Постанова 4808 № 341/150/22

Справа № 341/150/22 Провадження № 33/4808/239/22 Категорія ст.130 ч.1 КУпАП Головуючий у 1 інстанції МЕРГЕЛЬ М. Р. Суддя-доповідач Васильєв П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2022 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвоката Шевчук-Філімон Н.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 адвоката Шевчук-Філімон Н.М. на постанову судді Галицького районного суду Івано-Франківської області від 30 березня 2022 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, а також стягнуто судовий збір в розмірі 496 грн. 20 коп.,- в с т а н о в и в : Судом першої інстанції встановлено, що 29.01.2022 року о 15 годині 07 хвилин у м. Бурштині по вул. Міцкевича, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Skoda, н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови). Від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер» та у медичному закладі відмовився у присутності працівників медичного закладу та з відеофіксацією відмови. Своїми діями порушив вимоги п. 2. 5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погодившись з вказаним рішенням суду захисник ОСОБА_1 адвокат Шевчук-Філімон Н.М. подала апеляційну скаргу, в якій вважає, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою, винесеною без з`ясування обставин справи, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи, що призвело до безпідставного притягнення ОСОБА_1 до відповідальності. Апелянт вказує на те, що до матеріалів справи додано відеодокази, на яких не містяться дані того, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення були присутні свідки, які б підтвердили відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, що свідчить про оформлення даного протоколу із порушеннями Інструкції. Зазначає, що працівниками поліції не додано жодного доказу про те, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія, висновок лікаря щодо результатів огляду правопорушника також відсутній. Відсутні також докази того, що ОСОБА_1 було відсторонено від керування транспортним засобом, що свідчить про те, що останній не перебував в стані алкогольного сп`яніння, докази протилежного матеріали справи не містять. Сторона захисту вказує на те, що Акт огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, відсутність направлення на огляд водія та відсутність висновку лікаря та складання протоколу про адміністративне правопорушення були складені з порушеннями вимог законодавства та порушення порядку залучення свідків. Окрім того, копія Акту огляду ОСОБА_1 не було вручено. Свою провину ОСОБА_1 заперечував і не згідний із протоколом. Апелянт наголошує на тому, що знаходження за кермом транспортного засобу, яке не перебуває у стані руху, особи у нетверезому стані не є доказом вчинення останнім адміністративного правопорушення, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежності від наявності ввімкненого двигуна. Адвокат Шевчук-Філімон Н.М. звертає увагу на те, що працівником поліції ОСОБА_1 не був відсторонений від керування транспортним засобом і в матеріалах справи відсутній Акт про відсторонення ОСОБА_1 від управління транспортним засобом. Вказує на те, що судом не надано оцінки доказам наявних в матеріалах справи, а самі матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що підтверджують факт порушення водієм ПДР і як наслідок його законне зупинення за порушення. Апелянт звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні дані номера бодікамери, на яку було здійснено аудіо та відео фіксацію, що дає підстави вважати про неможливість використання відеозапису як допустимого доказу про вчинення правопорушення ОСОБА_1 .. В доповненнях до апеляційної скарги сторона захисту зазначила, що ОСОБА_1 не визнає вину у вчиненні правопорушення, з протоколом не погоджується, в стані алкогольного сп`яніння не перебував, безпідставно був зупинений працівниками поліції, у медичному закладі ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на визначення стану сп`яніння. Наголошує на тому, що в матеріалах справи відсутні докази вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення. Окрім того, в матеріалах справи відсутні пояснення свідків, які б підтвердили відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану сп`яніння, на які посилається працівник патрульної поліції у протоколі. Вказує на те, що відеозаписи долучені до матеріалів справи суперечить вимогам Інструкції, сама відео фіксація події переривається декілька разів, в протоколі не зазначено номери носіїв запису. Судом не взято до уваги, що зупинка транспортного засобу яким керував ОСОБА_1 була незаконною, правила дорожнього руху ОСОБА_1 не порушував, підстав для проведення відповідного огляду на стан сп`яніння не було. Вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази у вчиненні ОСОБА_1 правопорушення. Просить скасувати постанову суду та закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, хоча в установленому законом порядку повідомлявся про розгляд апеляційної скарги, не подав клопотання про відкладення розгляду справи та не підтвердив поважність причин щодо неможливості явки в судове засідання апеляційної інстанції. Зі змісту доводів захисника адвоката Шевчук-Філімон Н.М. вбачається, що ОСОБА_1 знає про розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, займається волонтерською діяльністю і не має можливості з`явитись до суду, однак повністю довіряє їй представництво своїх інтересів в суді та не заперечує проти розгляду апеляційної скарги за його відсутності. Апеляційний суд, приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 знає про наявність відповідного провадження за його апеляційною скаргою в суді апеляційної інстанції, повідомлявся про розгляд апеляційної скарги в установленому законом порядку, не подав клопотання про відкладення розгляду справи та не повідомив про бажання приймати участь у судовому засіданні, враховуючи що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов`язковою під час розгляду справи в апеляційній інстанції, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 .. В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник адвокат Шевчук-Філімон Н.М. повністю підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просила скасувати постанову суду та закрити провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи захисника адвоката Шевчук-Філімон Н.М., апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову судді необхідно залишити без змін з наступних підстав. Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності. Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов`язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення та інші. Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини адміністративного правопорушення, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_1 та призначив йому справедливе стягнення в розмірі, який встановлено санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, яке відповідає особі правопорушника та характеру вчиненого правопорушення. Перевіряючи доводи захисника адвоката Шевчук-Філімон Н.М. щодо невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному, та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. Статтею 254 КУпАП передбачено, що у випадку виявлення адміністративного правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом і єдиною підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини адміністративного правопорушення, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_2 та призначив йому справедливе стягнення в розмірі, який встановлено санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, яке відповідає особі правопорушника та характеру вчиненого правопорушення. Постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП, і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дані правопорушення та прийняте по справі рішення. Апеляційний суд звертає увагу на те, що доводи адвоката Шевчук-Філімон Н. М. стосовно невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення та відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення перевірялись судом першої інстанції, внаслідок чого було встановлено, що вони є неспроможними та спростовуються сукупністю досліджених доказів. Так, з мотивувальної частини постанови судді Галицького районного суду Івано-Франківської області від 30.03.2022 року вбачається, що у судове засідання, особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з`явився, а його захисник адвокат Шевчук-Філімон Н. М. в судовому засіданні вину ОСОБА_1 заперечила, однак підтвердила факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 . При цьому просила провадження у справі закрити з огляду на численні порушення під час оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення та, як наслідок, недопустимість і неналежність доказів у справі. Судом зазначено в мотивувальній частині постанови суду, що на переконання захисниці, порушення, у результаті допущення яких справа підлягає закриттю, полягають у наступному: протокол про адміністративне правопорушення від 29.01.2022 не містить даних про свідків (лікарів), які б могли підтвердити той факт, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння; протокол складено із порушенням Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України і МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція) та практики ВС України за 2005 рік, оскільки протокол складено без свідків; у матеріалах справи відсутні письмові пояснення свідків, а також відсутній висновок щодо результатів медичного огляду лікарем; акт огляду на стан сп`яніння складений з порушенням, оскільки в ньому не зазначені свідки; у поліцейських не було підстав зупиняти транспортний засіб особи; відсутні докази відсторонення ОСОБА_1 поліцейськими від керування транспортним засобом, що свідчить про те, що особа не знаходилась у стані алкогольного сп`яніння; у матеріалах справи також відсутнє направлення на огляд водія на виявлення стану алкогольного сп`яніння, зазначене у протоколі як додаток; ОСОБА_1 огляд на стан сп`яніння пройшов, що підтверджується його записом у протоколі і відеозаписом. Результат 0% алкогольного сп`яніння. Апеляційний суд звертає увагу на те, що судом першої інстанції в повному обсязі були перевірені доводи адвоката Шевчук-Філімон Н. М., які повторно наведені в апеляційній скарзі та в доповненнях до апеляційної скарги щодо недоведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення та відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. Судом в судовому засіданні були оглянути та досліджені відеозаписи з нагрудних камер працівників полії та відео реєстратора зі службового автомобіля поліції, які долучені до матеріалів справи. Судом зазначено, що з оглянутих численних і довготривалих відеозаписів поліцейських суд установив наступне: автомобіль марки Skoda, н. з. НОМЕР_1 , виїхав на смугу зустрічного руху навпроти автомобіля поліцейських, після чого поліцейські розвернули свій автомобіль та наздогнали автомобіль, який під час цього повторно виїхав на смугу зустрічного руху навпроти маршрутного автобуса. Надалі транспортний засіб марки Skoda був зупинений працівниками поліції, з якого вийшов ОСОБА_1 . Поліцейські неодноразово пропонували особі пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу чи у медичному закладі. При цьому, поліцейські вказали особі, що він двічі виїхав на смугу зустрічного руху і в нього не чітка вимова слів. Після відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, йому було роз`яснено наслідки такої відмови. На відео зафіксовано, що ОСОБА_1 чітко відмовляється від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння, підтверджує, що все розуміє, у тому числі і наслідки відмови. Поведінка ОСОБА_1 з працівниками поліції є агресивною, поводив себе неадекватно та зневажливо до працівників поліції. Судом при дослідженні відеозаписів зазначено, що ОСОБА_1 погоджується на огляд у медичному закладі, але після того, як був доставлений до медичного закладу, поводить себе неадекватно, говорить нелогічні речі, які явно спрямовані на ухилення від проходження огляд. Після тривалих роз`яснень ОСОБА_1 робить вигляд, що погоджується пройти тест на стан алкогольного сп`яніння. Йому надано для продуву спеціальний технічний засіб. Особа продуває, проте до завершення процедури продуву і відповідної вказівки медичного працівника перестає дути. Після такого «продуву» показник - 0 проміле. ОСОБА_1 було повідомлено, що він погано продував прилад та не дотримався процедури. Ще раз продути прилад ОСОБА_1 відмовився, а також відмовився здати біоматеріал для проведення відповідного тесту. Судом звернуто увагу на те, що на відео ОСОБА_1 стверджує лікарям, що він не бачить, де йому необхідно підписатись в журналі за відмову від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння. Щодо особи поліцейські склали протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КупАП, та оголосили його особі. Надаючи правову оцінку наявним у справі матеріалам, суддя зазначив, що приписи статті 266 КУпАП не передбачають присутності свідків за умови застосування поліцейськими технічних засобів фіксації під час проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу, а тому свідки не є необхідними під час фіксації відмови ОСОБА_1 від огляду на стан сп`яніння, за умови такої фіксації за допомогою спеціальних технічних засобів. Письмові пояснення свідків не потрібні під час фіксації відмови особи від огляду, яка фіксується на відео, оскільки КУпАП не передбачає наявності свідків навіть для фіксації процедури огляду у медичному закладі. Суд прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, на підставі дослідження доказів у справі, що ретельно перевірені та оцінені з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та у взаємозв`язку для ухвалення цього рішення, а саме даними, які містяться у: протоколі про адміністративне правопорушення від 29.01.2022 серії ДПР 18 № 459979, у якому викладено суть порушення ОСОБА_1 ; відеозаписами працівників патрульної поліції, на яких зафіксовано «небезпечне» для інших учасників дорожнього руху водіння ОСОБА_1 , його зупинку, та ухиляння ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки ТЗ та у медичному закладі; його неадекватну та зневажливу до працівників поліції, працівників медичного закладу поведінку; ксерокопії журналу з медичного закладу, у якому підтверджено, що ОСОБА_1 категорично відмовився від освідчення на стан алкогольного сп`яніння та від забору крові, а також про неправильний продув пристрою «Алкофор 105». Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, всебічно, повно і об`єктивно дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку про доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Суд вважав, що усі доводи захисника спрямовані виключно на забезпечення уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності, а не на встановлення об`єктивних обставин, які доводять відсутність складу адміністративного правопорушення з боку ОСОБА_1 , а тому доводи захисника судом не були взяті до уваги та суд вважав їх необґрунтованими. Судом обґрунтовано зазначено в постанові суду, що приписи КУпАП не передбачають наявність свідків у випадку фіксації процедури огляду (відмови від огляду) за умови фіксації таких процедур за допомогою технічних засобів, тобто здійснення відеозапису. При цьому усю процедуру пропонування особі пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засмобу, роз`яснення наслідків, прав, відмову пройти огляд на місці та у медичному закладі відображено у численних відеозаписах поліцейських, доданих до матеріалів справи. Ці відеозаписи визнано судом належними і допустимими доказами, за допомогою яких поза розумним сумнівом встановлюю наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Судом при ухваленні рішення по справі не взято до уваги як доказ Акт огляду, оскільки такий складається у випадку фактичного проведення огляду особи поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу. Так, результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів на підставі п. 10 Розділу ІІ Інструкції. ОСОБА_1 від огляду на стан сп`яніння на місці зупинки автомобіля відмовився. Окрім того, судом при з`ясуванні обставин справи, не були визнані безпідставними доводи сторони захисту про те, що поліцейські неправомірно зупинили транспортний засіб, оскільки це не спростовує факту відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. При цьому, суд зіслався на відеозаписи, на яких чітко відображено порушення ОСОБА_1 ПДР та створення небезпечних ситуацій на дорозі двічі протягом короткого періоду часу. Водночас суд вважав за необхідне вказати, що відсутність доказів обґрунтованості причин зупинки ОСОБА_1 не може бути підставою для закриття справи про адміністративне правопорушення, оскільки у цьому випадку не підлягає застосуванню доктрина «плодів отруйного дерева». Факт зупинення автомобіля ОСОБА_1 жодним чином не може вважатися джерелом доказів, зокрема у розумінні статті 251 КУпАП, а отримані після зупинки автомобіля працівниками поліції докази (дані, які містяться у протоколі, відеозаписах тощо) є належними і допустимими. Судом обґрунтовано вказано в постанові суду на те, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний установлений законом огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. При ухваленні постанови суду зазначено, що відсутність доказів відсторонення ОСОБА_1 поліцейськими від керування транспортним засобом жодним чином не спростовує відмову особи (водія) від проходження огляду на стан сп`яніння, що є порушенням пункту 2.5 ПДР України, за що і передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому, апеляційний суд наголошує на тому, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №459979 від 29.01.2022 року містять дані того, що автомобіль, яким керував ОСОБА_1 , було передано у керування ОСОБА_3 під його власноручний підпис в протоколі та зазначені дані посвідчення водія ОСОБА_3 . Апеляційний суд звертає увагу на те, що при оформленні та зшиванні матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення був пришитий таким чином, що унеможливило суд першої інстанції дослідити дані про передачу автомобіля ОСОБА_3 , а тому суд помилково зазначив, що відсутність в протоколі даних про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, оскільки дані про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом та передачу автомобіля сторонній особі містяться в протоколі. При ухваленні постанови суду судом наголошено, що відсутність направлення на огляд водія на виявлення стану алкогольного сп`яніння не свідчить про недопустимість чи неналежність протоколу як доказу, а лише свідчить про недолучення такого направлення до матеріалів справи. Судом звернуто увагу, що працівники поліції не в повній мірі виконали обов`язок, покладений на них частиною 2 статті 251 КУпАП щодо збирання та надання суду доказів наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 УпАП. Суд зіслався у постанові на рішення у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), в якому ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Суд першої інстанції вказав на те, що суд позбавлений можливості самостійно витребувати у органу поліції додаткові докази винуватості особи. З огляду на те, що факт надання ОСОБА_1 пропозиції на проходження огляду у медичному закладі, попередня згода особи на такий огляд та подальше прибуття особи з поліцейськими до медичного закладу зафіксовані на відеозаписах, не заперечуються захисницею, то у суду були відсутні сумніви щодо дотримання працівниками поліції процедури, передбаченої у статті 266 КУпАП, в частині забезпечення особі за її бажанням можливості пройти огляд у медичному закладі, що і повинне підтверджувати відповідне направлення, не долучене до протоколу. А відсутність такого направлення не може бути підставою для звільнення особи від відповідальності за умови встановлення поза розумним сумнівом складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП Також, суд не взяв до уваги доводи захисника ОСОБА_1 адвоката Шевчук-Філімон Н.М. щодо проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння у медичному закладі, оскільки на відео чітко відображено ухиляння особи від проходження огляду, зокрема в медичному закладі; недотримання особою вказівок медичного працівника під час продуву пристрою; категорична відмова особи від повторного продуву приладу для визначення стану алкогольного сп`яніння чи спростування наявності такого. Також відмова від огляду у встановленому порядку зафіксована записом у відповідному журналі медичного закладу, від підпису якого відмовився ОСОБА_1 , що відображено на одному і відеофайлів. Таким чином, суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що усі доводи сторони захисту не заслуговують на увагу та не спростовують порушення ОСОБА_1 пункту 2.5 ПДР України. Окремо судом вказано на те, що вважає неприпустимим, щоб окремі, ймовірно існуючі незначні процедурні порушення під час оформлення матеріалів адміністративного порушення чи розгляду справи, призводили до уникнення відповідальності окремими громадянами, які нехтують вимогами чинного законодавства України і наражають на реальну небезпеку інших громадян. Таким чином, суд прийшов до висновку, що факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння підтверджений належними, допустимими та достатніми доказами, що дає суду підстави для визнання особи винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд надає оцінку сукупності доказів, які містяться в матеріалах справи з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для прийняття відповідного процесуального рішення. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 459979 від 29.01.2022 року, водій ОСОБА_1 29.01.2022 року о 15 годині 07 хвилин у м. Бурштині по вул. Міцкевича, керував транспортним засобом марки Skoda, н. з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Алкотестера Драгер 6810 та у медичному закладі відмовився у присутності працівників медичного закладу та при включеній боді камери поліцейського. Своїми діями ОСОБА_1 порушив. вимоги п. 2. 5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою поліцейським СРПП ВП №3 м. Галич старшим сержантом поліції Куриляк В.В., з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП та підписаний уповноваженою особою та особо., яка вчинила правопорушення ОСОБА_1 . Дані ОСОБА_1 були встановлені на підставі посвідчення водія, яке у ОСОБА_1 було вилучено працівником поліції та видано тимчасовий дозвіл на керування транспортними засобами під власноручний підпис ОСОБА_1 у відповідній графі протоколу. ОСОБА_1 було роз`яснені його права та обов`язки відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та повідомлено про розгляд справи в суді м. Галич. В протоколі зазначені свідки не зазначені. До протоколу про адміністративне правопорушення додано посвідчення водія № НОМЕР_2 , акт огляду, направлення, рапорт. У вказаному протоколі у графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 власноручно написав пояснення, що він пройшов медичний огляд на стан сп`яніння, проміле не виявлено, за що ОСОБА_1 розписався в протоколі. Зі змістом протоколу ОСОБА_1 ознайомився під підпис, що свідчить про його ознайомлення із змістом обвинувачення у вчиненні правопорушення. Слід зазначити, що в протоколі знаходиться запис поліцейського про те, що автомобіль передано ОСОБА_3 із зазначенням даних його посвідчення водія та власноручним підписом ОСОБА_3 в протоколі, що повністю спростовує доводи апелянта про те, що працівниками поліції ОСОБА_1 не був відсторонений від керування транспортним засобом. Відповідно до виписаних у ст. ст.254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Апеляційним судом не встановлено порушень вимог ст. ст.254, 255, 256 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів. В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується у відмові від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння та порушенні вимог ст.2.5 Правил дорожнього руху України. Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується у відмові від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння та порушенні вимог ст.2.5 Правил дорожнього руху України. Відповідно до вимог ст.256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення та долучених до матеріалів справи відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що ОСОБА_1 був ознайомлений з тим, що відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1). Відеозаписи долучені до матеріалів справи містять відомості про те, що працівником поліції було ознайомлено ОСОБА_1 зі змістом протоколу, який розписався в протоколі про ознайомлення його із правами та місцем розгляду справи в суді, а також надав пояснення в протоколі, у ОСОБА_1 було вилучено посвідчення водія та видано тимчасовий дозвіл на керування транспортним засобами, ОСОБА_1 було відсторонено від керування транспортним засобом, а автомобіль передано в керування водію ОСОБА_3 . Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції. Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані відеозаписи було зроблено з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення. З долученого запису з відео реєстратора автомобіля патрульної поліції вбачається, що працівники поліції побачили автомобіль марки Skoda, н.з. НОМЕР_1 , рух якого відбувався із порушенням ПДР, а саме з виїздом на зустрічну смугу руху, тим самим створюючи аварійну ситуацію для інших водіїв. При цьому, працівники поліції під час переслідування вказаного автомобіля, зупинили даний транспортний засіб. В результаті перевірки документі було встановлено, що водієм автомобіля був ОСОБА_1 та при спілкуванні із водієм у працівників поліції виникла підозра, що останній перебуває в стані алкогольного сп`яніння. Так, на відеозаписах з нагрудних камер працівників поліції зафіксовано неодноразові пропозиції працівників поліції ОСОБА_1 на проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, на що останній категорично відмовлявся. Відеозаписи містять дані того, що працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про причини зупинки транспортного засобу під його керуванням, а саме за керування транспортним засобом з порушенням ПДРА а саме: виїздом на зустрічну смугу руху та створення аварійної ситуації іншому учаснику руху. В автомобілі перебував на місці водія ОСОБА_1 , який надав для перевірки документи на транспортний засіб та посвідчення водія. В ході спілкування із водієм ОСОБА_1 у працівника поліції виникла підозра, що водій перебуває в стані алкогольного сп`яніння та запропонував пройти огляд на визначення стану сп`яніння, на що водій відмовився. На відеозаписі зафіксовано, що на неодноразові пропозиції працівниками поліції водієві пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу ОСОБА_1 категорично відмовився. Працівником поліції було запропоновано ОСОБА_1 проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, на що останній погодився. Слід зазначити, що на відеозаписах зафіксовано неадекватну поведінку ОСОБА_1 при спілкуванні з працівниками поліції, який намагався уникнути проходження огляду на стан сп`яніння, поводив себе зверхньо і з самого початку спілкування із працівниками поліції не спростовував твердження працівника поліції про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, а своєю поведінкою демонстративно показував, що йому байдуже щодо таких тверджень. ОСОБА_4 були роз`яснені наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та повідомлено, що у разі відмови від проходження такого огляду стосовно водія буде складено протокол про притягнення його до адміністративної відповідальності саме за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння. Відеозаписи містять інформацію про те, що працівниками поліції доставили ОСОБА_1 до медичного закладу Галицької ЦРЛ для проходження відповідного огляду. ОСОБА_1 була надано технічний прилад для продуву та визначення стану сп`яніння, роз`яснено порядок проходження огляду, однак ОСОБА_1 не зважав на рекомендації щодо проходження огляду та продував прилад із недостатньою кількістю продуття для проходження огляду. Такі дії призвели до того, що прилад показав 0 % проміле. ОСОБА_1 було запропоновано повторно продути технічний прилад на визначення стану сп`яніння, на що останній відмовився, після чого йому було запропоновано здати біологічний матеріал кров для проходження огляду на стан сп`яніння, на що ОСОБА_5 в категоричній формі відмовився. Своєю поведінкою ОСОБА_1 намагався ухилитися від проходження огляду на визначення стану сп`яніння, після чого йому було повідомлено, що такі дії будуть зафіксовано у відповідному журналі як відмова від проходження огляду та є причиною для складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення. На відеозаписі містяться дані того, що на пропозицію повторно продути прилад для проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 , а також відмовився від здачі біологічного матеріалу. Відеозаписи містять дані того, що ОСОБА_1 відмовився від написання заяви про відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, мотивувавши тим, що він не вміє писати, та відмовився від підпису в журналі медичного закладу. Апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 неодноразово було повідомлено працівниками поліції та медичним працівником про те, що за відмову від проходження огляду на визначення стану сп`яніння, відносно нього буде складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП. Свідки працівниками поліції не залучались, оскільки присутність таких не є необхідною у медичному закладі при проходження особою огляду на визначення стану сп`яніння у відповідності до вимог КУпАП. Так, зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Зокрема, зі змісту відеозапису вбачається, що причиною зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 стало те, що він, керував транспортним засобом з порушенням вимог ПДР. Водію ОСОБА_1 було роз`яснено його права та обов`язки у відповідності до вимог закону, запропоновано пройти огляд на визначення стану сп`яніння сертифікованим приладом Драгер, після чого водій ОСОБА_1 в категоричній формі відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціально технічного приладу. Однак, водій ОСОБА_1 погодився на проходження відповідного огляду у медичному закладі, куди віні був доставлений. Разом з тим, після декількох невдалих спроб застосування приладу для визначення стану сп`яніння, під час проведення яких останній свідомо ігнорував вимоги лікаря, останній відмовився від проходження огляду пройти огляд на стан сп`яніння. При цьому, ОСОБА_1 відмовився від здачі зразків крові на аналіз. Вищевказані дії ОСОБА_1 дали підстави лікарю стверджувати, що останній фактично відмовляється від проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі. В подальшому, працівником поліції ОСОБА_1 було повідомлено про складання матеріалів адміністративної справи за ч.1 ст.130 КУпАП та оголошено та роз`яснено зміст протоколу. На відеозаписі зафіксовано надання ОСОБА_1 письмових пояснень в протоколі про адміністративне правопорушення про його незгоду. На відеозаписах зафіксовано підпис ОСОБА_1 за отримання тимчасового дозволу на керування транспортним засобом та отримання копії протоколу про адміністративне правопорушення. Відеозаписи містять дані того, що автомобіль було передано в керування ОСОБА_3 під його підпис в протоколі, що свідчить про не допуск працівником поліції ОСОБА_1 до керування транспортним засобом. Вказаний відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку ОСОБА_1 при проходженні ним огляду на визначення стану сп`яніння за допомогою приладу Драгер. Відповідно до матеріалів справи та відеозаписів з відеореєстраторів працівників поліції вбачається, що правовою підставою для пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння було саме виявлення працівником поліції наявних ознак алкогольного сп`яніння у водія ОСОБА_1 . Відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення апелянта до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника, який керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Суд першої інстанції обґрунтовано визнав вищевказані відеозаписи належним та допустимими доказами, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. Зі змісту матеріалів справи та відеозаписів з відеореєстраторів працівників поліції вбачається, що правовою підставою для пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння було саме виявлення працівником поліції наявних ознак алкогольного сп`яніння у водія ОСОБА_1 . Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Разом з тим, зі змісту матеріалів справи та відеозаписів долучених до матеріалів справи вбачається, що підставою для зупинки транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 було те, що він керував транспортним засобом з порушенням ПДР України, поліцейським було вказано водію причину зупинки транспортного засобу під його керуванням. Відповідно до матеріалів справи та відеозаписів з відеореєстраторів працівників поліції вбачається, що правовою підставою для пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння було саме виявлення працівником поліції наявних ознак алкогольного сп`яніння у водія ОСОБА_1 . До матеріалів справи долучено акт огляду водія, відповідно до якого у ОСОБА_1 були наявні ознаки: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, порушення мови. Від проведення огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу Драгер 6810 ОСОБА_1 відмовився. Від підпису в акті огляду ОСОБА_1 також відмовився. Свідки в акті огляду не зазначені. У відповідності до ксерокопії журналу з медичного закладу, у якому підтверджено, що обстежуваний ОСОБА_1 категорично відмовився від освідчення на стан алкогольного сп`яніння та від забору крові, а також про неправильний продув пристрою «Алкофор 105». У журналі містить підписи лікаря ОСОБА_6 та лікаря ОСОБА_7 (а.с.4). На ксерокопію журналу з медичного закладу містить печатка лікаря ОСОБА_8 . Під час апеляційного розгляду судом було отримано повідомлення Генерального директора КНП «Галицька лікарня» Згідно рапорту поліцейського СРПП ВП №3 м. Галич старшого сержанта поліції В.Куриляк (а.с.5), патрулюючи в м. Бурштин та Галицькому районі було зупинено транспортний засіб Skoda, н. з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , який поводився неадекватно, різко змінював напрямок руху, виїжджаючи на смугу зустрічного руху та повертаючи назад. Розвернувшись за останнім, водій знову виїхав на смугу зустрічного руху, після чого було включено проблискові маячки та був зупинений працівниками поліції на узбіччі. При спілкуванні встановлено дані водія ОСОБА_1 та виявлено у нього ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю. Водію було запропоновано пройти огляд на визначення стану сп`яніння за допомогою приладу Драгер на місці зупинки транспортного стану або проїхати до медичного закладу. Водій ОСОБА_1 погодився пройти відповідний огляд у медичному закладі, після чого його було доставлено в КНП «Галицька ЦРЛ», де водій повторно відмовився від проходження огляду на визначення стану сп`яніння, після чого на нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. В рапорті зазначено, що автомобіль передано водію ОСОБА_3 . Апеляційний суд звертає увагу на те, що рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує начальника ВП №3 м. Галич Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області про законність своїх дій. Разом з тим, дані вищевказаного рапорту працівника поліції повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи в частині послідовного дій працівників поліції, щодо оформлення ними протоколу про адміністративне правопорушення. При вирішанні питання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, апеляційний суд вважає, що обставини за яких було зупинено транспортний засіб під керування ОСОБА_1 , свідчать про те, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем, який відмовився від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер та в медичному закладі. Апеляційний суд також звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Апеляційний суд неодноразово наголошував на тому, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Апеляційний суд вважає, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння. В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 не заперечував того, що вищевказані відеозаписи стосується обставин, які пов`язані із звинуваченням його у вчиненні правопорушення, не заперечував факт керування ним транспортним засобом та порушення ним ПДР України, однак стверджував, що не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння і хотів пройти відповідний огляд після спілкування із захисником. Апеляційний суд вважає безпідставними доводи ОСОБА_1 та його захисника про те, що останній не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, оскільки вищевказане твердження повністю суперечить сукупності досліджених судом доказів та відеозапису з відеореєстраторів працівників поліції. Апеляційний суд вважає безпідставними доводи сторони захисту про те, що водій транспортного засобу може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за відмову у проходження огляду на стан сп`яніння тільки за умови складання Акту огляду на стан сп`яніння та направлення до медичного закладу, а також наявності свідків. Зокрема, зі змісту апеляційної скарги вбачається, що сторона захисту не погоджується із діями працівників поліції, оскільки вважає, що останні порушили встановлений законом порядок огляду водіїв на стан алкогольного сп`яніння, допустили недбалість при оформленні матеріалів справи, оскільки ними не додано направлення на огляд водія до медичного закладу, про який зазначено в протоколі. Вважає, що зібрані з порушенням норм законодавства докази не доводять його вини у вчиненні правопорушення та вважає, що зупинка транспортного засобу працівниками поліції була незаконною, а тому всі здобуті докази можна вважати неналежними та недопустимими доказами у справі. Перевіряючи вищевказані доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та його захисника адвоката Шевчук-Філімон Н. М. апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що пункт 1.3 ПДР України зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. При цьому, згідно диспозиції даної частини статті, для настання адміністративної відповідальності, особа, яка керує транспортним засобом може відмовитись від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції тільки за наявністю обставин, які передбачені ст.17 КУпАП. Апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 не може бути звільнений від адміністративної відповідальності, оскільки не діяв в умовах крайньої необхідності, перебуваючи в стані необхідної оборони чи був у стані неосудності. Відмова водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу та в медичному закладі мотивована необхідністю скористатись послугами захисника утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП, оскільки хоча і виглядає як намагання діяти відповідно до закону, однак за своїм змістом спрямована на невиконання вимог п.2.5 ПДР. Апеляційний суд звертає увагу, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`янінням щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного сп`янінням у встановленому законом порядку. Водій транспортного засобу може відмовитись від проходження огляду на стан сп`яніння як до проведення відповідного огляду так і під час проведення такого огляду. Апеляційним судом не встановлені обставини, які свідчать про те, що працівниками поліції були порушені вимоги ст.266 КУпАП та, що останні зловживаючи своїми повноваженнями, сфальсифікували докази по справі. Зокрема, апеляційний суд звертає увагу на те, що огляд на стан сп`яніння взагалі не проводився, оскільки водій відмовився від проходження такого огляду. Захисник ОСОБА_1 адвокат Шевчук-Філімон Н. М. в апеляційній скарзі вказує на те, що огляд водія на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу починається з моменту залучення двох свідків, оскільки всі дії, визначені законодавством та направлені на встановлення чи спростування стану сп`яніння поліцейським за вимогами ч.2 ст.266 КУпАП мають відбуватися виключно в присутності свідків. Однак, такі твердження є необґрунтованими та спростовуються чинним законодавством. За змістом ч.2 ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. При цьому закон передбачає необхідну присутність двох свідків у тому випадку, якщо не можливо застосувати технічні засоби відеозапису. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. В даному випадку, суд дійшов до правильного висновку, що матеріали адміністративної справи містять достатньо доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та відмовився від проходження огляду на визначення стану сп`яніння за допомогою приладу Драгер та відмовився від проходження огляду у медичному закладі, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Викладене підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, який складений у відповідності до вимог закону; відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції та відеозапису з відео реєстратора машини патрульної поліції. Апеляційний суд вважає безпідставним посилання на те, що працівниками поліції було порушено встановлений законом порядок проходження водія на визначення стану алкогольного сп`яніння, оскільки огляд водія на стан сп`яніння не проводився у зв`язку із відмовою водія транспортного засобу пройти такий огляд. Зокрема, відповідно до відеозапису з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, який долучено до матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не висловлював зауважень на дії працівників поліції. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан алкогольного сп`яніння. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Таким чином, проведення огляду та оформлення результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння, проводиться двома способами: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів; 2) лікарем закладу охорони здоров`я, які затверджені управлінням охорони здоров`я місцевих держаних адміністрацій, в інших закладах охорони здоров`я проведення вказаного огляду заборонено. Таким чином, діючий закон дозволяє водію відмовитись від проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів і така відмова не утворює складу адміністративного правопорушення. Однак, у цьому випадку водій транспортного засобу зобов`язаний пройти огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння в закладах охорони здоров`я. Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що водій транспортного засобу може відмовитись від проходження огляду на стан сп`яніння як до початку проведення такого огляду,так і під час його проведення. При цьому, відповідно до вимог ст.266 КУпАП присутність двох свідків є обов`язковою тільки в разі неможливості застосування відеозаписів, тоді огляд проводиться у присутності двох свідків і не є обов`язковою у разі відмови водія пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Апеляційний суд звертає увагу на те, що огляд на стан сп`яніння в медичному закладі полягає у проведенні відповідного обстеження лікарем, який застосовує різні способи та засоби для визначення стану сп`яніння у водія транспортного засобу. Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що не виконання водієм транспортного засобу вимог лікаря медичного заходу щодо проведення обстеження, свідчить про відмову від проведення огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я і утворює склад відповідного адміністративного правопорушення. Апеляційний суд звертає увагу на те, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`янінням щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного сп`янінням у встановленому законом порядку. Правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП необхідно вважати є закінченим з моменту відмови водія пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі. Факт відмови водія транспортного засобу від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп`яніння встановлюється судом на підставі належних та допустимих доказів. Пункт 1.3 ПДР України зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. При цьому, згідно диспозиції даної частини статті, для настання адміністративної відповідальності, особа, яка керує транспортним засобом може відмовитись від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції тільки за наявністю обставин, які передбачені ст.17 КУпАП. Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Суд першої інстанції, враховуючи характер вчиненого правопорушення, обґрунтовано призначив ОСОБА_1 стягнення, яке відповідає вимогам закону. Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що санкція ч.1 ст.130 КУпАП не передбачає можливості призначення іншого менш суворого стягнення ніж було застосовано судом першої інстанції. З огляду на наведене підстав для скасування постанови не вбачається. Керуючись ст. 294 КУпАП ,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу адвоката Шевчук-Філімон Н. М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 30 березня 2022 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду О.П. Васильєв