Постанова Рівненський апеляційний суд № 565/309/15-ц

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 березня 2024 року м. Рівне Справа № 565/309/15-ц Провадження № 22-ц/4815/111/24 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді : Гордійчук С. О., суддів:Боймиструк С.В., Шимківа С.С. секретар судового засідання : Ковальчук Л.В. учасники справи: позивач: ПАТ "Приватбанк" відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» адвоката Сокуренко Є.С. на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 15 березня 2018 року, ухваленого в складі судді Горегляд О.І, дата складання повного тексту рішення 20 березня 2018, у справі № 565/309/15-ц в с т а н о в и в : У березні 2015 року ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся з позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява обґрунтована тим, що 27.08.2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 20000,00 доларів США із сплатою 11.04 процентів річних за користування грошовими коштами, на строк до 24.08.2017 року. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 27.08.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за умовами якого поручитель поручаються перед кредитором за виконання боржником зобов`язань за кредитним договором №ROVWGA00001869 від 27 серпня 2007 року повному обсязі. У зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, станом на 23.02.2015 року включно, утворилася заборгованість у розмірі в загальній сумі 77429 доларів США 76 центів, що еквівалентно 2194359,40 грн. за курсом 28,34 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом в сумі 19354 доларів США 19 центів, заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 21040 доларів США 42 центи, пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором в сумі 34235 доларів США 15 центів, заборгованість по комісії за користування кредитом 2800 доларів США. Посилаючись на наведене, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 77429 доларів США, що за курсом Національного банку України (далі НБУ) складає 2194359,40 грн. 18.10.2017 року представник позивача подав уточнену позовну заяву у якій просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором від 27 серпня 2007 року, що виникла станом на 03.10.2017року, в загальній сумі 81 685 доларів США 83 центів, що еквівалентно 2 176 927,37 грн. за курсом 26,65 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом в сумі 19234 доларів США 87 центів, заборгованість по відсоткам за користування кредитом в сумі 31410 доларів США 96 центів, пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором в сумі 27000 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом 4040 доларів США. Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 15 березня 2018 року у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №ROVWGA00001869 від 27 серпня 2007 року відмовлено у зв`язку зі спливом позовної давності. Не погодившись з означеним рішенням суду позивач вважає його незаконним та необґрунтованим, яке ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Апеляційна скарга мотивована посиланням на неправильне застосування судом першої інстанції позовної давності, оскільки умовами договору передбачено погашення кредиту частинами щомісяця, а тому початок позовної давності необхідно обчислювати з моменту невиконання позичальником кожного із цих зобов`язань. Останні платежі за кредитним договором позичальником здійснені у 2009 році, а до суду банк звернувся у березні 2015 року, тобто після спливу позовної давності. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Сторони в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Враховуючи, що поважність причин неявки сторін судом апеляційної інстанції не встановлена, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у їх відсутності. При цьому, колегія суддів виходить з того, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення, не відкладаючи розгляду справи, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасника справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частинами 1, 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає. Встановлено, що між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено кредитний договір №ROVWGA00001869 від 27 серпня 2007 року (надалі Договір). Згідно пункту 7.1. якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит на строк з 27 серпня 2007 року по 24 серпня 2017 року включно у вигляді непоновлювальної лінії у розмірі 20 000,00 доларів США на споживчі цілі, а також у сумі 2080,00 доларів США на сплату страхових платежів у випадку та порядку, передбачених пунктами 2.1.3, 2.2.7 даного договору із сплатою 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1,5 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,2 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно із пунктом 3.11. даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, відповідно до пункту 6.2. договору. Сплата кредиту мала відбуватися у період з 25 по 30 число кожного місяця. Щомісяця у період сплати Позичальник сплачує відсотки розраховані відповідно до п.п.3.1,3.2.,3.4, винагороди розрахованої відповідно до п..п.1.1,13.7 цього договору. Погашення кредиту здійснюється в строки відповідно до Графіка погашення кредиту. Пунктами 2.2.2.,2.2.3 Договору ОСОБА_1 зобов`язувався сплачувати відсотки за користування кредитом та винагороду ПАТ КБ «Приватбанк» Згідно п. 4.1 Договору ПАТ КБ «Приватбанк» при порушенні ОСОБА_1 будь-якого зобов`язання, передбаченого п.п. 2.2.2.,2.2.3 Договору, має право нараховувати пеню у розмірі 0,15% від суми простроченого платежу. В забезпечення виконання зобов`язання за Договором кредиту №ROVWGA00001869 від 27 серпня 2007 між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки за яким поручитель зобов`язалася нести солідарну відповідальність перед банком за виконання позичальником у повному обсязі зобов`язань за кредитним договором щодо сплати кредиту, відсотків і неустойки. Відповідно до пунктів 2, 3, 4 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором у тому ж розмірі, що і боржник. Поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений. У випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Порука за цим договором припиняється після закінчення 5 (п`ять) років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором (пункт 12 договору поруки). Згідно з пунктом 13 договору поруки зміни і доповнення до цього договору вносяться лише за згодою сторін, у письмовому вигляді, шляхом укладання відповідної до додаткової угоди. В зв`язку з порушенням позичальником взятих на себе зобов`язань по погашенні кредиту позивачем 17.01.2015 року позичальнику та поручителю надіслано повідомлення про те, що прострочена заборгованість за кредитним договором складає 70801,45 доларів США, запропоновано у термін не пізніше п`яти календарних днів з дати одержання цього повідомлення погасити прострочену заборгованість. У разі несплати у вказаний строк, банк вимагав повернути суму кредиту в повному обсязі, а також нараховані проценти та штрафні санкції. Вказані вимоги позичальником та поручителем не виконали. Відповідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України). Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (стаття 610 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). При цьому законодавство визначає різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 ЦК України). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 серпня 2022 року у справі № 754/16771/17 (провадження № 61-12636св21) зроблено висновок, що: «у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) зазначено, що «статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року (справа № 14-154цс18)». Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою. Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Згідно частин першої та другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Стаття 253 ЦК Українивизначає, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (частина 1 статті 261 ЦК України). Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 - 255 ЦК України. За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки). 28 березня 2018 року Велика Палата Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) зробила правовий висновок про те, що якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Встановлено, що згідно графіку, погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами (щомісячними платежами). Останній платіж здійснений позичальником 21.04.2009 року. Враховуючи наведені положення кредитного договору, апеляційний суд дійшов висновку, що умовами договору передбачено погашення тіла кредиту та процентів за користування кредитом періодичними щомісячними платежами. У разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду за захистом порушеного права 05.03.2015 року. Ураховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку про пропуск позивачем позовної давності, що з урахуванням заяви відповідачів про її застосування та відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентам за користування кредитом, нарахованої до 04.03.2012 року, та пені нарахованої до 01.03.2014 року. Між тим, нарахування позивачем пені за період з 01.03.2014 по 01.03.2015 року, виражене в іноземній валюті, суперечить вимогам ст.ст. 192, 524, 533, 549-551 ЦК України та умовам договору, оскільки нарахування штрафних санкцій, в тому числі пені, в іноземній валюті не допускається. Пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України гривні. Будь-яких належних розрахунків пені у гривні матеріали справи не містять, що перешкоджає апеляційному суду самостійно здійснити розрахунок пені за вказаний період у національній валюті України. Таким чином, на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 14076,63 доларів США, проценти за користування кредитом 11001,57 доларів США, нараховані в межах позовної давності, тобто за період з березня 2012 року по 05 березня 2015 року, а всього 25078,20 доларів США. Разом з тим, не підлягають до задоволення вимоги щодо стягнення комісії з таких підстав. У справі, яка переглядається, умовами договору передбачено сплату винагороди за надання фінансового інструменту в момент надання кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, однак не зазначено, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо). При цьому нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит, є незаконним. Такий висновок зроблено Верховним Судом України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 та він повинен враховуватися судами під час вирішення подібних спорів відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України . Аналогічні правові висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 686/9367/16-ц (провадження № 61-44593св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 703/4889/15-ц (провадження № 61-23992св18), від 27 листопада 2019 року у справі № 343/3051/14-ц (провадження № 61-23895св18) та інших. Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 1410цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Звернувшись 17.01.2015 року до позичальника та поручителя із вимогою повернути суму кредиту в повному обсязі, а також нараховані проценти та штрафні санкції, у термін не пізніше п`яти календарних днів з дати одержання цього повідомлення, а також пред`явивши 05.03.2015 року позов про стягнення всієї заборгованості за кредитним договором визначеної станом на 23.02.2015 року, банк таким чином змінив строк виконання основного зобов`язання відповідно до вимог статті 1050 ЦК України та фактично мав зафіксувати розмір існуючої у ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту, за процентами, пенею і припинити їх нарахування. Натомість з доданого ПАТ КБ «ПриватБанк» до уточненої позовної заяви від 18.10.2017 розрахунку заборгованості убачається, що розмір заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 31410,96 доларів США, пенею - 70565,52 доларів США, розраховано станом на 03.10.2017 року, тобто поза межами строку користування кредитом, який був змінений банком унаслідок пред`явлення до позичальника та поручителя позову у березні 2015 року. Ураховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості по процентам, за користування кредитом, пенею нараховані за період з 05 березня 2015 року до 03 жовтня 2017 року, не підлягають задоволенню у зв`язку з їх необґрунтованістю. У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішення суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України , якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При подачі позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3654,00 грн. При подачі апеляційної скарги позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 5481,00 грн. За результатами апеляційного перегляду справи апеляційну скаргу було задоволено частково на 30,76 % (9135*30,76%=2810 грн), а тому з відповідачів на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі по 1405 грн. з кожного пропорційно задоволеним вимогам. Керуючись ст.ст.367, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» адвоката Сокуренко Є.С. задовольнити частково. Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 15 березня 2018 рокускасувати. Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №ROVWGA00001869 від 27 серпня 2007 року задовольнити частково. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором №ROVWGA00001869 від 27 серпня 2007 року у розмірі 25078 (двадцять п`ять тисяч сімдесят вісім) доларів США 20 центів з яких: заборгованість за тілом кредиту 14076,63 долара США, заборгованість по процентах за користування кредитом - 11001,57 долара США. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір понесений позивачем при подачі позовної заяви та апеляційної скарги по 1405 грн. з кожного пропорційно задоволеним вимогам. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 14 березня 2024 року. Головуючий : Гордійчук С.О. Судді : Боймиструк С.В. Шимків С.С.