Постанова 4824 № 755/4981/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №755/4981/21 Головуючий у 1 інстанції: Чех Н.А. провадження №22-ц/824/5259/2022 Головуючий суддя: Олійник В.І. ПОСТАНОВА Іменем України 01 червня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: Головуючого судді: Олійника В.І., суддів: Сушко Л.П., Суханової Є.М., при секретарі: Панчошній К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Бабаєва Андрія Сергійовича - представника ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 31 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Банк Січ», Компанії з відповідальністю обмеженою акціями «Аргостейдж Холдінг ЛТД», треті особи: державний реєстратор Київської філії Комунального підприємства Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області «Центр Реєстрації» м.Київ Грицай Наталія Володимирівна, державний реєстратор приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Єременко Людмила Олексіївна, про визнання протиправними та скасування рішень державних реєстраторів, записів про право власності на нежитлові приміщення та витребування майна з чужого незаконного володінням, - в с т а н о в и в : В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває справа за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Банк Січ», Компанії з відповідальністю обмеженою акціями «Аргостейдж Холдінг ЛТД», треті особи: державний реєстратор Київської філії Комунального підприємства Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області «Центр Реєстрації» м. Київ Грицай Наталія Володимирівна, державний реєстратор приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Єременко Людмила Олексіївна, про визнання протиправними та скасування рішень державних реєстраторів, записів про право власності на нежитлові приміщення та витребування майна з чужого незаконного володінням. У грудні 2021 року представник позивача подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення прибудованого офісного блоку №№1, 2, 3 від №1 до № 11 (групи приміщень №4, №№І, ІІ, ІІІ підвалу, від №1 до №24 (групи приміщень №5), від №1 до №7 (групи приміщень №6), №І, ІІ першого поверху від №1 до №28 (групи приміщень №7), від №1 до №28 (групи приміщень №8), від №1 до №7 (групи приміщень №9) (в літері Б) загальною площею 2431,2 м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; та заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації права та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії на вказане нежитлове приміщення. Свою заяву обґрунтував тим, що в одноособовій власності перебувало вказане нежитлове приміщення на підставі Свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 , виданого 08.12.2010 року Головним управлінням комунальної власності м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Вказував, що 08 серпня 2018 року право власності на дане нерухоме майно було зареєстровано за ПАТ «Банк Січ» на підставі Іпотечного договору №106. Між тим, 27.07.2018 року до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна приватним виконавцем виконавчого округу м Києва Кісельовою В.В. на виконання вимог ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 24.07.2018 року у справі №755/10918/18 (застосування заходів забезпечення позову) було внесено запис №27239196 про обтяження вказаного приміщення на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяження, індексний номер 42273133 від 27.07.2018 року. Обтяження станом на 08.08.2018 року було чинним, в судовому та в інших порядках не скасовувалося. Позивач вважав, що його нерухоме майно незаконно вибуло з володіння. 14.08.2018 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватним нотаріусом КМНО Єременко Л.О. право власності на спірне приміщення зареєстровано за Компанією з відповідальністю обмеженою акціями «Аргостейдж Холдінг ЛТД». Однак, при прийнятті рішення державний реєстратор не здійснив пошуки відомостей у Державному реєстрі прав та його складових частинах про наявні обтяження за всіма можливими параметрами та вчинив реєстраційні дії при наявності в реєстрі обтяження. Дані обставини підтверджуються постановою Київського апеляційного суду від 11.06.2020 року у справі №755/16537/18. Крім того, слідчим відділом Дніпровського УП ГУ МВС в м.Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021100040001201 за фактом вчинення службовими особами ПАТ «Банк Січ», ПАТ «Укртелеком», приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчуком В.М., реєстратором Київської філії КП Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області «Центр реєстрації» Грицай Н.В., оцінювачем ОСОБА_3 та іншими невстановленими особами відносно ТОВ «Телесистеми України» та ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України. В межах даного провадження Грицай Н.