Постанова Одеський апеляційний суд № 521/2344/20

Номер провадження: 22-ц/813/2838/22 Справа № 521/2344/20 Головуючий у першій інстанції Гуревський В. К. Доповідач Вадовська Л. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08.06.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М., суддів - Колеснікова Г.Я., Сєвєрової Є.С., за участю секретаря - Дерезюк В.В., переглянувши справу №521/2344/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Саганович Олени Юріївни про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на спадкове майно за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 березня 2021 року у складі судді Гуревського В.К., - в с т а н о в и в : Позивач ОСОБА_1 , звернувшись 14 лютого 2020 року до суду з вищеназваним позовом, вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба ОСОБА_4 , яка 8 листопада 2011 року склала заповіт на її користь щодо всього свого майна. У листопада 2018 року звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, на що 12 листопада 2018 року отримала відповідь про відмову з підстав пропуску строку для прийняття спадщини. Тоді ж стало відомо про отримання відповідачем ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину, до складу якої ввійшла квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач ОСОБА_1 зазначила, що постійно проживала за межами України, а саме в Німеччині, не мала можливості прибути до України у встановлений законом шестимісячний строк і подати заяву про прийняття спадщини Зв`язок з членами своєї родини не підтримувала, тому про смерть баби ОСОБА_4 дізналася лише восени 2018 року. Нотаріусом не було здійснено дій щодо пошуку спадкоємців померлої, про відкриття спадщини повідомлено не було, в тому числі й шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі. У зв`язку з чим позивач вважає, що причини пропуску строку для прийняття спадщини є поважними. Позивач ОСОБА_1 з урахуванням поданої 6 березня 2020 року в порядку усунення недоліків позовної заяви просила: визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане ОСОБА_2 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Саганович О.Ю. 29 жовтня 2019 року за реєстровим номером 346; визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право власності на Ѕ частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.1-4, 27-31). Ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 10 березня 2020 року відкрито провадження у справі (т.1 а.с.54-55). Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 10 березня 2020 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 3 березня 2021 року, в порядку забезпечення позову накладено арешт на нерухоме майно, а саме квартиру, розташовану за адресом: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.57-58, виділені матеріали: а.с.113-115). Відповідач ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_5 позов не визнав, відзив не подав. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11 березня 2021 року в задоволенні позову про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на спадкове майно відмовлено; скасовано заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 10 березня 2020 року (т.1 а.с.200-204). Висновок суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 у встановлений законом строк не скористалась своїм правом на отримання спадщини за заповітом, рішення суду про надання додаткового строку на прийняття спадщини відсутнє. Посилання на те, що нотаріусом не було здійснено дій щодо пошуку спадкоємців померлої, не повідомлено про відкриття спадщини, то дані обставини не мають вирішального значення, оскільки позивач знала про наявність заповіту та перебувала в м. Одесі після смерті заповідача протягом двох місяців. Юридична необізнаність не є поважною причиною пропуску строку. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27 травня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 на рішення суду. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову (т.1 а.с.212-217). За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає в наступному. Суд дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 після смерті спадкодавця протягом двох місяців перебувала в м. Одесі. Дійсно, за відомостями Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 перебувала на території України з 28 листопада 2016 року до 2 лютого 2017 року, проте наведені обставини не можуть автоматично свідчити про перебування протягом всього цього проміжку часу в м. Одесі, а також про обізнаність позивача щодо заповіту та смерті спадкодавця. Суд безпідставно не взяв до уваги той факт, що нотаріусом не було здійснено дій щодо пошуку спадкоємців померлої та не повідомлено про відкриття спадщини. Позивач постійно проживала за межами України в Німеччині та не мала можливості прибути в Україну у встановлений законом шестимісячний строк і подати заяву про прийняття спадщини. Зв`язок з родиною не підтримувала, про смерть баби дізналася у 2018 році. Відповідач, скориставшись проживанням позивача в Німеччині, не повідомив її своєчасно про смерть спадкодавця та наявність заповіту, при прийнятті спадщини приховав від нотаріуса зазначені обставини. Видане відповідачу свідоцтво про право на спадщину підлягає визнанню недійсним. Суд проігнорував клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 25 лютого 2021 року, про розгляд справи на 11 березня 2021 року позивач та представник сповіщені не були, чим були позбавлені можливості брати участь у справі, надавати пояснення щодо позовних вимог. В апеляційній скарзі не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з огляду на наступне. Згідно Свідоцтва про право власності на житло, виданого 24 січня 2007 року Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради на підставі розпорядження від 24 січня 2007 року №201514 органу приватизації, квартира АДРЕСА_2 належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в рівних частках (т.1 а.с.131, 132, 151-158). ОСОБА_4 склала заповіт щодо всього свого майна на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який посвідчено державним нотаріусом Сьомої одеської державної нотаріальної контори Мельник Л.В. 8 листопада 2011 року, зареєстровано в реєстрі за №2-1558 (т.1 а.с.10, 11, 107, 117, 118). ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 75 років. З заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернувся 29 грудня 2016 року син померлої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадкова справа №21/2016 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 заведена 29 грудня 2016 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Саганович О.Ю. за заявою сина померлої ОСОБА_2 (т.1 а.с.97-162). ОСОБА_1 , громадянка Російської Федерації, мешканка Федеративної Республіки Німеччина, з заявою про прийняття за заповітом спадщини після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась у Спадковій справі №21/2016 12 листопада 2018 року (т.1 а.с.9). 12 листопада 2018 року приватним нотаріусом Одеського місткого нотаріального округу Саганович О.Ю. у Спадковій справі №21/2016 на заяву ОСОБА_1 про прийняття спадщини надано відповідь, за змістом якою повідомлено про пропуск строку для прийняття спадщини до майна померлої ОСОБА_4 та рекомендовано звернутися до суду для визначення додаткового строку для прийняття спадщини (т.1 а.с.8). Судове рішення про визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 відсутнє. За даними Прикордонної служби України у період з 29 листопада 2016 року по 12 листопада 2018 року ОСОБА_1 , громадянка Російської Федерації, перетинала державний кордон України на в`їзд в Україну 28 листопада 2016 року (Мюнхен-Київ), виїзд з України 2 лютого 2017 року (Одеса-Мюнхен), в`їзд в Україну 15 червня 2017 року (Відень-Одеса), виїзд з України 13 серпня 2017 року (Одеса-Солоники), в`їзд в Україну 21 жовтня 2018 року (Варшава-Одеса) (т.1 а.с.175). 29 жовтня 2019 року ОСОБА_2 у Спадковій справі №21/2016 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Саганович О.Ю. видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на спадщину померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , яка складається з: Ѕ частки квартири АДРЕСА_2 , належної померлій згідно Свідоцтва про право власності на житло, виданого 24 січня 2007 року Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради на підставі розпорядження від 24 січня 2007 року №201514 органу приватизації (т.1 а.с.159). Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч.1 ст.1268 ЦК України). Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини; заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто (ч.ч.1, 2 ст.1269 ЦК України). Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1270 ЦК України). Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її ( ч.1 ст.1272 ЦК України). За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ч.3 ст.1272 ЦК України). ОСОБА_4 , 1941 року народження, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті відкрилась спадщина на Ѕ частку квартири АДРЕСА_3 . На час відкриття спадщини був чинним заповіт ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , отже спадкоємцем за заповітом була ОСОБА_1 , спадкоємцем за законом був ОСОБА_2 . З заявою про прийняття спадщини звернувся в установлений законом строк ОСОБА_2 , за заявою цього спадкоємця відкрито Спадкову справу №21/2016, у якій встановлено наявність заповіту померлої на користь ОСОБА_1 ОСОБА_1 з заявою про прийняття спадщини звернулась 12 листопада 2018 року, тобто з пропуском встановленого частиною 1 статті 1270 ЦК України строку у шість місяців з часу відкриття спадщини. На вказану заяву нотаріусом письмово 12 листопада 2018 року вказано на пропуск строку для прийняття спадщини та рекомендовано звернутися до суду для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. ОСОБА_1 до суду для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини не звернулась, судове рішення відсутнє. Нотаріус видала спадкоємцю за законом ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом 29 жовтня 2019 року, тобто через два роки після смерті спадкодавця та через рік після того, як ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса та отримала роз`яснення щодо визначення судовим рішенням додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. В Спадковій справі №21/2016 відсутня передбачена частиною 2 статті 1272 ЦК України письмова згода спадкоємця за законом ОСОБА_2 на подання спадкоємцем за заповітом ОСОБА_1 , яка пропустила строк для прийняття спадщини, заяви про прийняття спадщини. Отже, за таких обставин ОСОБА_1 мала в судовому порядку довести те, що пропуск строку для прийняття спадщини мав місце з поважної причини. Посилання ОСОБА_1 на те, що до осені 2018 року не знала про смерть ОСОБА_4 та складений нею заповіт, не приймаються, так як суду не надано доказів умисного замовчування факту смерті ОСОБА_4 іншим спадкоємцем ОСОБА_2 ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_4 була її бабусею, з огляду на що мала би підтримувати стосунки та цікавитися життям бабусі. Суду не надано доказів неможливості вказаного спілкування з незалежних від ОСОБА_1 причин. Проживання ОСОБА_1 за межами України не вважається перешкодою для дотримання порядку та строку прийняття спадщини, що відкрилася в Україні. В справі наявні докази в`їзду ОСОБА_1 в Україну та перебування в такій, в тому числі й в м. Одесі певний час як на час смерті ОСОБА_4 , так і потому. Суду не надано доказів неможливості звернення до нотаріуса у період перебування в Україні та м. Одесі безпосередньо. Посилання ОСОБА_1 на те, що нотаріус не здійснили дій щодо повідомлення її про відкриття спадщини та наявність заповіту, не приймаються. Нотаріус видала свідоцтво про право на спадщину спадкоємцю за законом через рік після того, як ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса та отримала необхідну для подальших її дій інформацію зі спадкової справи, проте таких дій так і не вчинила. У розумінні положень статті 1301 ЦК України, що регулює визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, наявність у особи свідоцтва про право на спадщину створює презумпцію його дійсності, а отже, презумпцію того права, яке цим свідоцтвом посвідчене. ОСОБА_2 є спадкоємцем за законом як син померлої ОСОБА_4 . Спадкування за законом у даному випадку здійснено у зв`язку з тим, що спадкоємець за заповітом ОСОБА_1 не прийняла спадщину в порядку та строки, встановлені частиною 1 статті 1269 ЦК України та частиною 1 статті 1270 ЦК України відповідно. За таких обставин, судом не встановлено порушення прав ОСОБА_1 видачею ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину, що має наслідком відсутність підстав для визнання в порядку статті 1301 ЦК України свідоцтва недійсним. Суд першої інстанції повно встановив обставини, що мають значення для справи, правильно визначився зі спірними правовідносинами та нормами матеріального права, що такі регулюють, та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на спадкове майно. Правові підстави для ухвалення нового рішення про задоволення позову відсутні. Посилання ОСОБА_1 на порушення норм процесуального права не приймаються. ОСОБА_1 брала участь у справі через свого представника адвоката Подорожнього А.С., який приймав участь у судових засіданнях 23 червня 2020 року, 30 вересня 2020 року, 10 листопада 2020 року, був повідомлений під власний підпис про судові засідання на 2 вересня 2020 року, 30 вересня 2020 року, 10 листопада 2020 року, 16 грудня 2020 року, знав про судове засідання на 25 лютого 2021 року, знайомився з матеріалами справи, в тому числі й документами, отриманими судом в порядку витребування доказів за клопотанням сторони відповідача, подавав клопотання тощо. Заява представника ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи, призначеного на 25 лютого 2021 року, містить посилання на хворобу, проте до заяви докази непрацездатності (хвороби) не додано. Суд розглянув справу, призначену в судове засідання на 25 лютого 2021 року, за відсутності учасників справи та зазначив дату ухвалення рішення 11 березня 2021 року відповідно до положень частини 5 статті 268 ЦПК України. Отже, передбачені пунктом 3 частини 3 статті 376 ЦПК України процесуальні підстави для скасування судового рішення відсутні. Датою ухвалення призначеного у судове засідання на 19 травня 2022 року рішення судом апеляційної інстанції відповідно до положень частини 5 статті 268 ЦПК України є дата складання повного судового рішення. Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 березня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Саганович Олени Юріївни про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на спадкове майно - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 8 червня 2022 року. Головуючий Л.М.Вадовська Судді Г.Я.Колесніков Є.С.Сєвєрова