Постанова 4811 № 462/2638/15-ц

Справа № 462/2638/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк А.І. Провадження № 22-ц/811/3183/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. Категорія: 44 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 лютого 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Ніткевича А.В., суддів: Бойко С.М., Копняк С.М., секретаря Жукровської Х.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 15 липня 2021 року в складі судді Кирилюка А.І. у справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії та бездіяльність головного державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) Пазиняк Г.Я. та зобов`язання до вчинення дій, - встановив: У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на неправомірні дії та бездіяльність головного державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) Пазиняк Г.Я. та зобов`язання до вчинення дій. Вимоги обгрунтовував тим, що 04.06.2021 скерував рекомендованим листом на адресу Залізничного ВДВС у м.Львові ЗМУ МЮ (м.Львів) три виконавчі листи, видані Залізничним районним судом м.Львова у справі №462/2638/15-ц, один з яких стосувався стягнення з боржника ОСОБА_2 на його користь 500 гривень моральної шкоди. У заяві про відкриття провадження просив Залізничний ВДВС стягнути кошти в розмірі 500 гривень з боржника ОСОБА_2 на депозитний рахунок Залізничного ВДВС, а в подальшому направити йому поштовим переказом, відповідно до ч. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Разом з цим, виконавче провадження було відкрито лише 14.06.2021, що є порушенням ч. 5 ст. 26 вищевказаного Закону, відповідно до якої, виконавче провадження мало бути відкритим не пізніше наступного робочого дня, з дня надходження до нього виконавчого документа. 02.07.2021 отримав рекомендований лист із Залізничного ВДВС про те, що станом на 24.06.2021 на депозитному рахунку Залізничного ВДВС у м.Львові ЗМУ МЮ (м.Львів) знаходяться кошти по ВП № 65767447 в розмірі 500 гривень та повідомлення банківських реквізитів для здійснення перерахунку коштів. Вважає такі дії державного виконавця протиправними та незаконними, оскільки йому, як стягувачу, відповідно до положень ч. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» надається можливість обрати спосіб отримання коштів, звернених до виконання, такою можливістю скористався, зазначивши про вимогу здійснення переказу грошових коштів у розмірі 500 гривень поштовим переказом. Просив визнати протиправними дії головного державного виконавця Залізничного ВДВС м. Львова ЗМУМЮ (м.Львів) Пазиняк Г.Я. та її бездіяльність, у зв`язку з порушенням вимог ч. 5 ст. 26, ч.2 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», які проявились під час вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 65767447, яке відкрито на підставі виконавчого листа, виданого у справі № 462/2638/15-ц та зобов`язати головного головного державного виконавця Залізничного ВДВС м.Львова ЗМУМЮ (м.Львів) Пазиняк Г.Я. невідкладно скерувати кошти в розмірі 500 гривень скаржнику, поштовим переказом на адресу: АДРЕСА_1 . Оскаржуваною ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 15 липня 2021 року скаргу ОСОБА_1 на неправомірні дії та бездіяльність головного державного виконавця Залізничного ВДВС м. Львова ЗМУМЮ (м.Львів) Пазиняк Г.Я. та зобов?язання до вчинення дій задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність у виконавчому провадженні №65767447 головного державного виконавця Залізничного ВДВС м.Львова ЗМУМЮ (м.Львів) Пазиняк Галини Ярославівни щодо порушення строків винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та щодо ненадсилання боржнику грошових коштів поштовим переказом. В решті вимог скарги відмовлено. Ухвалу суду оскаржив Залізничний ВДВС, з такою не погоджується. В апеляційній скарзі, покликаючись на час надходження виконавчого листа із заявою стягувача ОСОБА_1 , зазначає що головним державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавого провадження відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження», тобто без порушення відповідного строку, визначеного законом. Також зазначає, що згідно платіжного доручення № 8651 від 13.07.2021 кошти у сумі 500,00 грн. перераховані на АТ «Укрпошта». Покликається на судову практику Верховного Суду у схожих правовідносинах. Просить скасувати ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 15 липня 2021 року, прийняти нову постанову, якою відмовити повністю у задоволенні скарги. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судових рішень (рішення) (ч. 3 ст. 360 ЦПК України). Учасники справи заявник ОСОБА_1 та головний державний виконавець Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) Пазиняк Г.Я., будучи повідомленими належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибули, не повідомили суд про причину неявки. На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися. За відсутності всіх осіб, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково виходячи із такого. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Постановляючи оскаржувану ухвалу та задовольняючи частково скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що головний державний виконавець Залізничного ВДВС м.Львова ЗМУ МЮ (м. Львів) Пазиняк Г.Я. допустила бездіяльність, оскільки невчасно відкрила виконавче провадження, зокрема заява ОСОБА_1 була зареєстрована 10.06.2021, а постанова про відкриття ВП №65767447 була винесена лише 14.06.2021, тобто з порушенням строку, встановленого статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження». Крім цього, бездіяльність державного виконавця проявилась у тому, що ОСОБА_1 не було надіслано грошових коштів в розмірі 500 гривень, стягнутих у виконавчому провадженні, в строки передбачені ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Поряд з цим, оскільки судом було встановлено надіслання коштів, що підтверджується платіжним дорученням, долученим державним виконавцем до матеріалів скарги, суд дійшов висновку, що вимога скаржника про зобов`язання вчинити дії, зокрема, надсилання йому грошових коштів поштовим переказом, задоволенню не підлягає. Зважаючи на те, що ухвалу суду оскаржує лише Залізничний відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) та лише в частині задоволення вимог скарги ОСОБА_1 , колегія суддів слідуючи принципу диспозитивності цивільного судочинства та вимогам статті 367 ЦПК України, законність оскаржуваної ухвали в іншій частині не перевіряє. Перевіряючи законність оскаржуваної ухвали, колегія суддів враховує таке. Згідно із ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Зазначене конституційне положення відображено і у ст. 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах. Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Залізничному відділі ДВС у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) перебував виконавчий лист виданий Залізничним районним судом м. Львова № 462/2638/15 від 24.05.2021 на виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 04.08.2016 по справі №462/2638/15-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 500 гривень моральної шкоди (а.с. 12). 04.06.2021 ОСОБА_1 надіслав рекомендованим повідомленням до Залізничного ВДВС у м.Львові ЗМУ МЮ (м.Львів) заяву про відкриття виконавчого провадження, до якої долучено зазначений вище виконавчий лист, з вимогою надсилання стягнутих з боржника ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 500 гривень поштовим переказом на його домашню адресу (а.с. 13). 10.06.2021 заява ОСОБА_1 надійшла на адресу Залізничного ВДВС у м.Львові ЗМУ МЮ (м.Львів). 14.06.2021 головний державний виконавець Залізничного ВДВС м.Львова ЗМУ МЮ (м.Львів) Пазиняк Г.Я. відкрила виконавче провадження № 65767447 (а.с. 15). Цього ж дня державний виконавець винесла постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору (а.с. 17, 19). З листа начальника Залізничного ВДВС у м. Львові Західного МУ МЮ (м.Львів) № 09-36/36006 В-3 від 24.06.2021 слідує, що станом на 24.06.2021 на депозитному рахунку відділу знаходяться кошти по ВП №65767447 в сумі 500 гривень, запропоновано ОСОБА_1 повідомити банківські реквізити для перерахунку коштів (а.с. 20). Відповідно до платіжного доручення №8651 від 13.07.2021 Залізничний ВДВС у м.Львові Західного МУ МЮ (м.Львів) здійснив перерахунок коштів для ОСОБА_1 (а.с. 35). Звертаючись із скаргою на дії державного виконавця Оліярник Ю.І., як стягувач у відповідному виконавчому провадженні, свої доводи зводить до того, що постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена з порушенням ч. 5 ст. 26 вищевказаного Закону, відповідно до якої, виконавче провадження мало бути відкритим не пізніше наступного робочого дня, з дня надходження до нього виконавчого документа, а також зазначає, що просив стягнуті з боржника ОСОБА_2 на депозитний рахунок Залізничного ВДВС кошти, направити йому поштовим переказом, відповідно до ч. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», натомість 02.07.2021 отримав рекомендований лист із Залізничного ВДВС про необхідність повідомлення банківських реквізитів для здійснення перерахунку коштів. Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню Примусове виконання судових рішень здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» (в редакції закону від 02.06.2016 року № 1404-VIII) та положеннями Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5. Згідно із ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. Державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»). Відповідно до положень ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. За змістом ч. 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження»). Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч. 1, ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»). Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК Україниу разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Використовуючи своє право на звернення до суду зі скаргою та вважаючи дії державного виконавця неправомірними, ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012 Конституційного Суду України). Згідно правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року справа № 342/158/17, як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи. Як зазначалося вище, заява про відкриття виконавчого провадження (прийняття виконавчого документа) надійшла на адресу Залізничного ВДВС 10.06.2021, тобто четвер. Як зазначає в апеляційній скарзі начальник відділу, а також у відзиві сама державний виконавець, виконавчий лист передано державному виконавцю 11.06.2021 (п`ятниця). Таким чином, зважаючи на відкриття виконавчого провадження 14.06.2021, а саме у перший робочий день після вихідних та відсутність будь яких доказів про шкідливість чи протиправність бездіяльності державного виконавця для прав та інтересів заінтересованої особи, як і значної тривалості такої, колегія суддів приходить висновку про те, що вимоги скарги в цій частині не є підставними чи такими, що заслуговують на увагу суду, з огляду необхідності відповідного процесуального реагування, що свідчить про часткову підставність доводів апеляційної скарги та необґрунтованість відповідних висновків суду першої інстанції. В