В. допитано в якості свідка, яка повідомила, що фактично ніколи ніяких реєстраційних дій не вчиняла, оскільки неправомірно отриманий нею флеш-носій з ключем державного реєстратора та паролем в період від 19 до 26 травня 2018 року вона передала третій особі, отримавши за це грошові кошти. Крім того, в цей період вона не перебувала на території України. Вважала, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до того, що нерухоме майно може бути неодноразово відчужене на користь інших осіб, що призведе до значного ускладнення або взагалі унеможливлення виконання рішення суду (в разі його ухвалення на користь позивача), та як наслідок призведе до порушення прав позивача на судовий ефективний захист в цілому. Вказувала, що в мережі Інтернет розміщено оголошення про продаж спірного нежитлового приміщення, загальною площею 2431,2 м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Тому вважала, що предмет спору та захід забезпечення позову є взаємопов`язаними, та є адекватним заходом забезпечення позову, а невжиття заходів може істотно ускладнити чи не унеможливити ефективний захист прав позивача. Зустрічне зобов`язання просила не застосовувати, оскільки вважає, що підстави відсутні для його застосування. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 31 грудня 2021 року заяву залишено без задоволення. В апеляційній скарзі Бабаєва А.С. - представника ОСОБА_2 з підстав порушення судом норм процесуального права ставиться питання про скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким заяву задовольнити. Скаргу обґрунтовано тим, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо неналежності та недостовірності наданих позивачем доказів про існування реальних ризиків відчуження спірного нерухомого майна, що може призвести до унеможливлення виконання майбутнього рішення. Також, суд першої інстанції безпідставно не врахував обґрунтування заявника про те, що спірне майно вибуло з володіння заявника незаконно і без вжиття заходів забезпечення позову може бути і надалі неодноразово відчужене на користь інших осіб. Вважає, що у даній справі позивач має обгрнутоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження спірного нерухомого майна новим власником, що безумовно утруднить виконання можливого рішення суду про витребування майна з чужого незаконного володіння. У відзиві на апеляційну скаргу Воробйов О.В. - представник АТ «Банк Січ» просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Вказує, що скрін-шот з портал «Столична нерухомість» 100realty.ua, на який посилається апелянт, - це інформаційно-аналітичний портал, присвячений ринку нерухомості Києва, розміщення оголошення на якому доступне необмеженому колу осіб. Для публікації оголошення необхідно лише зареєструватися та заповнити поля (параметри нерухомості). Тобто, такий доказ не може бути належним доказом існування необхідності забезпечення позову, оскільки розмістити оголошення може будь-яка особа і такий доказ є недостовірним. Крім того, роздруківки з мережі Інтернет визнаються доказом у разі, якщо вони виготовлені, видані і засвідчені власником відповідного Інтернет-ресурсу або провайдером, тобто набувають статусу письмового доказу. Скрін-шот зроблено самим позивачем, який не є власником Порталу за посиланням 100realty.ua. Вказує, що судом першої інстанції було вірно зазначено в ухвалі, що посилання апелянта на свідчення свідка не є підставою для забезпечення позову, оскільки стосується обґрунтувань заявлених вимог. Вважає, що апелянт зловживає своїми процесуальними правами, оскільки ним було тричі подано заяву про забезпечення позову, при цьому у апеляційній скарзі зазначено, що він не мав змоги оскаржити ухвалу суду, а тому подав ще одну заяву. Тобто судом вже двічі було відмовлено у задоволенні заяви. Підсумовуючи викладене, вважає, що ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 31 грудня 2021 року у справі №755/4981/21 постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Залишаючи заяву без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що судом не встановлено існування обставин, які б вказували на можливість завдання шкоди правам та інтересам позивача до прийняття у справі судового рішення, або неможливості у наслідок невжиття заходів забезпечення позову у майбутньому захисту таких прав та інтересів чи необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача. Проте, такі висновки не відповідають обставинам справи та вимогам закону. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії. За п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Згідно з п.6 зазначеної Постанови особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими. Судом встановлено, що представник позивача у даній справі просив суд накласти арешт на нежитлове приміщення прибудованого офісного блоку №№ 1, 2, 3 від № 1 до №11 (групи приміщень №4, №№ І, ІІ, ІІІ підвалу, від №1 до №24 (групи приміщень №5), від №1 до №7 (групи приміщень №6), №І, ІІ першого поверху від №1 до №28 (групи приміщень №7), від №1 до №28 (групи приміщень №8), від №1 до №7 (групи приміщень №9) (в літері Б) загальною площею 2431,2 м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації права та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії на вказане нежитлове приміщення. Встановлено, що заява обґрунтована тим, що майно незаконно вибуло з володіння позивача та невжиття заходів забезпечення позову призведе до того, що нерухоме майно може бути неодноразово відчужене на користь інших осіб. На підтвердження вказаних доводів надав роздруківку з мережі Інтернет, де вказано інформацію про продаж приміщення по АДРЕСА_1 , площею 2431 м2. Так, залишаючи заяву без задоволення, суд першої інстанції зокрема зазначав, що надана заявником роздруківка з мережі Інтернет та диск, де вказано інформацію про продаж приміщення по АДРЕСА_1 - не може бути визнана судом як належний та достовірний доказ до вимоги про забезпечення позову. Також, суд дійшов висновку, що не може бути враховано і обґрунтування заявника про те, що спірне майно вибуло з володіння заявника незаконно і без вжиття заходів забезпечення позову може бути неодноразово відчужене на користь інших осіб, оскільки встановлення законності/незаконності вибуття спірного майна з володіння заявника є предметом спору, а посилання на свідчення Грицай Н.В. не є підставою для забезпечення позову, оскільки стосується обґрунтувань заявлених позовних вимог. Крім того, відсутні належні обґрунтування та відповідні докази того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити розгляд справи. Також, суд вказав, що в даному випадку судом не встановлено існування обставин, які б вказували на можливість завдання шкоди правам та інтересам позивача до прийняття у справі судового рішення, або неможливості у наслідок невжиття заходів забезпечення позову у майбутньому захисту таких прав та інтересів чи необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову. Проте, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції не врахував наступні обставини. Так, при обґрунтуванні необхідності забезпечення позову, ОСОБА_2 вказував на реальне існування ризиків відчуження спірного майна, оскільки в мережі Інтернет за посиланням - https://100realty.u^/uk7object/375529978 розміщене оголошення про продаж спірного нежитлового приміщення загальною площею 2431,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, суд першої інстанції відхилив такі доводи позивача, пославшись на те, що надана заявником роздруківка з мережі Інтернет та диск, де вказано інформацію про продаж приміщення по АДРЕСА_1 не може бути визнана судом як належний та достовірний доказ до вимоги про забезпечення позову. Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч.1 ст.79 ЦПК України). За частиною першої статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Зокрема, у справі АМКУ проти Join Up! № 910/9230/19 Верховний Суд визнав скрін - шот з веб - сторінки допустимим доказом у справі. Крім того, іноземна та міжнародна практика не вбачає проблем у фіксації змісту веб- сторінок за допомогою скріншотів. Так, у справі Einarssonv IcelandСуд оцінював пост блогера в мережі Instagram на предмет ймовірної шкоди честі і гідності особи. При цьому, ЄСПЛ оцінював допис, численні поширення та коментарі до публікації, зафіксовані у формі скріншотів, сприймаючи їх за належні та допустимі докази. У іншій справі - Gorlov and Othersv Russia- аби довести постійний нагляд за ув`язненою особою, заявники використали скріншоти з камер відеоспостереження, які Суд також вважав допустимим і належним доказом. Також слід зазначити, що крім роздруківки з мережі Інтернет, в підтвердження існування ризиків відчуження спірного майна та розміщення інформації про продаж спірного нерухомого майна представником ОСОБА_2 - адвокатом Бабаєвим Андрієм Сергійовичем відповідно до п.7 ч.1 ст.20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» проведено огляд веб-сайту та здійснено фіксацію контенту, шо міститься на веб-сайті, шляхом його збереження на DVD-диску. Відповідний DVD-диск був доданий до заяви про забезпечення позову та скріплений електронним цифровим підписом адвоката. Як наслідок, суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків щодо неналежності та недостовірності наданих позивачем доказів про існування реальних ризиків відчуження спірного нерухомого майна, що може призвести до унеможливлення виконання майбутнього рішення. Щодо незаконності вибуття спірного майна з володіння заявника та необхідності прийняття даних обставин до уваги при розгляді заяви про забезпечення позову слід звернути увагу, що підстави звернення до суду позивачем виникли у зв`язку із захистом своїх майнових прав, передбачених статтею 41 Конституції України та статтям 316, 321 ЦК України, які порушені внаслідок неправомірних реєстраційних дій державного реєстратора - Київської філії Комунального підприємства Березанської сільської ряди Біляївського району Одеської області «Центр Реєстрації» Грицай Наталії Володимирівни. Зокрема, факти неправомірних дій встановлені постановою Київського апеляційного суду від 11.06.2020 року у справі №755/16537/18 за позовом ОСОБА_2 до державного реєстратора Київської філії комунального підприємства Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області "Центр реєстрації" Грицай Наталії Володимирівни, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Банк "Січ". Крім того, в межах кримінального провадження №12021100040001201 20 жовтня 2021 року при допиті Грицай Наталії Володимирівни в якості свідка встановлено, що фактично ніколи ніяких реєстраційних дій як державний реєстратор Грицай Наталія Володимирівна не вчиняла, оскільки неправомірно отриманий нею флеш-носій з ключем державного реєстратора та паролем в період від 19 до 26 травня 2018 року вона передала третій особі, отримавши за це грошові кошти. Також показами свідка встановлено, що в серпні 2018 року, коли відбувалася незаконна перереєстрація права власності нежитлового приміщення загальною площею 2431,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за АТ «БАНК СІЧ», Грицай Наталія Володимирівна взагалі не перебувала на території України. Вищевказані обставини підтверджують неправомірність реєстрації права власності спірного нерухомого майна