., суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С., за участю секретаря Линок В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,- встановив: У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя. В обґрунтування позову ОСОБА_2 посилається на те, що з 10.09.1998 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 , який рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 19.06.2018 року розірваний. Під час шлюбу ними за спільні кошти придбано гараж № НОМЕР_1 по АДРЕСА_5» та автомобіль «Hyundai Accent», 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 . Оскільки згоди щодо добровільного поділу цього майна між ними не досягнуто, ОСОБА_2 просила визнати гараж по АДРЕСА_1 , який розташований за адресою: м. Київ, ГБК «Озерний-2» та автомобіль «Hyundai Accent», 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , спільною сумісною власністю подружжя та у порядку поділу цього майна виділити ОСОБА_3 автомобіль «Hyundai Accent», 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , та гараж по вул. Добринінська, 5, ряд НОМЕР_2 , який розташований за адресою: м. Київ, ГБК «Озерний-2», стягнувши з ОСОБА_3 на її користь 229 518 грн. 88 коп. грошової компенсації за належну їй Ѕ частку у спірному майні. У відзиві на позовну заяву ОСОБА_3 просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на його безпідставність, оскільки спірний гараж був придбаний за кошти, які йому подарувала мати, а автомобіль за кредитні кошти, які він виплачує одноособово. ОСОБА_3 подано зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Зустрічний позов ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що гараж по АДРЕСА_2 був придбаний ним під час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 за кошти, отримані ним у подарунок від матері. З цих підстав ОСОБА_3 просив суд визнати гараж по АДРЕСА_3 , ряд НОМЕР_2 , який розташований за адресою: м. Київ, гаражно-будівельний кооператив «Озерний-2» його особистою приватною власністю. У відзиві на зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 просила відмовити у задоволенні зустрічного позову, посилаючись на його безпідставність, оскільки спірне майно було придбане під час перебування у шлюбі, а тому належить подружжю на праві спільної сумісної власності. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 23 листопада 2021 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя - задоволено частково. Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 транспортний засіб «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_3 . В порядку поділу майна подружжя виділено у власність ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_4 ) транспортний засіб «Hyundai Accent», 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 . Стягнуто з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_5 ) 92 918 грн. 00 коп. грошової компенсації за частку в спільному майні подружжя, 1 015 грн. 20 коп. витрат на проведення автотоварознавчої експертизи, 929 грн. 20 коп. судового збору, а всього 95 880 (дев`яносто п`ять тисячі вісімсот вісімдесят) 80 коп. В решті вимог позову ОСОБА_2 - відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задоволено. Визнано гараж № НОМЕР_1 , ряд НОМЕР_2 Гаражно-будівельний кооператив АДРЕСА_6 особистою приватною власністю ОСОБА_3 . Стягнуто з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_4 ) 768 грн. 40 коп. судового збору. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду в частині поділу гаража скасувати, посилаючись на те, що суд дійшов помилкового висновку про відмову у позові в цій частині, так як гараж придбаний у період шлюбу, а належних доказів про придбання його за особисті кошти не має. Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 вказує, що рішення у справі є законним та обґрунтованим. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного. Судом першої інстанції в оскаржуваній частині встановлено, що 10.09.1998 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено шлюб, який рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 19.06.2018 року розірвано (т. 1 а.с. 10). 26.11.2008 року ВАТ «Ощадбанк» відкрито на ім`я ОСОБА_3 поточний рахунок № НОМЕР_6 ( НОМЕР_7 ) в іноземній валюті (т. 2 а.с. 20-21). За інформацією АТ «Державний ощадний банк України» 17.12.2008 року на поточний рахунок № НОМЕР_6 ( НОМЕР_7 ) зараховано переказ від ОСОБА_5 в розмірі 20 000 доларів США, що підтверджується довідкою цього банку від 23.07.2021 року за № 1562 (т. 2 а.с. 18). Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ОСОБА_5 є його матерю. 25.12.2008 року ОСОБА_3 знято з поточного рахунку № 3928/5-834290 ( НОМЕР_7 ) 18 870 доларів США 00 центі про, що свідчить квитанція ВАТ «Ощадбанк» № 1 від 25.12.2008 року (т. 2 а.с. 22). 17.06.2010 року ОСОБА_3 набуто право власності на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ОСОБА_6 гараж № НОМЕР_1 ряд НОМЕР_2 в ГБК «Озерний-2», що знаходиться в АДРЕСА_3 , що також підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно та витягом з Державного реєстру правочинів. Згідно п. 4 цього договору ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_6 гараж за 21 685 грн. 00 коп., які повністю сплатив під час підписання договору. У судовому засіданні ОСОБА_3 пояснив, що спірний гараж ним придбано за рахунок грошових коштів подарованих матерю у 2008 році, що були перераховані нею на його банківський рахунок та фактично були спрямовані на розподіл спадщини після батьків. Інших коштів для придбання цього майна подружжя не мало, оскільки дохід подружжя у той період повністю спрямовувався на поточні потреби сім`ї й не давав можливості накопичувати грошові кошти. При цьому, у судовому засіданні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтвердили, що у період з грудня 2008 року по червень 2010 року включно ними ніяких покупок цінного майна, включаючи нерухомість, транспортні засоби, прикраси, не здійснювалось. За таких обставин та з урахуванням досліджених письмових доказів у їх сукупності, суд вважав правдивими твердження ОСОБА_3 про придбання ним спірного гаража за рахунок грошових коштів одержаних у дар від матері ОСОБА_5 , а тому вважав доведеною ту обставину, що спірний гараж є його особистою власністю, як майно набуте під час шлюбу, але за рахунок коштів, що належали йому особисто. Проте такий висновок суду не в повній мірі відповідає обставинам справи та вимогам закону. За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (частина перша статті 717 ЦК України). Відповідно до частини другої статті 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття (частина перша статті 722 ЦК України). Встановлено, що за інформацією АТ «Державний ощадний банк України» 17.12.2008 року на поточний рахунок № НОМЕР_6 ( НОМЕР_7 ) зараховано переказ від ОСОБА_5 в розмірі 20 000 доларів США, що підтверджується довідкою цього банку від 23.07.2021 року за № 1562 (т. 2 а.с. 18). Цей переказ не свідчить, що ОСОБА_5 подарувала своєму сину грошові кошти в розмірі 20 000 доларів США, оскільки договір дарування між ними не укладався. Відповідно до ст.ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України). Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Отже, у сімейному законодавстві діє принцип спільності майна подружжя та частки чоловіка і дружини є рівними. За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. У справі, яка переглядається, презумпція спільності права власності подружжя на придбане в період шлюбу майно не спростована, оскільки у справі відсутні будь-які належні та допустимі докази тим обставинам, що для купівлі гаража у ОСОБА_3 були особисті кошти. Відповідно до положень ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним з подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Наведена норма кореспондується також із ч. 4 ст. 65 СК України за якою договір, укладений одним з подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для іншого, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. За таких обставин право власності на спірний гараж набуто ОСОБА_3 під час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , тому цей гараж є спільною сумісною власністю подружжя. Гаражем користується ОСОБА_3 , якому за цим рішенням суду також присуджено автомобіль. За змістом ч. 1-2, 4 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України Оскільки спірний гараж перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_3 , суд дійшов висновку про залишення його у власності останнього зі стягненням з нього в порядку поділу майна подружжя компенсації за частку, що належить ОСОБА_2 . Згідно висновку експертів Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 24/206/13-3/432 від 17.09.2020 року ринкова вартість спірного гаража, станом на 08.09.2020 року становить 151520 грн (т. 1 а.с. 93-108). За таких обставин, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 92 918 грн. 00 коп. грошової компенсації за частку в спільному майні подружжя. Керуючись ст.ст.7,367,369,374,376,381,382,389 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 листопада 2021 року в частині поділу гаража скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Визнати спільною сумісною власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 гараж, який розташований за адресою АДРЕСА_3 , гараж 3 ряд НОМЕР_2 , гаражно-будівельний кооператив «Озерний-2» В порядку поділу майна подружжя виділити у власність ОСОБА_2 гараж, який розташований за адресою АДРЕСА_3 , гараж НОМЕР_1 , ряд НОМЕР_2 , гаражно-будівельний кооператив «Озерний-2» Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 75 600 грн грошову компенсації за належну їй на праві власності Ѕ частку гаража за адресою АДРЕСА_3 , гараж НОМЕР_1 , ряд НОМЕР_2 , гаражно-будівельний кооператив «Озерний-2». Припинити за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право спільної сумісної власності на гараж за адресою адресою АДРЕСА_3 , гараж НОМЕР_1 , ряд НОМЕР_2 , гаражно-будівельний кооператив «Озерний-2» В іншій неоскаржуваній частині рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий В.В. Гуль Судді Ю.О. Матвієнко Я.С. Мельник