Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 344/7485/21

Справа № 344/7485/21 Провадження № 33/4808/80/22 Категорія ст.130 ч.1 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Болюк І. І. Суддя-доповідач Васильєв П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 лютого 2022 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника адвоката Шевчук-Філімон Н.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 адвоката Шевчук-Філімон Н.М. на постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 грудня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, а також стягнуто судовий збір в розмірі 454 грн. 00 коп.,- в с т а н о в и в : Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 08 травня 2021 року о 00 год. 32 хв., в м. Івано-Франківську по вул. Є.Коновальця, 401, керував транспортним засобом «Renault Kangoo», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, не природня блідість, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп`яніння, у встановленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. На постанову суду захисник ОСОБА_1 адвокат Шевчук-Філімон Н.М. подала апеляційну скаргу, в якій вважає, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою, так як судом не були досліджені належним чином всі обставини справи, залишено без уваги всі порушення, які були допущені при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, справу розглянуто без участі ОСОБА_1 та без його захисника. Зазначає, що ОСОБА_1 та йому не було відомо про розгляд справи призначений на 17.12.2021 року, у матеріалах справи відсутні будь які дані, які б свідчили про належне їх сповіщення щодо розгляду справи, чим було порушено право особи на захист та порушені вимоги ст..268 КУпАП. Сторона захисту звертає увагу на те, що у матеріалах справи не зазначено причини зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , що є підставою для закриття провадження у справі. Тим самим, поліцейські були позбавлені законних підстав для проведення огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 , яке можливе лише за умови законної зупинки транспортного засобу. Апелянт також вказує на те, що копії протоколу про адміністративне правопорушення та акту огляду водія після їх складання правопорушнику не було вручено, що грубо суперечить вимогам відповідної Інструкції. Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення складено за відсутності належних, достовірних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність у діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення. Вказані обставини, на думку апелянта, свідчать про порушення працівником поліції процедури складання протоколу та інших матеріалів про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , що свідчить про відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів. Просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі. В судовому засіданні апеляційної інстанції особа, яка притягається до відповідальності, ОСОБА_1 та її захисник адвокат Шевчук-Філімон Н.М. повністю підтримали вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просили скасувати постанову суду та закрити провадження на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши доводи особи, яка притягається до відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника адвоката Шевчук-Філімон Н.М., апеляційний суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а постанову судді залишити без змін з наступних підстав. Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Апеляційний суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що судова практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа "Гурепка проти України") При цьому, позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом як кримінально-правова санкція, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.» Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення. Зокрема, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право на участь у судовому засіданні, право на захист своїх інтересів за допомогою професійного захисника, право на надання доказів та пояснень щодо висунутого обвинувачення, оскарження судових рішень. В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 адвокат Шевчук-Філімон Н.М. посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно розглянув справу без участі ОСОБА_1 та його захисника адвоката Шевчук-Філімон Н.М., а матеріали справи не містять даних про належне повідомлення його та ОСОБА_1 про розгляд справи призначений на 17.12.2021 року, у відповідності до вимог закону, чим порушив право на захист ОСОБА_1 . Перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд звертає увагу на те, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у розгляді справи є беззаперечним і випливає з вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Апеляційний суд звертає увагу на те, що право на участь в судовому засіданні суду першої інстанції особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, встановлено ст.268 КУпАП, відповідно до якої, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Враховуючи наведене, перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить із сукупності обставин, які свідчать про наявність у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності об`єктивної реальної можливості бути присутнім у суді під час розгляду справи та організувати ефективний захист своїх інтересів, які свідчать про прийняття судом першої інстанції необхідних заходів щодо повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про розгляд справи та враховує характер процесуальної поведінки вищевказаної особи протягом розгляду справи у суді. Апеляційний суд вважає, що саме такий підхід зможе забезпечити рівновагу між інтересами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та необхідністю підтримання ефективності системи судочинства. Перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд звертає увагу на те, що справа про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 надійшла до суду 17 травня 2021 року (а.с.6), розгляд якої було призначено на 08.07.2021 року, про що ОСОБА_1 було завчасно та належним чином повідомлено (а.с.8). Апеляційний суд звертає увагу на те, що на адресу Івано-Франківського міського суду 06.07.2021 року ОСОБА_1 надіслав заяву, в які вказав, що бажає приймати участь у судовому засіданні і відстоювати свої права (а.с.10-11). При цьому було долучено клопотання ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи призначеного на 08.07.2021 року та про витребування додаткових доказів у справі (а.с.12-15). Наступне судове засідання було призначено судом на 18.08.2021 року, про що ОСОБА_1 повторно належним чином повідомлено (а.с.16). До матеріалів справи долучено довідку №11 КНП «ПНЦ ІФ ОР» про те, що на підставі самостійного звернення ОСОБА_2 о 09.15 год. 08.05.2021 року було проведено медичний огляд ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та встановлено, що останній не мав ознак сп`яніння та факту вживання наркотичних речовин. Довідка підписана лікарем ОСОБА_3 (а.с.17). У відповідності до розписки, ОСОБА_1 під власноручний підпис був ознайомлений про наступне судове засідання у справі на 22.09.2021 року (а.с.18). апеляційний суд також звертає увагу, що на 22.09.2021 року в судове засідання у справі судом було викликано в якості свідків інспектора поліції ОСОБА_4 06.09.2021 року була зареєстрована Івано-Франківським міським судом заява ОСОБА_1 про надання йому можливості ознайомитись із матеріалами справи та видачі копії відеозаписів, долучених до матеріалів справи, з якими останній був ознайомлений 08.09.2021 року, про що свідчить його власноручний підпис на заяві (а.с.20). 21.09.2021 року на адресу суду надійшло повідомлення НП України про те, що старший лейтенант поліції ОСОБА_4 не може з`явитись в судове засідання 22.09.2021 року, у зв`язку з її перебуванням на лікарняному. (а.с.21). Окрім того, на адресу суду були надіслані відеозаписи із нагрудних камер працівників поліції щодо обставин вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст..130 ч.1 КУпАП (а.с.22-23). Слід зазначити, що в матеріалах справи наявний ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Шевчук-Філімон Н.М. від 22.09.2021 року (а.с.24-25). Розгляд справи було призначено судом на 26.10.2021 року, про що ОСОБА_1 повідомлено під власноручний підпис у розписці (а.с.26) та повторно викликано працівника поліції в якості свідка (а.с.27). На адресу суду було надіслано інформацію УПП в Івано-Франківській області про те, що патрульна ОСОБА_4 не може з`явитись в судове засідання у зв`язку із її звільненням з 05.10.2021 року (а.с.28). 26.10.2021 року адвокат Шевчук-Філімон Н.М. подала до суду заяву про відкладення розгляду справи на інший день, оскільки вона перебувала на лікарняному (а.с.29-30). В черговий раз розгляд справи судом було перенесено на 17.11.2021 року, про що належним чином та завчасно повідомлено сторону захисту та правопорушника ОСОБА_1 (а.с.31-32). В день розгляду справи 17.11.2021 року адвокатом Шевчук-Філімон Н.М. подано заяву про відкладення розгляду справи по причині її зайнятості в іншій справі та додала підтверджуючі документи щодо поважності неявки в попередньо призначене судове засідання у справі (а.с.33-39). Розгляд справи судом було перенесено на 03.12.2021 року , про що ОСОБА_1 та його адвоката було завчасно та належним чином повідомлено (а.с.40-41). В день розгляду справи 03.12.2021 року в черговий раз захисником адвокатом Шевчук Філімон Н.М. подано заяву про перенесення розгляду справи по причині зайнятості в іншій судовій справі та в іншому суді (а.с.42-44). Наступне судове засідання судом було призначено на 17.12.2021 року, про що правопорушника та його захисника повідомлено належним чином та завчасно (а.с.45-46). 16.12.2021 року захисник адвокат Шевчук-Філімон Н.М. була ознайомлена із матеріалами справи, про що свідчить її власноручний підпис на поданій нею заяві від 10.12.2021 року (а.с.47). Суд першої інстанції 17.12.2021 року розглянув справу за відсутності правопорушника та його захисника, зазначивши, що в судове засідання ОСОБА_1 та його захисник не з`явились повторно, хоча належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. За таких обставин, суд, враховуючи, що ОСОБА_1 з часу складання протоколу про адміністративне правопорушення від 08 травня 2021 року було відомо, що розгляд справи відбудеться в Івано-Франківському міському суді, його поведінку щодо неявок в судові засідання та зловживання правом на відкладення розгляду справи, оскільки розгляд справи неодноразово відкладався за його клопотаннями та клопотаннями захисника Шевчук-Філімон Н.М. Приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що така поведінка особи вважається зловживанням учасником справи своїми матеріальними та процесуальними правами для затягування процедури розгляду, керуючись ст.268 КУпАП, суд вважав, що справу можна розглянути у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Апеляційний суд звертає увагу на те, що справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності тривалий час перебувала на розгляді в суді першої інстанції, що дозволяло особі, яка притягається до адміністративної відповідальності організувати ефективний захист своїх інтересів в суді. Апеляційний суд вважає, що вищевказані обставини та процесуальна поведінка особи, яка притягалась до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Шевчук-Філімон Н.М. протягом розгляду справи в суді першої інстанції дозволили суду прийти до обґрунтованого висновку про можливість розгляду справи без його участі. Апеляційний суд звертає увагу на те, що процесуальна поведінка ОСОБА_1 з моменту складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП від 08.05.2021 року та протягом строку перебування справи на розгляді у суді першої інстанції свідчить про те, що він та його захисник завчасно та належним чином були повідомлені про розгляд справи 17.12.2021 року в Івано-Франківському міському суді, однак в судове засідання не прибули, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подано. В той же час апеляційний суд враховує, що під час судового розгляду судом першої інстанції у повному обсязі були досліджені матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, наявні по справі письмові докази та відеозаписи з відео реєстратора поліцейського. Апеляційний суд звертає увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України») Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що розгляд справи судом першої інстанції за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не порушував права ОСОБА_1 на організацію ефективного захисту його інтересів і не може бути правовою підставою для скасування судового рішення та ухвалення іншого судового рішення аналогічного за своїм змістом. Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв`язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства. Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття судом провадження його не було закрито або ухвалено незаконним складом суду. Зокрема, підлягає обов`язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення. Так, враховуючи, що в своїх доводах сторона захисту посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, оскільки в діях відсутній склад правопорушення, а також про порушення працівником поліції процедури складання протоколу та інших матеріалів про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , що свідчить про відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне перевірити вищевказані доводи. Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП, і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дане правопорушення та прийняте по справі рішення. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. Особа, яка притягається до відповідальності, ОСОБА_1 та її захисник адвокат Шевчук-Філімон Н.М. в апеляційному суді, просили провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення, мотивуючи тим, що працівниками поліції було порушено встановлений законом порядок проведення огляду на стан сп`яніння відносно ОСОБА_1 , а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів його вини у вчиненні вказаного правопорушення. Дослідивши у повному обсязі сукупність зібраних по справі доказів та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи, апеляційний суд вважає, що Івано-Франківський міський суд прийшов до обґрунтованого висновку про наявність доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, повністю доводиться зібраними та дослідженими судом доказами, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №122642 від 08 травня 2021 року, у якому зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, за наявності в нього ознак наркотичного сп`яніння; направленням водія на огляд з метою виявлення стану сп`яніння до закладу охорони здоров`я; переглянутими в судовому засіданні відеозаписами із нагрудних камер працівників поліції, що оформляли матеріали про адміністративне правопорушення, на яких також зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, а також іншими матеріалами в їх сукупності. Вищевказані докази були повторно у повному обсязі досліджені в суді апеляційної інстанції разом із відеозаписами із нагрудних відеореєстраторів працівників поліції. Зокрема, суд прийшов до висновку, що провина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення доведена повністю, а доводи ОСОБА_1 та його захисника, надані у попередніх судових засіданнях, а також викладені у письмових поясненнях та клопотаннях про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він не мав змоги поїхати на огляд із працівниками поліції через несправність свого транспортного засобу (не зачинялись двері), не знайшли свого підтвердження та розцінюються судом, як обраний ними спосіб захисту, з метою уникнути покарання за вчинене, оскільки йому інкримінується відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння, що повністю доводиться доказами, яким суд дав належну оцінку в їх сукупності у відповідності до вимог ст.252 КУпАП. Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги та відкинув як доказ Довідку №11, видану КНП ПНЦ ІФ ОР від 08.05.2021 про те, що у ОСОБА_1 не виявлено сп`яніння; факту вживання наркотичних речовин і алкоголю немає, оскільки таке дослідження не може вважатись оглядом на стан сп`яніння у відповідності до вимог ст.266 КУпАП. Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що такий огляд був проведений 08.05.2021 о 09 год. 20 хв., тоді як зупинено ОСОБА_1 працівниками поліції о 00 год. 32 хв.. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до діючого законодавства огляд на стан сп`яніння повинен бути проведений протягом двох годин після виникнення правових підстав для його проведення у медичному закладі за відповідним направленням поліцейського у його присутності. Суд першої інстанції правильно зазначив, що таке дослідження було проведено в порушення вимог ст.266 КУпАП, без направлення та присутності поліцейського, відповідний висновок за результатами огляду лікарем не складався та в матеріалах справи відсутній. Перевіряючи доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника адвоката Шевчук-Філімон Н.М., щодо невинуватості у вчиненні правопорушення, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що при оформленні поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху патрульна поліція керується Конституцією України, КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, іншими нормативно правовими актами. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Зі змісту вищевказаної статті закону вбачається, що огляд у медичному закладі має більше правове значення, оскільки проводиться лікарем, який має відповідну професійну спеціалізацію та проводить огляд із застосуванням сукупності різних методів, які дозволяють йому отримати достатньо об`єктивний результат щодо перебування водія транспортного засобу у стані сп`яніння, який він оформлює у встановленому законом порядку та за який несе персональну відповідальність. Апеляційний суд звертає увагу, що у разі незгоди водія транспортного засобу із позитивним результатом проведеного поліцейським огляду на стан сп`яніння або неможливості проведення такого огляду на стан сп`яніння поліцейським, такий огляд повинен бути поведений у медичному закладі відповідним лікарем. Так, у разі виявлення поліцейськими ознак наркотичного сп`яніння у водія транспортного засобу, вони повинні прийняти відповідні заходи для того, щоб провести медичний огляд водія на стан сп`яніння та пересвідчитись в тому, що водій не перебуває у стані сп`яніння та може продовжити керувати транспортним засобом, оскільки керування транспортним засобом водієм, який перебуває у стані наркотичного сп`яніння є злочином, який може привести до особливо тяжких наслідків та повинен бути негайно припинений. Вказана норма закону більш детально відображена у п. 12 Інструкції , яким встановлено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє, цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Аналіз вказаних нормативних актів та усталеної судової практики свідчить, що у разі виявлення у водія ознак наркотичного сп`яніння працівниками поліції огляд поліцейським за допомогою спеціальних технічних засобів не проводиться, а водій транспортного засобу направляється до найближчого закладу охорони здоров`я для проведення медичного огляду лікарем медичного закладу. Відповідно до п. 7 Порядку направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. N 1103 саме поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. Відповідно до вимог ч.3 ст. 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ПДР України водій транспортного засобу повинен не просто погодитись на проведення огляду на стан сп`яніння, а виконати вимоги поліцейського, які спрямовані на забезпечення проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі. Таким чином, водій транспортного засобу повинен не тільки погодитись на проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі, а і своєю процесуальною поведінкою забезпечити можливість проведення такого огляду і не створювати перешкод щодо реальної можливості його проведення в установленому законом порядку. У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Зі змісту доводів особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вбачається, що останній вважає, що він не відмовлявся від проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі, оскільки погоджувався на проходження такого огляду за умови, що працівники поліції забезпечать збереження наявного в його транспортному засобі товару. Зокрема, ОСОБА_1 вказував, що внаслідок несправності замка на транспортному засобі, він не може залишити машину без нагляду, оскільки чуже майно за яке він несе відповідальність може бути викрадено. Апеляційний суд вважає безпідставними доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника адвоката Шевчук-Філімон Н.М., про те, що дії працівників поліції не відповідали вимогам ст.266 КУпАП, оскільки останні вищевказані доводи повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів та відеозаписом з відео реєстраторів. Перевіряючи вищевказані доводи апеляційний суд надає оцінку сукупності доказів, які містяться в матеріалах справи з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для прийняття відповідного процесуального рішення. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №122642 від 08.05.2021 року, відповідно до якого водій ОСОБА_1 08 травня 2021 року о 00 год. 32 хв., в м. Івано-Франківську по вул. Є.Коновальця, 401, керував транспортним засобом «Renault Kangoo», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, не природня блідість, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп`яніння, у встановленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою особою інспектором взводу 2 роти 2 БУПП в Івано-Франківській області старшим лейтенантом поліції Оліградською Л.Р., вказаний протокол про адміністративне правопорушення власноручно підписаний особою, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та уповноваженою особою, яка складала протокол про адміністративне правопорушення. В протоколі зазначено свідків татарі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 із даними щодо місця проживання та їх власноручними підписами. ОСОБА_1 були роз`яснені його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також повідомлено про розгляд справи в суді м. Івано-Франківська, про що свідчить власноручний підпис правопорушника. Зазначено, що до протоколу додається пояснення свідків, направлення в КНП ПНЦ ІФ ОР, відео з нагрудних камер DM4999, ZM0363, копію постанови ЕАМ №4175463, відео з автомобільного реєстратора. В графі протоколу пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначено, що пояснення додаються на окремому аркуші. Посвідчення водія у ОСОБА_1 не вилучено працівниками поліції та тимчасовий дозвіл на керування транспортним засобом не видавався. Вказаний протокол про адміністративне правопорушення власноручно підписаний особою, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , що свідчить про його ознайомленням зі змістом його звинувачення. Таким чином, зі змісту вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 ознайомлений зі змістом висунутого обвинувачення. До матеріалів справи долучено пояснення ОСОБА_1 (а.с.3) від 08.09.2021 року. В яких останній зазначив, що був зупинений працівниками поліції приблизно о 13.30 год. ночі 08.09.2021 року, працівники поліції представились і попросили надати документи. На його запитання про причини зупинки транспортного засобу під його керування, його було повідомлено, що в транспортному засобі не працює під світка номерних знаків, на що він повідомив, що не знав про даний факт і завтра полагодить все. На запитання працівника поліції щодо вживання алкогольних напоїв, він розсміявся, тому що не вживає алкоголь. Він погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, але приладу для проходження відповідного огляду йому не надали. Після чого працівник поліції висловив думку про те, що він перебуває в стані наркотичного сп`яніння, після чого було запропоновано проїхати на автомобілі патрульної поліції до медичного закладу для проходження відповідного огляду, а його автомобіль він повинен був залишити на місці його зупинки. Він повідомив, що в автомобілі знаходиться товар і накладні, та в додаток машина не закривається, оскільки був пошкоджений замок і він не міг залишити чуже майно без нагляду. Зазначає, що він неодноразово наголошував на тому, що він не відмовляється від проходження огляду на стан сп`яніння, але просив дозволу поліцейським їхати йому на власному автомобілі. На що працівники поліції запропонували, щоб хтось з моїх колег приїхав на місце події і приглянув за автомобілем, оскільки вони не відповідають за його автомобіль. Працівники поліції прийшли до висновку, що він відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння та почали його шантажувати, та вказали на те, що автомобіль конфіскують. Працівниками поліції було винесено постанову з накладенням стягнення за не освітлення номерного знаку автомобіля, а потім повідомили, що склали якісь документи, які направлять до суду для розгляду. ОСОБА_1 в пояснення вказав на те, що вперше опинився в такій ситуації і не знав як правильно діяти. З погрозами та винесеною постановою він не згідний, та не розумів дій працівників поліції. Вищевказані письмові пояснення ОСОБА_1 повністю відповідають поясненням, які він надав в судовому засіданні апеляційної інстанції. Таким чином, зі змісту доводів захисника адвоката Шевчук-Філімон Н.М. та особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 вбачається, що останній не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі і погодився пройти такий огляд за умови, що працівники поліції забезпечать збереження товару, який знаходиться в його транспортному засобі. Апеляційний суд звертає увагу на те, що згідно диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП для настання адміністративної відповідальності, особа, яка керує транспортним засобом може відмовитись від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції тільки за наявністю обставин, які передбачені ст.17 КУпАП. Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених доказів свідчить про те, що у ОСОБА_1 були відсутні обставини, які свідчать про те що він діяв в умовах крайньої необхідності , необхідної оборони або в стані неосудності. Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що висунення водієм транспортного засобу певних умов щодо проходження ним огляду на стан алкогольного сп`яніння, які не передбачені вимогами ст.266 КУпАП, свідчить про відмову від проходження такого огляду. Зокрема, зі змісту матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, мотивуючи свою відмову тим, що не може залишити без нагляду транспортний засіб в якому несправний замок з чужим товаром. Апеляційний суд приймає до уваги, що під крайньою необхідністю потрібно вважати випадки, коли особа для того, щоб запобігти шкоді своїм особистим інтересам, інтересам інших осіб, суспільства і держави, вимушено завдає шкоди іншим інтересам, що охороняються. Разом з тим, загроза має бути наявною, тобто на момент скоєння дій, якими заподіюється шкода суспільним інтересам, вже має реально виникнути небезпека, на запобігання якій розраховані ці дії. Заподіяння шкоди для усунення можливої майбутньої небезпеки не є обставиною, яка усуває відповідальність. Враховуючи конкретні обставини щодо яких ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння та приймаючи мотиви, якими він обґрунтовує свої дії, апеляційний суд вважає, останній не перебував у стані крайньої необхідності. Апеляційний суд приймає до уваги, що водій ОСОБА_1 заздалегідь, ще до початку керування вищевказаним транспортним засобом, знав про те, що автомобіль має несправності замка і у разі виникнення необхідності залишити транспортний засіб без нагляду він не зможе забезпечити зберігання наявного товару шляхом зачинення дверей автомобіля. Разом з тим, апеляційний суд вважає, що після зупинки транспортного засобу поліцейськими та висунення вимоги, щодо проходження огляду на стан сп`яніння, ОСОБА_1 мав можливість прийняти певні заходи щодо забезпечення збереження товару в транспортному засобі в той час коли він буде проходити огляд на стан сп`яніння у медичному закладі. Апеляційний суд вважає, що хоча дії ОСОБА_1 і були мотивовані необхідністю збереження майна, яке знаходилось в транспортному засобі, однак в дійсності були спрямовані на уникнення від проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі та свідчили про небажання виконувати обов`язки, які були покладені на нього як на водія транспортного засобу. Так, відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Апеляційний суд звертає увагу на те, що правопорушення , передбачене ч.1 ст.130 КУпАП є закінченим з моменту відмови водія пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі. Апеляційний суд звертає увагу, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`янінням щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного сп`янінням у встановленому законом порядку. Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що у разі виявлення поліцейськими ознак сп`яніння у водія транспортного засобу, вони повинні прийняти відповідні заходи для того, щоб забезпечити проведення огляду водія на стан сп`яніння та пересвідчитись в тому, що водій не перебуває у стані сп`яніння та може продовжити керувати транспортним засобом, оскільки керування транспортним засобом водієм, який перебуває у стані сп`яніння є злочином, який може привести до особливо тяжких наслідків та повинен бути негайно припинений. Апеляційний суд також звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Апеляційний суд неодноразово наголошував на тому, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. У своїх рішеннях апеляційний суд неодноразово зазначав, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння. Відмова водія пройти огляд на стан сп`яніння може бути вчинена як до проведення такого огляду, так і під час його проведення. Апеляційний суд вважає, що не має істотного значення для вирішення питання про наявність складу правопорушення в діях водія транспортного засобу встановлення факту оформлення відповідного акту огляду чи направлення до медичного закладу працівником поліції, оскільки наявність або відсутність акту огляду та направлення до медичного закладу в матеріалах справи не впливають на правову оцінку дій водія транспортного засобу, який відмовився від проходження відповідного огляду на вимогу поліцейського. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 адвоката Шевчук-Філімон Н.