Постанова 4855 № 826/10460/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/10460/16 ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 червня 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В.В., суддів: Костюк Л.О., Губської Л.В., за участю секретаря Кірієнко Н.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Київської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Прокуратури Київської області, в якому просив: - визнати протиправним і скасувати наказ прокурора Київської області від 1 липня 2016 року № 375к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури області; - зобов`язати прокурора Київської області поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури області; - зобов`язати прокурора Київської області нарахувати (обчислити) і виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 1 липня 2016 року до дати фактичного поновлення на роботі, яку обчислити у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, провівши її індексацію у відповідності до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" і Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078; - стягнути з прокуратури Київської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі: 300 000,00 грн. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2017 року, позов задоволено частково. Постановою Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року судові рішення судів попередніх інстанцій скасовано в частині поновлення позивача на посаді, з якої його було звільнено, і направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 листопада 2016 року і ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2017 року залишені без змін. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про поновлення на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури області відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2020 року скасовано, позов про поновлення ОСОБА_1 на посаді задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою прокуратури Київської області. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року було розглянуто заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі, якою відмовлено у її задоволенні. Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, сторони звернулись до Верховного Суду з касаційними скаргами на неї. Позивач також оскаржив ухвалу про відмову в ухваленні додаткового рішення. Постановою Верховного Суду від 14 грудня 2021 року зазначену ухвалу суду скасовано та направлено справу в частині розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення для продовження розгляду до Шостого апеляційного адміністративного суду. Позивач в судовому засіданні підтримав вимоги поданої заяви та просив її задовольнити. Представник відповідача в судовому засіданні просив залишити заяву про ухвалення додаткового судового рішення без задоволення, вказавши на її необґрунтованість та невідповідність положенням чинного законодавства. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Так, від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просив зобов`язати відповідача виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.11.2016 по 20.11.2017 відповідно до ст. 235 КЗпП України, постанови КМУ № 100, довідки прокуратури Київської області від 01.09.2016 № 18ф-359. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що фактично його було поновлено на роботі судом лише 28.04.2020, а до цього часу поновлення не відбулося. Відтак, на переконання позивача, апеляційний суд одночасно з вирішенням питання про поновлення позивача на роботі повинен був стягнути на його користь з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу. При цьому, вказано, що відповідно до ст. 235 КЗпП України він міг не заявляти позовну вимогу щодо стягнення середнього заробітку, оскільки таке питання підлягає автоматичному вирішенню судом, але у позові в цій справі така вимога ним все ж таки була заявлена, втім залишилася неповністю вирішеною. Разом з тим, позивачем зазначено, що важливим і принциповим для нього залишається питання отримання середнього заробітку за період з 02.11.2016 по 20.11.2017, оскільки ПФУ не зараховує такий період до його стажу роботи в органах прокуратури через несплату відповідних внесків. В постанові Верховного Суду від 14 грудня 2021 року серед іншого зазначено, що в даній справі право позивача на працю було захищено ще первинним судовим рішенням окружного суду, яким його було поновлено на посаді, з якої його було незаконно звільнено, і за його згодою на підставі заяви позивача від 26 грудня 2017 року наказом прокурора Київської області від 27 грудня 2017 року № 330к призначено на посаду начальника відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Київської області. Зважаючи на викладене, правових підстав вважати період з 20 листопада 2017 року до 28 квітня 2020 року вимушеним прогулом Верховний Суд не вбачає. Поряд з цим зазначено, що суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене у цій постанові, а також визначити розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 3 листопада 2016 року до 19 листопада 2017 року, який належить стягнути на його користь. Вказані висновки обов`язкові для врахування колегією суддів з огляду на імперативні приписи ч. 5 ст. 353 КАС України. Так, згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Середній заробіток працівника згідно з частиною першою ст. 27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, закріпленими у порядку. Із пункту 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок №100) вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку №100). Відповідно до абзацу третього пункту 8 Порядку №100 середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14 січня 2014 року № 21-395а13. Згідно з довідкою прокуратури Київської області від 01.09.2016 № 18ф-359 середньомісячний заробіток позивача становить 15391,90 грн, а середньоденна заробітна плата - 810,10 грн. Виходячи із поняття вимушеного прогулу, кількість днів вимушеного прогулу визначається з дня звільнення та до винесення судом рішення про поновлення на роботі незаконного звільненого працівника, а в даному випадку з 03.11.2016 по 19.11.2017, що становить 261 робочий день. Таким чином, сума середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу становить 211436,10 грн (810,10 грн*261). В контексті викладеного вище, судова колегія приходить висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 03.11.2016 по 19.11.2017. Колегія суддів враховує, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Керуючись ст. ст. 132, 139, 242, 243, 252, 311, 313, 321, 322, 328, 329 КАС України, П О С Т А Н О В И Л А: Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення - задовольнити частково. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань прокуратури Київської області (код ЄДРПОУ 02909996) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 листопада 2016 року по 19 листопада 2017 року в розмірі 211 436,10 грн (двісті одинадцять тисяч чотириста тридцять шість грн 10 коп.). Додаткова постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач В. В. Кузьменко Судді: Л. О. Костюк Л. В. Губська Повний текст складено 14.06.2022.