Постанова 4857 № 380/761/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 липня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/761/21 пров. № А/857/11574/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Іщук Л. П., суддів Онишкевича Т. В., Хобор Р. Б., за участю секретаря судового засідання Вовка А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року, ухвалене головуючим суддею Сасевичем О. М. у м. Львові, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання протиправною і скасування постанови, ВСТАНОВИВ: 19.01.2021 ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Подоляк Ельвіри Богданівни від 05.01.2021 № ВП 64047949 про стягнення з неї виконавчого збору в розмірі 12000 грн за примусове виконання рішення немайнового характеру за виконавчим листом №462/6186/18, виданим 27.11.2020 року. Вимоги позову обґрунтовані тим, що державним виконавцем було протиправно винесено постанову про стягнення виконавчого збору, оскільки при відкритті виконавчого провадження їй встановлено строк для добровільного виконання рішення суду, який на момент винесення оскаржуваної постанови не сплив. Більше того, станом на 15.01.2021 жодних дій для примусового виконання рішення суду державний виконавець не вчинив. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.05.2021 позов задоволено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховано правомірність винесення державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Подоляк Е. Б. постанови від 05.01.2021 № ВП 64047949 про стягнення виконавчого збору, оскільки така постанова обов`язково виноситься одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Звертає увагу, що Закон України «Про виконавче провадження» не обумовлює винесення постанови про стягнення виконавчого збору фактом вжиття заходів примусового виконання рішення. Більше того, стягнення виконавчого збору не є правом державного виконавця, а його обов`язком. Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому її заперечує, покликається на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін. Під час апеляційного розгляду представник відповідача підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити, покликаючись на викладені в ній доводи. Позивач та його представник в судовому засіданні заперечили проти апеляційної скарги, покликаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення позивача та представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з метою примусового виконання виконавчого листа Залізничного районного суду м. Львова від 27.11.2020 №462/6186/18 державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) Подоляк Е. Б. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 05.01.2021 ВП №64047949 про зобов`язання ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкод у користуванні будинком АДРЕСА_1 , якою надано боржнику ОСОБА_1 строк у 10 робочих днів для виконання рішення суду. 05.01.2021 державним виконавцем Подоляк Е. Б. також винесено постанову ВП №64047949 про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 12000 грн. Вважаючи дану постанову відповідача протиправною, ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем протиправно винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у ВП №64047949, оскільки відповідачем не доведено факт невиконання боржником рішення у встановлений 10-денний строк для добровільного виконання, а саме перешкоджання ОСОБА_2 у користуванні будинком, як і не доведено виконання відповідного рішення суду примусово чи вжиття заходів його примусового виконання, в той час, як виконавчий збір в розмірі, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», повинен стягуватись лише за примусове виконання рішення немайнового характеру. Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусовому виконанню підлягають, зокрема, виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень. Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Згідно з статтею 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (надалі також - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців. Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частиною п`ятою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Відповідно до частин першої та третьої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (частина четверта статті 27 Закону України «Про виконавче провадження»). Відповідно до частини п`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом. Згідно з частиною дев`ятою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Таким чином, стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання розпочинається з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, із чітким зазначенням суми виконавчого збору, яка підлягає стягненню. Проте, якщо під час виконавчого провадження буде встановлено, що рішення суду виконано до його відкриття, виконавче провадження закривається, а виконавчий збір не стягується. Тотожну за змістом правову позицію Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вже неодноразово висловлював у постановах 23.01.2019 у справі №703/1086/17, від 20.02.2019 у справі №712/5014/17, від 13.02.2019 у справі №295/13991/16-а. З урахуванням викладеного, винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження», за умови, що примусове виконання рішення передбачає його справляння, є обов`язком державного виконавця. Як встановлено з матеріалів справи, на виконанні у державного виконавця перебувало судове рішення у справі № 462/6186/18 про зобов`язання ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкод у користуванні будинком АДРЕСА_1 . Як встановлено судом першої інстанції з пояснень ОСОБА_1 від 13.01.2021 про добровільне виконання рішення суду, отриманого Залізничним відділом Державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) 13.01.2021 року, та заяви ОСОБА_1 від 16.01.2021 року, отриманої Залізничним відділом Державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) 18.01.2021 року, на виконання рішення суду вона не чинить перешкод щодо проживання ОСОБА_2 у будинку АДРЕСА_2 . Разом з тим, поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що до моменту відкриття виконавчого провадження (05.01.2021) у позивача було достатньо часу для добровільного виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 12.04.2019 у справі №462/6186/18, яке набрало законної сили 27.08.2019, однак, протягом більше ніж 2 років нею жодних дій вчинено не було. Більше того, позивач не заперечує правомірності відкриття виконавчого провадження ВП №64011710, в той час, як постанова про стягнення виконавчого збору, як передбачено статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження», виноситься державним виконавцем одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Апеляційний суд звертає увагу, що не є підставою для стягнення виконавчого збору тільки доведення боржником виконання рішення до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, але таких доказів матеріали справи не містять. Враховуючи викладене, а також нормативне регулювання, визначене статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження», апеляційний суд приходить до висновку, що державний виконавець, приймаючи спірну постанову, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, що свідчить про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 . За наведених обставин, судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття постанови про відмову в задоволенні позову. Керуючись статтями 287, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) задовольнити. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року у справі № 380/761/21 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання протиправною і скасування постанови відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Л. П. Іщук судді Т. В. Онишкевич Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 28.07.2021