М. стосовно того, що працівниками поліції була порушена процедура проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння у відповідності до вимог закону. Так, до матеріалів справи долучено направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.2), згідно якого водій ОСОБА_1 08.05.2021 року о 00 год. 45 хв. направлявся до КНП ПНЦ ІФ ОР. Відповідно до вказаного направлення у результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_2 були виявлені ознаки сп`яніння: зіниці очей, які не реагували на світло, неприродна блідість, поведінка, що не відповідала обстановці. Особу водія було встановлено на підставі посвідчення водія. В направленні зазначено, що на ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративні правопорушення серії ААБ №122642. Апелянт посилається на те, що направлення на огляд водія з метою виявлення сп`яніння не можна вважати належним доказом, оскільки його копію не було вручено ОСОБА_1 . Апеляційний суд звертає увагу, що такі доводи апелянта є безпідставними, оскільки направлення на огляд водія до медичного закладу передбачено для вручення лікарю у випадку його проведення, вручення копії направлення на медичний огляд не передбачено законодавством. Слід зауважити, що водій ОСОБА_1 не доставлявся до медичного закладу для проведення огляд на стан вживання наркотичних засобів, на підставі чого о 00.59 год. 08.05.2021 року поліцейським відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №122642 за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме за відмову останнього від проходження огляду на визначення стану сп`яніння. Апеляційний суд зазначає, що під час судового розгляду було встановлено, що водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі і не доставлявся до медичного закладу для проведення огляду. Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Так, відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Пункт 1.3 ПДР України зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції та відео реєстратора службового автомобіля працівників поліції. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані відеозаписи було зроблено з відео реєстратора службового автомобіля працівників поліції, нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Зокрема, з відеореєстратора патрульної машини працівників поліції вбачається, що працівниками поліції було зупинено транспортний засіб марки «Renault Kangoo», д.н.з. НОМЕР_1 ,, в автомобілі перебував на місці водія ОСОБА_1 , який надав для перевірки документи на транспортний засіб та посвідчення водія. З вищевказаних відеозаписів, які були досліджені апеляційним судом під час розгляду справи, вбачається, що водій ОСОБА_1 неодноразово відмовився від пропозиції працівників поліції проїхати до медичного закладу для проходження відповідного огляду на стан наркотичного сп`яніння, аргументуючи тим, що йому потрібно зранку вставати, а пізніше і про те, що він не залишить автомобіль без нагляду, оскільки в ньому наявне чуже майно. Зі змісту відеозапису вбачається, що працівник поліції неодноразово роз`яснив ОСОБА_1 про правові наслідки відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі та притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. В ході спілкування із водієм ОСОБА_1 у працівника поліції виникла підозра, що водій перебуває в стані наркотичного сп`яніння та запропонував пройти огляд на визначення стану наркотичного сп`яніння у медичному закладі із озвученням ознак наркотичного сп`яніння у ОСОБА_1 , на що водій відмовився. Працівником поліції неодноразово було роз`яснено порядок та правила проведення огляду водія на виявлення наркотичного сп`яніння у водія, роз`яснено, що у випадку незгоди водія із діями працівників поліції, ОСОБА_1 має право на їх оскарження. Окрім того, працівником поліції неодноразово наголошувалось на те, що чинним законодавством не передбачено охорону транспортного засобу водія у випадку його залишення на місці зупинки. Крім того, відеозаписи містять дані того, що ОСОБА_1 працівником поліції були оголошені про підозру у ОСОБА_1 ознак на перебування водія в стані наркотичного сп`яніння, після чого запропонували пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у КНП ПНЦ ІФ ОР. Відеозаписи містять дані про ознайомлення та вручення під розписку ОСОБА_1 постанови про адміністративне правопорушення щодо накладення на ОСОБА_1 стягнення за порушення ним ПДР України при керуванні транспортним засобом. На відеозаписах зафіксовано процес ознайомлення ОСОБА_1 з протоколом про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, оголошено його зміст, ОСОБА_1 було ознайомлено із його правами та обов`язками та запропоновано скористатись його правами та надати пояснення по суті вчиненого правопорушення, повідомлено про проведення відео зйомки . На відеозаписах зафіксовано підпис ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення щодо вручення копії протоколу, а також зафіксовано і саме вручення протоколу про адміністративне правопорушення, що повністю спростовує доводи апелянта щодо не вручення копії протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 .. Вказаний відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Таким чином, зі змісту вищевказаного відеозапису вбачається, що працівники поліції зупинили та запросили в якості свідків двох осіб, в присутності яких ОСОБА_1 було в черговий раз запропоновано пройти огляд у медичному закладі на визначення стану перебування в наркотичному сп`янінні. Таким чином, зі змісту відеозапису з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції вбачається, що саме водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, на що він не заперечував при спілкуванні з працівниками поліції і сторонніх осіб на місці події. В ході спілкування працівників поліції із водієм ОСОБА_1 , в останніх виникла підозра про перебування водія ОСОБА_1 в стані наркотичного сп`яніння, після чого запропонували останньому пройти огляд на визначення стану наркотичного сп`яніння в медичному закладі КНП ПНЦ ІФ ОР, на що останній відмовився. При цьому, працівники поліції неодноразово роз`яснювали водію ОСОБА_7 правові наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі та умовляли не вчиняти вказаного правопорушення. Працівником поліції ОСОБА_1 були роз`яснені його права та обов`язки, а також правові наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та повідомлено, що у разі відмови від проходження такого огляду стосовно водія буде складено протокол про притягнення його до адміністративної відповідальності саме за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння. Так, зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Суд першої інстанції обґрунтовано визнав вищевказані відеозаписи належним та допустимими доказами, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку, здійснені працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів та дозволяють повно і всебічно встановити обставини, які мають істотне значення. Апеляційний суд вважає, що дані відеозаписи є належними та допустимими доказами, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. Вказаний відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку ОСОБА_1 при його відмові від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння у медичному закладі. Також, безпідставним є посилання апелянта на те, що відсутність у працівників поліції підстав для зупинки транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 , вказує на неправомірність складання протоколу про адміністративне правопорушення за причин відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння, оскільки правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний установлений законом огляд з метою встановлення стану сп`яніння. Користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів. Так, під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено доказів, які свідчать про те, що працівники поліції перевищували свої повноваження, застосовували до ОСОБА_1 психологічне насильство щодо можливої конфіскації автомобіля, яким керував ОСОБА_1 та сфальсифікували протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали. Разом з тим, вищевказані доводи ОСОБА_1 та його захисника адвоката Шевчук-Філімон Н.М. можуть бути більш ретельно перевірені тільки відповідними компетентними органами в межах відповідного кримінального розслідування. Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Відповідно до матеріалів справи та відеозаписів з відеореєстраторів працівників поліції вбачається, що правовою підставою для пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння було саме виявлення працівником поліції наявних ознак наркотичного сп`яніння у водія ОСОБА_1 . В матеріалах справи наявні письмові пояснення свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_6 (а.с.4) у відповідності до яких вони були запрошені працівниками поліції в якості свідків, в їхній присутності ОСОБА_1 відмовився від проведення огляду у встановленому Законом порядку проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі, що засвідчили власноручними підписами у протоколі про адміністративне правопорушення (а.с.1). Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції безпідставно послався на показання вищевказаних свідків, оскільки останні не допитувались у судовому засіданні . Разом з тим, письмові пояснення вказаних свідків не є достатньо вагомими і не мають вирішального значення для вирішання питання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки сукупність інших доказів разом із відеозаписами, якими зафіксовано вчинення адміністративного правопорушення, дозволяють повно та об`єктивно встановити обставини, які мають істотне значення для розгляду справи по суті. Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду першої інстанції, відповідає матеріалам справи, оскільки факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння та його відмова від проходження огляду на визначення стану сп`яніння в медичному закладі відповідно до встановленого порядку, підтверджується сукупністю доказів, які досліджені судом. Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого переконання, поза розумним сумнівом, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки, останній, будучи особою, яка керувала транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння. Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення обране судом в мінімальних межах ч.1 ст.130 КУпАП відповідає вимогам ст.23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами. За таких обставин, апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляції адвоката Шевчук-Філімон Н.М. про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Керуючись ст.294 КУпАП,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Шевчук-Філімон Н.М. залишити без задоволення. Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 грудня 2021 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду О.П. Васильєв