Постанова 4855 № 640/25041/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/25041/21 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 червня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Федотова І.В., суддів: Єгорової Н.М. та Коротких А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення компенсації за банківським вкладом у неплатоспроможному банку, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просив: - стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 200000,00грн. суми відшкодування банківського вкладу у ПАТ «Авант-Банк» за договором від 26.01.2016 №Д-Ф/16/1019-01250. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2021 року у відкритті провадження в адміністративній справі відмовлено. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Доводи апелянта ґрунтуються на тому, що у зв`язку із завершенням ліквідаційної процедури ПАТ «Авант-Банк» та внесенням запису про державну реєстрацію про його припинення, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2021 року по справі №826/13661/18 неможливо виконати. Тому, на думку апелянта, єдиним ефективним способом захисту є стягнення коштів компенсації. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції відмовляючи у прийнятті до провадження адміністративної справи виходив з того, що позивачем по суті заявлено позовну вимогу щодо захисту своїх прав, які фактично стосуються питання виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.11.2019 по справі №826/13661/18, то відповідно позивачем невірно обрано спосіб захисту свого порушеного права. Враховуючи викладене, суд першої інстанції вважає, що позовні вимоги позивача підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, але в порядку статті 383 КАС України про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення). За наслідком перегляду ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. У даному випадку слід враховувати правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 761/29213/18 (провадження № 14-541цс19), що правовідносини між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб і вкладником, який претендує на отримання гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в межах граничної суми, складаються без участі банку-боржника та мають управлінський характер. У цих правовідносинах Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виконує управлінські функції щодо гарантованої державою виплати відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб незалежно від перебігу процедури ліквідації банку (продажу його майна). А тому у вказаних відносинах у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку-боржника, що ліквідується, а до держави в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Отже, спір щодо права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у сумі, що не перевищує 200 000 грн, є публічно-правовим і пов`язаний з виконанням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування. А тому такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства. При цьому, колегія суддів зауважує, що юридичний факт неплатоспроможності банку є підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування вкладникам їх вкладів за рахунок коштів Фонду, проте процес ліквідації має окремий перебіг і не впливає на обсяг гарантованого державою відшкодування вкладникам. Крім того, припинення банку як юридичної особи не може бути підставою для невиплати позивачу відшкодування, передбаченого законодавством. Аналогічний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2021 року у справі № 200/14379/19-а. При цьому, колегія суддів враховує, що рішенням Окружного адміністративного суду від 19.11.2019 у справі №826/13661/18, яке набрало законної сили зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Авант-Банк» Кічука Олега Івановича подати до Фонду інформацію про позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів. Вказаним рішенням підтверджено як право позивача на отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду так і бездіяльність уповноваженої особи Фонду. В контексті наведеного колегія суддів зауважує, що вимоги позивача у даній справі (№640/25041/21) обумовлені протиправною бездіяльністю Фонду, що встановлено відповідним судовим рішенням, яке набрало законної сили і підлягає виконанню, а внесення запису в ЄДРПОУ про ліквідацію банку, як юридичної особи, за встановлених у справі обставин, не може бути підставою позбавлення позивача права на отримання гарантованою державою Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» суми відшкодування за її вкладом. Разом з тим, позовні вимоги у даній справі стосуються стягнення на користь ОСОБА_1 суми відшкодування банківського вкладу у ПАТ «Авант-Банк» за договором від 26.01.2016 №Д-Ф/16/1019-01250, що в свою чергу свідчить про безпідставність висновку суду першої інстанції щодо розгляду вказаної позовної вимоги в порядку статті 383 КАС України про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення). На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що помилковість висновків суду першої інстанції призвело до порушення норм процесуального права та неправильного вирішення питання, колегія суддів вважає, що ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2021 року про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі слід скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2021 року - скасувати. Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення компенсації за банківським вкладом у неплатоспроможному банку направити до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя І.В. Федотов Судді Н.М. Єгорова А.Ю. Коротких