Постанова Київський апеляційний суд № 755/16537/18

Справа № 755/16537/18 Головуючий 1 інстанція- Астахова О.О. Провадження № 22-ц/824/3129/2020 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І. П О С Т А Н О В А іменем України 11 червня 2020 року м.Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Савченка С.І., суддів Верланова С.М., Мережко М.В., за участю секретаря Вергелес О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровськогорайонного суду м.Києва від 22 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Київської філії комунального підприємства Березанської сільської ради Бляївського району Одеської області «Центр реєстрації» Грицай Наталії Володимирівни, третя особа Акціонерне товариство «Банк Січ» про визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,- в с т а н о в и в: У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, який мотивував тим, що 08 серпня 2018 року державним реєстратором Київської філії комунального підприємства Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області «Центр Реєстрації» Грицай Н.В. в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки згідно договору здійснено реєстрацію права власності за ПАТ «Банк Січ» на нежитлове приміщення прибудованого офісного блоку №№ 1,2,3 з № 1 по № 11 (групи приміщень № 4 (чотири), №№ І, ІІ, ІІІ підвалу з № 1 (один) по № 24 (двадцять чотири) (групи приміщень № 5 (п`ять), з № 1 (один) по № 7 (сім) (групи приміщень № 6 (шість), №№ І, ІІ першого поверху, з № 1 (один) по № 28 (двадцять вісім) (групи приміщень № 7 (сім), з № 1 (один) по № 28 (двадцять вісім) (групи приміщень № 8 (вісім), з № 1 (один) по № 7 (сім) (групи приміщень № 9 (дев`ять) (в літ. Б), загальною площею 2431,20 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_1 (один тире «А» (в літ. Б). Вказане нежитлове приміщення належало йому на праві власності, а підставою для прийняття державним реєстратором рішення про реєстрацію права власності на майно за ПАТ «Банк Січ» був іпотечний договір. Вважає, що реєстрація права власності на предмет іпотеки за ПАТ «Банк Січ» є протиправною, оскількипри здійсненні реєстраційних дій відповідачем порушено вимоги низки законодавчих актів. Зокрема, державним реєстратором не було отримано від Банку в повному обсязі документи, які є підставою для реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМв України № 1127 від 25 грудня 2015 року. Також, реєстратором не було перевірено наявність - 2 - письмової вимоги про усунення порушень зобов`язаня, як того вимагає ст.35 Закону України «Про іпотеку» та факт завершення 30-денного строку з моменту отримання цього повідомлення. Окрім того, ухвалою Дніпровського районного суд м.Києва від 24 липня 2018 року у справі № 755/10918/18 в порядку забезпечення позову ОСОБА_2 до нього про поділ майна було накладено арешт на спірне нерухоме майно. На виконання ухвали суду 27 липня 2018 року до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна приватним виконавцем було внесено запис про обтяження майна № 27237260, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяження, індексний номер 42270712 від 27 липня 2018 року, опис предмета обтяження - нежилі приміщення прибудованого офісного блоку, за адресою АДРЕСА_1 , який був чинним і в судовому чи іншому порядку не скасовувався. На час вчинення реєстраційних дій з переоформлення права власності на нежитлове приміщення за ПАТ «Банк Січ» в розділі «Актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень» містилась інформація про наявні обтяження (арешт) щодо вказаних нежилих приміщень, яка всупереч п.4 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державним реєстратором не була перевірена. Посилаючись на неправомірність реєстрації права власності за АТ «Банк Січ» та незаконність дій державного реєстратора Грицай Н.В., просив визнати противоправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08 серпня 2018 року індексний номер - 42452955, номер запису про право власності 27407198. Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 22 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням, ОСОБА_1 в особі його представника адвоката Князьського О.С. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким його вимоги задоволити у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Скарга мотивована хибністю висновків суду про недоведеність факту існування арешту на майно, оскільки суд керувався інформацією з державного реєстру щодо суб`єкта ОСОБА_1 . Водночас державним реєстратором не здійснювався пошук інформації по реєстраційному номеру об`єкта нерухомого майна № 33178027. Невідомо з яких підстав державним реєстратором присвоєно спірному нерухомому майну новий реєстраційний номер 7232988000, за яким відсутні заборони на відчуження у державному реєчстрі речових прав на нерухоме майно. Судом безпідставно прийняті та покладені в основу судового рішення письмові докази, які надані третьою особою банком на стадії судового розгляду. Водночас судом безпідставно з порушенням принципу змагальності та прав позивача було відхилене клопотання позивача, подане ним 22 жовтня 2019 року, про долучення до матеріалів справи письмових доказів, а саме інформації про виконавче провадження № 56875125, в межах якого був накладений арешт на спірні нежтлові приміщення, копію ухвали Дніпровського районного суд м.Києва від 27 лютого 2019 року про накладення арешту. Відповідач ПАТ «Банк Січ» подав відзив на апеляційну скаргу, де вказав, що суд першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення і правомірно відмовив у задоволенні позову, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними і надуманими, не грунтуються на вимогах закону, не спростовують висновків суду. В суді апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_1 адвокат Кур`ян К.І. подану апеляційну скаргу та викладені в ній доводи підтримала, просила задоволити та скасувати рішення Дніпровського районного суду м.Києва як незаконне. Відповідач державний реєстратор Грицай Н.В.належним чином повідомлена про час розгляду справи, оскільки судова повістка повернулася із відміткою пошти, що особа за - 3 - даною адресою не знаходиться, що у свою чергу відповідно до п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України вважається врученням судової повістки. Представник третьої особи ПАТ «Банк Січ» адвокат Чорна О.М. в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на законність і обгрунтованість судового рішення та відсутність підстав для його скасування. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі. Судом встановлено, що 12 серпня 2013 року між ПАТ «Банк Січ», правонаступником якого є АТ «Банк Січ», та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку належне йому нерухоме майно у вигляді нежилого приміщення прибудованого офісного блоку №№ 1, 2, 3 (один, два, три) з № 1 (один) по № 11 (одинадцять) (групи приміщень № 4 (чотири), №№ І, ІІ, ІІІ підвалу з № 1 (один) по № 24 (двадцять чотири) (групи приміщень № 5 (п`ять), з № 1 (один) по № 7 (сім) (групи приміщень № 6 (шість), №№ І, ІІ першого поверху, з № 1 (один) по № 28 (двадцять вісім) (групи приміщень № 7 (сім), з № 1 (один) по № 28 (двадцять вісім) (групи приміщень № 8 (вісім), з № 1 (один) по № 7 (сім) (групи приміщень № 9 (дев`ять) (в літ. Б), загальною площею 2431,20 кв.м., що знаходяться по АДРЕСА_1 (один тире «А» (в літ. Б). Вказаний іпотечний договір укладено на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 104/13 від 12 серпня 2013 року (з наступними змінами), укладеним між ПАТ «Банк Січ» і ТОВ «Телесистеми України» (п.1.1 іпотечного договору). Відповідно до розділу 5 іпотечного договору сторони погодили можливість звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі достроково, у разі невиконання чи неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором шляхом позасудового врегулювання спору, зокрем шляхом передачі права власності іпотекодержателю на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, визначеному Законом України «Про іпотеку». Згідно п.5.4 цього договору звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог Банку (іпотекодержателя) здійснюється в будь-який з наведених у цьому пункті способів, в тому числі в позасудовому порядку шляхом набуття Банком (іпотекодержателем) права власності на предмет іпотеки. Пункт 5.4.3. цього договору свідчить про те, цей договір містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, згідно з яким звернення стягнення на предмет іпотеки - 4 - здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в порядку, встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку» або шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмет іпотеки будь-якій особі - покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст.38 Закону України «Про іпотеку». У зв`язку з порушенням боржником ТОВ «Телесистеми України» зобов`язань за кредитним договором, банк направляв боржнику та іпотекодавцю ОСОБА_1 вимоги від 22 січня 2018 року та від 20 червня 2018 року щодо погашення заборгованості за кредитним договором, які залишені боржником та іпотекодавцем без задоволення. Також, судом встановлено, що 08 серпня 2018 року державним реєстратором Грицай Н.В. (Київська філія Комунального підприємства Березанської сільської ради Бляївського району Одеської області «Центр реєстрації») здійснено державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки у вигляді спірного нежилого приміщення загальною площею 2431,2 кв.м. за АТ «Банк Січ» в порядку звернення стягнення на іпотечне майно на підставі іпотечного договору від 12 серпня 2013 року. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обяжень індексний номер 42452955 від 08 серпня 2018 року. Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що при зверненні стягнення на предмет іпотеки банк надав державному реєстратору усі необхідні документи, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, які є підставою для реєстрації права власності. Також суд керувався тим, що на дату реєстрації права власності за АТ «Банк Січ» на нежилі приміщення, що виступали предметом іпотеки, були відсутні обтяження цього нерухомого майна, а відтак у державного реєстратора були відсутні підстави для відмови у державній реєстрації, визначені п.6 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». При цьому суд виходив з того, що постановою приватного виконавця Кісельової В.В. від 27 липня 2018 року при примусовому виконанні ухвали Дніпровського районного суду м.Києва від 24 липня 2018 року у справі № 755/10918/18 накладено арешт на нерухоме майно по АДРЕСА_1 , яке є відмінним від нерухомого майна, що виступало предметом іпотеки і щодо якого вчинялись реєстраційні дії. Окрім того, не співпадає особа боржника ОСОБА_1 , бо вказаний різні реєстраційні номери облікової картки платника податків. Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, поскільки вони не грунтуються на вимогах закону та матеріалах справи. Згідно п.6 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» однією з підстав для відмови в державній реєстрації прав є наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно. Судом встановлено, що ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 24 липня 2018 року у справі № 755/10918/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна в порядку забезпечення позову накладено арешт ряд об`єктів нерухомого майна, в тому числі на нежилі приміщення прибудованого офісного блоку загальною площею 2431,20 кв.м., що знаходяться по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.22-23). Вказана ухвала суду у встановленому законом порядку виконана приватним виконавцем Кісельовою В.В., яка своєю постановою від 27 липня 2018 року наклала арешт на нерухоме майно у вигляді нежилого приміщення прибудованого офісного блоку загальною площею 2431,20 кв.м. по АДРЕСА_1 та в цей же день внесла до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження вказаного майна - 5 - № 27239196 (спеціальний розділ), рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяження від 27 липня 2018 року індексний номер 42273133 (т.1 а.с.30), який був чинним на момент реєстрації права власності на це нежитлове приміщення і в судовому чи іншому порядку не скасовувався. Наведені обставини підтверджуються ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 24 липня 2018 року про накладення арешту, постановою приватного виконавця Кісельової В.В. від 27 липня 2018 року про накладення арешту та Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна від 30 липня 2018 року. За таких обставин висновки суду про те, що арешт накладено лише на майно у вигляді нежилих приміщень з № 1 по № 12 площею 223 кв.м. по АДРЕСА_1 , яке є відмінним від нерухомого майна, що виступало предметом іпотеки і щодо якого вчинялись реєстраційні дії, суперечать матеріалам справи. Як вище вказувалося як судом, так і приватним виконавцем накладено арешт на цілий ряд об`єктів нерухомого майна, в тому числіна нежилі приміщення прибудованого офісного блоку загальною площею 2431,20 кв.м., що знаходяться по АДРЕСА_1 , про що внесено відповідний запис про обтяження до Державного реєстру. Як до речі накладено арешт і на нерухоме майно по АДРЕСА_1 . Необгрунтованими також є посилання суду на інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 , сформовану за запитом АТ «Банк Січ» в день державної реєстрації речових прав на нерухоме майно 08 серпня 2018 року, згідно якої обтяження речових прав на нерухоме у вигляді нежитлових приміщень прибудованого офісного блоку загальною площею 2431,20 кв.м. по АДРЕСА_1 відсутні. Відповідно до п.4 ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) при проведенні державної реєстрації державний реєстратор в тому числі зобов`язаний перевірити підстави для відмови у проведенні державної реєстрації, до яких відносяться зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно. Спосіб та порядок такої перевірки врегульовані у Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженому постановою КМ України № 1141 від 26 жовтня 2011 року (з послідуючими змінами). Відповідно до абз.2-4 п.20 вказаного Положення (в редакції на час проведення державної реєстрації) пошук відомостей у базі даних про зареєстровані заяви у сфері державної реєстрації прав, судові рішення щодо заборони (зняття заборони) вчинення реєстраційних дій здійснюється за одним або кількома такими ідентифікаторами: - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна (у разі наявності відкритого розділу на об`єкт нерухомого майна); - кадастровий номер земельної ділянки (у разі формування заяви щодо земельної ділянки); - адреса об`єкта нерухомого майна (крім випадків формування заяви щодо земельної ділянки); - реєстраційний номер заяви (у разі відкликання заяви). Згідно абзацу 1 п.21 цього Положення пошук відомостей у Державному реєстрі прав про речові права та їх обтяження, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, здійснюється за одним або кількома ідентифікаторами, передбаченими абз.2-4 п.20 цього Порядку, а також додатково за ідентифікаторами, передбаченими п.п.1-3 п.21 цього - 6 - Положення, в тому числі за реєстраційним номером облікової картки платника податків. Отже, за змістом даної норми пошук обтяжень здійснюється державним реєстратором за основними ідентифікаторами, визначеними у абз.2-4 п.20 вказаного Положення. Пошук обтяжень нерухомого майна за реєстраційним номером облікової картки платника податків фізичної особи є додатковим, а не основним пошуковим ідентифікатором і пошук за ним значно звужує обсяг пошукової інформації. Із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 08 серпня 2018 року щодо наявності обтяжень, вбачається, що АТ «Банк Січ» здійснював пошук обтяжень іпотечного майна виключно за РНОКПП позивача ОСОБА_1 , який є додатковим, а не основним пошуковим ідентифікатором. При цьому іпотекодержатель не здійснював пошуку відомостей про обтяження за жодним із основних ідентифікаторів, передбачених абз.2-4 п.20 наведеного Положення, що значно звужує обсяг пошукової інформації та призводить до її невідповідності. Це ж стосується доводів третьої особи АТ «Банк Січ» про неспівпадіння реєстраційного номера обєкта іпотечного майна, яке має реєстраційний номер 72329880000 , а приватним виконавцем зазначено як 33178027. Вказані обставини стосуються виключно застосування ідентифікаторів пошуку і не спростовують ніяким чином факт накладення арешту на іпотечне майно у вигляді нежитлових приміщень прибудованого офісного блоку загальною площею 2431,20 кв.м. по АДРЕСА_1 як судом, так і приватним виконавцем та внесення відповідного запису про обтяження цього майна до Державного реєстру, що у свою чергу унеможливлює здійснення реєстраційних дій щодо нерухомого майна. Відповідний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду міститься у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 755/5072/17, де Велика Палата, залишаючи без змін судові рішення у справі про скасування рішення та запису про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки у вигляді квартири за іпотекодержателем, вказала, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що при наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження спірного майна, внесеного виконавцем на виконання ухвали суд про накладення арешту, приватний нотаріус не мав права здійснювати реєстраційних дій поки таке обтяження не буде зняте. В той же час колегія суддів вважає, що неправильність висновків суду щодо підстав відмови у позові не призвела до неправильного вирішення спору. Позов ОСОБА_1 не підлягає до задоволенння з наступних підстав. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч.ч.1 та 3 ст.13 ЦПК України). Відповідачем у справі може бути фізична або юридична особа, а також держава (ч.2 ст.48 ЦПК України) до якої звернуті матеріально-правові вимоги позивача і яка, за твердженням позивача, є або порушником його прав, або необґрунтовано, на думку позивача, оспорює його права, і на якого внаслідок цього може бути покладено обов`язки судовим рішенням. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який - 7 - виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах: від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (п.41); від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (п.49); від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (п.50); від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (п.п.37,54); від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (п.31.4); від 11 вересня 2019 року у справі № 203/3682/17). Такі ж роз`яснення містить п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», згідно якого оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це. У справах за позовом іпотекодавця до державного реєстратора із залученням іпотекодержателя третьою особою спірні правовідносини виникають саме між позивачем та третьою особою через невиконання договірних зобов`язань і реалізацію прав іпотекодержателя щодо предмета іпотеки, а спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно, на що неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду (постанови Великої Палати від 17 квітня 2018 року у справі № 815/6956/15, від 24 квітня 2018 року у справі № 825/478/17, від 29 травня 2018 року у справі № 826/19487/14, від 30 травня 2018 року у справі № 826/9417/16, від 6 червня 2018 року у справі № 804/3509/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 804/14296/15, від 14 листопада 2018 року № 826/1656/18). Зміст і характер правовідносин між учасниками даної справи засвідчують, що спір виник саме між позивачем і третьою особою АТ «Банк Січ» з приводу порушення права позивача на нежитлові приміщення внаслідок дій третьої особи щодо реєстрації за нею такого права. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог до цього відповідача, який не є належним (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц та від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц). Враховуючи те, що позов у цій справі пред`явлений до неналежного відповідача, яким має бути АТ «Банк Січ», позов задоволенню не підлягає. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, де скасовуючи судові рішення по справі та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позову, Велика Палата вказала, що спір у позивача як іпотекодавця щодо скасування рішення про державну реєстрацію виник не з державним реєстратором, а з іпотекодержателем ТОВ «Кей-Колект», яка є третьою особою, а має бути залучене у якості відповідача. Додатково колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що третьою особою АТ «Банк Січ» до суду першої інстанції надано пояснення на позовну заяву ОСОБА_1 , де банк зазначив про те, що із 14 серпня 2018 року власником спірного іпотечного майна є Компанія з відповідальністю, обмеженою акціями, «Аргостейдж Холдінг ЛТД», про що надав витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.1 а.с.175). Власник спірного нерухомого майна у вигляді нежилих приміщень прибудованого офісного блоку загальною площею 2431,20 кв.м. по АДРЕСА_1 Компанія з відповідальністю, обмеженою акціями, «Аргостейдж Холдінг ЛТД», прав та обов`язків якої безпосередньо стосується даний спір, до участі у справі не залучалася, що у свою чергу - 8 - свідчить про неможливість вирішення даного спору у її відсутність. Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Відповідно до приписів ч.4 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підчставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У відповідності до ч.4 ст.376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. З огляду на наведене мотивувальна частина рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 22 жовтня 2019 року підлягає зміні в частині визначення правових підстав відмови у задоволенні позову, з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові. В решті колегія суддів залишає рішення без змін. Керуючись ст.ст.259, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково. Мотивувальну частину рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 22 жовтня 2019 року змінити з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові. В решті рішення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Головуючий Судді: