Постанова Київський апеляційний суд № 761/31159/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 761/31159/19 Головуючий у 1-й інст. - Осаулов А.А. Апеляційне провадження 22-ц/824/4428/2022 Доповідач - Рубан С.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 травня 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Рубан С.М. суддів Заришняк Г.М., Кулікова С.В. при секретарі Загородній С.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» - Бурдюг Тетяни Вікторівни на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 05 листопада 2021 року у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Юрія Сергійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , стягувач: ТОВ «Вердикт Капітал», - В С Т А Н О В И В : Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Щербаков Юрій Сергійович звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 . Посилається на те, що в нього на виконанні перебуває виконавче провадження №66067114 з виконання виконавчого листа №761/31159/19, виданого 11 травня 2021 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» кошти трьох відсотків річних у розмірі - 30 600 грн 00 коп. та інфляційних втрат в сумі - 128 431 грн 08 коп., а всього - 159 031 грн 08 коп., за неналежне виконання зобов`язань за договором про надання кредиту №007/14/OVERПК від 13 січня 2014 року, укладеним між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Златобанк» та стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» з ОСОБА_1 судовий збір в сумі - 2 385 грн 00 коп. 12.07.2021 року відкрито виконавче провадження та винесено постанову про арешт коштів боржника. 28.07.2021 р. приватним виконавцем було направлено виклик на адресу боржника, але ОСОБА_1 12.08.2021 року на 10:30 год. не з`явилась. Приватним виконавцем в ходів виконавчого провадження встановлено, що ліквідного рухомого та нерухомого майна за боржником не зареєстровано, коштів на рахунках у банківських установах недостатньо для задоволення вимог стягувача, боржник офіційно працює, але заборгованість за рішенням суду не погашає. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 05 листопада 2021 року в задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Юрія Сергійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , стягувач: ТОВ «Вердикт Капітал» - відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою суду, 13 грудня 2021 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» - Бурдюг Тетяна Вікторівна подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу, якою подання приватного виконавця задовольнити. Посилається на те, що матеріали справи містять беззаперечні докази ухилення боржника від виконання судового рішення. Крім того, посилається на те, що 28 липня 2021 року приватним виконавцем на адресу боржника рекомендованим листом було направлено виклик № 7182 про зобов`язання боржника з'явитися до виконавця 12 серпня 2021 року о 10 год 10 хв., та надати відповідні документи і відомості, згідно із зазначеним у виклику переліком, однак ОСОБА_1 у вказаний час та дату до приватного виконавця не з'явилась та не виконала законні вимоги приватного виконавця, про що виконавцем було складено відповідний акт. Крім того, посилається на те, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив що відсутні докази щодо отримання боржником постанов про відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно боржника, виклику приватного виконавця, однак такі доводи суду не є підставою для відмови у обмеженні права виїзду за межі України. Посилається на те, що документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження, отже закон не зобов`язує виконавця пересвідчуватися в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження чи інших документів, направлених за адресою боржника. Крім того, посилається на те, що суд першої інстанції всупереч нормам процесуального права не надав оцінки тій обставині, що згідно інформації, отриманої приватним виконавцем на запит до Державної прикордонної служби України від 24 вересня 2021 року було повідомлено, що ОСОБА_1 перетинає кордон України. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, посилається на те, що з моменту , як ОСОБА_1 повинна була з`явитися на вимогу виконавця та надати відповідні документи , пройшло більше двох місяців , однак ОСОБА_1 так і не вчинила жодних дій спрямованих на виконання рішення суду та на встановлення зв`язку з приватним виконавцем для подальшого виконання рішення суду. Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив. Учасники справи в судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, представник позивача просить слухати справу у їх відсутності, тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку. Відмовляючи в задоволенні подання, суд першої інстанції виходив з того, що приватним виконавцем не надано належних доказів на підтвердження того, що боржник ухиляється від виконання рішення суду. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного Судом встановлено та апеляційним судом перевірено, що 11 травня 2021 року Шевченківським районним судом м. Києва видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» кошти трьох відсотків річних у розмірі - 30 600 грн 00 коп. та інфляційних втрат в сумі - 128 431 грн 08 коп., а всього - 159 031 грн 08 коп. за неналежне виконання зобов`язань за договором про надання кредиту №007/14/OVERПК від 13.01.2014 року, укладеним між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Златобанк» та стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2 385 грн. (а.с.4) 12.07.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Щербаковим Ю.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №66067114, по виконанню виконавчого листа №761/31159/19, виданого 12.07.2021 року Шевченківським районним судом м. Києва. (а.с.14-15). Одночасно з відкриттям виконавчого провадження винесено постанови про арешт майна та коштів боржника. (а.с. 21-22). Згідно відповідей АТ «Райффайзен Банк», АТ «ТАСкомбанк», АТ «ОКСІ банк», АТ «Універсалбанк» постанови повернуто без виконання через відсутність рахунків клієнта. (а.с.30-33). Відповідно до відповідей ДФС, МВС України, ПФУ боржник на обліку в органах ДФС не перебуває, транспортні засоби за нею не зареєстровані, інформацію ПФУ щодо останньої не знайдено. (а.с.34-37). 28.07.2021 року за вих. № 7182 на адресу: АДРЕСА_1 надіслано рекомендованим листом виклик боржнику, де останню зобов`язано з`явитися на прийом до приватного виконавця 12.08.2021 року об 10:30 год. Підтвердження отримання листа відсутнє. Боржник за викликом не з`явився, про що вкладено відповідний акт. (а.с.38-40). Відповідно до п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів. Саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, який вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків. Відповідно до роз`яснень Верховного Суду України від 01.02.2013 року, викладених у судовій практиці щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково. Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Приватний виконавець вказує, що боржник обізнаний про свої обов`язки та про наявність виконавчого провадження і не вчиняє дій, спрямованих на виконання рішення суду та здійснює дії, що унеможливлюють його виконання. Згідно ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний, зокрема, утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення, своєчасно з'являтися на вимогу виконавця, надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження. Таким чином, підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України є факт його ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, яке полягає у вчиненні боржником дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду, в тому числі і безпідставна неявка на виклики державного/приватного виконавця. З матеріалів справи не встановлено, що приватним виконавцем вжито всіх можливих заходів щодо примусового виконання рішення суду, зокрема, не здійснено заходи щодо виходу виконавця за місцем проживання боржника. Також, відсутні докази щодо отримання боржником постанов про відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно боржника, виклику приватного виконавця. Судом встановлено, що виконавче провадження відкрито 12.07.2021 року, згідно наданих матеріалів було здійснено лише один виклик боржника на 12.08.2021 року, а 29.10.2021 року вже було направлено до суду подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України. На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та підтвердженим матеріалами виконавчого провадження. Тобто, приватний виконавець передчасно звернувся з поданням до суду про вжиття крайнього заходу забезпечення здійснення виконавчого рішення суду - обмеження боржника у його конституційному праві - праві виїзду за кордон. Крім того, не надано приватним виконавцем і будь-яких доказів, які б давали підстави вважати, що боржник може виїхати за кордон на постійне місце проживання, не виконавши зобов`язань. У справі «Гочев проти Болгарії» (рішення від 26 листопада 2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні подання. Обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковою мірою забезпечення виконання рішення суду, яка має застосовуватись після здійснення державними виконавцями всіх інших можливих заходів із такого забезпечення. Оскільки судом не було встановлено, що боржник свідомо ухилявся від виконання рішення суду, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні подання про тимчасове обмеження виїзду боржника за межі України. Згідно ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доводи апеляційної скарги про те, що 28 липня 2021 року приватним виконавцем на адресу боржника рекомендованим листом було направлено виклик № 7182 про зобов`язання боржника з'явитися до виконавця 12 серпня 2021 року о 10 год 10 хв., та надати відповідні документи і відомості, згідно із зазначеним у виклику переліком, однак ОСОБА_1 у вказаний час та дату до приватного виконавця не з'явилась та не виконала законні вимоги приватного виконавця, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки підтвердження отримання листа боржником в матеріалах справи відсутнє. Крім того, приватним виконавцем не надано та матеріали справи не містять доказів відповідно до приписів статей 76-81 ЦПК України щодо належного повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження, отримання ним постанови про відкриття виконавчого провадження чи будь - якого іншого документу про вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні. Таким чином, апеляційним судом не встановлено, що боржник був повідомлений про наявність виконавчого провадження та свідомо ухилявся від виконання рішення суду. Твердження апеляційної скарги про те, що закон не зобов`язує виконавця пересвідчуватися в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження чи інших документів направлених за адресою божника, що підтверджується висновками викладеними у постановах Верховного Суду від 28 січня 2021 року у справі № 643/8028/18 та 18 березня 2021 року у справі № 520/10954/15-ц, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки у вказаних постановах переглянуті інші правовідносини. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні подання приватного виконавця дійшов помилкового висновку про те, що приватний виконавець передчасно звернувся з поданням про вжиття крайнього заходу забезпечення здійснення виконання рішення суду - обмеження боржника у конституційному праві - праві виїзду за кордон , колегія суддів не приймає до уваги, оскільки виконавче провадження відкрито 12 липня 2021 року, згідно наданих матеріалів було здійснено лише один виклик боржника на 12 серпня 2021 року, а 29 жовтня 2021 року вже було направлено до суду подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України. Крім того, приватним виконавцем не вжито всіх можливих заходів щодо примусового виконання рішення суду, зокрема, не здійснено заходи щодо виходу виконавця за місцем проживання боржника. Також, відсутні докази щодо отримання боржником постанов про відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно боржника, виклику приватного виконавця. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Інших доводів в чому полягає незаконність постановленої ухвали суду апеляційна скарга не містить. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04). Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). За встановлених обставин, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи та порушення прав скаржника. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність постановленої у справі ухвали. Оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» - Бурдюг Тетяни Вікторівни - залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 05 листопада 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 09 червня 2022 року. Головуючий Судді