за банком, а також те, що майно вибуло з володіння ОСОБА_2 поза його волею. За вказаних обставин, які прямо вказують на незаконність відчуження спірного нежитлового приміщення, позивач акцентовано звертає увагу, що невжиття заходу забезпечення позову може призвести до того, що протягом судового розгляду даної справи спірне нерухоме майно може бути відчужене на користь інших осіб, що призведе до значного ускладнення або взагалі унеможливлення виконання рішення суду (в разі його ухвалення на користь заявника), та, як наслідок, призведе до порушення прав позивача на судовий ефективний захист в цілому. За ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Пунктами 1 та 2 ч.1 ст.150 ЦПК України закріплено, що позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачеві, а також забороною вчиняти певні дії'. У зв`язку із зверненням до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, вбачається наявність спору про право власності на нежитлове приміщення прибудованого офісного блоку №№ 1,2,3 (один, два, три) від №1 (один) до №11 (одинадцять) (групи приміщень №4 (чотири), №№ I, II, III, підвалу, від №1 до №24 (групи приміщень №5), від №1 до №7 (групи приміщень №6), № І, ІІ першого поверху від №1 до №28 (групи приміщень №7), від №1 до №28 (групи приміщень №8), від №1 до №7 (групи приміщень №9) (в літері Б) загальною площею 2431,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Отже, даний спір за своєю сутністю є спором щодо права відповідача на спірне майно та відновлення права позивача на спірне нерухоме майно. Відповідно до п.4 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Положеннями ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Відповідно до норм ЦПК України одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є інститут вжиття заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог та передбачають вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, що гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. У даній справі позивач має обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може призвести до відчуження спірного нерухомого майна новим власником, що, безумовно, утруднить виконання можливого рішення суду про витребування майна з чужого незаконного володіння. Тому, без вжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення позову може бути істотно ускладнено ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Забезпечення позову у спорі, який має майновий характер, спрямоване на виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Дана правова позиція позивача узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 11 серпня 2020 року у справі №760/5582/20. Як наслідок, посилання суду першої інстанції на відсутність належних обґрунтувань та відповідних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити розгляд справи є необгрунтованими. Отже, суд першої інстанції неправомірно відмовив позивачу у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, для вжиття яких існували усі передбачені процесуальним законодавством підстави, а тому, ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 31 грудня 2021 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви про забезпечення позову. З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку щодо задоволення апеляційної скарги Бабаєва А.С. - представника ОСОБА_2 , скасування ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 31 грудня 2021 року та ухвалення нового судового рішення про задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову. На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Бабаєва Андрія Сергійовича - представника ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 31 грудня 2021 року скасувати і ухвалити нове судове рішення. Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Банк Січ», Компанії з відповідальністю обмеженою акціями «Аргостейдж Холдінг ЛТД», треті особи: державний реєстратор Київської філії Комунального підприємства Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області «Центр Реєстрації» м. Київ Грицай Наталія Володимирівна, державний реєстратор приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Єременко Людмила Олексіївна, про визнання протиправними та скасування рішень державних реєстраторів, записів про право власності на нежитлові приміщення та витребування майна з чужого незаконного володінням задовольнити. Накласти арешт на нежитлове приміщення прибудованого офісного блоку № 1, 2, 3 з № 1 по № 11 (групи приміщень № 4, № І, ІІ, ІІІ підвалу, з № 1 по № 24 (групи приміщень № 5), з № 1 по № 7 (групи приміщень № 6), № І, ІІ першого поверху з № 1 по № 28 (групи приміщень № 7), з № 1 по № 28 (групи приміщень № 8), з № 1 по № 7 (групи приміщень № 9) (в літ. Б) загальною площею 2431,2 м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації права та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нежитлового приміщення прибудованого офісного блоку № 1, 2, 3 з № 1 по № 11 (групи приміщень № 4, № І, ІІ, ІІІ підвалу, з № 1 по № 24 (групи приміщень № 5), з № 1 по № 7 (групи приміщень № 6), № І, ІІ першого поверху з № 1 по № 28 (групи приміщень № 7), з № 1 по № 28 (групи приміщень № 8), з № 1 по № 7 (групи приміщень № 9) (в літ. Б) загальною площею 2431,2 м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 07 червня 2022 року. Головуючий: Судді: