Постанова Полтавський апеляційний суд № 548/2197/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 548/2197/21 Номер провадження 22-ц/814/595/22Головуючий у 1-й інстанції Старокожко В. П. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2022 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Пікуля В.П., суддів Абрамова П.С., Панченка О.О., при секретарі Філоненко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Павелко Руслан Сергійович на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 03 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Хорольський відділ державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про зменшення розміру аліментів, що стягуються на дитину, В С Т А Н О В И В: ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог У вересні 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Павелко Р.С. звернувся до суду із позовом про зменшення розміру аліментів, що утримуються на дитину. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він згідно рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 01 листопада 2006 року (справа № 2-536) зобов`язаний сплачувати на користь відповідачки на утримання своєї доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17 жовтня 2006 року і до досягнення дитиною повноліття. Після постановлення вказаного судового рішення у нього змінився сімейний стан, оскільки в 2009 та 2011 роках у нього народилося двоє дітей, а з 2019 року на них він сплачує аліменти в розмірі 1/5 частина доходу на кожну дитину, що значно погіршило його майновий стан. ОСОБА_1 просив зменшити розмір аліментів, що стягуються із нього на користь відповідачки на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із ј частини до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до повноліття дитини, починаючи із набрання рішенням законної сили. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 03 грудня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що за відсутності доказів погіршення майнового становища позивача підстав для задоволення позову немає. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги. Узагальнені позиції учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі зазначено, що маються всі підстави для зміни розміну аліментів, що стягуються на підставі рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 01 листопада 2006 року, так як позивач також сплачує аліменти у розмірі 1/5 частини всіх видів доходів на інших дітей. Крім того, ОСОБА_1 посилається на різний розмір аліментів, які стягуються на дітей. Розгляд апеляційної скарги позивач просить проводити за відсутності скаржника (позивача) та його представника адвоката Руслана Павелко. Доводи та заперечення інших учасників справи Відзиви на апеляційну скаргу не надходили. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги приходить до наступного висновку. Щодо обставин справи Із матеріалів справи вбачається, що сторони є батьками ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про її народження від 02 серпня 2005 року (а.с. 31). 16 листопада 2019 року ОСОБА_4 змінила прізвище та ім`я на ОСОБА_5 , що підтверджується копією відповідного свідоцтва про зміну імені ( а.с. 32). У Хорольському відділі державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з 15 листопада 2006 року перебуває виконавче провадження № 2521417, відкрите на підставі виконавчого листа № 2-536, виданого 01 листопада 2006 року Хорольським районним судом Полтавської області, за яким стягується з ОСОБА_1 на користь відповідачки аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17 жовтня 2006 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 7). Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 квітня 2019 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітньої доньки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/5 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25 липня 2018 року і до досягнення дітьми повноліття (а.с. 8-9). Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»). Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. Позиція апеляційного суду Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що утримання неповнолітніх дітей є обов`язком батьків незалежно від того, проживають вони з дітьми чи ні. Виконання цього обов`язку може здійснюватися як у примусовому порядку (шляхом стягнення аліментів), так і у добровільному порядку. Як було встановлено, позивач виконує такий обов`язок шляхом примусового стягнення аліментів за рішенням суду у розмірі ј частини від усіх видів заробітку (доходу) на доньку від першого шлюбу. Двох інших дочок він також утримує шляхом примусового стягнення з нього аліментів. Тобто позивач сплачує на утримання доньки за виконавчим провадженням ВП № 2521417 - 1/4 частину своїх доходів, а на двох інших дітей - в розмірі 1/5 частини, що в сумі становить 9/20 частки його доходів. Отже, розмір аліментів, що стягуються із позивача на утримання його дітей, не перевищує половини його доходів. Колегія суддів звертає увагу, що стягнення аліментів на утримання дитини від іншого шлюбу позивача не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, адже не підтверджує факт погіршення майнового стану позивача. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Вищевказане узгоджується із правовими позиціями висловленими Верховним Судом у постановах від 04 липня 2018 року у справі №542/1420/16-ц, від 28 травня 2021 року у справі №715/2073/20. Матеріали справи, що переглядається, не містять жодних доказів погіршення майнового стану позивача. Відтак, оскільки відсутні докази погіршення майнового стану ОСОБА_1 , а стягнення аліментів на утримання дитини (дітей) від іншого шлюбу позивача не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову. При цьому наведені доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для зміни розміру аліментів не підтверджуються матеріалами справи. Щодо інших доводів апеляційної скарги Посилання в апеляційній скарзі на ту обставину, що розмір стягуваних аліментів на дітей буде різним у разі незадоволення позову, не дає підстави для задоволення апеляційної скарги. Так, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що рівний розмір стягнення аліментів на всіх дітей не буде гарантією забезпечення права дитини на належне матеріальне забезпечення з боку батьків та суперечитиме інтересам тієї дитини, відносно якої ставиться питання про зменшення розміру аліментів. Також, як уже зазначалося, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Колегія суддів, крім того, погоджується із посиланням суду першої інстанції, що 1/5 частина доходів позивача стягується з останнього за рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 квітня 2019 року у відповідності до вимог, які були заявлені відносно розміру аліментів. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Як вбачається з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який із дотриманням норм процесуального права, правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні відносини, та ухвалив законне і обґрунтоване рішення, а тому підстави для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Отже, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Щодо судових витрат За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат чи стягнення судових витрат по сплаті судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Павелко Руслан Сергійович залишити без задоволення. Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 03 грудня 2021 року- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 23 червня 2022 року. Головуючий В.П. Пікуль Судді П.С. Абрамов О.О. Панченко