Постанова 4824 № 756/16252/19

Головуючий у І інстанції Шевчук А.В. Провадження №22-ц/824/2291/2022 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Матвієнко Ю.О., суддів: Гуля В.В., Мельника Я.С., при секретарі: Ковтун М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10 грудня 2020 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку суброгації витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування, В С Т А Н О В И В : У грудні 2019 року ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку суброгації витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування, у розмірі 44 730,96 грн. та суми судового збору у розмірі 1 921,00 грн. Обгрунтовуючи вимоги, позивач посилався на те, що 13.12.2016 року між ПрАТ «СК «АХА Страхування» та ТОВ «Торговельно-інформаційний сервіс» в особі генерального директора ОСОБА_2 укладено договір добровільного комплексного страхування наземного транспорту №2339687\05АВ, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону та пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом «FORD TOURNEO CONNECT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та відповідно до умов якого ПрАТ «СК «АХА Страхування» взяло на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку виплатити страхове відшкодування на користь страхувальника. 15.05.2017 року близько 18 год. 00 хв. поблизу будинку №37 по проспекту Оболонський у місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «MAZDA CХ-7» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , та транспортного засобу «FORD TOURNEO CONNECT», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , який належить ТОВ «Торговельно-інформаційний сервіс» на праві приватної власності, внаслідок чого вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 06.07.2017 року відповідача було визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн. 20.06.2019 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» змінило назву на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС». Оскільки цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди на момент ДТП не була застрахована, завдана шкода особисто винуватцем ДТП власнику автомобіля «FORD TOURNEO CONNECT», д.н.з. НОМЕР_1 , відшкодована не була, ОСОБА_2 в інтересах власника пошкодженого транспортного засобу ТОВ «Торговельно-інформаційний сервіс» звернувся до ПрАТ «СК «АРКС» із заявою про виплату суми заподіяної шкоди. ПрАТ «СК «АРКС» відповідно до вимог чинного законодавства та на виконання обов`язків за договором добровільного комплексного страхування наземного транспорту виплатило на користь ТОВ «Торговельно-інформаційний сервіс» страхове відшкодування в розмірі 44 730,96 грн. Оскільки позивач виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, до нього в межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за завдані збитки, тобто до відповідача ОСОБА_1 , у зв`язку із чим позивач звернувся до ОСОБА_1 з письмовою вимогою від 20.09.2019 року №ЕЛ_4903 про відшкодування в порядку суброгації витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування в добровільному порядку. Однак боржник вимогу позивача не виконав, що і стало причиною звернення останнього до суду з даним позовом. Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 10 грудня 2020 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» 44 730 (сорок чотири тисячі сімсот тридцять) грн. 96 коп. страхового відшкодування. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» судовий збір у розмірі 1 921,00 грн. Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 21 липня 2021 року заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення. Не погоджуючись з вказаним заочним рішенням, ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду скасувати та направити справу на розгляд за встановленою законом підсудністю. Обгрунтовуючи скаргу, відповідач посилався на те, що йому не незрозуміло, чому позовну заяву було подано до Оболонського районного суду міста Києва та чому вона розглядалася саме Оболонським районним судом міста Києва, адже місце проживання відповідача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , а за адресою, яка вказана у позовній заяві, відповідач не проживає ще з вересня 2017 року (довідка про внесення відомостей до Єдиного Державного демографічного реєстру знаходиться в матеріалах справи). Більше того, в матеріалах справи міститься роздруківка з реєстру територіальної громади міста Києва, сформована 17.12.2019 головним спеціалістом О.С.Мамонтовою (том 1, а.с.57), відповідно до якої громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в реєстрі територіальної громади міста Києва не знайдено. Таким чином, справа не була підсудна Оболонському районному суду міста Києва та мала б бути надіслана за підсудністю іншому суду. Крім того, відповідач у апеляційній скарзі посилається на безпідставність відкриття провадження у справі, оскільки позивачем до суду було подано непідписану позовну заяву, яку суд мав повернути на підставі п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України. Натомість суд залишив позовну заяву ПрАТ «СК «АРКС» без руху та надав позивачу можливість усунути встановлені йому недоліки. Окрім вищевикладеного, суддею Шевчуком А.В. раніше розглядалася справа № 756/7009/17 про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності (а.с.21), яка і стала підставою для звернення позивача до суду з позовною заявою про відшкодування в порядку суброгації витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування в цій справі. Таким чином, у судді Шевчука А.В. вже сформувалася стійка правова позиція щодо обставин справи, що в свою чергу викликає сумнів в неупередженості та об`єктивності судді, оскільки у нього сформувалася особиста зацікавленість, суб`єктивне ставлення до відповідача та обставин справи, що виключає об`єктивність розгляду, викликає сумнів та підтверджується грубими процесуальними порушеннями. З вищенаведених підстав судді Шевчуку А.В. відповідачем було заявлено відвід, який, не зважаючи на його обґрунтованість, задоволений не був, що також є підставою для скасування рішення суду. Крім того, апелянт у апеляційній скарзі посилається на недоведеність позовних вимог в частині вартості відновлювального ремонту, оскільки викликає обґрунтовані сумніви перелік пошкоджень та завищення розміру відновлювального ремонту автомобіля, зважаючи на те, що в акті технічного стану автомобіля від 23.05.2017 року міститься значно більше пошкоджень, ніж у повідомленні про настання страхової події та у довідці управління патрульної поліції. При цьому наданий позивачем акт технічного стану від 23.05.2017 року не заповнено належним чином та не підписано ОСОБА_1 , як другим учасником ДТП, хоча, пунктом 25.3.2. Договору добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 2339687\05АВ від 13.12.2016 року передбачено, що при наявності другого учасника ДТП чи іншої особи, винної у скоєнні збитків, необхідно повідомити їм про дату, місце та час проведення огляду, а у випадку неявки вказаних осіб - огляд проводити без їх участі, з відповідною відміткою про цей факт у Акті огляду. Також у апелянта викликає сумнів зміст рахунку №1037708 від 30.05.2017 року, оскільки розмір збитку відповідно до цього рахунку є завищеним та не відповідає наданим самим позивачем іншим доказам, зокрема, в частині пошкоджень автомобіля. У судове засідання учасники процесу, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, не з`явились, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. При цьому колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, оскільки наведені ним у клопотанні причини відкладення розгляду справи колегією суддів визнані неповажними. Не підлягає задоволенню і клопотання відповідача про призначення по справі судової автотоварознавчої експертизи, оскільки це клопотання було заявлене з порушенням встановленого законом порядку, вже після призначення апеляційним судом справи до розгляду, а мало міститися у апеляційній скарзі ОСОБА_1 чи в додатках до неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного. Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що 15.05.2017 року близько 18 год. 00 хв. поблизу будинку №37 по проспекту Оболонський у місті Києві ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «MAZDA CХ-7», д.н.з. НОМЕР_2 , не надав перевагу в русі, в результаті відбулось зіткнення з транспортним засобом марки «FORD TOURNEO CONNECT», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження (том 1, а.с.15-17, 19-20). Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 06.07.2017 року відповідача ОСОБА_1 було визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн. (том 1, а.с.21). З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не мав договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чинного на дату пригоди. Пошкоджений транспортний засіб «FORD TOURNEO CONNECT», д.н.з. НОМЕР_1 належить ТОВ «Торговельно-інформаційний сервіс», згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 (том 1, а.с.18). Судом встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «FORD TOURNEO CONNECT», д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті ДТП склала 44 730,96 грн. (том 1, а.с.30, 31-32). При цьому, відповідно до платіжного доручення №339 362 від 02.06.2017 року ПрАТ «СК «АРКС» здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 44 730,96 грн. (том 1, а.с.33). Таким чином, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору, ПрАТ «СК «АРКС» набуло право зворотної вимоги до ОСОБА_1 у сумі витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом у розмірі 44 730,96 грн. З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «СК «АРКС» зверталося до відповідача ОСОБА_1 з претензією від 20.09.2019 року №ЕЛ_4903 щодо відшкодування в порядку суброгації витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування в добровільному порядку (том 1, а.с.34, 35). Однак, вказана вимога позивача була залишена відповідачем без задоволення. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із доведеності того факту, що ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого на час ДТП не була застрахована, визнаний винуватим у вчиненні вищезазначеної ДТП, а тому сума сплаченого позивачем, як страховиком, потерпілому страхового відшкодування у розмірі 44 730,96 грн. підлягає стягненню з відповідача в порядку суброгації. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного. З положень Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно частини другої ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні. Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав. Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов`язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (Постанова Верховного Суду України від 26.10.2016 року у справі № 6-954цс16). Відповідно до ст. 993 ЦК України, яка кореспондується із статтею 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Таким чином, з огляду на те, що позивач (страхова компанія), виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, набув від останнього права кредитора до особи, відповідальної за завдані збитки, правильним є висновок суду про те, що спірні правовідносини між сторонами у справі регулюють саме положення статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» (Постанова Верховного Суду України від 18.05.2016 року, справа № 6-2809цс15). При цьому, зважаючи на те, що відповідач відмовився у добровільному порядку відшкодувати завдану з його вини шкоду на користь позивача, як особи, яка компенсувала цю шкоду потерпілій особі на підставі умов договору добровільного майнового страхування, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача суми виплаченого страхового відшкодування в порядку суброгації. Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Оскільки позивачем суду надано належні, допустимі та достовірні докази набуття ним права вимоги до відповідача щодо компенсації виплаченого страхового відшкодування у порядку суброгації, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи правил підсудності, колегією суддів відхиляються, оскільки згідно ч. 6 ст. 28 ЦПК України позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди. Таким чином, зважаючи на те, що шкоди було завдано на території Оболонського району м. Києва, суд першої інстанції мав підстави для відкриття провадження у справі та її подальшого розгляду. Необгрунтованими є і доводи скарги про розгляд справи неповноважним складом суду та про те, що суддя Шевчук А.В. не мав права розглядати дану справу, оскільки доказів на підтвердження упередженості та особистої зацікавленості головуючого у наслідках розгляду справи апелянтом апеляційному суду не надано. А та обставина, що суддя Шевчук А.В. розглядав адміністративну справу по факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, жодним чином не свідчить про особисту зацікавленість судді у наслідках розгляду цивільної справи, відповідачем у якій є ОСОБА_1 , тазгідно вимог діючого процесуального закону не є перешкодою для розгляду даної справи. Інші доводи апеляційної скаргипро порушення судом першої інстанції норм процесуального права, як підставу для скасування рішення суду, законності та обґрунтованості рішення не спростовують, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норми процесуального права може бути підставою для скасування рішення суду лише, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, натомість справа судом вирішена правильно, з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням усіх обставин справи в їх сукупності та перевіркою їх наявними у справі доказами. Доводи скарги про незгоду з розміром відновлювального ремонту з тих підстав, щов акті технічного стану автомобіля від 23.05.2017 року міститься значно більше пошкоджень, ніж у повідомленні про настання страхової події та у довідці управління патрульної поліції, не спростовують обґрунтованості висновків суду, виходячи з наступного. Так, у повідомленні про настання страхової події зазначено про пошкодження лівих задніх дверей та заднього лівого крила, а у довідці управління патрульної поліції зазначено про пошкодження задньої лівої частини автомобіля. При цьому пошкодження, вказані в акті технічного стану автомобіля від 23.05.2017 року: дверь задня ліва деформ. каркасу, молдинг двері задньої лівої деформ. та подряпини, крило заднє ліве деформ. 15 х 10 см., клик бампера заднього лівого пошкодження, ковпак колеса заднього лівого подряпини, - відносяться до пошкоджень задньої лівої частини автомобіля, будучи по своїй суті деталізацією пошкоджень, зазначених у повідомленні про настання страхової події та у довідці управління патрульної поліції. Таким чином, доводи апеляційної скарги про невідповідності у вищевказаних документах спростовуються змістом самих документів і є нічим іншим, як намаганням апелянта уникнути майнової відповідальності за завдані ним збитки шляхом скасування законного та обґрунтованого судового рішення. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди відповідача з висновками суду щодо їх оцінки. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги відповідача цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, а скарги ОСОБА_1 - без задоволення. В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10 грудня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий: Судді: