Постанова КЦС ВС № 464/4017/16-ц

Постанова Іменем України 11 червня 2020 року м. Київ справа № 464/4017/16-ц провадження № 61-14397 св 19 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В., суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В., учасники справи: позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті»; представник позивача - Сисин Лілія Вікторівна ; відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» на постанову Львівського апеляційного суду від 27 травня 2019 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Шеремети Н. О., Цяцяка Р. П., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У травні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (далі - ТОВ «Порше Мобіліті») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави. Позовна заява мотивована тим, що 11 червня 2012 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за яким остання отримала кредит в сумі 95 896 грн 20 коп., що є еквівалентом 11 865 доларів США на дату укладення договору, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою 9,9% з цільовим призначенням - для придбання автомобіля. З метою забезпечення виконання кредитного договору сторони уклали договір застави транспортного засобу від 14 червня 2012 року, за яким ОСОБА_2 передала у заставу ТОВ «Порше Мобіліті» транспортний засіб марки «Volkswagen», модель «Polo Sedan», 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , заставною вартістю 136 956 грн. 03 липня 2012 року сторони внесли зміни до договору застави транспортного засобу, продовживши строк дії договору застави на 1 місяць до 15 червня 2017 року та домовились про надання ОСОБА_2 додаткових засобів забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором у вигляді поруки третіх осіб, зокрема, поручителем ОСОБА_2 за вказаним договором виступив ОСОБА_3 . Починаючи з квітня 2014 року ОСОБА_2 зобов`язання за кредитним договором не виконувала. У зв`язку із невиконанням умов договору, позивач 19 січня 2015 року направив відповідачам вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором, що з врахуванням основної суми заборгованості, несплачених відсотків, штрафу, збитків, 3 % річних та витрат на правову допомогу за період з 15 червня 2015 року по 01 грудня 2016 року становило 249 625 грн 72 коп. з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 134 359 грн 05 коп., що еквівалентно 5 243 доларам 28 центів США; процентів за користування кредитними коштами у розмірі 19 804 грн 52 коп.; виконання умов договору по заставі у розмірі 40 280 грн; сума грошових коштів компенсації витрат на страхування предмету застави у розмірі 14 494 грн 02 коп.; розмір штрафних санкцій у розмірі 33 554 грн 22 коп.; 3 % річних у розмірі 7 133 грн 91 коп. Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ТОВ «Порше Мобіліті» просило суд у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 11 червня 2012 року на суму 249 625 грн 72 коп. звернути стягнення на предмет застави: марки «Volkswagen», модель «Polo Sedan», 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , шляхом його реалізації на прилюдних торгах відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», стягнути солідарно з відповідачів понесені товариством судові витрати. У січні 2017 року ОСОБА_2 пред`явила до суду зустрічний позов до ТОВ «Порше Мобіліті», в якому просила визнати недійсними пункти 1.3.2., 1.3.3, 1.10.2 кредитного договору від 11 червня 2012 року, укладеного між нею та ТОВ «Порше Мобіліті»; визнати частково недійсними положення кредитного договору від 11 червня 2012 року, укладеного між нею та ТОВ «Порше Мобіліті», а саме: після слів «усі платежі за її кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях»: «і підлягають за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суми кредиту в доларах США, визначеному вище відповідно до ст.1.3 Загальних умов кредитування»; пункт 1.1 «В кредитному договорі сторони встановлюють еквівалент суми кредиту у іноземній валюті, прийнятій для сторін»; пункт 1.3 «та забезпечують тримання компанією очікуваної станом на дату сплати таких коштів» - визнати недійсним: «суми на основі діючого обмінного курсу валюти»; пункт 1.3.1. «В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту відповідно до виставлених компанією рахунків у гривні»: «при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті»; пункт 2.4 «проценти нараховуються на еквівалент суми кредиту в іноземній валюті». Зустрічна позовна заява мотивована тим, що 11 червня 2012 року між нею та ТОВ «Порше Мобіліті» було укладено кредитний договір, за яким остання отримала кредит в сумі 95 896 грн 20 коп., що є еквівалентом 11 865 доларів США на дату укладення договору, строком на 60 місяців. Вважала, що ТОВ «Порше Мобіліті» діяло неправомірно, оскільки видало гривневий кредит з прив`язкою до курсу долара США, що вбачається зі змісту договору кредиту, у якому зазначено, що кредит видано у розмірі 95 869 грн 20 коп., що становить еквівалент 11 865 доларам США. Тому всі платежі за кредитом, які вона повинна була сплачувати, позивачем розраховано в доларах США за відповідним курсом Національного банку України на день виставленого рахунку. При укладенні договору їй не було роз`яснено, що вона отримала не гривневий кредит, а валютний, у зв`язку з чим вона стала заручником зростання курсу долара США та непомірного збільшення заборгованості за кредитним договором. Зазначала, що у 2015 році ТОВ «Порше Мобіліті» за виконавчим написом нотаріуса через виконавчу службу вилучило у неї автомобіль марки «Volkswagen», модель «Polo Sedan», 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на штраф майданчик, у зв`язку з чим вона не мала змоги проводити в повній мірі погашення кредиту, так як автомобіль для її сім`ї є засобом заробітку (таксі). При укладенні договору кредиту ТОВ «Порше Мобіліті» було порушено законодавство України про заборону надання валютного споживчого кредиту, а кредитний договір від 11 червня 2012 року унаслідок його прив`язки до курсу долара став валютним. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 03 травня 2017 року позов ТОВ «Порше Мобіліті» задоволено. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 11 червня 2012 року у розмірі 249 625 грн 72 коп. звернуто стягнення на предмет застави: автомобіль марки «Volkswagen», модель «Polo Sedan», кузов № НОМЕР_2 , 2012 року випуску, шляхом його реалізації на прилюдних торгах відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження». У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник належним чином умови кредитного договору не виконувала, унаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої визначено відповідно до умов договору та вимог закону, відтак наявні підстави для звернення стягнення на предмет застави. Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції Постановою Львівського апеляційного суду від 27 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 03 травня 2017 року в частині задоволення позову ТОВ «Порше Мобіліті» скасовано та в цій частині ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову ТОВ «Порше Мобіліті» відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позичальник належним чином умови кредитного договору не виконувала, унаслідок чого утворилась заборгованість. Разом з тим, пред`явивши 19 лютого 2015 року вимогу до позичальника і поручителя про дострокове повернення кредитної заборгованості, кредитор змінив строк виконання основного зобов`язання. Згідно з висновком судово-економічної експертизи від 03 серпня 2018 року № 350/18 сума заборгованості, нарахована позивачем, не узгоджується з умовами договору та наявними матеріалами справи; внесені позичальником кошти приймались ТОВ «Порше Мобіліті» не на погашення кредиту та відсотків, а зараховувались на погашення інших платежів, не в дату оплати та не в повному обсязі, що призвело до виникнення залишків нерозподілених коштів у дату погашення та свідчить про невідповідність розмірів врахованих ТОВ «Порше Мобіліті» платежів ОСОБА_2 , фактично здійсненим платежам. Станом на 02 грудня 2016 року основна сума заборгованості, яка документально підтверджена позивачем та встановлена експертним дослідженням становить 106 011 грн 49 коп. Заборгованість за договором кредиту експертом досліджувалася станом на грудень 2016 року, однак після грудня 2016 року відповідач продовжувала вносити платежі на погашення заборгованості, що підтверджується копіями квитанцій на загальну суму 8 824 грн 35 коп., тобто такі були внесені відповідачем після зміни строку виконання зобов`язання, у зв`язку з чим сума заборгованості за договором підлягає зменшенню на цю суму. З урахуванням висновку експерта та сум, внесених відповідачем після зміни строку виконання зобов`язання, сума заборгованості за кредитним договором становила 97 187 грн 14 коп. ТОВ «Порше Мобіліті» висновки експертизи належними та допустимими доказами не спростувало, клопотань про призначення додаткової чи повторної експертизи не подавало. Під час розгляду справи апеляційним судом 03 грудня 2018 року ОСОБА_2 здійснила оплату на суму 97 187 грн 15 коп., що підтверджує відсутність у неї заборгованості перед ТОВ «Порше Мобіліті» за кредитним договором. Короткий зміст вимог касаційної скарги У липні 2019 року ТОВ «Порше Мобіліті» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило оскаржуване судове рішення апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог ТОВ «Порше Мобіліті» скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й в цій частині залишити в силі рішення суду першої інстанції. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 464/4017/16-ц з Сихівського районного суду м. Львова. У жовтні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що умовами кредитного договору встановлено погоджено строк (термін) виконання зобов`язання за ним в частині повернення кредиту та сплати процентів за його користування - до моменту зарахування грошових коштів у відповідному розмірі на банківський рахунок (пункт 1.4.4), а тому підстави для припинення нарахування процентів та пені після 19 лютого 2015 року відсутні. Зазначало, що апеляційним судом безпідставно відмовлено у стягненні страхових платежів, штрафних санкцій за несвоєчасне повернення кредиту, збитків, пов`язаних із зверненням стягнення на предмет застави, а також 3 % річних. Пославшись на висновок експерта, апеляційний суд не перевірив розмір заборгованості, яка підлягає стягненню. Відзив на касаційну скаргу не надійшов. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в силу частини першої статті 400 ЦПК України не переглядаються. Фактичні обставини справи, встановлені судами 11 червня 2012 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за яким остання отримала кредит в сумі 95 896 грн 20 коп., що є еквівалентом 11 865 доларів США на дату укладення договору, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою 9,9% з цільовим призначенням - для придбання автомобіля. З метою забезпечення виконання кредитного договору сторони уклали договір застави транспортного засобу від 14 червня 2012 року, за яким ОСОБА_2 передала у заставу ТОВ «Порше Мобіліті» транспортний засіб марки «Volkswagen», модель «Polo Sedan», 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . За домовленістю сторін заставна вартість предмета застави становить 136 956 грн. та згідно з пунктом 1.3.2 даного договору кінцевий строк погашення кредиту зазначено 15 травня 2017 року. 03 липня 2012 року сторони внесли зміни до договору застави транспортного засобу від 14 червня 2012 року, продовживши строк дії договору застави на 1 місяць до 15 червня 2017 року (а.с. 31, т. 1). Відповідно до пункту 1.6 Загальних умов кредитування (додаток до кредитного договору) виконання зобов`язання ОСОБА_2 забезпечується заставою майна відповідно до укладеного сторонами договору застави, а також усім майном позичальника, на яке може бути звернено стягнення за законодавством України. Відповідно до положень пункту 1.3.1 Загальних умов кредитування, відповідач ОСОБА_2 зобов`язалась здійснювати щомісячні платежі відповідно до графіку погашення. Розмір платежів, що підлягають сплаті ОСОБА_2 , визначено відповідно до виставлених позивачем рахунків у гривні, при цьому розмір платежів розраховувався відповідно до курсу долару США, який діяв на день виставлення рахунку (а.с. 21-23, т. 1). Крім того, пунктом 3.3. кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути в повному обсязі суму кредиту та додаткового кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу позичальником. Сторони також домовились про надання ОСОБА_2 додаткових засобів забезпечення виконання зобов`язань за договором у вигляді поруки третіх осіб, де поручителем ОСОБА_2 за договором виступив її чоловік - ОСОБА_3 . Встановлено, що ОСОБА_2 з квітня 2014 року порушувала зобов`язання за договором кредиту щодо оплати щомісячних платежів, передбачених графіком погашення, сплачувала їх з порушенням встановленого строку, у зв`язку з чим відповідачам було направлено вимогу від 19 січня 2015 року щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором, чим змінено строк виконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором з 11 червня 2017 року на 19 лютого 2015 року (а.с. 36-40, т. 1) Уточнюючи позовні вимоги, ТОВ «Порше Мобіліті» вказало, що заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором за період з 15 червня 2015 року по 01 грудня 2016 року за користування кредитом становить 249 625 грн 72 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 134 359 грн 05 коп., що еквівалентно 5 243 доларам 28 центів США; процентів за користування кредитними коштами у розмірі 19 804 грн 52 коп.; виконання умов договору по заставі у розмірі 40 280 грн; сума грошових коштів компенсації витрат на страхування предмету застави у розмірі 14 494 грн 02 коп.; розмір штрафних санкцій у розмірі 33 554 грн 22 коп.; 3 % річних у розмірі 7 133 грн 91 коп. Згідно з висновком судово-економічної експертизи від 03 серпня 2018 року № 350/18 сума заборгованості, нарахована позивачем, не узгоджується з умовами договору та наявними матеріалами справи; внесені ОСОБА_2 кошти приймались ТОВ «Порше Мобіліті» не на погашення кредиту та відсотків, а зараховувались на погашення інших платежів, не в дату оплати та не в повному обсязі, що призвело до виникнення залишків нерозподілених коштів у дату погашення та свідчить про невідповідність розмірів врахованих ТОВ «Порше Мобіліті» платежів ОСОБА_2 фактично здійсненим платежам. За результатами експертизи залишок заборгованості ОСОБА_2 перед ТОВ «Порше Мобіліті» станом на 02 грудня 2016 року (дата уточнення позовних вимог) підтверджується в лише частині 120 314 грн 88 коп., з яких: основна заборгованість у розмірі 106 011 грн 49 коп. та страхові платежі у розмірі 14 303 грн 39 коп., а всього 120 314 грн 88 коп. (а.с. 31-54, т. 4). Після грудня 2016 року ОСОБА_2 продовжила вносити платежі на погашення заборгованості, що підтверджується копіями квитанцій від 08 грудня 2016 року, 12 січня 2017 року, 14 лютого 2017 року та 13 березня 2017 року на загальну суму 8 824 грн 35 коп., тобто такі платежі були внесені відповідачем після зміни строку виконання зобов`язання. 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Касаційна скарга ТОВ «Порше Мобіліті» підлягає частковому задоволенню. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду частково не відповідає. Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Частиною першою статті 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов`язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно з частинами першою та третьою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві. Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Застосовуючи наведені норми права, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси заявника забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У справі, яка переглядається, апеляційний суд правильно врахував, щопред?явивши вимогу до позичальника від 19 січня 2015 року про дострокове повернення кредиту, яка була нею отримана (а.с. 36-38, т. 1), товариство змінило строк виконання зобов?язань за кредитним договором, а тому відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти та пеню після спливу тридцятиденного строку з моменту отримання відповідачем зазначеної вище вимоги про дострокове повернення кредиту. Зі змісту вказаної вимоги про дострокове повернення кредиту убачається, що розмір заборгованості на момент пред`явлення вимоги складав 176 373 грн 42 коп., з яких: дострокове повернення невиплаченої суми кредиту у розмірі 124 550 грн 32 коп., прострочені відсотки та прострочена сума основна сума боргу у розмірі 11 137 грн 33 коп., штраф відповідно до пункту 8.3 кредитного договору, штраф за порушення вимог щодо страхування майна у розмірі 35 417 грн 03 коп., компенсація страхових платежів у розмірі 2 288 грн 52 коп. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що страхові платежі не є збитками у розуміння статті 22 ЦК України, згідно з якою збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Разом з тим, погоджуючись з висновком судово-економічної експертизи від 03 серпня 2018 року № 350/18, яким підтверджено розмір основної заборгованості у розмірі 106 011 грн 49 коп., апеляційний суд розрахунок заборгованості, наведений у вимозі про дострокове повернення кредиту, не перевірив і не врахував, що відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. За таких обставин судове рішення апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог ТОВ «Порше Мобіліті» не може вважатись законним й обґрунтованим. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову. Відтак, сума заборгованості на момент пред`явлення вимоги від 19 січня 2015 року складала 135 687 грн 65 коп., з яких: 124 550 грн 32 коп., прострочені відсотки та прострочена сума основна сума боргу у розмірі 11 137 грн 33 коп. Встановлено, що після грудня 2016 року ОСОБА_2 продовжила вносити платежі на погашення заборгованості, що підтверджується копіями квитанцій від 08 грудня 2016 року, 12 січня 2017 року, 14 лютого 2017 року та 13 березня 2017 року на загальну суму 8 824 грн 35 коп., тобто такі платежі були внесені відповідачем після зміни строку виконання зобов`язання. Під час розгляду справи апеляційним судом, 03 грудня 2018 року ОСОБА_2 здійснила оплату за кредитним договором на суму 97 187 грн 15 коп., квитанція № 60751000488661543824638 (а.с. 102, т. 3). Отже, у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ТОВ «Порше Мобіліті» за кредитним договором від 11 червня 2012 року у розмірі 29 676 грн 15 коп. (135 687 грн 65 коп. - 8 824 грн 35 коп. - 97 187 грн 15 коп.) слід звернути стягнення на предмет застави: марки «Volkswagen», модель «Polo Sedan», 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , шляхом його реалізації на прилюдних торгах відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження». Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Таким чином, ураховуючи часткове задоволення касаційної скарги та ухвалення нового судового рішення про звернення стягнення на предмет застави у рахунок погашення заборгованості за кредитом у сумі 29 676 грн 15 коп., що становить 11,89 % від суми заборгованості за кредитним договором, заявленої банком до стягнення, з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» підлягає стягненню 890 грн 42 коп. на відшкодування судового збору, сплаченого ним за подання касаційної скарги. Колегія суддів зазначає, що позовні вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» до ОСОБА_3 безпідставні, оскільки товариством заявлені вимоги про звернення стягнення на предмет застави, а ОСОБА_3 виступав поручителем за кредитним договором від 11 червня 2012 року. Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» задовольнити частково. Постанову Львівського апеляційного суду від 27 травня 2019 року в частині вирішення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» скасувати. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет заставизадовольнити частково. Звернути стягнення на предмет застави: марки «Volkswagen», модель «Polo Sedan», 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» за кредитним договором від 11 червня 2012 року у розмірі 29 676 грн 15 коп. шляхом його реалізації на прилюдних торгах відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження». Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» 890 грн 42 коп. на відшкодування судового збору на відшкодування судового збору, сплаченого ним за подання касаційної скарги. В іншій частині постанову Львівського апеляційного суду від 27 травня 2019 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Є. В. Синельников Судді: О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович