Постанова Дніпровський апеляційний суд № 201/12585/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1409/22 Справа № 201/12585/19 Суддя у 1-й інстанції - Гудим О. М. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Свистунової О.В., суддів Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А., за участю секретаря Попенко Ю.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2020 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И Л А: У листопаді 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк (далі АТ КБ ПриватБанк, банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовна заява мотивована тим, що 21 травня 2013 року між АТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № SAMDN03000083838069, відповідно до умов якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 25 000,00 грн. на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 26,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач в порушення умов кредитного договору зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 02 жовтня 2019 року має заборгованість в розмірі 104 749,13 грн., яка складається із: 22 972,24 грн. заборгованість за кредитом; 76 312,65 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 4 964,24 грн. штраф (процентна складова). Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № SAMDN03000083838069 від 21 травня 2013 року станом на 02 жовтня 2019 року в розмірі 104 749,13 грн., яка складається із: 22 972,24 грн. заборгованість за кредитом; 76 312,65 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 4 964,24 грн. штраф (процентна складова); та судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 1 921,00 грн. Заочним рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 07.07.2020 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ ПриватБанк заборгованість за кредитним договором № SAMDN03000083838069 від 21 травня 2013 року в розмірі 104 749,13 грн., яка складається із: 22 972,24 грн. заборгованість за кредитом; 76 312,65 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 4 964,24 грн. штраф (процентна складова); та судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 1 921,00 грн., а всього 106 670,13 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Крім того, просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності та стягнути з позивача на її користь в порядку повороту виконання рішення грошові кошти в розмірі 106 670,13 грн., стягнуті за цим рішенням. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам. Зазначала, що оскаржуваним рішенням суд безпідставно стягнув штрафи, оскільки кредитним договором передбачено сплату виключно процентів та комісії. Також, договором не передбачено право позивача в односторонньому порядку змінювати проценту ставку, яка була змінена з 03 липня 2013 року з 0,01 % до 26,4 %, з 01 квітня 2015 року до 37,2 %, а з 10 липня 2015 року до 74,4 %. Крім того, вказувала, що на час ухвалення оскаржуваного рішення виконавчим написом приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. від 05 травня 2016 року, зареєстрованим в реєстрі за № 3609, з неї на користь позивача вже була стягнута заборгованість за кредитним договором № SAMDN03000083838069 від 21 травня 2013 року в розмірі 43 256,44 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом 22 883,00 грн.; заборгованості по відсоткам 16 694,54 грн.; штрафу 1 978,88 грн. Таким чином, за зверненнями позивача виконавчим написом нотаріуса та рішенням суду двічі задоволені й примусово стягнуті з неї одні й ті ж грошові вимоги. Також посилалася на те, що останній платіж щодо погашення заборгованості нею був здійснений 24 липня 2014 року на суму 3 000,00 грн. і саме з цієї дати почався перебіг трирічного строку позовної давності, з позовом у цій справі позивач звернувся до суду 08 листопада 2019 року, тобто з пропуском строку позовної давності. Також, відповідач зазначала, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції без належного її повідомлення про місце, дату та час судового розгляду, що позбавило її передбаченого цивільним процесуальним законодавством права надати суду докази, якими вона заперечує проти позову, та є самостійною підставою для скасування заочного рішення. У відзиві на апеляційну скаргу, позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу відповідача без задоволення. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони по справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Сторони по справі в судове засідання не з`явилися. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 обґрунтована тим, що справу розглянуто судом за її відсутності, без належного її повідомлення про дату, час та місце розгляду справи. Згідно з частиною другою статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання, якщо їх явка є не обов`язковою. Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Згідно з частиною восьмою цієї статті днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Як убачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 10 квітня 2020 року відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено справу до розгляду на 29 травня 2020 року (т.1а.с.67). В подальшому справа була призначена до розгляду на 17 червня 2020 року та 07 липня 2020 року (т.1 а.с.73,75). Проте, матеріали справи не містять доказів вручення відповідачу судової повістки про призначення справи до розгляду на 29 травня 2020 року, 17 червня 2020 року та 07 липня 2020 року. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляду справи за відсутності відповідача ОСОБА_1 без обов`язкового належного повідомлення її про дату, час і місце розгляду справи, у зв`язку з чим скасовує заочне рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2020 року на підставі пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України та ухвалює нове рішення по суті позовних вимог. Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції установлено, що 21 травня 2013 року між АТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № SAMDN03000083838069, відповідно до умов якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 25 000,00 грн. на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 26,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (т.1 а.с.10). Щодо кредитного ліміту банк керувався пунктами 2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких ОСОБА_1 при укладенні договору надала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до пункту 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Однак, ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим за нею станом на 02 жовтня 2019 року утворилась заборгованість в розмірі 104 749,13 грн., яка складається із: 22 972,24 грн. заборгованість за кредитом; 76 312,65 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 4 964,24 грн. штраф (процентна складова). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, а тому він вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, процентів та штрафів. Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За правилом статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи. У зобов`язальних відносинах (стаття 509 ЦК України) суб`єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов`язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов`язку. Так само боржник зі спливом строку позовної давності одержує вигоду захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов`язку. Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи. Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов`язання, яким є строк виконання зобов`язання у повному обсязі (кінцевий строк повернення кредиту й платежів за ним) або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Якщо кредитор змінює на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строк виконання основного зобов`язання, позовна давність обчислюється від цієї дати. Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. При цьому право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов`язання до настання строку виконання, визначеного договором. За правилами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Ураховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Таким чином кредитор, який згідно вимог частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання кредитного договору, після цього має право лише на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів, передбачених договором. Як убачається з матеріалів цієї справи та установлено судом апеляційної інстанції, 21 травня 2013 року між АТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № SAMDN03000083838069, відповідно до умов якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 25 000,00 грн. на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 26,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (т.1 а.с.10). В обґрунтування позовних вимог АТ КБ ПриватБанк посилалось на те, що ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим згідно наданого розрахунку заборгованості за нею станом на 02 жовтня 2019 року утворилась заборгованість в розмірі 104 749,13 грн., яка складається із: 22 972,24 грн. заборгованість за кредитом; 76 312,65 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 4 964,24 грн. штраф (процентна складова) (т.1 а.с.7-9). 05 травня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 3609, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ ПриватБанк заборгованості за кредитним договором № SAMDN03000083838069 від 21 травня 2013 року в розмірі 43 256,44 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом 22 883,00 грн.; заборгованості по відсоткам 16 694,54 грн.; штрафу 1 978,88 грн. (т.1 а.с.211). В подальшому вказаний виконавчий напис перебував на виконанні у Соборному відділі державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), виконавче провадження № 51562917. Постановою Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 19 серпня 2021 року закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 3609, виданого 05 травня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України Про виконавче провадження у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі виконавчого напису згідно з виконавчим документом (т.1 а.с.235-236). Отже, зверненням 05 травня 2016 року до позичальника з вимогою про дострокове стягнення всієї заборгованості за кредитним договором, АТ КБ ПриватБанк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінило умови основного зобов`язання щодо строку дії договору та порядку сплати процентів за користування кредитом та використало своє право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів (стаття 1048 ЦК України). Звертаючись до суду з указаним позовом, АТ КБ ПриватБанк просило стягнути з відповідача, зокрема, заборгованість за процентами за користування кредитом станом на 02 жовтня 2019 року. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що банк нараховував проценти на прострочену суму кредиту після закінчення строку дії договору. Вказані обставини перевірені судом апеляційної інстанції, а тому доводи апеляційної скарги стосовно зміни строку виконання основного зобов`язання шляхом звернення АТ КБ ПриватБанк 05 травня 2016 року з вимогою про дострокове погашення кредитної заборгованості, знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, оскільки в такому випадку АТ КБ ПриватБанк позбавлене права на нарахування процентів за користування кредитом та неустойки за кредитним договором після закінчення строку кредитування. Встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, враховуючи аргументи та доводи сторін у справі, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для застосування позовної давності в частині позовних вимог про стягнення заборгованості в межах строку кредитування, який змінено банком шляхом дострокової вимоги повернення усієї суми кредиту на підставі виконавчого напису нотаріуса, який було виконано боржником в повному обсязі. Отже, кредитор використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, й з часу отримання позичальником дострокової вимоги настав строк виконання договору в повному обсязі і право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося, а тому вимога кредитора про стягнення з боржника процентів, нарахованих після зміни строку виконання основного зобов`язання є необґрунтованими і задоволенню не підлягають. Вимог про стягнення з відповідача сплати встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, а також трьох процентів річних від простроченої суми на підставі положень статті 625 ЦК України АТ КБ ПриватБанк не заявляло. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 4 частини першої статті 376 ЦПК України). Згідно з частиною другою статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Ураховуючи викладене, заочне рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2020 року підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції учасниками справи не оскаржувалося, а тому апеляційним судом не переглядалося. Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на підставі статті 141 ЦПК України, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При зверненні до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_1 було сплачено судовий збір в розмірі 2 881,50 грн., що підтверджується квитанцією від 20 вересня 2021 року (т.2 а.с.1). Отже, враховуючи результат розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору, сплаченого останнім за подачу апеляційної скарги в розмірі 2 881,50 грн. Також, відповідно до пункту 3 частини першої статті 444 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він відмовляє в позові повністю. Судом апеляційної інстанції установлено, що на виконання заочного рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2020 року було видано 06 жовтня 2020 року виконавчий лист, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи (т.1 а.с.253). Відповідно до постанови Царичанського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 29 червня 2021 року по виконавчому провадженню № 63653904, відкритого за виконавчим листом № 201/12585/19, виданого 06 жовтня 2020 року Царичанським районним судом Дніпропетровської області, виконавче провадження закінчене у зв`язку з його виконанням в повному обсязі (т.1 а.с.252). Таким чином, колегія суддів вважає за можливе допустити поворот виконання заочного рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2020 року у справі № 201/12585/19, на підставі якого було видано виконавчий лист від 06 жовтня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ ПриватБанк заборгованості за кредитним договором № SAMDN03000083838069 від 21 травня 2013 року в розмірі 104 749,13 грн., яка складається із: 22 972,24 грн. заборгованість за кредитом; 76 312,65 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 4 964,24 грн. штраф (процентна складова); та судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 1 921,00 грн., а всього 106 670,13 грн. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що у порядку повороту виконання заочного рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2020 року необхідно стягнути з АТ КБ ПриватБанк на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 106 670,13 грн. Керуючись ст. 259,268,374,376,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Заочне рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2020 року скасувати та ухвалити нове. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 2 881,50 грн. Допустити поворот виконання заочного рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2020 року у справі № 201/12585/19, на підставі якого було видано виконавчий лист від 06 жовтня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк заборгованості за кредитним договором № SAMDN03000083838069 від 21 травня 2013 року в розмірі 104 749,13 грн., яка складається із: 22 972,24 грн. заборгованість за кредитом; 76 312,65 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 4 964,24 грн. штраф (процентна складова); та судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 1 921,00 грн., а всього 106 670,13 грн. У порядку повороту виконання заочного рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2020 року стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк (код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошти в розмірі 106 670,13 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Головуючий О.В. Свистунова Судді: Т.П. Красвітна І.А. Єлізаренко