Постанова КЦС ВС № 759/16659/15-ц

Постанова Іменем України 11 листопада 2020 року м. Київ справа № 759/16659/15-ц провадження № 61-4106св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В., суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В., учасники справи: позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2017 року у складі судді Сенька М. Ф. та постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Рубан С. М., Желепа О. В., Іванченко М. М., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (далі - ТОВ «Порше Мобіліті») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14 січня 2014 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 50011592, відповідно до якого товариство зобов`язалось надати позичальнику кредит у розмірі 123 844 грн 35 коп., що еквівалентно 14 903,05 доларів США на дату укладення договору, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою з цільовим призначенням - для придбання автомобіля марки VW, модель Polo Sedan, 2013 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1 598 куб. см., а ОСОБА_1 забов`язався прийняти, належним чином виконувати його умови та повернути кредит у повному обсязі. Сторони укладеного кредитного договору домовились про надання позичальником додаткових способів забезпечення виконання зобов'язань у вигляді поруки. Поручителем ОСОБА_1 виступила ОСОБА_2 , яка підтвердила ознайомлення з умовами кредитного договору шляхом його підписання. Також ОСОБА_1 отримав додатковий кредит у розмірі 36 424 грн 80 коп., що є еквівалентно 4 383,25 доларів США, строком на 60 місяців на тих же умовах для оплати страхових платежів згідно договору страхування, укладеного на виконання умов договору. 22 січня 2014 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 було укладено договір застави вищевказаного транспортного засобу. 24 червня 2014 року між ТОВ «Порше Мобіліті», позичальником та поручителем було укладено додаткову угоду до кредитного договору, згідно пункту 1 якої сторони погодили збільшення строку кредиту до 84 місяців. У зв'язку з цим між сторонами було укладено та підписано новий графік погашення кредиту. 15 січня 2015 року між ТОВ «Порше Мобіліті», позичальником та поручителем було укладено додаткову угоду № 2, згідно пункту 1 якої сторони погодили збільшення строку кредиту до 90 місяців. У зв'язку з цим між сторонами було укладено та підписано новий графік погашення кредиту. Разом із тим, відповідачі належним чином не виконали умови кредитного договору, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 351 554 грн 69 коп., яка складається з: 291 051 грн 06 коп. - основна заборгованість за кредитним договором; 9 684 грн 72 коп. - проценти за користування кредитом; 7 813 грн 22 коп. - заборгованість за додатковим кредитом; 12 000 - збитки завдані товариству у зв`язку із неналежним виконанням договору; 24 768 грн 87 коп. - штраф за порушення пункту 3.3 договору; 369 грн 94 коп. - пеня; 2 957 грн 29 коп. - 3 % річних; 691 грн 94 коп. - інфляційні втрати. Враховуючи наведене, з урахуванням уточнених позовних вимог, ТОВ «Порше Мобіліті» просило суд звернути стягнення на предмет застави за договором застави транспортного засобу № 50011592 від 22 січня 2014 року, а саме на автомобіль марки VW, модель Polo Sedan, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1598 куб.см., рік випуску 2013, шляхом його реалізації на публічних торгах в межах процедури виконавчого провадження відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», за підстав неналежного виконання відповідачами договірних зобов`язань. У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, у якій просив визнати недійсним кредитний договір № 50011529 від 14 січня 2014 року в частині розрахунку платежів за договором в еквіваленті до долару США та зобов`язати ТОВ «Порше Мобіліті» здійснити відповідний перерахунок заборгованості за кредитом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір в оспорюваній частині суперечить чинному законодавству, є дискримінаційним (несправедливим) по відношенню до позичальника, як споживача послуг. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2017 року позов ТОВ «Порше Мобіліті» задоволеночастково. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перед ТОВ «Порше Мобіліті» за кредитним договором від 14 січня 2014 року № 50011529 в сумі 338 962,75 грн звернуто стягнення на предмет застави за договором застави транспортного засобу від 22 січня 2014 року № 50011592, а саме на автомобіль марки VW, модель Polo Sedan, кузов № НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1598 куб. см, рік випуску 2013, шляхом його реалізації на публічних торгах в межах процедури виконавчого провадження відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішуючи питання щодо позовних вимог ТОВ «Порше Мобіліті», місцевий суд виходив із того, що внаслідок неналежного виконання зобов`язань за кредитним договором утворилась заборгованість, а враховуючи те, що позивач вправі вимагати погашення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет застави, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову. Також місцевим судом виключено із заборгованості за кредитним договором нараховані збитки у сумі 12 000 грн, оскільки вказані втрати понесені позивачем на оплату правової допомоги щодо супроводження процесу стягнення заборгованості за кредитним договором, яка була йому надана, та їх не можна визнати збитками за договірними зобов'язаннями. Що стосується 691 грн 94 коп. інфляційних втрат, місцевий суд зазначив, що інфляційні втрати можуть нараховуватись кредитором лише у разі порушення грошового зобов`язання визначеного в національній валюті. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що доводи останнього про дискримінаційність, несправедливість положень кредитного договору не знайшли свого підтвердження, а тому відсутні підстави для застосування до правовідносин положення статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції Постановою Київського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2017 року за позовом ТОВ «Порше Мобіліті» змінено в частині розміру заборгованості за кредитним договором та розміру судового збору за подачу позовної заяви. Зменшено розмір заборгованості за кредитним договором від 14 січня 2014 року № 50011529 до 301 033 грн 67 коп. Вирішено питання щодо судових витрат. В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін. Враховуючи те, що висновком судової економічної експертизи підтверджено, що розмір заборгованості за кредитним договором відмінний від розрахунку заборгованості за кредитом, наданим позивачем, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру утвореної заборгованості. Залишаючи без змін рішення місцевого суду в частині позовних вимог ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив із того, що таке ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції У березні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 . Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі. Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 листопада 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Аргументи учасників справи Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Порше Мобіліті», а його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 22 листопада 2017 року у провадженні № 6-428цс17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Узагальнені доводи касаційної скарги зводяться до того, що судом апеляційної інстанції не враховано, що відповідальність ОСОБА_2 є виключно фінансовою, а не майновою, тому остання могла бути відповідачем у позові про стягнення кредитної заборгованості, проте не у справі за позовом про звернення стягнення на предмет застави, оскільки вона не є стороною договору застави. Посилається на те, що позивачем не було надано суду жодних доказів на підтвердження розрахунків суми нарахованої заборгованості. Крім того, вказує, що експертний висновок проведений з явним порушенням процедури експертизи, що вказує на його неповноту та необґрунтованість. Зазначає, що суди помилково стягнули з нього одночасно штраф та пеню за один і той самий вид порушення умов кредитного договору, а саме порушення строків повернення кредиту. Вказує, що після направлення на адресу його та поручителя вимоги про дострокове повернення кредиту позивач не мав права нараховувати відсотки за кредитним договором. Що стосується своїх вимог, вказує, що укладений кредитний договір не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів». При укладенні оскаржуваного кредитного договору до позичальника зі сторони кредитора не була доведена інформація про сукупну вартість кредиту та обсяг витрат, що будуть понесені позичальником при виконанні його умов. Інформація щодо орієнтованої сукупної вартості кредиту, що вказана у договорі, не відповідає дійсності. Тобто, вважає, що умови кредитного договору є несправедливими. Також вказує, що у ТОВ «Порше мобіліті» відсутня генеральна ліцензія на право здійснення операцій в іноземній валюті. Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу У червні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 від ТОВ «Порше Мобіліті», у якому вказано, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. Фактичні обставини справи, встановлені судами 14 січня 2014 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 50011592, за яким ТОВ «Порше Мобіліті» надало ОСОБА_1 кредит в сумі 123 844 грн 35 коп., на строк 60 місяців, із змінною процентною ставкою, із цільовим призначенням - для придбання автомобіля марки VW, модель Polo Sedan, 2013 року випуску, номер кузову НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1 598 куб. см. Також відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_1 отримав додатковий кредит в сумі 36 424 грн 80 коп., строком на 60 місяців, на тих же умовах для оплати страхових платежів згідно договору страхування, укладеного на виконання умов договору. 24 червня 2014 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до кредитного договору № 50011592 від 14 січня 2014 року, згідно пункту 1 якої сторони погодили збільшити строк кредиту до 84 місяців. 15 січня 2015 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до кредитного договору № 50011592 від 14 січня 2014 року, згідно пункту 1 якої сторони погодили збільшити строк кредиту до 90 місяців. Відповідно до положень пункту 1.3.1 Загальних умов кредитування, що становлять невід`ємну частину договору ОСОБА_1 зобов`язався здійснювати щомісячні платежі відповідно до Графіку погашення. Розмір платежів, що підлягають сплаті, визначено відповідно до виставлених Компанією рахунків у гривнях, при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у Графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунку обмінного курсу банку, зазначеного в договорі. Згідно пункту 1.6 Загальних умов кредитування виконання зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором забезпечено заставою майна відповідно до укладеного між сторонами договору застави транспортного засобу № 50011592 від 22 січня 2014 року, за яким ОСОБА_1 передав ТОВ «Порше Мобіліті» в заставу придбаний за кредитні кошти автомобіль марки VW, модель Polo Sedan, 2013 року випуску, номер кузову НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1 598 куб. см., номерний знак НОМЕР_3 , заставною вартістю 145 699 грн 23 коп. Сторони договору погодили додаткові способи забезпечення виконання зобов`язання за договором у вигляді поруки третьої особи. Поручителем за зобов`язаннями ОСОБА_1 виступила ОСОБА_2 , яка підтвердила ознайомлення з умовами договору шляхом його підписання. За договором ОСОБА_1 разом з іншим зобов`язався погашати кредит, сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати інші платежі в порядку, в сумах і в строки, встановлених договором. Всі платежі за договором здійснювалися у гривнях з перерахунком за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суми кредиту в доларах США, визначених в Графіку погашення кредиту, який є невід`ємною частиною Договору. Станом на 29 вересня 2015 року сума заборгованості за кредитом становить 351 554 грн 69 коп., яка складається з: 291 051 грн 06 коп. - основна заборгованість за кредитним договором; 9 684 грн 72 коп. - проценти за користування кредитом; 7 813 грн 22 коп. - заборгованість за додатковим кредитом; 12 000 - збитки завдані товариству у зв`язку із неналежним виконанням договору; 24 768 грн 87 коп. - штраф за порушення пункту 3.3 договору; 369 грн 94 коп. - пеня; 2 957 грн 29 коп. - 3 % річних; 691 грн 94 коп. - інфляційні втрати. 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до положень статей 525-526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається. Згідно з частиною першою статті 589 ЦК України в разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Згідно із частиною першою статті 598, статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві. Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Статтею 1050 ЦК України також передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів (стаття 1048 ЦК України). Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного суду від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12 (провадження № 14 - 10цс18) та від 04 липня 2018 року по справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18). 05 травня 2015 року ТОВ «Порше Мобіліті» направило ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором, а отже, скористалося своїм правом визнання терміну повернення кредиту таким, що настав, та правом вимагати дострокового повернення всієї суми отриманого кредиту, нарахованих процентів та інших нарахованих за договором платежів. У вказаній вимозі зазначено, що протягом тридцяти календарних днів з дати одержання вимоги позичальник зобов'язаний повернути суму кредиту та сплатити заборгованість. Зі змісту вказаної вимоги (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором убачається, що розмір заборгованості на момент пред`явлення вимоги складав 296 441 грн 15 коп., з яких: дострокове повернення невиплаченої суми кредиту у розмірі 286 029 грн 18 коп., несплачені чергові платежі (прострочені відсотки та прострочена сума основного боргу) у розмірі 8 644 грн 22 коп., штрафні санкції відповідно до статті 8.3 договору у розмірі 1 704 грн 75 коп. Також вказано, що згідно з умовами договору, за порушення терміну дострокового повернення кредиту на вимогу компанії до зазначеної суми заборгованості буде додано штраф у розмірі 20 % від суми кредиту, що становить 24 768 грн 87 коп. Суд апеляційної інстанції, врахувавши висновок судово-економічної експертизи від 25 листопада 2019 року № 3301/3302/19-72, змінив рішення місцевого суду в частині розміру заборгованості. Згідно вказаного висновку, заборгованість за кредитним договором підтверджується частково, в частині заборгованості по тілу кредиту, процентам та додатковому кредиту і процентам у розмірі 301 033 грн 67 коп. ТОВ «Порше Мобіліті» розмір заборгованості, стягнутий апеляційним судом, до суду касаційної інстанції не оскаржував. Разом з тим, погоджуючись з висновком судово-економічної експертизи від 25 листопада 2019 року № 3301/3302/19-72, яким підтверджено розмір основної заборгованості у сумі 301 033 грн 67 коп., апеляційний суд розрахунок заборгованості, наведений у вимозі про дострокове повернення кредиту, не перевірив і не врахував, що відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 після отримання вимоги (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором у травні 2015 року продовжував вносити платежі на погашення заборгованості, що підтверджується копіями квитанцій від 15 травня 2015 року у розмірі 1 234 грн 20 коп., від 10 червня 2015 року у розмірі 1 500 грн, від 16 липня 2015 року у розмірі 1 012 грн, від 25 вересня 2015 року у розмірі 108 грн 31 коп., від 25 вересня 2015 року у розмірі 695 грн 69 коп., від 13 листопада 2015 року у розмірі 1 000 грн та від 24 листопада 2015 року у розмірі 924 грн 62 коп., тобто позичальником було сплачено 6 474 грн 62 коп. За таких обставин судове рішення апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог ТОВ «Порше Мобіліті» не може вважатись законним й обґрунтованим. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, судові рішення підлягають зміні в частині розміру заборгованості, яка підлягає стягненню на користь ТОВ «Порше Мобіліті». Відтак, сума заборгованості на момент пред`явлення вимоги 05 травня 2015 року складала 296 441 грн 15 коп., з яких: дострокове повернення невиплаченої суми кредиту у розмірі 286 029 грн 18 коп., несплачені чергові платежі (прострочені відсотки та прострочена сума основного боргу) у розмірі 8 644 грн 22 коп., штрафні санкції відповідно до статті 8.3 договору у розмірі 1 704 грн 75 коп. Отже, у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Порше Мобіліті» за кредитним договором від 14 січня 2014 року у розмірі 289 966 грн 53 коп. (296 441 грн 15 коп. - 6 474 грн 62 коп.) слід звернути стягнення на предмет застави: автомобіль марки VW, модель Polo Sedan, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1598 куб.см., рік випуску 2013, шляхом його реалізації на публічних торгах в межах процедури виконавчого провадження відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», за підстав неналежного виконання відповідачами договірних зобов`язань. Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у вказаній справі, не можуть бути прийняті судом, оскільки остання виступила поручителем за забов'язанням ОСОБА_1 , ознайомилась та підписала кредитний договір, а тому відповідно до положень статей 553, 554 ЦК України несе солідарну відповідальність із позичальником за неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором. Доводи касаційної скарги щодо того, що при розрахунку заборгованості за кредитним договором має застосовуватись курс долара 8, 3100 доларів США за одну гривню, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до графіку погашення кредиту усі платежі з кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США, відповідно до статті 1.3 Загальних умов кредитування, згідно з якою позичальник сплачує платежі у повернення кредиту відповідно до виставлених компанією рахунків у гривні, при цьому для розрахунку використовується обмінний курс, чинний станом на робочий день, що передує дню виставлення рахунка. Також не можуть бути прийняті доводи касаційної скарги щодо незаконності стягнення штрафу у розмірі 20 % від суми виданого кредиту, оскільки такий під час зміни розміру заборгованості, визначеної апеляційним судом, не стягувався. Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитного договору. Статтею 215 ЦК визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (стронами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваних правочин). У статті 192 ЦК України закріплено, що гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно із частиною першою статті 524 та частиною першої статті 533 ЦК України зобов`язання має бути виражене та виконане у грошовій одиниці України - гривні. Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Разом з тим, відповідно до частини другої статті 533 ЦК України, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. При цьому споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини першої статті 1 цього Закону). Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору. Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється. Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що під час укладення оспорюваного правочину діяла заборона на надання та отримання споживчих кредитів в іноземній валюті, але банки не було позбавлено права надати, а позичальників отримати споживчий кредит в гривнях із визначенням сум платежів за кредитом в еквіваленті іноземної валюти. При цьому, згідно із частинами першою, другою, четвертою та п`ятою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 18 жовтня 2017 року у справі № 6-2024цс16. Згідно з частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції, чинній на час укладання спірного договору, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. У разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону. Відповідно до частини п`ятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції, чинній на час укладання кредитного договору, до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: 1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; 2) споживач зобов`язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; 3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; 4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки. За таких обставин суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову, оскільки у чинному на час укладення оспорюваного договору законодавстві хоча й закріплено статус національної валюти як єдиного законного платіжного засобу на території України, проте відсутня заборона на визначення у договорі грошових зобов`язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті, а також на здійснення розрахунків за зобов`язанням, визначеним грошовим еквівалентом в іноземній валюті, враховуючи, що саме з такими умовами кредитування погодився позивач. Доводи касаційної скарги про те, що до підписання кредитного договору позивачу відповідачем не надано інформації щодо сукупної вартості кредиту, обсяг витрат, які будуть ним понесені при виконанні його умов, що призвело до порушень його прав як споживача за споживчим кредитним договором, є безпідставними, оскільки оспорюваний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; ОСОБА_1 на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та у подальшому виконував його умови; позикодавець надав йому всю необхідну інформацію про умови надання послуг фінансового кредиту із зазначенням вартості цієї послуги для позичальника. Крім того, судом враховано, що позичальник не скористався правом споживача, яке передбачено частиною шостою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», щодо відкликання своєї згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту протягом чотирнадцяти днів. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що з підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року в частині відмови ОСОБА_5 у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним кредитного договору слід залишити без змін, оскільки аргументи касаційної скарги висновки судів в цій частині не спростовують, а підстави для скасування судових рішень в цій частині відсутні. Відповідно до частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. З урахуванням наведеного, судові рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог ТОВ «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають зміні в частині розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з підстав, викладених вище. Щодо судових витрат Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). З урахуванням того, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а розмір заборгованості, який підлягає стягненню зменшено до 289 966 грн 53 коп. (82,48 % від ціни позову), з ТОВ «Порше Мобіліті» підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 847 грн 78 коп. Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 415, 416ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року в частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави змінити в частині розміру заборгованості за кредитним договором. Зменшити розмір заборгованості за кредитним договором № 50011529 від 14 січня 2014 року, яка підлягає погашенню при звернення стягнення на предмет застави, з 338 962 грн 75 коп. до 289 966 грн 53 коп. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про визнання кредитного договору недійсним залишити без змін. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 847 грн 78 коп. (одна тисяча вісімсот сорок сім гривень сімдесят вісім копійок). Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович