Постанова 4814 № 545/3933/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 545/3933/21 Номер провадження 22-ц/814/1196/22Головуючий у 1-й інстанції Потетій А.Г. Доповідач ап. інст. Чумак О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2022 року м. Полтава Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Чумак О.В. суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І. за участю секретаря Гречка Є.В. розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 01 лютого 2022 року у справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову та апеляційною скаргою адвоката Гаро Ганни Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 15 лютого 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відібрання дитини. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, - ВСТАНОВИЛА: У грудні 2021 року адвокат Гаро Г.О. звернулася до Полтавського районного суду Полтавської області в інтересах громадянина Сполученого Королівства Великої Британії і Пвнічної Ірландії - ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) з позовом до ОСОБА_1 , про відібрання дитини. 24.01.2022 р. на електронну пошту Полтавського районного суду надійшла заява адвоката Гаро Г.О. від імені та в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову, яка ухвалою суду від 25.01.2022 р. повернута заявнику без розгляду. 26.01.2022 р. до Полтавського районного суду Полтавської області надійшла письмова заява адвоката Гаро Г.О. від імені та в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову, в якій остання прохає застосувати заходи забезпечення позову, якими зобов`язати матір дитини ОСОБА_1 забезпечувати побачення та спілкування (контакт) малолітньої ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_2 під час перебування батька на території України шляхом періодичних побачень батька з дитиною за місцем проживання дитини або в парках, скверах, розважальних закладах, спортивних майданчиках та інших обєктах дитячої інфраструктури або за місцем проживання батька щовівторка та щосереди з 16:00 до 20:00 та кожної першої та третьої суботи місяця з 12:00 до 19:00. Забезпечувати спілкування (контакт) малолітньої дитини з батьком шляхом відеозвязку, телефонного, зокрема, з використанням соціальних мереж (Телеграм, Вайбер, ВатсАпп) та або прорграм Зум , Скайп щосуботи з 12:00 до 14:00. Негайно (не пізніше ніж протягом 2 днів з дня виникнення факту) повідомляти батька про факти захворювання та заплановані/ургентні медичні втручання та лікування дитини. Завчасно (не пізніше ніж за 3 дні) повідомляти батька дитини про від`їзд (обставини та напрям) дитини за межі населеного пункту. Надати батьку дитини інформацію про місця та графік навчання та/або відвідування дитиною дошкільних навчальних закладів, гуртків, секцій, тощо, а також негайно (не пізніше ніж протягом 2 днів з дня виникнення факту) повідомляти батьку дитини про факт і причини зміни чи припинення відвідування таких закладів/гуртків/секцій. Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 01 лютого 2022 року вказана заява задоволена частково. До набрання законної сили рішенням суду по цивільній справі № 545/3933/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, про відібрання дитини зобов`язано матір дитини - ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 ) :

1. Забезпечувати побачення та спілкування (контакт) малолітньої ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_2 під час перебування батька на території України шляхом періодичних побачень батька з дитиною, в присутності матері, за місцем проживання дитини або в парках, скверах, розважальних закладах, спортивних майданчиках та інших об`єктах дитячої інфраструктури, щовівторка та щосереди з 16 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. та кожної першої та третьої суботи місяця з 12 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв.;

2. Забезпечувати, в присутності матері, спілкування (контакт) малолітньої ОСОБА_4 з батьком - ОСОБА_2 шляхом відеозв`язку, телефонного зв`язку, зокрема, з використанням соціальних мереж (Telegram, Viber, WhatsApp) та/або програм Zoom, Skype щосуботи з 12 год. 00 хв. до 14. год. 00 хв.;

3. Негайно (не пізніше ніж протягом 2 днів з дня виникнення факту) повідомляти батька про факти захворювання та заплановані/ургентні медичні втручання і лікування дитини;

4. Завчасно (не пізніше ніж за 3 дні) повідомляти батька дитини про від`їзд (обставини та напрям) дитини за межі населеного пункту;

5. Надати батьку дитини інформацію про місця та графік навчання та/або відвідування дитиною дошкільних навчальних закладів, гуртків, секцій тощо, а також негайно (не пізніше ніж протягом 2 днів з дня виникнення факту) повідомляти батьку дитини про факт і причини зміни чи припинення відвідування таких закладів /гуртків/ секцій. Ухвалу направлено Полтавському відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) для виконання. Крім цього, 14.02.2022 р. до місцевого суду надійшло письмове клопотання представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Пожидаєва В.О. про зупинення провадження у справі, яке ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 15лютого 2022 року задоволено та зупинено провадження у справі № 545/3933/21 (провадження № 2/545/325/22) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, про відібрання дитини до набрання законної сили рішенням у цивільній справі № 545/2247/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки і піклування Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області про визначення місця проживання дитини. З ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 01 лютого 2022 року не погодилась ОСОБА_1 , оскарживши її в апеляційному порядку. В апеляційній сказі відповідачка ОСОБА_1 прохає скасувати вказану ухвалу, як таку, що винесена з порушенням норм матеріального і процесуального права, без всебічного з`ясування обставин справи. Вказує, що суд не взяв до уваги той факт, що спілкування дитини з батьком суперечить її інтересам, оскільки дочка не знає батька та його рідних, в неї відсутній емоційний зв`язок із ним, вона прижилася до українського середовища, має громадянство України, спілкується та вчиться писати українською мовою, готується до вступу до початкової школи, має друзів-однолітків, пройшла обряд хрещення, святкує православні свята із родиною, має тісні емоційні зв`язки з бабусею та дідусем в Україні. Натомість, вона не знає англійської мови, відсутній психологічний зв`язок з родичами батька, який за весь час перебування дитини в Україні не брав участі у її матеріальному забезпеченні. На ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 15 лютого 2022 року представником позивача адвокатом Гаро Г.О. подана апеляційна скарга. В апеляційній скарзі адвокат Гаро Г.О. прохає скасувати ухвалу місцевого суду від 15.02.2022 р., як таку, що перешкоджає подальшому провадженню, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що зупинення провадження у справі про відібрання дитини до розгляду справи про визначення місця її проживання суперечить положен6ням Сімейного Кодексу України та розумності строків розгляду справи, яка перебуває у провадженні суду 4 роки та не розглянута по суті. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 представник позивача ОСОБА_2 адвокат Гаро Г.О. прохає апеляційну скаргу відповідачки на ухвалу Полтавського райсуду Полтавської області від 01.02.2022 р. залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін, оскільки вважає, що ухвала відповідає нормам матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 374 ч. 1 п. 2 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно із ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. У судове засідання з`явилися представник позивача - адвокат Гаро А.О. та представник відповідачки - адвокат Пожидаєв В.О.. Не з`явилася третя особа - Служба у справах дітей Щербанівської сільської ради, від якого надійшла заява про розгляд справи у його відсутність. Неявка осіб, належних чином повідомлених про день, час і місце розгляду справи не перешкоджає розгляду справи, що відповідає ч. 2 ст. 372 ЦПК України. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідачки, перевіривши матеріали справи в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у грудні 2021 року адвокат Гаро В.О. від імені та в інтересах позивача ОСОБА_2 звернулася до Полтавського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 про відібрання дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та передання її батьку ОСОБА_2 для повернення її за попереднім місцем проживання - Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії. Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 22.12.2021 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вищевказаним позовом та призначено підготовче судове засідання у справі на 25.01.2022 р. о 09:30. 26.01.2022 р. від адвоката Гаро Г.О., яка діє від імені та в інтересах позивача ОСОБА_2 , до Полтавського районного суду надійшла заява про забезпечення позову, в обґрунтування якої представник позивача вказує, що необхідність забезпечення даного позову обумовлена тим, що малолітня дитина сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з моменту її викрадення та незаконного переміщення на територію України відповідачкою у справі, проживає разом з нею і перебуває під її повним контролем. Відповідачкою чиняться активні та пасивні перешкоди в особистому спілкуванні батька з донькою та повністю заборонена участь батька у вихованні дитини та їх побаченнях. Неодноразово батько дитини намагався зустрітись з донькою, прилітав з цією метою особисто в Україну, писав та дзвонив на всі відомі йому номери та адреси як до самої відповідача, так і до її представників у різних справах, з проханням принаймні відеодзвінків з дитиною (video calls), отримання про неї хоч якоїсь інформації та підтримання контакту, адже від особистих зустрічей відповідачка ухиляється. Однак, жодної відповіді позивач так і не отримав, доступу до дитини не було надано ні йому, ні представникам Державної виконавчої служби, ні навіть представникам ювенальної превенції, куди також звертався позивач в надії дізнатись, чи жива та здорова взагалі його дитина і де вона перебуває (усі відповідні докази надано до суду разом із позовом). Умисними діями матері дитину фізично та морально відчужують від батька, намагаючись створити передумови, щоб дитина його забула. При цьому, від батька приховується будь-яка інформація про дитину, про стан її здоров`я, про безпеку, умови проживання, харчування та інша важлива інформація. Батько повністю відрізаний від власної дитини. За умови, що з кожним днем, коли між батьком та донькою відсутній будь-який контакт (спілкування, побачення), втрачаються психологічні та емоційні зв`язки між ними, дитина забуває свого батька та відвикає від нього. Усталений спосіб та графік життя дитини, що склався у неї в місці її постійного проживання на території Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, протиправно порушується вже не один рік. На фоні того, що дитина, поза її волею та всупереч її інтересам, навмисно відчужується від батька, існують цілком реальні ризики того, що у разі, якщо у справі і буде ухвалено рішення про відібрання дитини, виконати таке рішення ефективно та без завдання шкоди дитині буде складно. Заявник (батько дитини) не позбавлений його батьківських прав, не обмежений у батьківських правах, як у справі про розлучення, так і у справі про щодо забезпечення повернення малолітньої дитини до Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, остаточні судові рішення у яких було ухвалено Полтавським апеляційним судом, судами було підтверджено, що позивач ніколи не вчиняв негативної поведінки щодо своєї дитини (відповідні постанови також наявні в матеріалах справи, їх було подано разом із позовом). Позовну заяву у даній справі було подано 02.12.2021 року, а на 25.01.2022 року призначено лише перше підготовче засідання у справі. Відтак, за час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції та ухвалення остаточного рішення у справі, що може тривати не один рік, психологічні та емоційні зв`язки батька та доньки можуть бути остаточно втрачені або настільки мінімізовані, що в разі задоволення позову про відібрання дитини, його неможливо буде ефективно виконати або його виконання буде утруднено, адже матір дитини може маніпулювати дитиною і налаштовувати її для того, щоб вона або забула свого батька, або ж сприймала його негативно. У зв`язку з цим, позивачем ставиться перед судом питання (заява) про забезпечення позову в цій справі у формі встановлення судом обов`язку того з батьків з ким наразі проживає/перебуває дитина (тобто відповідача), забезпечити регулярні побачення та спілкування дитини з тим із батьків, хто наразі не проживає разом з дитиною, а також надавати інформацію про дитину ( т. зв. «контакт з дитиною»). Такі заходи забезпечення позову цілком збалансують процесуальні можливості сторін у справі, що одночасно буде відповідати принципу змагальності сторін у цивільному судочинстві та принципу пропорційності, а також відповідатиме найкращим інтересам дитини. За умови особистого контакту дитини з обома батьками, забезпечуватиметься дотримання рівності батьківських прав обох батьків та право дитини на особисте спілкування з її батьками, а також, обидві сторони у справі зможуть однаково ефективно збирати необхідні докази у справі та доводити перед судом обґрунтованість своїх позовних вимог та/або заперечень. Задовольняючи частково заяву, суд першої інстанції встановив, що заходи забезпечення позову, які сторона позивача просить суд застосувати, носять короткостроковий характер та певну періодичність. Цілі та мета таких заходів забезпечення має цілком легітимну мету та передбачувані цілі, а саме - поновити та підтримати контакт батька з дитиною на час розгляду спору по суті. При цьому, суд послався на висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 4 квітня 2018 року по справі № 344/16653/16-ц (провадження № 61-1153 св 17), вказавши, що відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей з батьком. З наведених підстав місцевий суд дійшов висновку про те, що зустрічі батька з дитиною та їх спілкування будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків позивача із його малолітньою дитиною ОСОБА_4 , і ця обставина відповідатиме законним інтересам як батька, так і дитини, що в свою чергу може усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про відібрання дитини. Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду, враховуючи наступне. За змістом ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечений, зокрема, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин. У абзаці 1 частини десятої статті 150 ЦПК України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Відповідно до роз`яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Також заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України). Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року в справі № 355/1598/19 (провадження № 61-13566св20) зазначено, що «у жовтні 2019 року позивачка звернулась до суду з позовом, в якому просила встановити місце проживання малолітньої дитини разом з матір`ю, тобто предметом позову є визначення місця проживання дитини з матір`ю. У заяві про забезпечення позову просила забезпечити позов шляхом встановлення обов`язку відповідачу негайно повернути малолітнього сина за визначеним місцем проживання позивача відповідно до рішення Органу опіки та піклування виконавчого комітету Баришівської селищної ради від17 жовтня 2019 року № 165 «Про затвердження висновку щодо визначення місця проживання малолітньої дитини. Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що зміст позовних вимог та вимоги заяви про забезпечення позову є тотожними, а вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними позовним вимогам, якщо при цьому спір не вирішується по суті, не допускається». Задовольняючи частково заяву представника позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції не обґрунтував належним чином необхідності застосування заходів забезпечення позову саме у спосіб, наведений в заяві, та можливість настання негативних наслідків для позивача у разі невжиття таких заходів. Крім цього, суд першої інстанції не врахував той факт, що на розгляді Полтавського районного суду Полтавської області знаходиться цивільна справа № 545/2247/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивачка ставить питання проживання дитини разом з матір`ю. Задовольняючи частково заяву представника позивача про забезпечення позову у визначений оскаржуваною ухвалою спосіб, місцевий суд за наявності вказаного спору, який не вирішений по суті, а також спору про відібрання дитини, фактично визначив спосіб участі батьків у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка наразі перебуває з матір`ю. Також суд першої інстанції, забезпечуючи позов шляхом встановлення зустрічей батька з дитиною в присутності матері, не врахував наявність конфлікту між батьками, що може негативно вплинути на емоційний стан дитини та не буде сприяти зближенню батька з малолітньою дочкою, а також те, що дитина не спілкується англійською мовою, що буде потребувати залучення інших осіб та ускладнить налагодження відносин. Крім того, забезпечуючи позов шляхом зобов`язання ОСОБА_1 надавати ОСОБА_2 інформацію про стан здоров`я дитини та відвідування або припинення відвідування гуртків, місцевий суд не обґрунтував, а позивач не надав доказів, чому вказана інформація не може бути витребувана батьком самостійно у навчального закладу чи закладу охорони здоров`я. Забезпечуючи позов шляхом надання можливості батьку ОСОБА_2 спілкуватися з малолітньою дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у мережі Інтернет через соціальні мережі, районний суд не врахував вік дитини та наявність можливості спілкуватися за допомогою комп`ютерної техніки чи інших технічних пристроїв. З огляду на наведене, судова колегія приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги і скасування оскаржуваного судового рішення, та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні заяви адвоката Гаро Г.О. про забезпечення позову. При постановленні ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 15 лютого 2022 р. про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що вирішення справи про відібрання дитини є неможливим до набрання законної сили остаточним рішенням у цивільній справі № 545/2247/18 про визначення місця проживання дитини, оскільки зміст рішення по вказаній справі вплине на процесуальні дії і рішення суду в даній справі. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Відповідно до п.6 ч.1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Відповідно до положень статті 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод кожній фізичній та юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною. Як встановлено апеляційним судом, у провадженні Полтавського районного суду Полтавської області знаходиться цивільна справа № 545/2247/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа: Орган опіки і піклування Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області про визначення місця проживання дитини, провадження у якій відкрито ухвалою суду від 25.09.2018 р. На теперішній час вказана справа не розглянута. Колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у цій справі про відібрання дитини до набрання законної сили судовим рішенням у справі про визначення місця проживання дитини, оскільки в даному випадку не встановлено об`єктивної неможливості розгляду справи про відібрання дитини до вирішення справи про визначення місця проживання дитини. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги адвоката Гаро Г.О. та скасування ухвали суду від 15.02.2022 р. про зупинення провадження у справі з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376 ч. 1 п. 3,4 , 382-384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та адвоката Гаро Ганни Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 , - задовольнити. Ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 01 лютого 2022 року скасувати. Постановити нове судове рішення. У задоволенні заяви адвоката Гаро Ганни Олександрівни від імені та в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити. Ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 15 лютого 2022 року скасувати. Цивільну справу № 545/3933/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відібрання дитини направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 03.06.2022 р. Головуючий суддя : О.В.Чумак Судді: Ю.В.Дряниця Л.І. Пилипчук