Постанова КЦС ВС № 205/6431/16

Постанова Іменем України 26 травня 2022 року м. Київ справа № 205/6431/16-ц провадження № 61-4485св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Фаловської І. М., суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А., учасники справи: позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», відповідач - ОСОБА_1 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А., В С Т А Н О В И В: Описова частина Короткий зміст позовних вимог У серпні 2016 року акціонерне товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (далі - ТОВ «Порше Мобіліті») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та збитків відповідно до кредитного договору. В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що28 серпня 2013 року між ним та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 50010369, згідно з яким останній надано кредит у розмірі 113 857,76 грн, що еквівалентно 14 001,20 доларів США, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою, з цільовим призначенням - для придбання автомобіля марки VW, модель Polo Sedan, номер кузова НОМЕР_1 , 2013 року випуску. В цей же день між цими ж сторонами укладена додаткова угода до кредитного договору від 28 серпня 2013 року, згідно з якою сторони домовилися про зміну строку кредиту на 84 місяців. Для забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 29 серпня 2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 був укладений договір застави № 50010369, згідно з яким остання передала в заставу банку автомобіль марки VW, модель Polo Sedan, номер кузова НОМЕР_1 , 2013 року випуску. У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором, утворилася заборгованість, яка станом на 09 серпня 2016 року, становить 319 767,35 грн, з яких: заборгованість за кредитом та процентами за користування кредитом 254 087,44 грн; збитки, які складаються з колекторських послуг та послуг нотаріуса в загальній сумі 13 969,43 грн; штрафу - 44 085,64 грн; пені - 1 475,72 грн; 3 % річних - 4 949,22 грн; інфляційних втрат - 1 199,90 грн. Таким чином, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором від 28 серпня 2013 року № 50010369 у сумі 319 767,35 грн. Короткий зміст судових рішень Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2017 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» заборгованість зі сплати кредиту за кредитним договором № 50010369 від 28 серпня 2013 року у розмірі 254 087,44 грн, збитки у розмірі 13 969,43 грн, штраф у розмірі 44 085,64 грн, пеню у розмірі 1 475,72 грн, 3 % річних у розмірі 4 949,22 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 199,90 грн, а всього - 319 767,35 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, утворилась заборгованість, яка не спростована відповідачем, а тому підлягає стягненню на користь позивача. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2017 року залишено без змін. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла кредитна заборгованість у розмірі 254 087,44 грн, збитки у розмірі 13 969,43 грн, штраф у розмірі 44 085,64 грн, пеня у розмірі 1 475,72 грн, 3 % річних у розмірі 4 949,22 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 199,90 грн, які необхідно стягнути на користь ТОВ «Порше Мобіліті». Апеляційний суд не взяв до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , оскільки вважав, що вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права. Постановою Верховного Суду від 19 лютого 2020 рокукасаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова Верховного Суду мотивована тим, що апеляційний суд, перевіряючи рішення районного суду, доводів апеляційної скарги стосовно зміни строку виконання основного зобов`язання шляхом пред`явлення ТОВ «Порше Мобіліті» вимоги від 05 жовтня 2015 року про дострокове погашення кредитної заборгованості належним чином не перевірив. У такому випадку ТОВ «Порше Мобіліті» позбавлене права на нарахування процентів за користування кредитом та неустойки за кредитним договором після закінчення строку кредитування. Також апеляційний суд не перевірив доводів заявника щодо неврахування ТОВ «Порше Мобіліті» при визначенні розміру заборгованості грошових коштів, отриманих від реалізації автомобіля марки VW, модель Polo Sedan, номер кузова НОМЕР_1 , 2013 року випуску, переданого ним у заставу ТОВ «Порше Мобіліті» та перерахованих на погашення заборгованості. Суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином наданий позивачем розрахунок заборгованості у взаємозв`язку з пунктом 1.3.1 загальних умов кредитування, не перевірив та не спростував доводів відповідача про те, що позивач взагалі не мав права на стягнення інфляційних втрат у зв`язку із знеціненням гривні, оскільки всі платежі за кредитним договором самостійно коригувалися кредитором під час виставлення рахунків позичальнику відповідно до офіційного курсу долара США, в тому числі - станом на момент звернення до суду з цим позовом. Отже апеляційний суд не перевірив правильність встановлення місцевим судом обставин справи, що мають значення для вирішення спору, достовірно не з`ясував розміру заборгованості за кредитним договором, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у визначеному судом розмірі. Верховний Суд виходив з того, що встановлення вказаних обставин впливає на визначений ТОВ «Порше Мобіліті» розмір кредитної заборгованості. Останньою постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що зверненням з вимогою від 05 жовтня 2015 року про дострокове стягнення всієї заборгованості за кредитним договором, ТОВ «Порше Мобіліті» відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінило умови основного зобов`язання щодо строку дії договору та порядку сплати процентів за користування кредитом та використало своє право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України. Апеляційний суд урахував, що на рахунок стягувача 30 січня 2020 року перераховано 175 585,45 грн від реалізації автомобіля на торгах. З урахуванням зміни строку кредитування та отримання грошових коштів від реалізації автомобіля в рахунок погашення заборгованості, у задоволенні позовних вимог відмовив. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, апеляційний суд виходив з того, що ці суми були нараховані після 05 жовтня 2015 року, тобто після закінчення строку кредитування, тому позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню. Аргументи учасників справи Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів У касаційній скарзі, поданій у березні 2021 року до Верховного Суду ТОВ «Порше Мобіліті», посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкових висновків про відмову у задоволенні позову, оскільки товариство після направлення вимоги про дострокове погашення заборгованості не нараховувало процентів за користування кредитом, що підтверджується зведеною обліковою випискою по кредитному договору. Зазначає, що така виписка є належним доказом у справі, та в ряді постанов Верховного Суду викладені правові висновки щодо належності таких доказів, зокрема і облікової виписки по рахунку боржника. Однак суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову не дослідив докази у справі та фактично ухилився від вирішення спору по суті (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України). Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду позивач також зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду: від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 06 березня 2018 року у справі № 225/4626/15-ц, від 14 березня 2018 року у справі № 654/4006/14-ц, від 14 квітня 2018 року у справі № 904/9890/16, від 03 липня 2019 року у справі № 204/2217/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 758/6565/16-ц (61-19365св18), від 18 вересня 2019 року у справі № 206/2012/17, від 03 липня 2019 року у справі № 204/2217/16-ц (провадження № 61-47244св18), від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18), від 27 листопада 2019 року у справі № 340/385/17 (провадження № 14-495цс19), від 10 квітня 2019 року у справі № 461/10610/13 (провадження № 14-108цс19) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Позивач не погоджується з висновками апеляційного суду щодо відмови у задоволенні позову в частині нарахування інфляційних втрат, оскільки всі платежі за кредитним договором повинні були сплачуватися у гривнях відповідно до пункту 1.3 загальних умов кредитування. А 3 % річних, відповідно до статті 625 ЦК України, повинні бути нараховані, оскільки боржник припинив виконувати зобов`язання за кредитним договором. Заперечення (відзив) на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходили Рух справи у суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції. Указана справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2021 року справу № 205/6431/16-ц призначено до судового розгляду. Фактичні обставини справи, встановлені судами Суди встановили, що 28 серпня 2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, який складається з цього договору, загальних умов кредитування та графіку погашення кредиту, за умовами якого позичальник отримала кредит в розмірі 113 857,76 грн, що еквівалентно 14 001,20 доларам США, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою, з цільовим призначенням - для придбання автомобіля марки VW, модель Polo Sedan, номер кузова НОМЕР_1 , 2013 року випуску. В цей же день між цими ж сторонами була укладена додаткова угода до кредитного договору від 28 серпня 2013 року, якою сторони домовилися про зміну строку кредиту з 60 місяців на 84 місяці. Для забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 29 серпня 2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 був укладений договір застави, згідно з яким остання передала в заставу банку автомобіль марки VW, модель Polo Sedan, номер кузова НОМЕР_1 , 2013 року випуску. ТОВ «Порше Мобіліті» направляло на адресу ОСОБА_1 вимогу від 05 жовтня 2015 року про дострокове повернення кредиту та сплату заборгованості за кредитним договором. Відповідно до інформації з сайту АТ «Укрпошта» поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором № 0215205101760 надіслано адресату 06 листопада 2015 року (т. 1, а. с. 64). Відповідно до зворотного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0215205101760, адресованого ОСОБА_1 , лист повернувся без вручення із відміткою «за закінченням строку зберігання» (т. 1, а. с. 65, 67). З вимоги вбачається, що банк просить, протягом 30 днів з дня отримання цієї вимоги, достроково повернути невиплачену суму кредиту, що разом станом на поточну дату складає 238 898,13 грн, що складається із: 188 251,53 грн. - дострокове повернення невиплаченої суми кредиту, що станом на поточну дату становить еквівалент 8 907,52 доларів США; 17 664,80 грн. - несплачені чергові платежі (прострочені відсотки та прострочена сума основного боргу); 4 873,39 грн. - штрафні санкції відповідно до статті 8.3 Договору; 26 616,20 грн - витрати понесені компанією з метою повернення простроченої заборгованості позичальника у відповідності до договору; 1 492,21 грн. - компенсація страхових платежів відповідно до статті 5.6 договору. Відповідно до пункту 3.3 загальних умов кредитування (додатку до кредитного договору) позичальник зобов`язаний повернути компанії у повному обсязі суму кредиту та суму додаткового кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню (сума до повернення позичальником розраховується компанією і вказується у повідомленні компанії) протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу позичальником (для фізичних осіб) та протягом 5 календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу позичальником (для фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб). Якщо з будь-яких причин повідомлення не буде отримано, перебіг вказаного строку починається з дати відправлення цього повідомлення. Згідно розрахунку, наданого ТОВ «Порше Мобіліті» у ОСОБА_1 , станом на 09 серпня 2016 року, утворилась заборгованість, яка становить 319 767,35 грн, з яких: 254 087,44 грн - заборгованість за кредитом та процентами за користування кредитом; 13 969,43 грн - збитки, які складаються з колекторських послуг та послуг нотаріуса; 44 085,64 грн - штраф; 1 475,72 грн - пеня; 4 949,22 грн - 3 % річних; 1 199,90 грн - інфляційні втрати. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року витребувано у ТОВ «Порше Мобіліті»: належним чином завірений деталізований розрахунок заборгованості за тілом кредиту, по відсоткам за користування кредитом, штрафу та пені за кредитним договором № 50010369 від 28 серпня 2013 року, укладений між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 , з урахуванням зміни строку виконання основного зобов`язання шляхом пред`явлення ТОВ «Порше Мобіліті»05 жовтня 2015 року вимоги про дострокове погашення кредитної заборгованості, з обов`язковим наданням письмової інформації чи були враховані при визначенні розміру заборгованості грошові кошти, отримані від реалізації автомобіля марки VW, модель Polo Sedan, номер кузова НОМЕР_1 , 2013 року випуску, переданого ОСОБА_1 у заставу ТОВ«Порше Мобіліті»; докази реалізації автомобіля марки VW, модель Polo Sedan, номер кузова НОМЕР_1 , 2013 року випуску, переданого ОСОБА_1 у заставу ТОВ «Порше Мобіліті». На виконання вказаної ухвали, ТОВ «Порше Мобіліті» надано деталізований розрахунок заборгованості, відповідно до якого вбачається, що 25 січня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець О. C. на підставі заяви ТОВ «Порше Мобіліті» вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 50, яким запропоновано звернути стягнення на автомобіль. За рахунок коштів, отриманих від реалізації транспортного засобу, запропоновано задовольнити вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» за невиплачену в період з 16 червня 2015 року по 05 жовтня 2015 року заборгованість на загальну суму 286 975,94 грн, з яких: дострокове повернення невиплаченої суми кредиту - 213 557,79 грн; несплачені чергові платежі - 17 664,80 грн; штрафні санкції за вимоги щодо сплати - 4 873,39 грн; витрати понесені компанією з метою повернення простроченої заборгованості позичальника у відповідності до договору - 26 616,20 грн; компенсація страхових платежів відповідно до статті 5.6 Договору - 1 492,21 грн; за порушення умов договору щодо дострокового повернення кредиту на вимогу компанії, нараховано штраф в розмірі 20 % від суми кредиту, що складає 22 771,55 грн. 03 березня 2016 року на підставі зазначеного виконавчого напису постановою державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Демською Г. С. відкрито виконавче провадження № 50387164. У межах вказаного виконавчого провадження, 16 січня 2018 року проведені електронні торги з реалізації заставного майна, а саме автомобіля марки VW, модель Polo Sedan, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1 598 куб. см, рік випуску 2013. 16 лютого 2018 року виконавче провадження № 54923612 закінчено. На рахунок стягувача 30 січня 2020 року перераховано 175 585,45 грн - сума отриманих грошових коштів від реалізації автомобіля на торгах.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України). Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Апеляційний суд вважав, що з урахуванням наданих доказів у справі борг є погашеним, тому і відмовив у задоволенні позову. Суд касаційної інстанції не може повністю погодитися з такими висновками апеляційного суду. За статтями 525-526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається. Згідно із статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено договором кредиту і не випливає із суті кредитного договору. Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, яка залишилася, та сплати процентів, належних йому. Звертаючись до суду з указаним позовом ТОВ «Порше Мобіліті» просило стягнути з ОСОБА_1 319 767,35 грн, з яких: - заборгованість зі сплати кредиту у розмірі 254 087,44 грн, - збитки - 13 969,43 грн, - штраф - 44 085,64 грн, - пеня - 1 475,72, - 3 % річних - 4 949,22 грн, - інфляційні втрати - 1 199,90 грн, Суди встановили, що 06 листопада ТОВ «Порше Мобіліті»надіслало ОСОБА_1 вимогу (повідомлення) від 05 жовтня 2015 року щодо дострокового повернення кредиту та сплату заборгованості за кредитним договором за № 50010369, якою ТОВ «Порше Мобіліті» вимагало від неї дострокового повернення суми кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором, яка станом на поточну дату складала 238 898,13 грн, а саме з: - дострокового повернення невиплаченої суми кредиту, що станом на поточну дату становить еквівалент 8 907,52 доларів США і відповідно до обмінного курсу за безготівковими операціями ПАТ «Креді Агріколь Банк» -188 251,53 грн; - несплачених чергових платежів (прострочених відсотків та простроченої суми основного боргу) 17 664,80 грн; - штрафних санкцій відповідно до статті 8.3 договору 4 873,39 грн; - витрат, понесених компанією з метою повернення простроченої заборгованості позичальника у відповідності до договору 26 616,20 грн; - штрафу за порушення вимог страхування майна у розмірі 15 % від суми кредиту 0,00 грн; - компенсації страхових платежів відповідно до статті 5.6 договору 1 492,21 грн. Така вимога була направлена позивачем боржнику 06 листопада 2015 року, однак повернулася без вручення за закінченням строку зберігання. Отже, з урахуванням зміни строку виконання основного зобов`язання за кредитним договором позивач втратив право на нарахування процентів та штрафних санкцій з 07 листопада 2015 року. Колегія суддів зазначає, що факт неотримання боржником вимоги про дострокове виконання зобов`язання не впливає на обчислення нового строку виконання основного зобов`язання, оскільки саме по собі направлення вимоги, в якій вказано порядок і строк виконання зобов`язання свідчить про те, що банк реалізував своє право вимоги на дострокове повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів і пені, та в односторонньому порядку змінив умови договору. До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27 січня 2021 року у справі № 755/22611/14-ц (провадження № 61-10697св20) та у постанові від 21 липня 2021 року у справі № 310/9979/15 (провадження № 61-11782св20). Таким чином, у справі, що переглядається, кредитор змінив строк виконання основного зобов`язання, надіславши 06 листопада 2015 року боржнику вимогу про дострокове погашення заборгованості. Встановлення строку дії кредитного договору має важливе значення для правильного вирішення справи з огляду на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Щодо стягнення інфляційних втрат Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18). Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Частина друга статті 625 ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку не застосовується. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц (провадження № 14-727цс19). Позивачем при зверненні з вимогою про дострокове погашення заборгованості визначено її розмір з урахуванням курсу гривні до долара станом на поточну дату. З огляду на те, що розмір заборгованості товариство визначило в еквіваленті до іноземної валюти, колегія суддів не погоджується із доводами касаційної скарги про те, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні позову про стягнення інфляційних втрат. За таких обставин, суд касаційної інстанції вважає, що у задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат слід відмовити. Щодо стягнення 3 % річних. Суд касаційної інстанції приймає доводи касаційної скарги щодо безпідставної відмови у задоволенні позову у частині стягнення 3 % річних та вважає за необхідне здійснити перерахунок такого стягнення. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Колегія суддів не погоджується із розрахунком позивача щодо розміру 3 % річних від суми простроченого кредиту з огляду на те, що періодами розрахунку були: з 16 липня 2015 року по 09 серпня 2016 року з суми 3 312,37 грн, з 16 серпня 2015 року по 09 серпня 2016 року з суми 4 089,86 грн, з 16 вересня 2015 року по 09 серпня 2016 року з суми 4 236,81 грн, з 16 жовтня 2015 року по 09 серпня 2016 року з суми 4 097,04 грн, однак їх нарахування може бути здійснене починаючи з 07 листопада 2015 року. Таким чином розмір 3 % річних від простроченої заборгованості за основним кредитом становить 4 862,16 грн: - з 07 листопада 2015 року по 09 серпня 2016 року з суми 3 312,37 грн - 74,87 грн; - з 07 листопада 2015 року по 09 серпня 2016 року з суми 4 089,86 грн - 92,44 грн; - з 07 листопада 2015 року по 09 серпня 2016 року з суми 4 236,81 грн - 95,76 грн; - з 07 листопада 2015 року по 09 серпня 2016 року з суми 4 097,04 грн - 92,60 грн; - з 06 грудня 2015 року по 09 серпня 2016 року з суми 221 084,65 - 4 506,49 грн. Ураховуючи принцип диспозитивності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення 3 % річних у розмірі 4 862,16 грн, виходячи з періоду розрахунку, зазначеного ТОВ «Порше Мобіліті» у позовній заяві (а саме до 09 серпня 2016 року). Щодо стягнення штрафу, пені Частинами першою, третьою статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Звертаючись до відповідача з вимогою про дострокове погашення заборгованості, товариство просило стягнути штрафні санкції відповідно до статті 8.3 договору у розмірі 4 873,39 грн та штраф за порушення вимог щодо страхування майна у розмірі 15 % від суми кредиту, а саме 0,00 грн. У той же час у позовній заяві ТОВ «Порше Мобіліті» просило стягнути з ОСОБА_1 штраф у розмірі 44 085,64 грн. Після закінчення строку дії кредитного договору кредитор має право на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, якщо зобов`язання залишається невиконаним. Таким чином, право банку нараховувати проценти та пеню за кредитом припинилося зі спливом строку кредитування, тому його позовні вимоги про стягнення відсотків за кредитним договором та пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за кредитним договором подані ним поза межами строку дії кредитного договору є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження №14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), підстав відступати від яких колегія суддів не вбачає. Таким чином, штрафні санкції відповідно до статті 8.3 договору слід було стягнути у розмірі 4 873,39 грн (як визначено у вимозі про дострокове погашення заборгованості). Отже доводи касаційної скарги щодо безпідставної відмови у задоволенні позову в частині стягнення штрафу, пені частково знайшли своє підтвердження. Щодо стягнення збитків У вимозі про дострокове повернення кредитної заборгованості товариство просило відповідача сплатити витрати, понесені компанією з метою повернення простроченої заборгованості позичальника у відповідності до договору у розмірі 26 616,20 грн. У позовній заяві позивач просив стягнути 13 969,43 грн збитків, які виникли у товариства у зв`язку з неналежним виконанням кредитного договору. У позові товариство вказувало на те, що відповідачу слід відшкодувати йому збитки відповідно до статті 22 ЦК України, оскільки у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору воно змушене було звертатися до ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» для супроводження процесу повернення заборгованості, розшуку транспортного засобу та звернення стягнення на предмет застави. Також ТОВ «Порше Мобіліті» понесло збитки, оскільки звернулося до нотаріуса для вчинення виконавчого напису нотаріуса та у зв`язку з тим, що відповідач припинила сплачувати страхові платежі на користь страхової компанії. Поняття збитків визначено статтею 22 ЦК України. Згідно з частиною першою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Пунктами першим та другим статті 22 ЦК України визначено, що збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Таким чином, під збитками слід розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення особою свого порушеного права. Такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням. Суд касаційної інстанції приходить до висновку, що вказані ТОВ «Порше Мобіліті» витрати не відповідають ознакам збитків, що визначені частиною другою статті 22 ЦК України, та не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. При цьому, позивачем не доведено те, що вказані витрати були необхідними для відновлення свого порушеного права та перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням умов кредитного договору. За таких обставин відсутні правові підстави для задоволення позову ТОВ «Порше Мобіліті» в частині стягнення збитків. Щодо стягнення кредитної заборгованості З вимоги про дострокове стягнення заборгованості убачається, що заборгованість відповідача складається з дострокового повернення невиплаченої суми кредиту, що станом на поточну дату становить еквівалент 8 907,52 доларів США і відповідно до обмінного курсу за безготівковими операціями ПАТ «Креді Агріколь Банк» дорівнює 188 251,53 грн; несплачених чергових платежів (прострочених відсотків та простроченої суми основного боргу) 17 664,80 грн. Тобто разом сума невиплаченого кредиту і несплачених чергових платежів становить 205 916,33 грн. У той же час у позовній заяві ТОВ «Порше Мобіліті» просить стягнути заборгованість зі сплати кредиту у розмірі 254 087,44 грн, тобто у розмірі більшому ніж заявлено у вимозі про дострокове повернення кредитної заборгованості. Оскільки після пред`явлення вимоги про дострокове стягнення заборгованості кредитор змінив строк виконання основного зобов`язання, тому нараховувати інші платежі ніж вказані у вимозі товариство втратило право (крім 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України). Таким чином борг ОСОБА_1 перед ТОВ «Порше Мобіліті»становив 215 615,88 грн, з яких: - невиплачена сума кредиту 188 251,53 грн, - несплачені чергові платежі 17 664,80 грн, - штраф за статтею 8.3 кредитного договору - 4 873,39 грн, - 3 % річних - 4 862,16 грн. Інші нарахування за договором колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони обраховані після 06 листопада 2015 року. Оскільки 30 січня 20018 року Новокодацьким ВДВС м. Дніпра на розрахунковий рахунок ТОВ «Порше Мобіліті» перераховано 175 585,45 грн боргу від реалізації транспортного засобу боржника ОСОБА_1 , то заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Порше Мобіліті» має бути зменшена на цю суму. Отже, кошти від реалізації автомобіля у розмірі 175 585,45 грн, відповідно до пункту 1.7 загальних умов кредитування (які визначають черговість зарахування коштів отриманих компанією від позичальника) слід зарахувати у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 40 066,43 грн невиплаченої суми боргу (215 615,88 грн - 175 585,45 грн). Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Суд касаційної інстанції приходить до висновку, що доводи касаційної скарги про те, що апеляційним судом неналежним чином досліджено докази у справі, які впливають на розмір заборгованості відповідача знайшли своє підтвердження. Тому постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, водночас суд касаційної інстанції не може залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки воно ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, тому також підлягає скасуванню. Відповідно до частин першої, третьої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ТОВ «Порше Мобіліт» підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову. Щодо судових витрат Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Ціна позову у вказаній справі становить 319 767,35 грн, суд касаційної інстанції ухвалив нове судове рішення, яким задовольнив позов на суму 40 066,43 грн, тобто на 12,5 %. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на дату подання позову) за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою ставка судового збору становила 1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати. Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2012 року складав 1 378,00 грн. Тобто судовий збір за подання позову до суду першої інстанції становив 4 796,51 грн. З матеріалів справи убачається (т. 1, а. с. 169), що за подання позовної заяви ТОВ «Порше Мобіліті» сплатило судовий збір у розмірі 4 796,52 грн (платіжне доручення від 12 серпня 2016 року № 50009539). Заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2017 року в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 у листопаді 2017 року. Відповідно до підпункту 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на дату подання апеляційної скарги) за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становила 110 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання апеляційної скарги у цій справі становив 5 276,16 грн (4 796,52 грн грн*110%). ОСОБА_1 сплатила судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 5 276,18 грн відповідно до квитанції від 06 листопада 2017 року № 1/130. Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2018 року заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2017 року залишене без змін. У жовтні 2018 року ОСОБА_1 оскаржила заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2017 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2018 року у касаційному порядку, сплативши при цьому судовий збір у розмірі 9 592,00 грн (квитанція від 12 жовтня 2018 року). Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) за подання до суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становила 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання касаційної скарги у цій справі складав 9 593,04 грн. Після нового апеляційного перегляду судового рішення у касаційному порядку ТОВ «Порше Мобіліті» оскаржило постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року у березні 2021 року, сплативши 9 593,05 грн судового збору (платіжне доручення від 16 березня 2021 року № 0051003143). Відповідно до частини десятої статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. З огляду на те, що позов задоволено на 12,5 % за розгляд справи у суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій з ТОВ «Порше Мобіліті» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 11 210,95 грн судового збору. Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» задовольнити частково. Заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2017 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та збитків відповідно до кредитного договору задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» заборгованість зі сплати кредиту за кредитним договором від 28 серпня 2013 року № 50010369 у розмірі 40 066,43 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» на користь ОСОБА_1 11 210,95 грн судового збору за розгляд справи у суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий І. М. Фаловська Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк В. А. Стрільчук