Постанова Київський апеляційний суд № 761/19856/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №761/19856/21 Головуючий у 1 інстанції: Савицький О.А. провадження №22-ц/824/1004/2023 Головуючий суддя: Олійник В.І. ПОСТАНОВА Іменем України 25 січня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: Головуючого судді: Олійника В.І., суддів: Сушко Л.П., Суханової Є.М., при секретарі: Лободі Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 14 березня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович, про визнання виконавчого напису таким, що підлягає виконанню, - в с т а н о в и в : У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив визнати виконавчий напис, вчинений 06.02.2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. та зареєстрований в реєстрі за №964, про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал», яке є правонаступником ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро», заборгованості за кредитним договором № AG5804844, укладеним 29.12.2018 року між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та ОСОБА_1 , таким, що не підлягає виконанню. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 06.02.2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. вчинено та зареєстровано в реєстрі за №964, виконавчий напис про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості у розмірі 10 796 грн 25 коп. Вказував, що нотаріусом не було належним чином перевірено безспірність вимог відповідача, а також, було порушено вимоги Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172. За вказаних обставин, а також посилаючись на те, що порушено вимоги ст.ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172, а тому позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 14 березня 2022 року позов задоволено. Визнано виконавчий напис, вчинений 06.02.2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. та зареєстрований в реєстрі за № 964, про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал», яке є правонаступником ТОВ «ФК «Дінеро», заборгованості за кредитним договором № AG5804844, укладеним 29.12.2018 року між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та ОСОБА_1 , яка виникла за період з 22.08.2019 року по 22.01.2021 року в сумі 10 796 грн 25 коп., таким, що не підлягає виконанню. Стягнуто з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 11 362 грн 00 коп., з яких: 1 362 грн 00 коп. - судові витрати по сплаті судового збору; 10 000 грн 00 коп. - витрати на професійну правничу допомогу. В апеляційній скарзі ТОВ «Вердикт Капітал» з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, в тому числі відмовити у стягненні 10 000 грн. витрат на правничу допомогу. Скарга обґрунтована тим, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору, зокрема, щодо її розміру, строків, за яких вона нарахована тощо, а відтак, і документів, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріус вчиняє виконавчий напис. Документи, що встановлюють заборгованість, насамперед мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Вказує, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. За таких умов нотаріусу для вчинення виконавчого напису відповідачем були надані документи, які підтверджують безспірність заборгованості, а зазначену в оспорюваному виконавчому написі заборгованість можна вважати безспірною, оскільки позивач у своєму позові не зазначив жодної обставини, яка б свідчила про протилежне. Вважає, що в обов`язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов`язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог кредитора. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису. Отже, заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо для вчинення виконавчого напису подані документи, передбачені «Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.6.1999 року №1172. Зазначає, що з урахуванням приписів ст.ст.15, 16, 18 ЦК України, ст.ст.50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису, що зазначено в правовій позиції, викладеній у Постанові Верховного Суду України у справі №6-887цс17 від 05 липня 2017 року. Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем: за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Разом з тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Крім того, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6- 887цс17. Щодо витрат на правничу допомогу, то апелянт зазначив, що справа про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, не є складною та відноситься до категорії малозначних і доводи наведені в позовній заяві (рішенні суду), ґрунтуються на загально відомих висновках, які зазначені в постановах Великої Палати Верховного Суду, і практику за категорією таких справ слід вважати установленою. Саме такі висновки покладені в основу позовної заяви, а тому гонорар адвоката в такому розмірі не відповідає критеріям співмірності (ч.4 ст.137 ЦПК України). Крім того, вартість адвокатських послуг є значно завищеною порівняно з іншими витратами на адвокатські послуги в аналогічних справах та є неспіврозмірними у порівнянні з обсягом виконаних робіт, складністю справи та ринковим цінам на адвокатські послуги в аналогічних справах Таким чином, враховуючи вище викладене середня вартість адвокатських послуг в аналогічних справах складає 1 907 грн. Звертає увагу суду на поведінку відповідача у даній конкретній справі, яка була направлена на врегулювання спору в мировому порядку, зокрема надання позивачу можливості закрити заборгованість за кредитним договором частково та у визнанні позовних вимог позивача. Окрему увагу суду апеляційної інстанції звертає на те, що позивачем з позовом не було надано доказів понесених витрат на правничу допомогу, не зазначено про неможливість подання таких доказів, і докази на адресу відповідача позивачем не надсилались взагалі. Також звертає увагу суду на те, що відповідачем подано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, яке судом не оцінено. Учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили. Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий напис, вчинений 06.02.2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. та зареєстрований в реєстрі за №964 не відповідає вимогам законодавства України, зокрема ст.87 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року за №1172, оскільки він вчинений на підставі боргового документу - кредитного договору, який нотаріально не посвідчений, а тому не підлягає виконанню. Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає. Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Судом встановлено, що 06.02.2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. вчинено та зареєстровано в реєстрі за №964 виконавчий напис про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал», яке є правонаступником ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро», заборгованості за кредитним договором № AG5804844, укладеним 29.12.2018 року між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та ОСОБА_1 , яка виникла за період від 22.08.2019 року до 22.01.2021 року в сумі 10 796 грн 25 коп. Згідно зі ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. за №1172. Із моменту прийняття цієї постанови і до 10 грудня 2014 року була чинною редакція Переліку, згідно якої стягнення кредитної заборгованості на підставі виконавчих написів було можливе тільки за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також звернення стягнення на заставлене майно (п. 1 Переліку). 10 грудня 2014 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою, зокрема, Перелік був доповнений новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», яким створено можливість вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями (п. 2 Переліку). Саме цю норму застосував приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В., вчиняючи оскаржуваний виконавчий напис. Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, про визнання нечинним і скасування п.1 та п.2 Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року, визнано незаконним та не чинним розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», а відтак Перелік діє в попередній редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріусу на нотаріально не посвідченому кредитному договорі, зазначена постанова набула законної сили, при цьому в мотивувальній частині постанови апеляційної інстанції зазначено: «Оскільки оскаржувані положення Змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, можуть бути застосовані до необмеженого кола фізичних осіб у зв`язку із укладенням ними кредитних договорів та існуванням у них простроченої заборгованості, суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальникам, вважає за необхідне визнати не чинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття». З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що виконавчий напис, вчинений 06.02.2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. та зареєстрований в реєстрі за №964 не відповідає вимогам законодавства України, зокрема, ст.87 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року за №1172, оскільки він вчинений на підставі боргового документу - кредитного договору, який нотаріально не посвідчений, а тому він не підлягає виконанню. Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні. Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить. Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 14 березня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 01 лютого 2023 року. Головуючий: Судді: