Постанова Київський апеляційний суд № 752/4735/26

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2026 року місто Київ Справа № 752/4735/26 Апеляційне провадження № 22-ц/824/9183/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Желепи О. В. суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В., за участю секретаря судового засідання Рябошапки М. О. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Травянко Олександр Іванович та апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Черемис Аліна Володимирівна, на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 26 лютого 2026 року про забезпечення позову (постановлену у складі судді Кирильчук І.А., дата виготовлення повного тексу ухвали - 26 лютого 2026 року) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особа: Орган опіки та піклування - Служби в справах дітей Борщівської міської ради Чортківського району Тернопільської області, Орган опіки та піклування - Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей ВСТАНОВИВ У лютому 2026 року до Голосіївського районного суду міста Києва з позовною заявою звернувся ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Орган опіки та піклування - Служби в справах дітей Борщівської міської ради Чортківського району Тернопільської області, Орган опіки та піклування - Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей, у якому позивач просив визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_2 ; відібрати та передати позивачу малолітніх дітей. Разом із позовною заявою представником позивача ОСОБА_2 - адвокатом Черемис Аліною Володимирівною подано заяву про забезпечення позову. Заяву мотивовано тим, що між сторонами виник спір щодо визначення місця проживання малолітніх дітей, при цьому позивач фактично позбавлений можливості підтримувати з ними регулярний особистий контакт. За твердженням позивача, після припинення спільного проживання сторін відповідач вивезла дітей до м. Києва та систематично створює перешкоди у його спілкуванні з доньками, не погоджує графік зустрічей, не забезпечує проведення відеозв`язку та ігнорує домовленості щодо контактів, що підтверджується його зверненнями до закладу дошкільної освіти та Служби у справах дітей. Позивач вживав заходів для врегулювання спору позасудовим шляхом та організації зустрічей із дітьми, однак більшість узгоджених контактів фактично не відбулися, а окремі зустрічі зривалися через дії відповідача, зокрема неприведення дітей до закладу освіти у погоджений час та відсутність зворотного зв`язку. Такі обставини свідчать про наявність реальних перешкод у реалізації батьківських прав позивача та відсутність стабільного механізму його участі у вихованні дітей. З урахуванням тривалості судового розгляду справ цієї категорії існує ризик поступової втрати емоційного та психологічного зв`язку між батьком і дітьми, що у подальшому може істотно ускладнити виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову. Вжиття заходів забезпечення позову спрямоване не на вирішення спору по суті, а на збереження існуючих сімейних зв`язків, забезпечення рівності батьківських прав та дотримання найкращих інтересів дітей шляхом тимчасового врегулювання їх спілкування з батьком на час розгляду справи. Запропонований захід забезпечення позову є співмірним заявленим вимогам, має тимчасовий характер, не порушує прав відповідача та спрямований виключно на забезпечення регулярного контакту дітей з обома батьками до ухвалення остаточного рішення у справі. Позивач вважав належними заходами забезпечення позову зобов`язання відповідача не чинити перешкоди у спілкуванні батька з дітьми, отримувати інформацію про дітей та встановлення графіку спілкування із дітьми, а саме зобов`язання забезпечити спілкування щонайменше двічі на тиждень засобами відео-та аудіо зв`язку. З огляду на викладене заяву просив задовольнити, забезпечити позов шляхом визначення часу спілкування малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком - ОСОБА_2 , наступим чином: - протягом шести місяців з дати постановлення судом ухвали про забезпечення позову: кожного понеділка, середи та п`ятниці тижня до однієї години спілкування через відеодзвінки у часовому проміжку з 18.00 до 20.00 за допомогою месенджерів Viber, Telegram. кожної першої та третьої суботи місяця з 11:00 до 14:00 в громадських місцях без присутності матері (за можливою участю членів родини (бабусь та дідусів, тітки тощо); - після шести місяців з дати постановлення судом ухвали про забезпечення позову: кожного понеділка, середи та п`ятниці тижня до однієї години спілкування через відеодзвінки у часовому проміжку з 18:00 до 20:00 за допомогою месенджерів Viber, Telegram; кожні перші та треті вихідні дні місяця з 10:00 суботи до 17:00 неділі (без присутності матері та з правом ночівлі дітей за місцем перебування в місті Києві батька (за можливою участю членів родини (бабусь та дідусів, тітки тощо); зобов`язати матір дітей - ОСОБА_1 , забезпечити проведення спілкування через відеодзвінки малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з їх батьком ОСОБА_2 , відповідно до визначеного судом часу онлайн спілкування (зокрема, й утриматися від блокування відеозв`язку, ігнорування дзвінків від батька дітей), з моменту постановлення ухвали та до набрання остаточного рішенням у справі законної сили; зобов`язати матір дітей - ОСОБА_1 передавати малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , їх батьку ОСОБА_2 , відповідно до визначеного судом часу офлайн спілкування, з моменту постановлення ухвали та до набрання остаточного рішенням у справі законної сили. Місце передачі малолітніх дітей визначити у межах виконавчого провадження між сторонами; зобов`язати матір дітей - ОСОБА_1 кожного понеділка протягом дня повідомляти батька дітей - ОСОБА_2 про місце перебування, стан здоров`я та умови проживання малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також надавати інформацію про відвідування дітьми дошкільних навчальних закладів, гуртків, секцій. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 26 лютого 2026 року заяву представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Черемис Аліни Володимирівни, про забезпечення позову - задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішення у справі № 752/4735/26 забезпечувати: кожного понеділка, середи та п`ятниці тижня спілкування ОСОБА_2 через відеодзвінки у часовому проміжку з 18.00 до 20.00 за допомогою месенджерів Viber, Telegram із малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте тривалість відеодзвінків яких визначається за бажанням дітей з урахуванням їх розпорядку дня; кожного понеділка протягом дня повідомляти батька дітей - ОСОБА_2 про місце перебування, стан здоров`я та умови проживання малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також надавати інформацію про відвідування дітьми дошкільних навчальних закладів, гуртків, секцій. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено. Не погоджуючись з такою ухвалою, ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Травянка О.І., подала 10 березня 2026 року до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд фактично застосував забезпечення не для гарантування виконання рішення, а для регулювання сімейних відносин до вирішення спору по суті, що суперечить правовій позиції Великої Палати ВС у постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20. Вважає, що суд проігнорував ризики для безпеки апелянта, порушивши ст. 8 Конвенції з прв людини. Наголошує, що суд першшої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, не врахував ризик насильства, допустив надмірне втручання, порушив принцип пропорційності. Також, не погоджуючись з такою ухвалою, ОСОБА_2 , через свого представника - адвоката Черемис А.В., подав 17 березня 2026 року до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати оскаржувану ухвалу у частині відмови ОСОБА_2 у задоволенні вимоги заяви про встановлення особистого спілкування батька з малолітніми дітьми - протягом шести місяців з дати постановлення судом ухвали про забезпечення позову - кожної першої та третьої суботи місяця з 11:00 до 14:00 у громадських місцях без присутності матері (за можливою участю членів родини (бабусь та дідусів, тітки тощо), а також - після шести місяців з дати постановлення судом ухвали про забезпечення позову - кожні перші та треті вихідні дні місяця з 10:00 суботи до 17:00 неділі без присутності матері та з правом ночівлі дітей за місцем перебування батька, та відповідно зобов?язання матері передавати дітей батькові для офлайн-спілкування та ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким задовольнити вимоги заяви про встановлення особистого спілкування батька з малолітніми дітьми - протягом шести місяців з дати постановлення судом ухвали про забезпечення позову - кожної першої та третьої суботи місяця з 11:00 до 14:00 у громадських місцях без присутності матері (за можливою участю членів родини (бабусь та дідусів, тітки тощо), а також - після шести місяців з дати постановлення судом ухвали про забезпечення позову - кожні перші та треті вихідні дні місяця з 10:00 суботи до 17:00 неділі без присутності матері та з правом ночівлі дітей за місцем перебування батька, та відповідно зобов?язання матері передавати дітей батькові для офлайн-спілкування. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом не враховано право батька на особисте спілкування та зустрічі з дітьми. Вказує, що позивач, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, у частині вимог про встановлення особистого спілкування батька з малолітніми дітьми, вважав за мету саме усунути перешкоди у його спілкуванні з дітьми на час вирішення по суті спору щодо місця проживання дітей, а не вирішити фактично спір, як це було вказано в ухвалі. Вказує, що ОСОБА_2 у своїх вимогах щодо особистого спілкування з дітьми просив суд задовольнити вимогу не лише щодо зустрічей за його фактичним місцем перебування у Києві, але й у громадських (публічних) місцях (парках, торговельних центрах, тощо), що не було враховано судом. Звертає увагу, що відповідач самовільно змінила місце проживання дітей, перешкоджає батьку у спілкуванні з дітьми, позбавляючи їх батьківського піклування та виховання, що призводить до руйнування зв`язків дітей з батьком і суперечить найкращим інтересам дітей. У відзиві на апеляційну скаргу відповідача позивач вказує на те, що він не вчиняв насильницьких дій щодо відповідачки, що підтверджується наведеними судовим рішеннями, за ячкими закрито провадження в справі про притягнення його до відповідальності за домашнє насильство. Посилання на вчинення обмежувального припису також є безпідставним. Оскільки такий обмежувальний припис скасований в судовому порядку, а тому доводи скарги відповідачки є безпідставними. У відзиві на апеляційну скаргу відповідача, представник позивача посилається на те, що фактично позивач в порядку вжиття заходів забезпечення позову просить суд встановити способи участі батька у вихованні дитини, що є недопустимим, тому вважав, що районний суд правомірно відмовив в задоволенні заяви в оскаржуваній позивачем частині. У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача Черемис А.В. доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити з підстав викладених у ній. Представник відповідачки ОСОБА_6 , який брав участь в розгляді справи в режимі відеоконференції заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача, вказував, що районний суд правомірно не задовольнив заяву про забезпечення позову в частині особистих зустрічей з дітьми без присутності матері, а також не надав можливості забирати батьку дітей з ночівлею у нього, врахувавши поведінку останнього, щодо спричинення насильницьких дій по відношенню до матері дітей в їх присутності. Заслухавши доповідь головуючого судді Желепи О. В., пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам закону ухвала районного суду частково не відповідає. Задовольняючи заяву про заабезпечення позову в частині забезпечення матір`ю можливості спілкування батьком з дітьми через інтернет зв`язок та зобов`язуючи матір повідомляти місце перебування дітей, стан їх здоров`я, суд виходив з того, що такі заходи є співмірними з заявленими вимогами, спрямовані на уникнення перешкод в ефективному захисті прав позивача в разі задоволення позову та їх вжиття відповідає в тому числі і інтересам дітей, які мають право на спілкування з обома батьками. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного: Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин. Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, і його суть полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання судового рішення. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі№ 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Як випливає із сутності інституту забезпечення позову, він покликаний головним чином запобігти негативним наслідкам, що можуть виникнути при невжитті заходів забезпечення позову, та, як наслідок, ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Очевидно, що такі забезпечення позову має бути дієвим та ефективним способом досягнення вказаної мети. Забезпечення позову має бути достатнім превентивним заходом для того аби з певною упевненістю гарантувати виконання рішення суду, ухваленого на користь позивача. З урахуванням наведеного, обставин справи та виду забезпечення позову, який вжив районний суд, колегія суддів встановила, що вжитий судом першої інстанції захід забезпечення позову є розумним та адекватним за змістом і формою. Надання батьку можливості спілкуватись з дітьми по інтернет зв`язку та зобов`язання відповідачки повідомляти батьку інформацію про стан здоров`я, умови прожитвання та їх інтелектуального розвитку (гуртки, і т.п) забезпечує можливість батьку не втратити емоційний та психологічний зв`язок з дітьми, що в разі ухвалення рішення на користь батька безумовно сприятиме його виконанню, та мінімілізує стресовий стан дітей, які вже з початку 2025 року обмежені в можливості спілкування з їз батьком. Колегія суддів не приймає доводи відповідачки в тій частині, що батько допускав домашнє насильство в присутності дітей, а тому спілкування з таким батьком має бути обмежене і вона не повідомляє про місце знаходження дітей та своє, через страх повторності такої насильницької поведінки, так як поведінка батька була досліджена судами і було закрито провадження і щодо вчинення домашнього насильства і було скасовано обмежувальний припис за недоведеності фактів вчинення таких дій. Щодо доводів апеляцйної скарги позивача в частині не вжиття заходів забезпечення позову, які б на час вирішення справи надали можливість батьку особистого спілкування з дітьми з метою не втрати прихильності дітей до нього як батька та відповідно за відсутності такого спілкування втрати ним можливості ефективно захистити свої права, шляхом визначення місця проживання дітей з ним, то колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скаги позивача, в тій частині, що справа вже перебуває на розгляді майже 5 місяців, за цей час діти позбавлені можливості спілкування з батьком і вказану обставину не заперечує і відповідачка, проте мотивує вказані обставини тим, що позивач спричинив насильство щодо неї в присутності дітей і наразі вона боїться, щоб діти продовжували спілкування з батьком,так як боїться за своє життя та психіку дітей. З огляду на вищенаведені обставини, щодо недоведеності вчинення насильницьких дій з боку батька та скасування обмежувальнго припису, колегія суддів вважає, що спілкування батька з дітьми за їх місцем проживання в той час, в який батько просив в заяві про забезпечення позову в присутності матері, або без такої присутності за її згодою в тому числі і в громадських місцях є ефективним заходом забезпечення позову про визначення місця проживання дітей, оскільки не вжиття таких заходів, призводить до повної втрати можливості позивача ефективно захистити свої права в разі встановлення їх порушення. Надання судом батьку можливості спілкуватись з дітьми лише по інтернет зв`язку на переконання суду не є достатнім заходом забезпечення позову, оскільки з урахуванням віку дітей необхідне також забезпечення і особистого спілкування з обома батьками з метою відчуття любові від обох батьків. Справи про визначення місця проживання дітей розглядаються судами тривалий час, а тому позбавлення одногоз батьків права брати участь в житті дітей та їх вихованні, відсутність особистого контакту з дітьми негативно впливає як на ефективність захисту прав позивача так і на права дітей мати спілкування з обома батьками. Разом з тим, суд вважає безпідставними вимоги батька, щодо обов`язку матері привозити йому дітей для спілкування, а також суд погоджується з тим, що визначення батьку зустрічей з ночівлею в межах забезпечення позову без присутності матері на цій стадії є недоцільним до вирішення позову по суті, оскільки відсутні докази, що наразі дітям не буде завдано моральних страждань та стресу в разі їх ночівлі не в звичному для них місці, перебування дітей без присутності матері з огляду на їх вік та відсутність батька в їх житті вже більше 9 місяців з вересня 2025 року з дати вчинення обмежувального припису батьку. Також, суд не вбачає підстав для забезпечення позову шляхом надання мождливості спілкування з дітьми в тому числі і близьким родичам : бабі , діду, тітці, оскільки такий вид забезпечення не є співмірним з заявленими позовними вимогами в яких позивачем виступає лише батько і предметом даного позову не є визначення порядку участі спілкування дітей з іншими родичами. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, встановила, що при вирішенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції не повно встановив обставини справи, висновки суду нев повній мірівідповідають встановленим обставинам справи, що є підставами для зміни ухвали в частині задоволення заяви про забезпечення позову шляхом надання батьку можливості кожної першої та третьої суботи місяця з 10:00 до 17:00 мати зустрічі з дітьми за їх місцем фактичного проживання чи перебування в присутності матері , чи без такої присутності за її згодою та з наданням можливості відвідувати громадські місця ; В іншій частині ухвалу районного суду залишити без змін так як вона постановлена з додержанням норм процесуального права. Керуючись статтями 149, 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Травянко Олександр Іванович залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Черемис Аліна Володимирівна задовольнити частково. Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 26 лютого 2026 року змінити, задовольнивши заяву про забезпечення позову в тому числі шляхом: Визначення часу спілкування малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком - ОСОБА_2 кожної першої та третьої суботи місяця з 10:00 до 17:00 за їх місцем фактичного проживання чи перебування в присутності матері або без такої присутності за її згодою в тому числі і в громадських місцях . В іншій частині ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 26 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду. Головуючий О.В. Желепа Судді Н.В. Поліщук В.В. Соколова