Постанова Львівський апеляційний суд № 462/6533/21

Справа № 462/6533/21 Головуючий у 1 інстанції: Бориславський Ю.Л. Провадження № 22-ц/811/7/22 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2022 року м.Львів Справа № 462/6533/21 Провадження № 22ц/811/7/22 Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Приколоти Т.І., суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В. секретар Іванова О.О. розглянув апеляційну скаргу Головного управління державної податкової служби у Львівській області на рішення Залізничного районного суду м.Львова, ухвалене у м.Львові 15 листопада 2021 року у складі судді Бориславського Ю.Л., у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області, Головного управління ДПС у Львівській області, Залізничної державної податкової інспекції Залізничного управління Головного управління ДФС у Львівській області, з участю третіх осіб: Залізничний відділ державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, Перша Львівська державна нотаріальна контора, про скасування запису про арешт майна, - в с т а н о в и в: 7 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся з цим позовом. Просив звільнити з-під арешту квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження Серії АА 6782241 від 12 листопада 2002 року, винесеної державним виконавцем ДВС Залізничного районного управління юстиції м. Львова Улич Є.О., та скасувати запис про державну реєстрацію обтяження - арешт всього майна належного йому ( ОСОБА_1 ), який зареєстрований за реєстраційним № 4367667 від 18 січня 2007 року Першою Львівською державною нотаріальною конторою, підстава обтяження: постанова В-3, 12 листоопада 2002 року, ВДВС Залізничного районного управління юстиції, вх. 4532; та зняти арешт, накладений вказаною вище постановою. В обґрунтування позову посилається на те, що йому (позивачу) належить на праві приватної власності 1/3 частка в квартирі АДРЕСА_2 . Вказує, що вироком Залізничного районного суду м.Львова від 5 серпня 2002 року у справі №1-224/2002 його ( ОСОБА_1 ) визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч.3 ст. 142 КК України (в редакції 1961 року) та призначено покарання у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна. На виконання вироку суду в межах виконавчого провадження державним виконавцем ДВС Залізничного районного управління юстиції м.Львова Улич Є.О. винесено постанову від 12 листопада 2002 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Вирок суду в частині конфіскації майна виконано не було та ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 14 грудня 2020 року його (позивача) звільнено від відбування покарання у вигляді конфіскації всього належного майна. Залізничним ВДВС йому (позивачу) відмовлено у задоволенні заяви про закінчення виконавчого провадження та скасування арешту, згідно даних Єдиного реєстру боржників Міністерства юстиції України ОСОБА_1 серед боржників не значиться. Просить позов задовольнити. Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 15 листопада 2021 року позов задоволено. Знято арешт із квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , накладений постановою державного виконавця ДВС Залізничного районного управління юстиції м. Львова Улич Є.О. Серії АА 672241 від 12 листопада 2002 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесеної державним виконавцем ДВС Залізничного районного управління юстиції м. Львова Улич Є.О. Скасовано запис про державну реєстрацію обтяження - арешт (архівний запис), який зареєстрований за реєстраційним № 4367667 від 18 січня 2007 року Першою Львівською державною нотаріальною конторою, підстава обтяження: постанова В-3 від 12 листопада 2002 року, ВДВС Залізничного районного управління юстиції, вх. 4532, об`єкт обтяження: інше, майно, состав: ціле, состояние: добудоване, статус: жиле, адреса: АДРЕСА_1 , власник: ОСОБА_1 , додаткові дані: архівний номер: 3734820LVOV1, архівна дата: 15 листопада 2002 року, дата виникнення: 15 листопада 2002 року, № реєстра: 504570-3132, внутр. № А1013С302СGF33B315650, комментарий:735/93. Рішення суду оскаржує Головне управління державної податкової служби у Львівській області. Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким що порушує його законні права та інтереси, винесеним з порушенням норм матеріального права. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Вказує, що позивач звернувся до суду у порядку цивільного судочинства, а заявлені ним вимоги мають розглядатися за правилами, визначеними КПК України. Стверджує, що арешт на майно накладено у межах кримінальної справи за процедурою, визначеною кримінальним процесуальним законом. Вважає, що спір про право власності на майно між суб`єктами цивільних правовідносин відсутній, тому питання про скасування арешту підлягає вирішенню в порядку кримінального судочинства. Порядок скасування арешту майна, що накладений в межах кримінального провадження, встановлюється КПК України та підлягає розгляду за правилами кримінального судочинства. Належним чином повідомлені сторони про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилися, заяв про відкладення розгляду справи не подали. Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводиться. Датою прийняття рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову. Встановлено, що ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належить квартира АДРЕСА_2 загальною площею 51,4 м. кв., що підтверджується копією свідоцтва про право власності на квартиру, виданого 25 грудня 2000 року. З копії постанови Залізничного районного ВДВС від 12 листопада 2002 року вбачається, що на виконання виконавчого документу №1-224, виданого 30 жовтня 2002 року Залізничним районним судом м. Львова, накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 . Згідно витягів-інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 2 серпня 2019 року, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , на яку накладено обтяження на підставі постанови ВДВС Залізничного РУЮ від 12 листопада 2002 року у виді арешту, зареєстрований 18 січня 2007 року Першою Львівською державною нотаріальною конторою. Відповідно до Інформації з Єдиного реєстру боржників від 3 липня 2020 року у такому відсутня інформація щодо ОСОБА_1 . Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 14 грудня 2020 року звільнено ОСОБА_1 від відбування додаткового покарання у виді конфіскації всього майна, яке є його власністю, у зв`язку із закінченням строків давності виконання вироку Залізничного районного суду м. Львова від 5 серпня 2002 року по справі №1-224/2002. 16 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Залізничного ВДВС міста Львів із заявою про закінчення виконавчого провадження та скасування арешту, накладеного в межах цього виконавчого провадження, та отримав відповідь №13215 від 1 березня 2021 року, згідно якої у Відділу відсутні правові підстави для зняття арешту з майна заявника, оскільки ухвалою суду про звільнення позивача від відбування додаткового покарання у виді конфіскації всього майна такого не передбачено. Рішення суду першої інстанції мотивовано наступним. Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Згідно п.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Частиною 1 статті 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Згідно роз`яснень, викладених в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» від 27 серпня 1976 року № 6, вимоги особи, які ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові Пленуму №5 від 3 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», роз`яснено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні; позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Вимоги позивача, що ґрунтуються на праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 15 травня 2013 року у справі № 6-26цс13. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зроблено висновок, що «спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим, а тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано». З урахуванням встановленого на підставі аналізу наявних у справі доказів, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позовні вимоги є підставними, оскільки вирок суду в частині конфіскації майна позивача не виконано, позивача звільнено від відбування додаткового покарання у виді конфіскації всього майна, яке є його власністю, накладений на квартиру арешт порушує права позивача як співвласника цієї квартири на здійснення права власності, передбачені ст. 41 Конституції України, ст. 319, 321 ЦК України. Посилання в апеляційній скарзі на те, що порядок скасування арешту майна підлягає розгляду за правилами кримінального судочинства, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки вказаний спір є цивільно-правовим, що підтверджується законодавством та позицією Верховного Суду. Колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає встановленим обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. З висновками суду першої інстанції, які не спростовані доводами апеляційної скарги, належить погодитися. Підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні. Відповідно до ст.375 ЦПК України апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись: п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Головного управління державної податкової служби у Львівській області залишити без задоволення. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 15 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Постанову складено і підписано 16 червня 2022 року. Головуючий______________________Т. І. Приколота Судді: _____________ Ю.Р. Мікуш _______________Р. В. Савуляк