Постанова Черкаський апеляційний суд № 707/1255/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1530/22Головуючий по 1 інстанції Справа № 707/1255/22 Категорія: 310020000 Смоляр О.А. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 листопада 2022 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач ) Суддів Вініченка Б.Б., Новікова О.М. учасники справи: позивач ОСОБА_1 ; відповідач ОСОБА_2 ; особа, яка подає апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 адвокат Ейбут Є.І. розглянувши в м. Черкаси в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Ейбут Євгенії Іванівни на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 26 вересня 2022 року, ухвалене під головуванням суддів Смоляра О.А. у приміщенні Черкаського районного суду Черкаської області 26.09.2022 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, - в с т а н о в и в : 22.06.2022 року позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Позивач в обґрунтування заявлених вимог вказує, що з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі, який на даний час розірваний. Від вказаного шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На даний час ОСОБА_3 проживає разом з матір?ю ОСОБА_1 та перебуває на повному її утриманні. ОСОБА_4 проживає разом з батьком. Позивач посилається, що на даний час домовленості з відповідачем ОСОБА_2 щодо надання матеріальної допомоги на утримання дитини, ОСОБА_3 , не досягнуто, у зв`язку з чим вона вимушена була звернутися до суду та ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 аліменти на її користь на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня подання заяви до суду, і до досягнення дитиною повноліття. Також позивач ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 26 вересня 2022 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22.06.2022 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 992,40 грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Рішення суду в межах суми платежу по аліментах за один місяць допущено до негайного виконання. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Ейбут Є.І. оскаржила рішення в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу. В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник позивача зазначає, що відповідачем ОСОБА_2 не надано суду жодного доказу, що останній отримує мінімальну заробітну плату, а саме довідку про його доходи з місця роботи. Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виданого державним виконавцем відносно боржника ОСОБА_2 , за травень відповідач отримав заробітну плату в сумі 31723,68 грн. Тому, твердження відповідача щодо отримання ним мінімальної заробітної плати не відповідають дійсності. В апеляційній скарзі звертається увага на те, що згідно розрахунку заборгованості, який міститься в матеріалах справи, можна дійти до висновку, що наявна заборгованість існує, так як ОСОБА_2 нехтував своїми обов`язками та не бажав вчасно сплачувати аліменти на користь інших неповнолітній (на той час) дітей. Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Ейбут Є.І. посилається, що проживання відповідача ОСОБА_2 у буд. АДРЕСА_1 стало причиною переїзду позивача ОСОБА_1 з малолітньою донькою ОСОБА_3 до Черкаського району у с. Хутори, так як проживання вказаних осіб за однією адресою унеможливлювало нормальний спосіб життя, оскільки відповідач провокував лише сварки, хоча відповідний будинок належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 . Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції невірно врахував доводи відповідача та частково задовольнив позовні вимоги позивача, оскільки належними та допустимим доказами відповідачем не підтверджено його скрутний майновий стан, наявність інших дітей від попереднього шлюбу не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Враховуючи наведене в апеляційній скарзі, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Ейбут Є.І. просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів та постановити у відповідній частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22.06.2022 року і до досягнення дитиною повноліття. Відзив на адресу Черкаського апеляційного суду на апеляційну скаргу представника позивача від відповідача не надходив. Згідно ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду із ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 13 ст. 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне розглядати справу у порядку письмового провадження без участі сторін. Приймаючи до уваги, що представник позивача ОСОБА_1 адвокат Ейбут Є.І. в апеляційній скарзі просить апеляційний суд скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 26 вересня 2022 року в частині визначення розміру аліментів та постановити нове, яким в цій частині позовну вимогу задовольнити у повному обсязі, то колегія суддів апеляційного суду перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції саме в цій частині вимог апеляційної скарги. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що згідно ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, приймаючи до уваги роз`яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року про те, що під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції. Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до положень частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності. Ухвалюючи рішення суд першої інстанції та частково задовольняючи вимоги позивача про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, суд виходив з того, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком, як матері, так і батька, при чому обов`язком особистим, індивідуальним, відповідачем доведено, та не заперечується позивачем, що на його утриманні перебуває друга спільна дитина сторін у справі, неспроможність відповідача сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини саме у розмірі 1/ 4 частини всіх видів доходів відповідача, що підтверджується наданою довідкою про заборгованість відповідача по аліментах на двох дітей від попереднього шлюбу, які вже є повнолітніми. Суд першої інстанції дійшов до висновку, що сплата аліментів, як спосіб участі батьків в утриманні дитини, має на меті забезпечити її існування та розвиток та при вирішення такого питання враховуються інтереси всіх дітей. Тому, виходячи з принципу справедливості та розумності, позовні вимоги судом задоволено частково, стягнуто з відповідача аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 в розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22.06.2022 року, в силу ст. 191 Сімейного Кодексу Україниі до досягнення дитиною повноліття. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону, оскільки судом першої інстанції встановлено дійсні обставини справи, дано належну оцінку зібраним доказам, правильно застосовано норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалено у справі законне рішення, підстав для скасування якого, апеляційний суд не вбачає, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Однією з основних засад судочинства, визначених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі, який був розірваний, що підтверджується рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 02.04.2014 року. Від вказаного шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 01.06.2011 року та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 18.02.2007 року. Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області 09.10.2012 року з ОСОБА_3 було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, щомісячно починаючи з 27.09.2012 року і до повноліття дітей. На підставі рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 25.03.2022 року припиненно стягнення аліментів з ОСОБА_2 , так як в ході судового розгляду було встановлено, що діти проживають разом з батьком та знаходятся на його утриманні. На даний час спільна дитина сторін у справі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає без реєстрації разом з позивачем ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою, виданою Хутірським старостинським округом № 2 виконавчого комітету Червонослобідської сільської ради, Черкаського району, Черкаської області № 253 від 11.05.2022 року. Згідно даних розрахунку заборгованості із сплати аліментів від 16.09.2022 року відповідач ОСОБА_2 має заборгованість по сплаті аліментів перед ОСОБА_6 в сумі 297177,81 грн. Частиною 3 ст. 51 Конституції України визначено, що сім?я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Статтею 51 Конституції України та ст.180 СК України, передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ст. ст. 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що батько та мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх праві не звільняє від обов`язків щодо дитини. Частиною 2 ст. 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Згідно ч. 3 ст. 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров?я та матеріальне становище дитини; стан здоров?я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Частиною 2 ст. 182 Сімейного Кодексу України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду. При цьому, слід враховувати, що у разі спору, суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їхній розмір. Отже, спір щодо витрат на утримання дитини може містити незгоду між батьками, як щодо самого факту сплати аліментів, так і щодо розміру аліментів. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж п?ятдесят відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 цього Кодексу. Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 просила стягнути аліменти з ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з дати подання позову, тобто з 22.06.2022 року, і до досягнення дитиною повноліття. Перевіряючи обґрунтованість мотивів рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, перш за все, виходить із інтересів обох дітей, оскільки сторони у справі мають двох спільних дітей, неповнолітню дочку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з позивачем, та неповнолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перебуває на утриманні відповідача ОСОБА_2 та проживає разом з ним. Приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази, обставини справи, встановлені судом, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, який прийшов до вірного, обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, пославшись на те, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому обов`язком особистим, індивідуальним, врахувавши те, що відповідачем доведено, та не заперечується позивачем, що на його утриманні перебуває друга спільна дитина сторін у справі, неспроможністю відповідача сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини саме в такому розмірі, оскільки надано довідку про заборгованість відповідача по аліментах на двох дітей від попереднього шлюбу. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, частково задовольнивши позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, зменшивши заявлений розмір аліментів до 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідач, врахувавши інтереси обох дітей, а саме : інтереси другої спільної дитини сторін у справі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає разом з відповідачем. Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що, виходячи з принципу справедливості та розумності, позовні вимоги слід задовольнити частково, та стягнути з відповідача аліменти на утримання ОСОБА_3 в розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22.06.2022 року і до досягнення дитиною повноліття. Твердження в апеляційній скарзі про те, що наявність інших дітей від попереднього шлюбу не є безумовної підставою для зменшення розміру аліментів, ніяким чином не спростовують висновків суду першої інстанції, належним чином вмотивованих та викладених, з урахуванням наданих доказів та наявних матеріалів справи, яким дана судом оцінка. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішення,та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду щодо їх оцінки. В цілому, доводи апеляційної скарги, колегією суддів апеляційного суду оцінюються критично, оскільки є безпідставними та необґрунтованими, і не містять жодних доказів та посилань щодо порушення норм процесуального права судом першої інстанції під час розгляду позовної заяви, неправильного застосування норм матеріального права, оскільки такі скаржниками не наведені у скарзі, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування законного рішення суду першої інстанції, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Колегія суддів апеляційного суду враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (п. п. 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»). Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним та не підлягає скасуванню, оскільки ухвалене з дотриманням норм процесуального законодавства, правильним застосовуванням норм матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції слід залишити - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Оскільки скаржник ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору, то судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід віднести на рахунок держави. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Ейбут Євгенії Іванівни залишити без задоволення. Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 26 вересня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду, протягом тридцяти днів, в порядку та за умов, визначених цивільно процесуальним законодавством. Головуючий Л.В. Нерушак Судді Б.Б. Вініченко О.М. Новіков