свою чергу, відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 47 чинного Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діє з 28 серпня 2018 року) грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця. Стягувачу - фізичній особі стягнуті з боржника кошти перераховуються виконавцем на зазначений у заяві про примусове виконання рішення рахунок у банку або іншій фінансовій установі (заяві про зміну реквізитів рахунку у банку або іншій фінансовій установі) чи надсилаються на адресу стягувача поштовим переказом не пізніше наступного робочого дня з дня надходження таких коштів на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця. Відповідно до п. 1 розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 2 квітня 2012 року (далі Інструкція № 512/5) стягнуті з боржника грошові суми підлягають зарахуванню на рахунки для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам, у тому числі в іноземній валюті, відкриті Міністерством юстиції України, міжрегіональними управліннями Міністерства юстиції України, відділами державної виконавчої служби в органах, що здійснюють казначейське обслуговування та державних банках, (в іноземній валюті - в банках), приватними виконавцями - в банках(далі - депозитний рахунок). Пунктом 11 Розділу VII Інструкції № 512/5 передбачено, що при надходженні коштів на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби чи рахунок авансового внеску відповідальна особа органу державної виконавчої служби повинна невідкладно повідомити начальника органу державної виконавчої служби, від якого боржника чи стягувача надійшли кошти і в якій сумі. Начальник органу державної виконавчої служби на виписці з рахунку Державної казначейської служби України або банку ставить напис «ознайомлений», підпис та дату ознайомлення. Після цього відповідальна особа органу державної виконавчої служби невідкладно повідомляє державного виконавця про надходження депозитних сум. Державний виконавець на виписці Державної казначейської служби України або банку поряд із сумою, що надійшла на рахунок, ставить дату та підпис. У разі відсутності відомостей, яким чином проводити виплату коштів, виконавець повідомляє стягувача про наявність належних йому коштів та пропонує йому повідомити шляхи отримання ним коштів (через фінансові установи з обов`язковим зазначенням реквізитів для перерахування коштів або поштовим переказом із зазначенням повної адреси стягувача) (п.12 Розділу VII Інструкції № 512/5). Розподіл стягнутих з боржника грошових сум здійснюється в порядку, визначеному ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження». У разі наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів державний виконавець невідкладно після ознайомлення з інформацією про надходження коштів готує одне розпорядження (у тому числі за зведеним виконавчим провадженням), яким визначає належність указаних коштів та спосіб перерахування стягувачу, яке затверджується начальником органу державної виконавчої служби із зазначенням дати та скріплюється печаткою органу державної виконавчої служби. Розпорядження готується в двох примірниках, оригінал видається відповідальній особі, копія залишається у виконавчому провадженні (п. 13 Розділу VII Інструкції № 512/5). З врахуванням наведеного та того, що звертаючись із заявою про відкриття виконавчого провадження, ОСОБА_1 , як стягувач у виконавчому провадженні, повідомив про бажання отримати кошти, зокрема поштовим переказом, зазначивши у заяві свою адресу, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що державним виконавцем допущено порушення прав та інтересів стягувача та необхідністю визнання такої бездіяльності неправомірною, з одночасною відмовою у задоволенні вимоги про зобов`язання до вчинення дій, у зв`язку з наявністю у матеріалах справи доказів про перерахунок коштів стягувачу. У цьому контексті колегія суддів враховує те, що кошти були перераховані ОСОБА_1 лише після звернення до суду із скаргою, тому відповідні доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Разом з цим, дійшовши правильного висновку у цій частині, зокрема щодо не надсилання грошових коштів, суд першої інстанції у резолютивній частині помилково зазначив про не надіслання таких боржнику, тоді як ОСОБА_1 у спірному виконавчому провадженні має статус стягувача, що не може залишатися поза увагою апеляційного суду, однак може бути виправлено відповідним процесуальним рішенням суду першої інстанції. Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли свої часткове підтвердження, що має наслідком скасування оскаржуваної ухвали у відповідні частині. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України). Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України). Відповідно до ст. 452 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника. В свою чергу, часткове задоволення апеляційної скарги не має наслідком вирішення питання судових витрат у даній справі. Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) задовольнити частково. Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 15 липня 2021 рокув частині визнання неправомірною бездіяльність у виконавчому провадженні №65767447 головного державного виконавця Залізничного ВДВС м.Львова ЗМУМЮ (м.Львів) Пазиняк Галини Ярославівни щодо порушення строків винесення постанови про відкриття виконавчого провадження скасувати, з ухваленням в цій частині нового рішення, яким у задоволенні таких вимог ОСОБА_1 відмовити. В решті ухвалу суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 15 лютого 2022 року. Головуючий: А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко С.М. Копняк