Постанова Київський апеляційний суд № 201/16916/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/6568/2022 Справа № 201/16916/17 П О С Т А Н О В А Іменем України 22 червня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Кашперської Т.Ц., суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А., за участю секретаря Мороз Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області в складі судді Марчука О.Л., постановлену в м. Васильків 25 січня 2022 року про призначення експертизи у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, - в с т а н о в и в : В листопаді 2017 року позивач ТОВ «Порше Мобіліті» звернувся до суду із даним позовом, просив в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Порше Мобіліті» за кредитним договором в розмірі 1 608 724,05 грн. звернути стягнення на предмет застави - транспортний засіб Porsche Cayenne згідно договору застави № 50002064 від 06 червня 2012 року шляхом його реалізації на торгах відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», стягнути з відповідача судові витрати. Збільшивши позовні вимоги та змінивши предмет позову в листопаді 2019 року, просив стягнути з відповідача на користь позивача основну суму заборгованості за кредитним договором від 01 червня 2012 року в розмірі 854627,07 грн., збитки у розмірі 110191,80 грн., витрати на страхування предмету застави у розмірі 109020,29 грн., штраф у розмірі 163823,22 грн., 3 % річних за кредитом у розмірі 118717,96 грн. та інфляційні втрати за кредитом у розмірі 637 678,95 грн., а загалом 1 994 059,29 грн. У вересні 2021 року представником відповідача і третьої особи подано заяву про призначення судової економічної експертизи (експертизи документів фінансово-кредитних операцій), на вирішення якої поставити питання: чи відповідає наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості позичальника ОСОБА_1 (зі сплати процентів за кредит, погашення основної суми боргу та нарахованих штрафних санкцій) перед ТОВ «Порше Мобіліті» умовам укладеного між зазначеними сторонами кредитного договору № 50002064 від 01 червня 2012 року та первинним документам бухгалтерського обліку щодо видачі та погашення кредиту за цим кредитним договором. Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2022 року клопотання задоволено, у справі призначено експертизу документів фінансово-кредитних операцій, проведення якої доручено експертам КНДІСЕ, на вирішення експертизи поставлено питання, чи відповідає наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості позичальника ОСОБА_1 (зі сплати процентів за кредит та погашення основної суми боргу) перед ТОВ «Порше Мобіліті» умовам укладеного між зазначеними сторонами кредитного договору № 50002064 від 01 червня 2012 року та первинним документам бухгалтерського обліку щодо видачі та погашення кредиту за цим кредитним договором; оплату проведення експертизи покладено на відповідача, зупинено провадження в справі на час проведення експертизи. Позивач ТОВ «Порше Мобіліті», не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2022 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, наводив зміст ст. 12, 13, 81, 103, 104 ЦПК України, посилався на те, що відповідач за весь час розгляду справи мав змогу подати контррозрахунок, оскільки він посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем, в тому числі здійснений і відповідним фахівцем поза межами судового провадження, проте відповідачем цього здійснено не було. Відповідач не був позбавлений можливості самостійно здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором, або звернутися до відповідного фахівця поза межами судового розгляду, і суд першої інстанції дану обставину не врахував. Наголошував, що ухвалою суду від 12 березня 2020 року судом було прийнято рішення закінчити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті, а це означає, що у сторін був час, аби подати всі докази по справі, якими вони могли скористатися, однак, незважаючи на закінчення строків подання доказів, суд задовольнив клопотання сторони відповідача та призначив судову експертизу, зупинивши провадження після стадії дослідження доказів. Вказував, що розрахунок заборгованості, доданий позивачем до позовної заяви, є цілком зрозумілим, його дослідження не потребує спеціальних знань, необхідних у сфері іншій, ніж право, і питання врахування суми заборгованості за кредитним договором має оціночно-правовий характер, що не відноситься до компетенції експерта. Застосування норм права, оцінка доказів є прерогативою лише суду, а не експерта. У цій категорії справ розмір кредитної заборгованості має визначатись відповідно до наданих доказів, вимог закону та умов договору, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду в справі № 303/2723/17 від 09 лютого 2021 року. Зазначав, що призначення експертизи як процесуальної дії суду, яка у будь-якому випадку збільшує строк розгляду справи, що може мати наслідком порушення прав і охоронюваних законом інтересів учасників справи, а тому у кожному разі має бути обґрунтованим. При цьому зупинення провадження у справі не повинно призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Разом із тим, судом першої інстанції не мотивовано необхідність призначення судової експертизи та зупинення провадження в справі. Від представника відповідача та третьої особи ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Вказував, що позивачем не надано деталізований розрахунок заборгованості, належних та достатніх доказів на підтвердження заборгованості не надано. Доводи позивача, що відповідач повинен був самостійно подати докази та розрахунок заборгованості вважав такими, що не витримують критики. Посилався також на те, що суд призначив експертизу обґрунтовано, належним чином мотивувавши своє рішення. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Із матеріалів справи вбачається, що в листопаді 2017 року ТОВ «Порше Мобіліті» звернулося до суду з даним позовом (а. с. 2 т. 1). Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2018 року відкрито провадження в справі (а. с. 30 т. 2), а 26 вересня 2018 року ухвалено заочне рішення, яким позов задоволено частково (а. с. 90 - 99 т. 2). Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2018 року задоволено заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, заочне рішення від 26 вересня 2018 року скасовано та призначено справу до розгляду в загальному порядку (а. с. 153 - 154 т. 2). Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 серпня 2019 року за заявою відповідача передано справу за підсудністю до Васильківського міськрайонного суду Київської області (а. с. 206 т. 2). 05 листопада 2019 року позивачем ТОВ «Порше Мобіліті» подано до суду заяву про зміну предмету позову та збільшення розміру позовних вимог (а. с. 8 - 18 т. 3). В обґрунтування вказаної заяви вказував, що сторонами було укладено кредитний договір № 50002064 від 01 червня 2012 року, відповідно до якого позивач зобов`язався надати відповідачеві кредит у сумі 468066,37 грн., що еквівалентно 57857,40 доларів США на дату укладення договору строком на 60 місяців зі змінною процентною ставкою з цільовим призначенням для придбання автомобіля Posche Cayenne, а відповідач зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути позивачу кредит в повному обсязі, а також сплатити проценти за використання кредиту та інші платежі відповідно до умов договору. З травня 2013 року відповідач почав систематично порушувати взяті на себе зобов`язання щодо сплати щомісячних платежів в повернення кредиту та відсотків за його користування у встановлені строки, а в подальшому взагалі припинив сплачувати щомісячні платежі в повернення кредиту. Станом на дату складання цієї заяви у відповідача існує заборгованість за несплаченими простроченими щомісячними платежами в повернення кредиту та сплати відсотків за його користування за договором на загальну суму 60296,65 грн., а залишок неповернутої суми кредиту 794330,42 грн. Крім того, позивач поніс витрати у зв`язку зі зверненням до спеціалізованих організацій для вжиття заходів щодо досудового стягнення заборгованості за договором в розмірі 110191,80 грн. Також з травня 2015 року по травень 2017 року відповідачем було порушено зобов`язання, визначені у п. 5.5 договору щодо сплати страхових платежів на користь страхової компанії за договором страхування. Станом на 31 жовтня 2019 року на виконання п. 5.6 договору позивачем було сплачено страхові платежі, які мають бути компенсовані відповідачем в розмірі 109020,29 грн. Крім того, за порушення відповідачем п. 3.3, 8.3, 5.5 договору з нього підлягає стягненню штраф в загальному розмірі 163823,22 грн. Крім того, з відповідача на користь позивача за прострочення грошового зобов`язання підлягають стягненню 3 % річних в розмірі 118717,96 грн. та інфляційні втрати в розмірі 637678,95 грн. відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. 21 листопада 2019 року відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву (а. с. 54 - 64, 119 - 128 т. 3). Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2020 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 27 травня 2020 року (а. с. 251 т. 3). 07 вересня 2021 року до суду надійшла заява про залучення у справі третіх осіб, в тому числі дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , пояснення по справі та заява про призначення експертизи, подана представником ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а. с. 101 - 137 т. 4). Заява про призначення експертизи мотивована тим, що позивачем надано значну кількість документів, які підлягають дослідженню судом (рахунки-фактури, акти наданих послуг), жодний деталізований розрахунок (підрахунок) основної суми заборгованості, процентів, штрафних санкцій, 3 % річних, збитків, індексу інфляції по кредиту з відображенням стадії підрахунку за кожним періодом до матеріалів справи не наданий. В цілому, позивачем також наданий односторонній розрахунок заборгованості за відсутності первинних документів, що не може безспірно підтверджувати розмір заборгованості, а відтак для підтвердження чи спростування зазначеної позивачем суми заборгованості заявник вважає необхідним дослідження первинних документів, які фіксують здійснення фінансових операцій, необхідність перевірки правильності нарахування заборгованості, що потребує спеціальних знань в галузі бухгалтерії, економіки та ведення банківських розрахунків та обліку, що є підставою для призначення судової економічної експертизи. Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Задовольняючи клопотання представника відповідача і третьої особи про призначення експертизи та зупинення провадження в справі, суд першої інстанції виходив із того, що для з`ясування обставин щодо відповідності наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості відповідача умовам укладеного між сторонами кредитного договору, що безумовно має значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити такі обставини неможливо та сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із тих самих питань. Апеляційний суд не може повністю погодитися із даними висновками, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста. Як роз`яснено Конституційним Судом України в рішенні від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012, засада (принцип) рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в частині першій статті 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного частиною першою статті 24 Основного Закону України, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав. Відтак, клопотання про призначення експертизи, заявлене представником відповідача і третьої особи на стадії судового розгляду, підлягало вирішенню судом з урахуванням вимог ч. 8 ст. 83 ЦПК України, відповідно до якої докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Так, в заяві про призначення експертизи представник відповідача і третьої особи просив постановити ухвалу про повернення до з`ясування обставин у справі, разом із тим суд першої інстанції дане клопотання взагалі залишив поза увагою та не навів мотивів призначення експертизи поза строками, що встановлені законом для вчинення даної процесуальної дії. Також судом першої інстанції було залишено поза увагою, що в клопотанні про призначення експертизи заявником не було обґрунтовано поважності причин неподання клопотання про призначення експертизи до закінчення підготовчого провадження, та для поновлення процесуального строку для призначення експертизи,і призначено експертизу поза передбаченими ЦПК України строками і стадією розгляду справи. Відтак не можна вважати, що судом першої інстанції під час розгляду клопотання про призначення експертизи було дотримано рівності всіх учасників процесу перед законом і судом та забезпечено єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їх процесуальних прав. Крім того, апеляційний суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи. Заява представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про призначення експертизи не містить достатнього правового обґрунтування щодо необхідності призначення і проведення судової економічної експертизи, а також аргументів, які б доводили, що у відповідача існували будь-які перешкоди для отримання висновку спеціаліста з питань, які позивачу є не зрозумілими, та подачі такого висновку до суду без порушення строків, встановлених законом. При цьому суд першої інстанції не надав оцінки дійсній потребі у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, не врахувавши, що у справі наявний розрахунок заборгованості, наданий стороною позивача, який містить зрозумілі розрахунки, його дослідження не потребує спеціальних знань, необхідних у сфері іншій, ніж право, що дає можливість суду перевірити їх простим математичним шляхом. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. Апеляційний суд враховує, що застосування норм права, оцінка доказів є прерогативою лише суду, а не експерта. У цій категорії справ розмір кредитної заборгованості має визначатись відповідно до наданих доказів, вимог закону та умов договору (правові висновки Верховного Суду в постанові від 09 лютого 2021 року в справі № 303/2723/17, провадження № 61-11508св20). Апеляційний суд приймає до уваги, що в клопотанні про призначення експертизи відповідачем не обґрунтовано, що позбавляло його можливості в строки, встановлені ст. 83 ЦПК України, надати контррозрахунок, в тому числі здійснений відповідним експертом на замовлення відповідача відповідно до вимог ч. 3 ст. 102 ЦПК України, однак судом першої інстанції жодної правової оцінки цим обставинам надано не було. Крім того, апеляційний суд враховує, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження в справі у випадку призначення судом експертизи. Зупинення провадження в справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом. Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є перешкодами ч. 1 ст. 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року в справі «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27 квітня 2000 року у справі «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30 листопада 2006 року в справі «Краснощокова проти України»). Призначення судової експертизи, як процесуальної дії суду, яка у будь-якому випадку збільшує строк розгляду справи, що може мати наслідком порушення прав і охоронюваних законом інтересів учасників справи має бути обґрунтованим. При цьому, призначення судової експертизи з порушенням зазначених вимог має наслідком безпідставне збільшення строку розгляду справи, тобто, вихід за межі розумного строку розгляду справи, що суперечитиме статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Апеляційний суд також враховує процесуальну поведінку сторони відповідача, зокрема що в судовому засіданні 11 березня 2020 року до закриття підготовчого засідання представником відповідача заявлялося клопотання про зупинення провадження в справі до розгляду іншої справи за позовом ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним, однак таке клопотання було залишено без задоволення судом першої інстанції. Зазначене надає підстави для висновку про намагання сторони відповідача штучно затягнути розгляд даної справи № 201/16916/17, яка перебуває в провадженні суду першої інстанції з 02 березня 2018 року. Таким чином, є обґрунтованими доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не мотивував необхідність призначення судової експертизи та зупинення провадження в справі, а також дійшов передчасного та помилкового висновку, що питання, яке поставлено на вирішення експерта, виходить за межі компетенції суду. Враховуючи вищевикладене, ухвала суду першої інстанції від 25 січня 2022 року про призначення експертизи не може вважатися законною і обґрунтованою, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню. За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України - скасуванню, оскільки постановлена з порушенням норм процесуального права, із прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні клопотання про призначення експертизи. Керуючись ст. 367, 376, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» задовольнити частково. Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2022 року скасувати, в задоволенні клопотання про призначення експертизи в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 23 червня 2022 року. Головуючий: Кашперська Т.Ц. Судді: Фінагеєв В.О. Яворський М.А.